Стаття 21, 1990 рік
(переклад з івриту)
Зоар в главі «Трума» пише так: «І візьміть Мені приношення» - «І візьміть Мені» вказує, що той, хто хоче докладати зусилля в заповіді і старатися для Творця, слід йому щоб не старався дарма і марно, а повинна людина вкладати зусилля як належить, згідно зі своїми силами». Як написано: «Кожна людина – скільки рука її дасть в міру благословення Творця Всесильного вашого, яке дав вам». А якщо скажеш, - адже написано: «Йдіть, купіть і їжте», і йдіть, купуйте без грошей і без ціни, вина й молока, - то це даром, бо вино і молоко означають «Тора». І відповідає: «Однак, старання в Торі, - кожен, хто бажає, удостоївся її. Старання в Творці – пізнати Його, кожен, хто хоче, удостоївся цього без усякої оплати. Але старання для Творця коштує дії, не можна брати його дарма і за марно, тому що не удостоїться такою дією нічого, щоб притягнути на себе дух святості, - тільки лиш за повну оплату». І також наводиться поняття «даром» (в трактаті «Хаґіґа», 7), і написано так: «Як Я даром, так і ви даром».
І маємо зрозуміти:
а) що таке старання в Торі;
б) що таке старання щодо Творця аби пізнати Його;
в) що таке старання щодо Творця, що проявляється в дії;
г) що означає «дарма чи за оплату», тобто кому повинні давати оплату.
Ми бачимо що той, хто працює, повинен отримати винагороду. А з наведеного вище виходить що людина, яка працює, саме вона повинна платити винагороду. Чи чули ми щось подібне? Ми бачимо, що є люди, які працюють без оплати, але працювати і платити винагороду тому, для кого працюють, - де ми бачимо таке в реальності?
Перш за все, поняття «старання», - що це? Тобто ми бачимо, що порядок у світі такий, що той, хто чогось бажає, а цю річ важко досягти, то людина має старатися і докладати багатьох зусиль для того, щоб досягти бажаного. Тоді як щодо речі, що є у всіх, не можна сказати «старання», а кожен, хто її бажає, той і бере, або платить за те, що він хоче і не йдеться тут про докладання зусиль.
Наприклад, людина не каже, - доклала я сьогодні великих зусиль і купила хліба й молока для дітей, тоді, коли хліб і молоко є в крамницях для всіх, хто побажає. Проте іноді, під час війни, коли хліба й молока немає в продажу, і людина доклала багатьох зусиль аж поки дістала це, тоді як іншим людям не так вже й вдалося досягти, - в такому стані можна казати про старання.
Однак щодо Тори та заповідей що тут можна сказати, - що виконання Тори та заповідей річ настільки важка, що необхідні зусилля? Але ж каже писання: «Бо заповідь ця, яку Я заповідаю тобі сьогодні, не прихована вона від тебе і не далека вона, не на небесах вона і не за морем, а дуже близька до тебе ця річ», - а якщо так, слід зрозуміти: поняття «старання» в Торі та заповідях, - що воно означає.
Відомо, що ціллю творіння є дати благо Його створінням. І з цієї причини створив Він створіння, щоби були в них бажання та прагнення отримувати задоволення і насолоду. І це зветься – клі, яке Творець створив для створінь, щоб вони в це клі отримували б добро та насолоду. Це клі приходить з боку Творця, тому у створінь цього клі повно й достатньо. І коли створіння хочуть користуватися цим клі, не потрібні їм ніякі зусилля аби досягти це клі, тому що оскільки створив це клі Творець, тому має це клі повну досконалість.
І через це ми бачимо, що де б створіння не відчули, що можуть отримати насолоду від будь-чого, відразу вони користуються цим клі, званим «бажання отримувати собі», тобто для особистої користі. І немає потреби збуджувати людину щоб захотіла отримати насолоду, а в мірі тієї насолоди, що зодягнена в певній речі, ця насолода притягує людину і вона біжить за насолодою щоб досягти її. Тобто, згідно з величиною насолоди, що є в цій речі, в тій же мірі збуджується в людині прагнення і не дає їй всидіти, аж поки вона докладе всіх зусиль аби досягти ту насолоду. Тоді як потім, коли сталося виправлення скорочення, що є поняттям, званим «досконалість Його дій», - тобто коли отримують благо й насолоду від Творця, щоб не відчували при цьому феномен сорому, - утворилося виправлення, зване прихованням. Тобто перш ніж людина досягне клі віддачі, вона не бачить блага й насолоди, щоб були вони відкриті так, щоби добро й насолода збуджували б її до отримання блага.
