Мета групи - 1. 1-1 (1984)
Мета групи - 2. 1-2 (1984)
Про любов до товаришів. 2 (1984)
Товариська любов – 1. 3 (1984)
Хай людина допоможе ближньому. 4 (1984)
Що дає нам правило “полюби ближнього”. 5 (1984)
Товариська любов – 2. 6 (1984)
Згідно з тим, що пояснено стосовно “полюби ближнього свого”. 7 (1984)
Яке дотримання Тори очищає серце. 8 (1984)
Завжди має людина продати стельові балки дому свого. 9 (1984)
До якого рівня має піднятися людина, щоб не треба було їй перевтілюватися. 10 (1984)
Поняття "заслуги праотців". 11 (1984)
Про важливість групи. 12 (1984)
Імена та назви в духовному. 13 (1984)
Завжди хай продасть людина все, що має, і одружиться з дочкою мудреця. 14 (1984)
Чи може бути, щоб спустилося з небес щось негативне. 15 (1984)
Поняття віддачі. 16 (1984)
Про важливість товаришів . 17-1 (1984)
Порядок зборів товариства. 17-2 (1984)
І буде, як прийдеш у землю, котру Творець Всесильний твій дав тобі. 18 (1984)
Ви постаєте сьогодні всі. 19 (1984)
Зроби собі рава і придбай собі товариша – 1. 1 (1985)
Поняття гілки й кореня. 2 (1985)
Правда і віра. 3 (1985)
Ось породження Ноаха. 4 (1985)
Іди собі з землі своєї. 5 (1985)
І явився йому Творець в дібровах Мамре. 6 (1985)
Життя Сари. 7 (1985)
Зроби собі рава і придбай собі товариша – 2. 8 (1985)
І штовхалися сини в лоні її. 9 (1985)
І вийшов Яаков. 10 (1985)
Щодо суперечки між Яаковом та Лаваном. 11 (1985)
І оселився Яаков у землі проживання батька свого. 12 (1985)
Твердине, оплот спасіння мого. 13 (1985)
Я – перший, і Я – останній. 14 (1985)
І повернув Хізкіягу обличчя своє до стіни. 15 (1985)
І чим більше виснажували його. 16 (1985)
Знай же нині й поклади на серце своє. 17 (1985)
Обвинувачі. 18 (1985)
Ходімо до фараона - 1. 19 (1985)
Той, хто озлобив своє серце. 20 (1985)
Слід завжди розрізняти між Торою та духовною роботою. 21 (1985)
Уся Тора є одним святим ім’ям. 22 (1985)
На ложі своєму ночами. 23 (1985)
Три види часу в духовній роботі. 24 (1985)
У всьому слід розрізняти між світлом і клі. 25 (1985)
Покажи мені славу Свою. 26 (1985)
Повернення. 27 (1985)
Розвідники. 28 (1985)
Близький Творець до всіх, хто закликає до Нього. 29 (1985)
Три молитви . 30 (1985)
Людина не вважає себе грішником . 31 (1985)
Про винагороду тим, хто отримує. 32 (1985)
Злочинці Ісраеля. 33 (1985)
І благав я Творця про милість. 34 (1985)
Коли людина знає, що таке трепіт перед Творцем. 35 (1985)
І був вечір, і був ранок. 36 (1985)
Хто свідчить про людину. 37 (1985)
Праведник і добре йому, праведник і зле йому. 38 (1985)
Почуй голос наш. 39 (1985)
І пішов Моше. 1 (1986)
Слухайте, небеса. 2 (1986)
Що означає, що за допомогою Тори удостоюється людина милостині і світу. 3 (1986)
Поняття "хеседу". 4 (1986)
Про пошану до батька. 5 (1986)
Стосовно впевненості. 6 (1986)
Важливість молитви багатьох. 7 (1986)
Щодо допомоги, яка приходить згори. 8 (1986)
Про ханукальний світильник. 9 (1986)
Поняття молитви. 10 (1986)
Істинна молитва, вона – про істинний хісарон. 11 (1986)
Що є основною нестачею, про яку треба молитися. 12 (1986)
Ходімо до фараона – 2. 13 (1986)
Яка потреба в позичанні келім у єгиптян. 14 (1986)
Молитва багатьох. 15 (1986)
Бо Яаков обрав собі Творець. 16 (1986)
Порядок зборів. 17 (1986)
Хто спричинює молитву. 18 (1986)
Поняття радості. 19 (1986)
І буде, коли згрішить і завинить. 20 (1986)
Поняття "вище знання". 21 (1986)
Жінка коли зачне. 22 (1986)
Поняття трепоту та радості. 23 (1986)
Відмінність між милостинею і подарунком. 24 (1986)
Міра виконання заповідей. 25 (1986)
Близький шлях і далекий шлях. 26 (1986)
Творець і Ісраель пішли у вигнання. 27 (1986)
Немає громади менше десятьох. 28 (1986)
Лішма і ло лішма. 29 (1986)
Поняття кліпи, що передує плоду. 30 (1986)
Поняття вигодовування та зародження. 31 (1986)
Поняття "в час молитви мають бути випрямлені ноги й покрита голова". 32 (1986)
Що то за заповіді, які людина "топче п’ятками". 33 (1986)
Судді та стражники. 34 (1986)
П’ятнадцятого ава. 35 (1986)
Що таке підготовка до сліхот. 36 (1986)
Добрий, який чинить добро злим і хорошим. 1 (1987)
Про важливість усвідомлення зла. 2 (1987)
У всіх в Ісраелі є частка в майбутньому світі. 3 (1987)
Від поганої людини не можна слухати щось добре. 4 (1987)
Яку перевагу має робота над винагородою. 5 (1987)
Важливість віри, присутня завжди. 6 (1987)
Диво Хануки. 7 (1987)
Відмінність між "милість та істина" і милістю, що не є істиною. 8 (1987)
Велич людини залежить від величини її віри в майбутнє. 9 (1987)
У чому тяжкість злослів’я і проти кого воно. 10 (1987)
