Вчення про десять сфірот

Частина третя

Пряме світло та відбите світло

Глава 13

З'ясовує поняття зівуґ де-акаа, - «ударного злиття», істаклут ейнаїм в АХАП, з якого виникли келім; додаткове пояснення

1) Пояснення, яке я написав з приводу коренів народження сутності й келім, що виникли з АХАП та ейнаїм у вигляді реія, шмія, реах, дібур, я знайшов це в рава Гедалії Алеві. Коли світла розповсюдилися від озен і хотем до місця навпроти пе, де з’єднуються всі гевелім, тоді в місці з'єднання всі відповідають категорії нефеш. Оскільки гевель озен може з'єднатися з гевелєм пе тільки на відстані. Те ж саме щодо гевелю хотем, щоправда тут немає необхідності в подібному віддаленні, як для гевелю озен, щоб поєднатися з гевелєм пе. І для цього з’являється істаклут ейнаїм, від удару якого в цей гевель виникли келім. І є в цьому істаклуті внутрішнє і зовнішнє, бо в усіх органах існує внутрішнє і зовнішнє, - і виникла спільність їхніх келім. Але оскільки в дії ейнаїм, (погляді) немає гевелю, що виходить з них, а є тільки один істаклут, тому утворилися лише келім.

2) Цей істаклут є більшим за всі три згадані гевелі, де реія - це юд, шмія - гей, реах - вав, дібур - гей, отже, - чотири букви АВАЯ (юд-гей-вав-гей), вони ж: хохма, біна, тіферет, малхут, і вони ж - НАРАНХ: реія - це хая, юд імені АВАЯ, що зветься хохма. Оскільки вища хохма світить через ейнаїм, і якщо б виходив справжній гевель через ейнаїм, - не було б можливості отримати його внизу, тому походить з них лише істаклут. І була в ньому сила утворювати келім у трьох наступних категоріях: юд світла нешама в гевель озен, юд світла руах у гевель хотем, юд світла нефеш у гевель пе. У цьому сенс фрази: «Здалеку Творець видний мені». Але якщо б і з інших гевелім виходив тільки один істаклут через екран, як в ейнаїм, - не було б у них сили утворювати келім. Все це є законом чи то щодо поширення гевелю, чи щодо істаклут «бачення». Слово реія має гематрію «ґвура», а слово дібур - у гематрії «ріо» (216) з чотирма буквами.

3) Цей істаклут приходить і вдаряє у місце, де з'єднуються разом три гевеля, тобто в рівень нефеш. Це відповідає словам: «Ваяар Елокім ет а-ор» (І побачив Всесильний світло), бо ор - це гевель озена й хотема, - тобто рівнів нешама й руах, - а «ет» - це пе, тобто нефеш. І коли побачив нефеш, то «відокремив Всесильний», що є утворенням коренів келім.

4) І цей істаклут напряму залишає рошем (по-іншому «рашім», множ. від «рош»), в кожній з бхінот, бо завдав вади кожній бхіні з істаклут: гевелю кетера в кетері. Подібним же чином були утворені всі рошем (по-іншому «решіт», початки) келім: зовнішні в зовнішніх органах, внутрішні - у внутрішніх органах. І не закінчувалося це, поки не вдарив істаклут у місце, де з’єднуються гевелі, і це є поширенням гевелів, що є їхнім хіцоніютом (зовнішньою суттю, стороною). І через удар світла гевеля у світло істаклуту, повернулося світло істаклуту за порядком відбитого світла, і утворилися келім у кожній бхіні для решти ґуфа: зовнішні для зовнішніх органів і внутрішні для внутрішніх органів.

5) І в процесі істаклуту кожен, більш злитий зі своїм коренем, є вищим, тому що кетер, суміжний з аїном, виник останнім, а малхут виникла першою. І коли вдаряє та відбивається, тоді всі види келім є рівними: так, якби єсод поширився всередину більше, ніж малхут (був би рівним малхут), - це тільки через малхут (хоча він - єсод, адже поширюється більше), тому що єсод, - внаслідок великої кількості світла малхут, були в нього сили поширюватися більше. І немає в ньому іншої переваги над малхут, крім як у сенсі, що поширення це - воно у вигляді відбитого світла, яке відбивається та зближується зі своїм джерелом, але в плані самих келім вони є рівними.