А це для того, щоб було місце для вибору, а сам вибір в духовній роботі, пояснюється так, щоб була можливість у людини виконувати Тору та заповіді не заради отримання винагороди. Бо коли насолода відкрита під час виконання заповіді, людина не може сказати, що вона виконує Тору та заповіді тому що хоче дати задоволення Творцю. Тобто зі свого боку вона нібито поступається насолодою, смак якої відчуває, і лише через те, що Творець хоче щоби створіння мали задоволення, - тільки з цієї причини вона отримує насолоду. Це було б неможливо.
І це через те, що людина народжується з природою бажання отримувати собі, - то як може вона сказати, що, мовляв, зі своєї сторони, поступається насолодою. Як людина здатна поступитися великою насолодою, що існує в Торі та заповідях?
І тому дані іскри світла, що звуться «тоненьке світло», в кліпот, і від цього живиться все створіння до того, як удостояться келім віддачі. А оскільки це лише дуже маленьке світло, тому людина починає працювати над відданням невеличких насолод взамін за великі насолоди, тобто щоб отримувати винагороду за відмову від маленьких насолод, в яких є не більше ніж «тоненьке світло». І це як в торгівлі, - тим, де більше виграють, тим і займаються. Так і в духовній роботі. І тільки потім, коли людина вже звична поступатися насолодами, хоч вони й малі порівняно з насолодами, що існують в Торі та заповідях, все одно це вже називається, що людина звична до роботи, і є місце вибору.
Але згідно з цим слід зрозуміти: якщо людина займається Торою та заповідями для отримання винагороди за свою роботу, то чому називається виконання Тори та заповідей «зусиллям». Адже таке і в матеріальному прийнято, що відмовляємося від маленької насолоди для того, щоб досягти великої. Відповідь така, що оскільки в матеріальному насолода, яку отримує за свою роботу, її видно в цьому світі, тому не можна сказати про «зусилля». Тоді як в Торі та заповідях, коли людина має вірити, що буде їй оплата в світі майбутньому, - адже це залежить від віри, - тут вже існує зусилля, бо вона мусить вірити, а тіло не здатне вірити, бо з боку природи воно повинно бачити і знати. Тоді як там, де потрібно вірити, вже існують підйоми й падіння.
І зі сказаного випливає, що слід людині докладати зусиль в Торі та заповідях, - це одна сторона справи. І є також і друга сторона справи, і це – старатися щодо Творця і пізнавати Його. І дві ці речі слід намагатися робити для того, щоб отримати винагороду за зусилля, тобто повинна людина вірити, що отримає винагороду як в цьому світі так і в світі прийдешньому. І це як написано у Передмові книги Зоар: «Трепіт тлумачиться в трьох категоріях: є людина, яка боїться Творця для того, щоб жили сини її і не померли, або ж боїться покарання щодо свого тіла, або щодо статків. Виходить, що страх, яким людина боїться Творця, вона не робить його коренем, адже коренем є особиста користь, а страх – її породження. І є, коли людина боїться Творця, бо страшиться покарання в світі майбутньому і покарання в пеклі. Два ці види трепоту не є основними. Основний трепіт це те, коли людина боїться Пана свого тому що Він – великий і всевладний».
Тобто, є старання в Торі та заповідях і старання щодо Творця, однак головне в пізнанні Його – це знати, що Він управляє світом управлінням добрим і добродійним. І для цього повинні старатися пізнати Його. Де поняття «пізнати Його» слід пояснити: коли людина молиться Творцеві, або підносить Йому подяку, потрібно знати, до якого Імені вона молиться або ж якому Імені вона дякує.
Тобто коли людина молиться Творцю за якогось хворого, щоб було йому зцілення, вона має знати, що молитися треба до імені «Той, хто зцілює хворих», і не можна тоді сказати, щоб молилася до імені «Той, хто звільняє ув’язнених» і подібне. Або ж коли підносить подяку Творцеві за те, що визволив її з в’язниці, вона повинна дякувати імені «Той, хто звільняє ув’язнених», і не можна сказати, що вона дає подяку імені, званому «Той, хто одягає нагих» і подібне. І каже, що обидва старання: і в Торі та заповідях, і щодо Творця, пізнати Його, - в них людина може удостоїтися, якщо вона старається, - вона досягає цього безкоштовно, без грошей і без ціни.
