Історія науки кабала

(переклад з івриту)

Отже, першою книжкою, котра є в нас у цій науці, це «Книга творення», і є такі, котрі приписують її праотцю нашому Аврааму, і так надруковано на титульній сторінці книги. Проте, більшість авторів відносять її до рабі Аківи, і дійсно, думка теж схиляється до цього, бо лише в його дні дозволено було записувати «усну Тору». І тому майже немає в нас жодної книги, крім книг Танаху, котрі були б з часів, що передували поколінню рабі Аківи, через відому заборону, що записані речі ти не маєш дозволу говорити усно, а речі для усної передачі, не дозволено тобі передавати на письмі. Але після зруйнування Храму і розсіяння народу з його землі, боялися, щоб не забулася Тора в Ісраелі, і дозволили записування з причини «час діяти ради Творця, - порушили Тору Твою».

І тоді почали учні рабі Аківи записувати всю усну Тору, що була звична в їхніх устах, і кожен з них взяв на себе окрему галузь: рабі Меїр опорядив Мішну, а рабі Єгуда впорядкував Тосафот і так далі. А рабі Шимон бар Йохай опорядив науку кабала, що була звична в їхніх устах, і написав книгу Зоар і Виправлення. Таким чином, що як Мішну рабі Меїр впорядкував і зібрав з законів та нововведень усіх поколінь до свого часу, так і Зоар Рашбі впорядкував та зібрав мудрість кабали з усіх попередників, що передували йому. І записано було, природно, на ім’я Рашбі, оскільки він їх опорядив, і, зрозуміло, є також нововведення від нього самого.

Проте, учні рабі Аківи не підписали остаточно свої книги, забороняючи додавали до них, а навпаки, вони своїми творами утворили початок, щоб інші, хто приходить за ними, продовжували б пояснювати й висвітлювати, та поновлювати й продовжувати далі ті твори, котрі вони почали. Тобто, продовжили так, як це велося, коли вони займалися усною Торою, коли послідовники з’ясовували і висвітлювали слова попередників, а іноді й суперечили їм, їхнім думкам, і додавали до попередників. І через це ти знаходиш в Мішні нововведення та вислови також інших танаїм, які жили після рабі Меїра.

І продовжувалось це до покоління рабі Єгуда а-Насі, який зветься «Рабейну а-Кадош» (наш святий вчитель). А він побачив, що покоління деградують, і негідні вже заперечувати попередникам, а також ще й через острах перед недостойними учнями, - щоб не спростували слова перших поколінь. Тому зупинив процес і остаточно закінчив Мішну, і відтак і далі не дозволено будь-кому додавати щось до Мішни, і суперечити будь-якому з законів, що в ній наведені.

Однак для Зоар не було зроблено жодного завершення, і це тому, що було вирішено його заховати, і не існував серед мас, а лише таємно, у глав поколінь. Тому залишився твір… і кожний з глав поколінь продовжував і додавав до нього за своїм бажанням, і продовжувалась ця справа до періоду вчителів наших савораїв.

(бракує продовження)