Ор пнімі

1. І в процесі істаклуту кожен, більш злитий зі своїм коренем, є вищим. Пояснюється це тим, що в десяти сфірот відбитого світла, що виходить із зівуґу де-акаа, який називається істаклутом, знаходиться малхут, яка являє собою пе й зветься «ет», і є коренем десяти сфірот відбитого світла. І через це виходить, що кожен, більш злитий зі своїм коренем, тобто з малхут, що в пе, є більш важливим і більш високим, бо від неї походить і виходить з неї відбите світло знизу нагору.

2. Тому що кетер, суміжний з аїном, виник останнім, а малхут виникла першою... Пояснення. Бо в десяти сфірот прямого світла є кетер, суміжний з аїном, він є тим, що з’явився першим і він є коренем для всіх десяти сфірот прямого світла, і його найбільша висота визначається більше за всіх. Проте, у десяти сфірот відбитого світла, які з’являються завдяки істаклуту в малхут, виходить навпаки, бо малхут, що в пе, робиться коренем десяти сфірот відбитого світла й вона дає світло всім десяти сфірот. І виходить, що єсод є другим за достойністю, а год є третім і т.п., до кетера, близького до аїна, і він отримує останнім. І це те, що сказали, що кетер, суміжний з аїном, виник останнім. Тобто він є останнім отримувачем поширення відбитого світла від малхут.

3. І коли вдаряє та відбивається, тоді всі види келім є рівними... Пояснення. Зі сторони прямого світла кетер є першим за своїми достойностями, а малхут - остання за достойністю, тому що отримує останньою та є найбільш віддаленою від кореня. А зі сторони поширення відбитого світла - навпаки: сфіра малхут є коренем, і достойності її найбільші, а кетер - останній. У результаті виходить, що внаслідок одягання відбитим світлом прямого світла, усі келім знаходяться на одному рівні. Кожен кращий у десяти сфірот прямого світла визначається як гірший у десяти сфірот відбитого світла. І так само, - більш високий у десяти сфірот відбитого світла визначається як гірший у десяти сфірот прямого світла. І виходить, усі види келім є рівними. І зрозумій це.

4. Тому що єсод, - внаслідок великої кількості світла малхут, були в нього сили поширюватися більше. Пояснюється це тим, що завдяки відбитому світлу, яке вийшло від малхут знизу вгору, поширилися й піднялися всі сфірот у рівній мірі до сфіри кетер, що суміжна з аїн. І все це - завдяки малхут, яка знаходиться в пе. І це те, що він каже, що «єсод поширюється всередину більше», тобто, хоч він і більш внутрішній, ніж малхут, адже малхут одягається на єсод ззовні, як відомо, - усе одно це не вважається перевагою, тому що всім своїм поширенням, аж до кетера, він зобов'язаний силі малхут, і виходить, що малхут є коренем поширення цих його висоти та цінності. Про це сказано, що «єсод, - внаслідок великої кількості світла малхут, були в нього сили поширюватися більше». Іншими словами, відбите світло малхут дало йому можливість поширитися у своєму рівні більше за його міру в десяти сфірот прямого світла. Тому він не перевершує свого кореня, тобто малхут.

5. І немає в ньому переваги над малхут... Пояснення. Але все одно, є в єсоду, певно, і перевага над малхут, - адже вся цінність малхут полягає тільки у відбитому світлі, тоді як єсод переважає її тим, що він передує їй у десяти сфірот прямого світла, яке має першість щодо відбитого світла. Але це тільки щодо світел. Однак щодо келім, їхнє головне - тільки від відбитого світла. І тому сказано: «Але в плані самих келім - вони є рівними», бо величина рівня і їхні переваги походять тільки від відбитого світла, і зрозумій.

6) І коли повертається світло та одягає гевель, виявляється, що коли він близький до пе, тоді гевель пе більший, ніж гевель озен, тому що гевель пе зараз близький до пе як рош, а гевель озен поки що, як решта тіла, допоки не підніметься на рівень озен.