Пурим, коли заповідь – "ад дело яда". 11 (1987)
Що таке половина шекеля в духовній роботі - 1. 12 (1987)
Чому свято маци називається "Песах". 13 (1987)
Зв’язок між песахом, мацою та марором. 14 (1987)
Дві категорії в святості. 15 (1987)
Відмінність між роботою загалу та особистості. 16 (1987)
Сутність суворості заборони навчати Торі ідоловірця. 17 (1987)
Що таке підготовка до отримання Тори - 1. 18 (1987)
Що таке приховане і відкрите в роботі Творця. 19 (1987)
Що означає особиста власність людини. 20 (1987)
Що означають брудні руки в роботі Творця. 21 (1987)
Що то за подарунок, який людина просить у Творця. 22 (1987)
Мир після суперечки важливіший, ніж коли взагалі немає суперечки. 23 (1987)
Що таке безпричинна ненависть в духовній роботі. 24 (1987)
Серйозність в духовній роботі – що це?. 25 (1987)
Що таке легка заповідь. 26 (1987)
Що таке прокляття і благословення в духовній роботі. 27 (1987)
Що таке «не додавай і не зменшуй» в духовній роботі. 28 (1987)
Що означає "у міру страждань і оплата". 29 (1987)
Що таке в духовній роботі "війна за дозволом" - 1. 30 (1987)
Що таке укладення союзу в духовній роботі. 31 (1987)
Чому життя поділяється на два види. 1 (1988)
Наскільки великою є міра повернення. 2 (1988)
Що означає, що ім’ям Творця є "істина". 3 (1988)
Що таке "молитва про допомогу та прощення" в духовній роботі. 4 (1988)
Що означає в духовній роботі: "Ісраель у вигнанні, - Шхіна з ними". 5 (1988)
Яка відмінність між полем і людиною поля в духовній роботі. 6 (1988)
У чому важливість нареченого, що пробачають йому його прогріхи. 7 (1988)
Що означає, що той, хто молиться, має пояснювати свої слова як слід. 8 (1988)
Що означає, що праведник страждає від лиха. 9 (1988)
Які є чотири категорії тих, хто йде в дім навчання, в духовній роботі. 10 (1988)
Які дві категорії є перед лішма. 11 (1988)
Що таке Тора і робота на шляху Творця. 12 (1988)
Що означає "проводир народу, він – увесь народ" в духовній роботі. 13 (1988)
Необхідність любові до товаришів. 14 (1988)
Що означає в духовній роботі "немає благословення в порожньому місці". 15 (1988)
Що є основою, на якій будується святість. 16 (1988)
Основна відмінність між тваринною душею і душею від Всесильного. 17 (1988)
Коли зветься працівником Творця в духовній роботі. 18 (1988)
Що означає в духовній роботі - срібло, золото, Ісраель, інші народи. 19 (1988)
Що є винагородою в роботі віддачі. 20 (1988)
Що означає в духовній роботі, що Тора дана із темряви. 21 (1988)
Що означають в духовній роботі заслуги та прогріхи праведника. 22 (1988)
Що означає в духовній роботі що починаємо з ло лішма. 23 (1988)
Що означає в духовній роботі "Приховане – Творцю, а відкрите – нам". 24 (1988)
Якою є підготовка у переддень суботи в духовній роботі. 25 (1988)
Яка відмінність між законом і правосуддям в духовній роботі. 26 (1988)
Що таке в духовній роботі, що Творець не терпить того, хто гордує. 27 (1988)
Що означає, що управління Творця, воно приховане і відкрите. 28 (1988)
У чому різниця між тим, хто працює на Творця, і тим, хто не працює на Нього. 29 (1988)
Чого вимагати від зборів товаришів. 30 (1988)
Яку дію в людині на шляху духовної роботи відносять до Творця. 31 (1988)
Які є дві дії в період падіння. 32 (1988)
Яка різниця в духовній роботі між загальним та особистим. 33 (1988)
Що таке день і ніч в духовній роботі. 34 (1988)
Що за допомога в духовній роботі, яку просити у Творця. 35 (1988)
Якою є міра повернення. 1 (1989)
Що таке гріх великий чи малий в духовній роботі. 2 (1989)
Яка відмінність воріт сліз від інших воріт. 3 (1989)
Що означає "водний потоп" в духовній роботі. 4 (1989)
Що означає, що створення світу було з милості. 5 (1989)
Що таке "вище знання" в духовній роботі. 6 (1989)
Що означає в духовній роботі "Той, хто не клопотався напередодні суботи, що їстиме в суботу?". 7 (1989)
Що означає в духовній роботі, що коли добро зростає, то також і зло зростає. 8 (1989)
Що означає в духовній роботі що нещастя, що приходить на грішників, починає з праведників. 9 (1989)
Що означає в духовній роботі що драбина - по діагоналі. 10 (1989)
Які ті сили, що потрібні в духовній роботі. 11 (1989)
Що таке трапеза нареченого. 12 (1989)
Що таке “хліб недоброзичливця” в духовній роботі. 13 (1989)
Що означає написане "І поклади на серце своє". 14 (1989)
Що означає в духовній роботі, що праведники взнаються завдяки грішникам. 15 (1989)
Що означає в духовній роботі заборона благословляти над порожнім столом. 16 (1989)
Що означає в духовній роботі заборона вітатися, перш ніж благословляє Творця. 17 (1989)