Тоді як старання щодо Творця, що проявляється в дії, - воно за повну оплату. Слід зрозуміти що означає «проявляється в дії». Ось, писання каже: «Те, що створив Творець робити». Означає: те, що Творець створив світ «робити», сенс цього – з тим, що Творець створив, з цим людина і повинна діяти, що зветься «шість днів діяння», що є часом роботи, званої діянням.
І подібне цьому ми знаходимо в словах Зоар, - те, що написано: «І сказати Сіону – «амі» (Мій народ) ти», читай не «амі», а «імі» («зі Мною» - ті ж літери), це означає - бути спільником зі Мною. Як Я утворив небо і землю Своїми словами, як написано: «Словом Творця небеса утворені», - також і ти так. І ще сказали: «Не навчання є основним, а дія» (трактат «Авот», розд.1). І також сказали: «Великим є вивчення Тори, бо навчання приводить до дії».
І слід зрозуміти, про яку дію вони говорять, що основне це дія. Маємо пояснити це в плані духовної роботи, що основним в досконалості є те, що створіння прийдуть до сприйняття мети, заради якої створено світ, а це – Його бажання дати благо Своїм створінням. Тобто, коли нижні отримають від Нього благо й насолоду. А для того, щоби створіння отримали благо й насолоду, створив Він в них прагнення, тобто щоби було в них бажання та прагнення отримати благо й насолоду.
І, як сказано вище, це клі прийшло з боку Творця, однак потім сталося виправлення, коли це клі зробилося половиною клі. Тобто після того, як утворилося виправлення, щоб не було феномену сорому, сталося скорочення і приховання щодо цього клі, званого бажанням отримувати собі. Тому це клі, що зветься бажанням отримувати, вважається лише половиною клі, тобто весь час, коли не можемо зробити щоби бажання отримувати собі було б заради віддачі, - не можемо користуватися цим клі. Тільки лиш після того, як накладаємо на це клі категорію бажання віддачі, тоді клі здатне отримувати вище благо. Згідно з цим виходить, що першу половину клі, яка зветься бажанням отримувати, зробив Творець, а другу половину, тобто щоб було воно заради віддачі, ця половина належить тільки створінням, адже вони зробили екран на бажання отримувати, і з цього утворилася друга половина. І коли існують ці дві половини, вони стають одним клі, що здатне отримувати благо й насолоду.
Отже, робота людини полягає в тому, щоби утворити другу половину клі, і це зветься діянням. А «те, що створив Всесильний», мається на увазі перша половина, тобто бажання отримувати собі. І щодо цього людині не потрібно нічого робити. Тоді як друга половина, що є «заради віддачі», що належить створінням, тут є робота, бо це – проти природи. Тому є тут велика робота як досягти цього, і зветься «дією», тобто те, що людина повинна робити, бо ця дія – не з боку Творця, адже ми відносимо до Творця те, що Він дає. Тобто всі впливи, інакше кажучи, віддача, - це належить Творцеві. Тоді як друга половина клі, а це – те, що нижній хоче дати, певно це стосується нижнього.
І сказаним слід пояснити те, що ми запитували: що таке старання щодо Творця, що проявляється в дії. Про яку дію ми говоримо. І маємо пояснити: те, що людина старається щодо Творця в дії - як віддавати Творцеві, а ця дія належить нижньому, бо людина повинна працювати над тим, як [зробити,] щоб це клі, зване бажанням віддавати, було в її руках.
І як в матеріальному, де людина повинна навчатися майстерності, - як виробляти посуд (івр. «келім») і продавати його людям. А виробництво посуду – це професія. Тобто, слід вивчати цей фах і не за один раз і не за один місяць людина навчається майстерності виготовлення посуду. Так само й тут, в духовній роботі, людина повинна навчатися майстерності утворення келім віддачі. І не може людина зробити це негайно, коли побажає, щоби мати такі келім, а це професія, якій потрібно навчатися багато часу, так щоб були в неї такі келім, тобто щоб мала можливість виконувати Тору та заповіді заради віддачі.
Мудреці говорили: «Сказав Творець: «Створив Я зле начало, створив Тору-приправу» (трактат «Кідушін», 30). А отже, це Творець створив бажання отримувати, що зветься першою частиною клі, і є прагненням до насолоди. «І створив Я Тору-приправу», що приправляє зле начало, щоб було добрим началом. Тобто бажання отримувати буде заради віддачі.
