Лист 4

Вісімнадцятого швата (10 лютого) 1955 року.

(переклад з івриту)

Другові моєму … щастя й усіх благ повік.

Дивуюсь я тобі … що вже довгий час не отримував від тебе жодної вісті про твоє здоров’я і міць тіла.

Певно, що бракує вам впевненості та зміцнення, і я гадаю що це, на мою думку, через зовнішні погляди та ідеї, котрі ви дістаєте через прилипливі канали, що існують там, де ви входите в оточення, котре не пасує нашому духу і шляху нашому. І це замість того, щоб ці чужі думки були б уже під вашим володінням, «у нукві великої безодні», тобто щоб не було у цих думок жодної влади та сили, і ви уже анулювали б їх, і кинули б під ноги собі, так, що могли б уже топтати їх й ходити по них, тобто, хоч і були б ті чужі думки ще у ваших тілах, але не мали б вони влади.

І це феномен суботи, коли хоч кліпот ще існують у світі, бо поки що не досягнуто кінець виправлення, коли «темрява як світло засяє», але всі чужі думки вже на своєму місці, в «нукві великої безодні», де немає їм ніякого дотику до людини. Але коли [люди] виходять з володіння Єдиного у «володіння багатьох», тобто, коли виводять думки і духовну роботу у володіння загалу, щоби всі дивилися на них, а також, коли вводять думки тих, хто належить до володіння багатьох у своє «володіння Єдиного», тоді це вже зветься «оскверненням суботи». Тобто, так ви даєте можливість, щоб збудилися ті кліпот, - котрі вже втратили силу і були вже в «нукві великої безодні», - і піднялися б у ваші думки.

І тоді ви вже думаєте, що ці чужі думки не є кмітливістю та ерудицією зовнішніх людей, а що вони - плід ваших дій, і ви зараз на боці істини. Тобто, що ваш аналіз тепер істинний, і ті висновки, котрі ви берете з обмірковування чужих думок, вони є чистою, стовідсотковою правдою. А досі всі ті дії, до котрих ви вдавалися, робилися тому, що ви не проаналізували добре, досконально дослідивши і перевіривши все, як належить діяти людині, яка бажає йти дорогою істини.

Тож з цього дня й надалі вже маєте ви йти шляхом, прийнятим у людей, яких несе загальна течія світу, а результати цього занадто добре відомі, і тямущому досить. І хоча й не в моєму звичаї говорити, а тим більш писати про такі речі, але наразі зраджу своїм правилам, хоча й знаю, що не буде з цього аніякої користі, а лиш тільки тому, що душу свою я так врятував, і тямущому досить.

Була в нас вечірка на «новий рік дерев», і це в місяці шват, коли судять світ на «шевет» (різка, - ті ж літери, як і в «шват») чи на «хесед» (милість). Бо місяць шват, він п’ятий серед місяців зими (івр. «хореф»), коли  через лайку (івр. «харуфім») та ганьбу, котрі чути про Тору та заповіді, вже приходимо до п’ятої категорії, котрою є сфіра год. І треба виправити й виграти у суді, коли скорбота (івр. «даве») стане властивістю велич (івр. «год», ті ж літери, що і в «даве»). І тоді з «шевет» стає «хесед», коли продовжують всі ці п’ять категорій, від «хесед» до «год», як написано: «Бо сказав Я, що світ хеседом збудовано буде». Бо світло хасадим зветься «вище за знання», і тільки там перебуває благословення.

І тому на «Ту бі-шват» (15-го швата) промовляють благословення на плоди. І сказав пан мій, батько й учитель, що вся відмінність між святістю та кліпою полягає саме в плодах, бо завдяки духовній роботі отримують плоди, тоді як «інший божок оскопиться і не приносить плодів».

А успіх, удостоїтися плодів, досягається лише властивістю «хесед», і тоді заслуговуємо на «дерево, що приносить плоди». «Бо людина – дерево польове», і лише завдяки тому шляху, котрий ми перейняли від мого батька й учителя, удостоюємося плодів, котрі звуться «розплодження і примноження». А завдяки плодам ми перебуваємо постійно в стані «кравья» («херувим», або «як дитина»), тобто, як молодий юнак, відповідно до «Радій, юначе, в дитинстві своєму».

І це - «І ті, хто сподіваються на Творця, поновлять сили», бо тільки це називається допомогою з небес. Тобто, якщо людина доходить до стану, коли незрозуміло, що вирішити, і не в її змозі з’ясувати, що є правдою, тоді тільки лиш допомоги з небес вона потребує. І це і зветься «ті, хто сподіваються на Творця», бо людина потребує милосердя з небес.

Хай удостоїть нас Творець заслужити визволення Його в матеріальному і в духовному.

Друг ваш,

Барух Шалом Алеві Ашлаґ