Що означає в духовній роботі, що немає благословення на тому, що підраховано. 18 (1989)
Що означає в духовній роботі, що субота називається "ше-бат". 19 (1989)
Що означає в духовній роботі, що зле начало піднімається і зводить наклеп. 20 (1989)
Що означає в духовній роботі "п’яний хай не молиться". 21 (1989)
Що означає що саме в пасхальний вечір ставлять чотири питання. 22 (1989)
Що означає в духовній роботі "якщо проковтнув марор – не виконав". 23 (1989)
Що таке в духовній роботі "благословення простолюдина хай не буде для тебе незначним". 24 (1989)
Що означає в духовній роботі "Чоловік, який має порок, хай не наближається". 25 (1989)
Що означає в духовній роботі "того, хто оскверняє себе, оскверняють згори". 26 (1989)
У чому сутність страждань в духовній роботі. 27 (1989)
Кому потрібно знати, що людина вистояла у випробуванні. 28 (1989)
Що таке в духовній роботі підготовка до отримання Тори - 2. 29 (1989)
Що таке в духовній роботі засвічування менори. 30 (1989)
Що означає в духовній роботі заборона навчати Торі ідоловірця . 31 (1989)
Що означає в духовній роботі, що олія зветься добрими ділами. 32 (1989)
Що означає "розвідники" в духовній роботі. 33 (1989)
Що таке мир у духовній роботі. 34 (1989)
Що означає "той, хто не має синів", в духовній роботі. 35 (1989)
Що означає в духовній роботі "бо в цьому мудрість ваша і розум ваш в очах народів". 36 (1989)
Що означає в духовній роботі "Шлях, початок якого – колючки, а кінець – рівний". 37 (1989)
Що таке судді та наглядачі в духовній роботі. 38 (1989)
Що означає в духовній роботі "говорила Тора виключно про зле начало". 39 (1989)
Що означає в духовній роботі "щодня хай будуть для тебе як нові". 40 (1989)
Розпорядок дня. 41 (1989)
Що означає в духовній роботі "щоб були ми головою, а не хвостом". 1 (1990)
Що таке невдача в духовній роботі. 2 (1990)
Що означає, що світ створено для Тори. 3 (1990)
Що означає в духовній роботі що породженням праведників є добрі діяння. 4 (1990)
Що означає в духовній роботі що земля не давала плодів перш ніж було створено людину. 5 (1990)
Коли людині слід користуватися гординею в духовній роботі. 6 (1990)
Коли час молитви і коли час подяки в духовній роботі. 7 (1990)
Що означає в духовній роботі, що Ейсав зветься людиною поля. 8 (1990)
Що означає "драбина поставлена на землю, а верхівка її сягає небес". 9 (1990)
Що означає в духовній роботі сказане мудрецями, що у царя Давида не було життя. 10 (1990)
Що означає в духовній роботі, що ханукальний світильник ставлять зліва. 11 (1990)
Що означає в духовній роботі, що Тора зветься середньою лінією - 1. 12 (1990)
Що означає, що єднанням Творця та Шхіни всі гріхи спокутуються. 13 (1990)
Що таке в духовній роботі "істинна милість". 14 (1990)
Що означає в духовній роботі що поки не впав правитель єгипетський, не отримували відповіді на свій лемент. 15 (1990)
Що таке в духовній роботі "через нетерпіння та важку роботу". 16 (1990)
Що таке в духовній роботі допомога, яку отримує той, хто приходить очиститися. 17 (1990)
Що означає в духовній роботі "хай не буде мова в суботу такою, як мова в будні". 18 (1990)
Що таке половина шекеля в духовній роботі - 2. 19 (1990)
Що таке половина шекеля в духовній роботі - 2. 20 (1990)
Що означає в духовній роботі "Як Я даром, так і ви даром". 21 (1990)
Який порядок усунення Амалека. 22 (1990)
Що означає в духовній роботі, що Моше утруднився щодо новомісяччя. 23 (1990)
Що означає в духовній роботі, що все, що приносять в жертву всеспалення – це "захар". 24 (1990)
Що означає в духовній роботі "Славте Творця всі народи". 25 (1990)
Що означає в духовній роботі "Немає святого, подібного Творцю, бо немає нікого крім Тебе". 26 (1990)
Що означає в духовній роботі що в кожної травинки є призначенець вгорі, який б’є її і каже "Рости!". 27 (1990)
Що означає "попередити великих щодо малих" в духовній роботі. 28 (1990)
Що означає в духовній роботі "Тора ослаблює силу людини". 29 (1990)
Що означає в духовній роботі, що "закон і суд" є іменем Творця. 30 (1990)
Що означає в духовній роботі, що немає благословення на те, що перелічується. 31 (1990)
Що означає в духовній роботі "Ісраель виконують бажання Творця". 32 (1990)
Що таке в духовній роботі "земля жахнулася й затихла". 33 (1990)
Що таке в духовній роботі "низькі келім". 34 (1990)
Що означає в духовній роботі "втішається трапезою нареченого". 35 (1990)
Що означає в духовній роботі, що сини Есава та Ішмаеля не хотіли прийняти Тору. 36 (1990)
Що означає в духовній роботі "Шхіна є свідоцтвом про Ісраель". 37 (1990)
