(переклад з івриту)
«Кожен, хто тужить разом із загалом, удостоюється і бачить розраду загалу, а кожен, хто не тужить…» (трактат «Тааніт», 21:1).
Пояснення: вже говорили ми, що розкриття присутності Творця Його створінням як визволення – в тому, що відповідає тим, хто закликає до Нього. І це те, що Шхіна називається «доблесна жінка», і є категорією «отримує вище благо як нуква і зеїр анпін», коли повне визволення – як Іцхак, «бо Ти – Батько наш». «І не у старих смак, і не у дітей порада». «Бо Авраам не знав нас, і Ісраель не пізнає нас», і це зміст правила: «Мірою, якою людина відміряє, - відміряють їй», означає це: який отвір посудини, тобто її вмістище і внутрішність, - такий хісарон і наповниться завжди, не менший і не більший. Тому той служитель Творця, що не журиться разом з загалом, а відчуває тільки особистий свій хісарон, отже й місткість для вищого блага в нього також не більша. А тому не зможе дістати загальне розкриття присутності Творця як при розраді для суспільства, бо не підготував це загальне клі отримання, а тільки своє особисте.
Тоді як той, хто журиться з загалом, і відчуває лиха загалу як своє особисте лихо, - той удостоюється бачити розкриття Шхіни в повноті, тобто розраду спільноти Ісраеля, бо його відчуття нестачі тепер є загальним хісароном. Тому також і святе вище благо є загальним.
І цим зрозумій поняття «Праведники – немає їм спокою», означає це, що оскільки вище благо благословляється за мірою хісарону і тужіння праведника, тією ж мірою, не менше і не більше, - тому докладають зусиль постійно поглибити і розширити своє вмістище, бо тому, хто віддає, немає ніякої міри, а є вона лиш у отримувача. (Трактат «Псахім», 112): «Більш ніж теля хоче смоктати (корова хоче його нагодувати)», і якщо так, то вся тенденція їхня в житті – зміцнюватися і прагнути, і утворювати собі вмістище і внутрішній об’єм, щоб спричинити задоволення розширенням меж святості в благословенні Творця.
І це сенс («Мішлей», 2:4) «Якщо будеш розшукувати його як скарб», а також «Як олень, що жадає…» і «І не давайте мовчати Йому»… А також («Теилім», 119:81): «Жадає до скону душа моя спасіння Твого» й подібне. Але завжди потрібно, щоб складалося з двох, - тобто також і «захар», за суттю Яакова, - як «Немає нестачі тим, хто тріпоче перед Ним», так, як отримав я суть написаного «… і баранів двоє», тобто захар і нуква.
І потрібно зрозуміти, що сказали (трактат «Сота», 11): «Добра міра більша за міру лиха». А тут сказали (трактат «Меґіла», 12): «Мірою, якою людина відміряє…» І може бути, що тут згідно з мірою, а там – згідно з рівнем, бо цей за мірою своєю, а ця за рівнем своїм.