Що означає в духовній роботі, що келих благословення має бути повним. 38 (1990)
Що таке в духовній роботі “кожний, хто тужить за Єрусалимом, заслуговує і бачить його в радості”. 39 (1990)
Що означає в духовній роботі "бо ви нечисленніші за всі народи". 40 (1990)
Що таке в духовній роботі легкі заповіді, які людина топче п’ятами. 41 (1990)
Що означає благословення та прокляття в духовній роботі . 42 (1990)
Що означає в духовній роботі "не висаджуй собі "ашеру" поряд з жертовником". 43 (1990)
Що таке в духовній роботі "війна за дозволом" - 2. 44 (1990)
Що означає в духовній роботі "Приховане – Творцю Всесильному нашому". 45 (1990)
Порядок духовної роботи за Бааль Суламом. 46 (1990)
Що означає в духовній роботі "Немає в нас царя, крім Тебе". 1 (1991)
Що означає в духовній роботі "Повернися, Ісраелю, до Творця Всесильного свого". 2 (1991)
Що таке в духовній роботі "грішник підготує а праведник одягне" . 3 (1991)
Що означає в духовній роботі що нищитель був у потопі і він умертвляв. 4 (1991)
Що означає в духовній роботі що добрі діяння праведників є їхнім породженням. 5 (1991)
Що означає в духовній роботі "пастухи худоби Аврама" і "пастухи худоби Лота". 6 (1991)
Що таке людина і що таке тварина, в духовній роботі. 7 (1991)
Що означає в духовній роботі "А Авраам старий, на схилі днів" . 8 (1991)
Що таке "запах одягу його" в духовній роботі. 9 (1991)
Що означає в духовній роботі що "цар стоїть на своєму полі, коли врожай вже обмолочено". 10 (1991)
Що означає в духовній роботі, що добре начало і зле начало оберігають людину. 11 (1991)
Свічки ці є святістю. 12 (1991)
Що означає в духовній роботі "віддав сильних у руки слабких". 13 (1991)
Що означає в духовній роботі що благословенням людини є благословення її синів. 14 (1991)
Що означає в духовній роботі благословення "Що зробив мені чудо в цьому місці". 15 (1991)
Що означає в духовній роботі: щоб знати, що Творець, Він – Всесильний, слід "покласти у серце своє". 16 (1991)
Що означає в духовній роботі "Бо Я обтяжив його серце". 17 (1991)
Що означає в духовній роботі, що слід підняти праву руку над лівою. 18 (1991)
Що означає в духовній роботі "Постань, Творцю, і розсіються вороги Твої". 19 (1991)
Що означає в духовній роботі "немає нічого, чому б не було місця". 20 (1991)
Що означає в духовній роботі, що читаємо главу "захор" перед Пуримом. 21 (1991)
Що таке в духовній роботі "троянда між тернів". 22 (1991)
Що означає в духовній роботі очищення попелом корови. 23 (1991)
Що означає в духовній роботі, що людина повинна народити сина й доньку. 24 (1991)
Що означає, що людина, яка повернулася до Творця, повинна бути в радості. 25 (1991)
Що таке "розкриття однієї п’яді і прикриття двох", в духовній роботі. 26 (1991)
Що означає в духовній роботі – якщо жінка запліднює першою, народжує "захара". 27 (1991)
Що таке в духовній роботі святість та чистота. 28 (1991)
Що означає в духовній роботі, що первосвященик має брати заміж тільки незайману дівчину. 29 (1991)
Що означає в духовній роботі: тому, хто був у далекій дорозі, - відкладається на другий Песах. 30 (1991)
Що означає в духовній роботі, що милостиня бідним утворює святе Ім’я. 31 (1991)
Що таке "прапори" в духовній роботі. 32 (1991)
Що означає в духовній роботі, що Творець віддає комусь перевагу. 33 (1991)
Що означає в духовній роботі "Їсть плоди їхні в цьому світі, а фонд існує в світі майбутньому". 34 (1991)
Що означає поняття "розвідники" в духовній роботі. 35 (1991)
Що означає в духовній роботі "мир, мир далекому і близькому". 36 (1991)
Що є Тора і що є закон Тори в духовній роботі. 37 (1991)
Що означає в духовній роботі поняття "права лінія". 38 (1991)
Що означає в духовній роботі, що праве має бути більшим за ліве . 39 (1991)
Що таке "правда" і "брехня" в духовній роботі. 40 (1991)
Що робити людині, якщо створена вона з недобрими властивостями. 41 (1991)
Що таке в духовній роботі "Знає віл власника свого а Ісраель не знає". 42 (1991)
Що означає в духовній роботі "І бачив ти Мою зворотну сторону, а обличчя Моє не побачать". 43 (1991)
Що є в духовній роботі причиною, з якої Ісраель заслужили успадкування землі. 44 (1991)
Що означає в духовній роботі, що суддя повинен судити істинним судом. 45 (1991)
Що означає в духовній роботі "син улюбленої" і "син ненависної". 46 (1991)
Що означає в духовній роботі що права і ліва сторони суперечать одна одній. 47 (1991)
Бібліотекаchevron_right
Рабаш/Статті
chevron_right
Що означає в духовній роботі, що Творець віддає комусь перевагу
 

Що означає в духовній роботі, що Творець віддає комусь перевагу

Стаття 33, 1991

(переклад з івриту)

Мудреці (у «Мідраш Раба», розд. «Насо», 11:7) про те, що написано: «Зверне Творець обличчя Своє до тебе», сказали так: «Один вислів каже: «Зверне Творець обличчя Своє до тебе», а інший вислів каже: «Який не віддає переваги (букв. «не звертає обличчя»)». Як можуть існувати обидва ці вислови? Коли Ісраель виконують волю Творця, тоді «Зверне Творець обличчя Своє до тебе». А коли не виконують бажання Творця, тоді – «Який не віддає переваги», кінець цитати.

І слід зрозуміти: якщо Ісраель виконують бажання Творця, чому потрібно ще і звернення обличчя? А для того, щоб зрозуміти, якщо побажаєте, то потрібно збагнути спочатку що таке «бажання Творця», і що таке «обличчя Творця». Ось, згідно з тим, що ми вивчаємо, виходить, що бажання Творця, це – віддавати, як написано, що метою творіння було Його бажання дати благо Своїм створінням, тобто дати їм відчувати добро та насолоду. А обличчям Творця називається розкриття лиця, тобто, людина удостоюється осягнення відкритого управління, того, що Творець керує світом як «добрий і добродійний».

Як написано (у «Передмові до ТЕС», 83): «І ось, першим ступенем розкриття лику є «розкриття управління винагородою та покаранням з абсолютною очевидністю» і приходить до людини лише завдяки визволенню Творця, коли удостоюється розкриття очей в святій Торі чудесним осягненням, «і стає немов джерело, що посилюється» (трактат Авот, 86). І в кожній заповіді, що в святій Торі, яку людина вже виконала зусиллями за своїм вибором, удостоюється і бачить в ній винагороду за заповідь, призначену для неї в майбутньому світі. А також велику втрату, яка є в порушенні».

І сказаним слід пояснити те, що ми запитували про написане тут: «До тих, хто виконує бажання Творця, Він звертає обличчя». Адже вони виконують волю Творця, то як можна сказати тут, що вони потребують, щоб [як написано] «і зверне Творець обличчя до тебе».

А справа в тому, що «обличчя Творця» це категорія розкриття управління Творця в Його діях як «доброго і добродійного». І оскільки було виправлення, - адже перш ніж людина виправляє бажання отримувати, щоб було воно ради віддачі, має бути приховання і вкриття Його управління, - після цього людина приходить до рівня «виконують Його бажання», що означає: як бажанням Творця є віддавати, також і людині необхідно, щоб її бажанням було віддавати.

І коли існує тотожність властивостей, тоді є можливість у Творця розкрити людині Своє обличчя, що є категорією розкриття очей в Торі, і удостоюється вона осягнути, що Творець керує світом властивістю «добрий і добродійний». І це може бути тільки після того, як людина виконує бажання Творця, тобто вона вже удостоїлася бажання віддачі, і саме тоді відходить скорочення і приховання.

У той час, як коли Ісраель не виконують бажання Творця, а хочуть, щоб Творець дав їм все в келім отримання, що є протилежним бажанню Творця, адже Його бажання – віддача, тоді мусить бути Його управління у вигляді «не надає переваги», у вигляді «ахораїм», що зветься прихованням обличчя Творця. І називається «Який не надає переваги». І це задля виправлення, щоб не було феномену сорому.

А також маємо пояснити наведений вище вислів про час початку духовної роботи, тобто до того, як людина удостоюється бути з тих, що вже заслужили бути тими, хто «виконують бажання Творця». І слід пояснити «виконують Його бажання»: це означає, - йдуть тим шляхом, щоб стати виконавцями бажання Творця. А оскільки йдуть цим шляхом, вже їхнім ім’ям є назва шляху, яким вони простують. І це так, як сказав мій пан, батько й учитель про те, що написано: «Дає мудрість мудрим». І запитав, - чи не слід було б сказати «дає мудрість дурним»? І відповів, що маються на увазі ті, хто бажає мудрості, - вони вже називаються «мудрими», тому що йдуть дорогою осягнення мудрості. А оскільки вони утворюють «збудження знизу», тому дають їм згори мудрість.

Так само й тут, коли вони бажають прийти до осягнення сили бажання віддачі, це вже називається, що виконують волю Творця. І згідно з правилом «тому, хто приходить очиститися, допомагають», вони отримують допомогу від Творця. Тому їм каже вислів: «Зверне Творець обличчя Своє до тебе», тобто Творець світить їм Своїм обличчям, що означає, - дає їм допомогу. А що є допомогою? Це як написано в Зоар: «Тому, хто приходить очиститися, допомагають», і запитує – «чим?» А відповідь: «Святою душею», що і зветься «обличчям Творця», як написано: «Бо у світлі обличчя Свого дав Ти нам Тору життя і любов до милосердя». Тобто, завдяки світлу обличчя вони отримують любов до милосердя, що є властивістю віддачі, тобто Творець дає їм силу любити милосердя, а отже, любити бути дарителем.

І це зветься «зверне Творець обличчя Своє до тебе і подарує тобі мир», де поняття «мир», - це як написано (в «Теилім», 85): «Послухаю, що каже Вишній Творець, чи скаже мир до народу Свого, і не повернуться до глупства». Виходить, що термін «мир» означає, що Творець каже «мир», щоб не грішив [народ] більше, а удостоївся б миру з Творцем. І це означає «коли виконують бажання Творця», тоді вони отримують допомогу Творця. І це те, що каже: «Зверне Творець обличчя Своє до тебе».

Але ж «коли не виконують бажання Творця», тобто не прямують до того, щоб прийти й досягти бажання Творця, що є бажанням віддачі, в такому разі сказано про них: «Який не надає переваги», тобто не може дати їм допомогу, щоб задовольнити їхні бажання, тому що бажання їхні є протилежними святості. І як може дати їм те, що протирічить бажанню Творця, - адже все, що має людина вдіяти в своїй роботі, це лише виправити свої діяння, щоб були ради віддачі. І якщо Творець зверне до них Своє обличчя, тобто отримають вони допомогу, щоб були спроможні більше працювати заради бажання отримувати собі, виходить, що Творець начебто спричинює їм невдачу. Тому те, що Творець не звертає до них обличчя (надаючи цим перевагу), цим Він допомагає їм, щоб не залишилися в себелюбстві. А сказано про це: «Тому, хто приходить стати нечистим – відчиняють йому», але не надають йому допомогу, а от «тому, хто приходить очиститися, - допомагають».

І зі сказаного зрозуміємо, у чому полягає «повернення». Тобто що саме повинна людина повернути, адже «повернення» означає, що отримала щось, і вона має (повернути) те, що отримала. А справа в тому, що оскільки людина народжується з природою, яка є бажанням отримувати ради власної користі, тому вона хоче працювати тільки лиш на благо «людини», тобто вона бажає, щоб Творець наповнив би її клі отримання. І щодо цього людині треба вчинити повернення, тобто робити все «в ім’я небес», інакше кажучи те, що вона отримує, вона не бажає отримувати для власної користі, а все, що вона отримує, це для того, щоб надати Творцеві задоволення. Адже Творець бажає, щоб людина отримувала, як написано: «Бажання Його – дати благо Своїм створінням». Виходить, що все, що людина отримує, це для того, щоб повернути, а інакше вона не хоче отримувати. І зветься це «поверненням», тобто вона повертає все, що отримує.

І це так, як написано в Зоар, такими словами: «І кожен, хто робить повернення, він неначе повертає літеру гей, яка є «малхут», до літери вав, яка є зеїр анпіном, «сином юд-гей», і довершується цим АВАЯ, і це вже напевно повернення (івр. «тшува» - остання літера - гей), яке є літерами «ташув (поверни) гей до вав». І в Зоар сказано так: «А «тшува» ця, що в АВАЯ є малхут і гей , називається «життям», бо написано: «Бо від Нього витоки життя», що є душею Ісраеля, і вони є витоками малхут, званої «життям». І вона є парою, що виходить і входить в уста людини без труда і без зусиль, що є суттю «гей» слова «бе-гібар’ам» (при створенні їх), бо звук гей промовляється устами легше за всі інші звуки, і про неї сказано: «І образ «гей» бачив» (літерою «гей» позначається, скорочено, Творець). Бо малхут зветься «образом Творця». А також «Тільки з образом [Творця] ходитиме людина», і оскільки він на голові в людини, не можна їй пройти чотири ліктя з непокритою головою, бо щойно він зникає з голови людини, відразу ж зникає від неї життя».

І слід пояснити слова Зоар, де сказано: «Бо «тшува» (повернення) називається «поверни гей до вав». А справа, вона в тому, як сказано вище, що вся наша робота полягає у прийнятті на себе тягаря «малхут небес», попри те, що вона в стані приховання і вкриття. Тобто, хоча задумом творіння є дати благо Його створінням, все одно сталося скорочення і приховання щодо «малхут небес», щоб була можливість вибору, тобто щоб людині мати можливість сказати, - те, що вона приймає тягар «малхут небес», це не через себелюбство, а для того, щоб принести задоволення Створювачу своєму. А якби Цар був відкритим, то напевно людина приймала б відкритість Царя через себелюбство, бо ми маємо вірити, що немає більшої насолоди у світі, ніж споглядати «обличчя Царя». Виходить, що в час прийняття «малхут небес» людина мусила б бути відокремленою від Творця через розбіжність властивостей, бо як відомо, розбіжність утворює відокремлення в духовному. Виходить, що приховання це спричинює для нас стан, коли важко прийняти на себе тягар «малхут небес» і вірити, що управління Творця ведеться властивістю «добрий і добродійний». І лише в час, коли людина йде шляхом, що веде до тотожності властивостей, тобто коли всі її дії будуть заради небес, тоді в тій мірі, якою її наміром є віддача, - цією мірою відходить від неї приховання та скорочення. У такому разі людина може досягти добра та насолоди, бо вона отримує тоді за принципом «відбитого світла», тобто все її задоволення від того, що бажає принести задоволення Творцю. Тому отримання насолоди не утворює стану відокремлення, адже людина отримує вище благо за принципом: «Більше, ніж теля хоче смоктати, корова бажає його нагодувати». Тому тоді немає для людини роботи для того, щоб досягти чогось, тому що Вищий вже може давати, адже людина має тоді келім в стані тотожності властивостей. Виходить, що основне в роботі людини це досягти келім віддачі.

І зі сказаного слід пояснити що таке «тшува», повернення. Те, що сказано «поверни гей», яка є малхут, і вона відокремлена від імені АВАЯ, тобто малхут, що є сукупністю душ, і їй потрібно живити душі. І якщо створіння працюють згідно з тим, що покладено на них, тобто робити все ради віддачі, тоді вони викликають, кожен в корені своєї душі, бажання віддачі. Тоді малхут приходить до тотожності властивостей з Творцем, який є дарителем.

Виходить, що благо дається нижнім без жодного труда й зусилля, як сказано вище в словах Зоар, оскільки дарування блага належить Творцеві, щоб Він давав, і людині не коштує труда досягти цього, а вся робота людини – тільки з келім, щоб був у них стан тотожності властивостей, що зветься «роботою землі». Тобто, робота полягає в тому, щоб їхня «малхут небес» була ради віддачі.

І це як написано (трактат «Брахот», 33): «Усе в руках небес крім трепоту перед небесами», і слід пояснити, що слово «все» має на увазі наповнення, яке дає Творець. Й існує багато видів віддачі. А загалом вони називаються НАРАНХАЙ, або ж «хохма», або ж «хасадим». І все це Творець дає без клопоту з боку людини, крім трепоту перед небесами, бо поняття «трепіт» означає, що людина повинна працювати, щоби був у неї страх того, що «може статись, що вона не зможе діяти заради віддачі». І це відноситься до роботи самої людини.

Тобто, людина страшиться отримувати, бо «може не зможе вона спрямувати намір ради віддачі». Поняття «щоб не отримувати» ми відносимо до людини, а поняття «дарування» ми відносимо до Творця. Виходить, трепіт перед небесами, коли людина боїться отримувати, бо «може прийде через це до відокремлення від Творця», - цю роботу (ми) відносимо до людини. Тобто, що це є всією роботою людини, як досягти келім віддачі. Але не слід людині шукати способів досягти блага, бо про це не слід турбуватися, а всі турботи людини повинні бути – як придбати бажання віддачі. Бо малхут називається «життям», і від неї – результати життя.

І це після того, як людина вже дістала келім віддачі, тим, що повернула малхут, що зветься «клі, що отримує», щоб було воно тепер в стані «клі, що віддає». Тобто, коли створіння вже зробили виправлення в корені своїх душ, яким є малхут, щоб була вона заради віддачі, а не отримання. Тоді малхут дає їм життя, як написано «Бо від Нього витоки життя». І це людина отримує без труда і без зусилля, що є суттю «гей» слова «бе-гібар’ам» (при створенні їх). Тобто, як зазначено вище, після того, як людина виправила малхут, - яка є останньою гей [в АВАЯ], - до стану тотожності властивостей з юд-гей-вав (рештою літер АВАЯ), тоді до людини, яка виправила її, благо вже приходить без труда і без зусиль.

І це те, що каже: «І про неї сказано: «І образ Творця бачив», бо малхут називається «образом Творця». І слід пояснити це так: хоче сказати нам, що вся робота, вона тільки лиш в стані «трепоту», тобто «щоб не отримувати благо, бо може не стане сили спрямувати намір на «заради віддачі». І це як написано про Моше: «І закрив Моше обличчя своє, бо боявся дивитися», сказали, що в заслугу за «і закрив Моше обличчя своє, бо боявся дивитися», удостоївся «образ Творця бачив».

Тобто, як зазначено вище, зусилля стосується трепоту (страху), як написано: «бо боявся дивитися», а потім надійшла винагорода, без труда й зусилля, коли удостоївся бачити образ Творця, що є категорією малхут, як каже: «бо малхут називається «образом Творця». Виходить, що все життя приходить потім від малхут, як каже: «вав-гей в АВАЯ називається життям», а воно приходить без труда й зусилля.

І це те, що написано: «Тільки з образом [Творця] ходитиме людина», де поняття «образу» це як сказав мій батько й учитель, що «целем» (образ) – це від слова «цель» (тінь). Бо тінь це саме те, де не світить сонце, і вона є категорією приховання. Тобто після того, як людина приймає на себе «малхут небес» в стані приховання вище рівня знання, тоді вона удостоюється знання святості. І це те, що написано: «Тільки з образом [Творця] ходитиме людина», тобто саме коли людина приймає на себе «малхут небес» як «образ», завдяки цьому вона може йти ступенями святості, що й є сенсом «ходитиме людина». А також слід пояснити те, що написано: «Не можна людині пройти чотири ліктя з непокритою головою», де «голова» означає знання та розум. «Покриття голови» є те, що покриває розум і не дивиться на нього, а йде вище за рівень знання. «Чотири ліктя» - так називається людина, бо такий зріст людини, і мається на увазі, що не можна їй просуватися без віри вище за знання. А якщо вона йде в рамках знання, тобто «з непокритою головою», «відразу відходить від неї життя». А саме завдяки «покриттю голови» вона удостоїться знання святості.

Однак ця робота у вірі вище знання повинна бути в стані усталеності, бо лише тоді людина може зрозуміти, що це таке – вище рівня знання. Інакше людина помиляється у визначенні поняття «вище рівня знання». І це як сказали мудреці: «Не примиряйся з ближнім своїм в час, коли він сердиться». Тому, коли людина сердиться, тобто вона не задоволена станом, в якому перебуває і починає робити самоаналіз, тоді вона припускається помилки і не здатна зробити істинний розрахунок, як сказали мудреці: «Коли входить у стан злості, може помилятися в усьому».

А основне в злості людини на себе виражається в роботі в смутку через той стан, в якому перебуває. Тому всі розрахунки, які людина робить, є неправильними, тому що вона сама перебуває в стані неусталеному. І в цьому стані не слід їй робити ніяких розрахунків, а потрібно прийняти на себе «малхут небес» без жодних розрахунків. І лише після того, як прийме на себе тягар «малхут небес» примусом, і коли заспокоїться її злість, тоді вона може робити підрахунки, аби знати, що таке «вище за знання» і що таке «нижче за знання», і що таке «в знанні». Бо треба знати, що коли людина сердиться на щось, вона відчуває себе в стані, незручному для себе. І неможливо в цей час вірити в особисте управління, що Творець керує всім світом властивістю «добрий і добродійний». Тому в цьому стані людина злословить на управління Творця. І само собою, вона відокремлена від віри. Бо є виправлення згори, що зветься мовою мудреців «Людина грішить лише тоді, коли входить в неї дух дурості». А це означає, що дух святості, що був у ній, відійшов від неї. І це сталося на добро людині, бо в час, коли немає в неї духу святості, вона не може завдати шкоди тому, чого немає в неї.

Тому, коли людина падає в стан журби, тобто коли немає їй звідки взяти радість, вона відокремлена тоді від святості. І є їй тоді лише одна рада, - щоб прийняла на себе, примусово, тягар «малхут небес» і хай піднесе молитву до Творця, щоб допоміг їй, щоби з примусом цим, який вона прийняла на себе, Творець допоміг би їй бути в радості, як написано: «Працюйте на Творця в радості». Але оскільки ця робота для людини завжди примусова, то звідки вона візьме радість?

Тому необхідно людині молитися до Творця, щоб допоміг їй аби змогла вона виконати те, що написано: «Працюйте на Творця в радості». І також повинна людина тоді зміцнитися в плані «збудження знизу», і вірити, що є в неї велика заслуга, - мати можливість і силу подолати свій стан і зробити щось проти свого розуму, що зветься «вище рівня розуму». А також вірити, після того, як вона зміцниться в сенсі віри вище знання, що цей стан її зветься «робітник Творця». Тобто те подолання, якого вона добивається нині, зветься «служінням Творцю», оскільки людина працює зараз в категорії віри вище рівня знання. І тільки тепер вона називається «робітником», тому що тіло не згодне з цією роботою.

І зі сказаного витікає, що якщо людина приходить до стану, коли тіло не бажає працювати в роботі святості, і позбавлена вона духу життя, цей час зветься, що немає в неї віри в Творця. Адже віра в Творця приносить радість. Тому коли людина злиться і сердиться на себе, настільки, що не може терпіти нічого навколо себе, тоді вона в стані «займається ідолопоклонством».  

І це як сказали мудреці: «Кожен, хто сердиться, той неначе займається ідолопоклонством». І це, як зазначено вище, через те, що немає в людини віри. Тому хай старається вона - за кожний контакт, що є в неї з духовним, дати за це подяку Творцеві. Тоді вона утворює зв’язок з Творцем. Тобто, навіть коли людина перебуває в стані, коли тіло відштовхує все, що належить до святості, також і цим вона може встановити зв’язок з Творцем. Тобто, вона має сказати тоді, - те, що я відчуваю, що не маю я ніякого бажання до духовної роботи, це також називається «контактом».

Інакше кажучи, людина бачить що не завжди вона думає про духовну роботу, тобто чи бажає вона в ній працювати, чи ні, але потрібно їй думати та дбати про решту речей, що не належать до духовного. Тому наразі, коли є в неї контакт, за це людина складає подяку, і тоді завдяки цьому вона може увійти знову в духовну роботу і почати жити життям святості.

І хоча багато є категорій зв’язку, яким людина зв’язує себе з Творцем, але кожен контакт є річчю великою і про це написано (в «Теилім», 48:11): «Як Твоє ім’я, Всесильний, такою є слава Твоя». Це означає, - наскільки людина може цінувати велич і важливість Творця, цією мірою вона може дякувати і славити Його. І зрозуміло, що коли людина може змалювати собі ще більше велич та важливість Творця, певно що матиме можливість дати Йому ще більшу хвалу. Однак, тим, що людина зміцнюється і вихваляє Творця за щось, немає значення за що вона складає подяку Йому, сама ця дія вже дає зв’язок з Творцем. І цим вона може увійти в роботу святості дорогою істини. Тому в будь-яких станах тільки молитви допомагають.