Коли так, витікає звідси, що і другу частину клі також дає Творець. І згідно з тим, що сказали мудреці про вислів «І сказати Сіону «амі» (Мій народ) ти», і тлумачили: не читай «амі», а – «імі» (зі Мною), тобто «зі Мною ти в спільності», як сказано вище. І виходить, що і створіння також роблять [свою частину]. І це слід пояснити щодо другої половини клі, що не все робить Творець, а є тут також і робота людини.
Однак, треба пояснити щодо другої половини клі, того, що ми відносимо до людини: слід зрозуміти, що в цьому клі, що зветься бажанням віддавати, ми також визначаємо там світло і клі. Тому «клі що в клі» належить до людини, тобто те, що Творець дає – це називається світлом, а те, що людина дає, називається клі, тому що клі зветься хісароном, а світло зветься наповненням хісарону.
І оскільки Творець є Тим, хто дає, а вище благо називається світлом, тому світло відносимо до Творця, а клі, що зветься хісарон, належить до створінь, що і є всім їхнім коренем, - тільки лиш хісарон, який Творець наповнює. Тому, коли йдеться про келім віддачі, це клі також ділиться на дві частини, як сказано вище.
Перша називається хісарон, тобто людина повинна відчувати, що бракує їй келім віддачі, тобто відчуває: все, що вона робить, все це робить вона для особистої користі. І вірить, що людина повинна бути злитою з Творцем, як написано, «і злитися з Ним», де злиттям називається тотожність властивостей. І людині болить це, те, що вона далека від злиття з Творцем. І бачить вона, що зі своєї сторони немає в неї жодного способу вийти з-під влади бажання отримувати, це зветься хісароном і належить це до людини. Тобто, людина повинна відчувати хісарон і це є категорією «діяння», тобто дія, що в келім віддачі.
А світло цього клі, тобто в клі, що зветься хісароном, буде зодягнуте наповнення, інакше кажучи, сила, що воно може віддавати, - це називається світлом, що в клі. І це дає Творець. І цим слід пояснити те, що ми запитували, - адже сказали мудреці: «Створив Я Тору-приправу». Витікає з цього, що клі, яке називається бажанням віддавати, дає також Творець, а не людина. Якщо так, чому клі зветься «діянням», - адже таке стосується роботи людини, в дії.
А відповідь, як сказано вище, що клі називається хісароном, те, що болить людині, що вона не здатна зробити нічого задля небес, - це ми відносимо до створіння. А наповнення хісарону належить Творцю. Тому сказали: «Створив Я зле начало, створив Тору-приправу». Тобто, світло приправляє зле начало. Іншими словами, Творець дає силу, щоб побажало виконувати всі дії в ім’я небес.
Але хісарон, що в клі, - це людині потрібно відчути в своєму тілі. Тобто, людина повинна зробити всі дії, що тільки можна зробити для того, щоби прийти до злиття з Творцем. І утворення цього хісарону називається категорією хісарону і це зветься, як ми запитували: що таке старання щодо Творця, яке проявляється в діянні. Тобто людина докладає зусилля щодо Творця, щоб мати можливість принести задоволення Творцеві, тобто дати Йому втіху, це бажання називається діянням, тобто утворенням хісарону. А те, що вже може дати задоволення Творцеві, - це світло, що в клі, як сказано вище.
А тепер з’ясуємо те, що запитували, що таке винагорода і що таке даром. І на перший погляд мало б бути навпаки. Тобто старання щодо самого Творця мало б бути без оплати, а старання в Торі та заповідях і зусилля щодо Творця аби пізнати Його мало б бути за винагороду. Тобто, ті люди, які стараються, отримають винагороду, але виходить, що сенс такий, що ті люди, які докладають зусиль в дії, вони виплачують винагороду. Це важко зрозуміти з двох причин:
1) Де ми бачимо таке в реальності, що той, хто працює, платить винагороду? Існують люди, які працюють без оплати, тільки як волонтери. Ми бачимо таке в дійсності. Але платити за те, щоб дали йому роботу, - ми не бачимо такого в житті.
2) Питання в тому, - кому повинні платити цю винагороду? Ясно, що маємо сказати, - Творцеві, але як можна сказати, що Творець отримує винагороду, що зветься прибуток, тобто як можна сказати, що коли людина не думає про те щоб Творець мав би прибуток, тоді з цього старання, що зветься дією, тобто діянням, яке виконує людина, не буде з нього людині ніяких результатів.
Отже, слід пояснити це у наш спосіб, що існує поняття ло лішма, і це зветься, що людина займається Торою та заповідями для отримання винагороди. А у світі прийнято так, що той, хто працює аби дістати оплату, він завжди пильнує, - що він придбає з того, що дає зусилля і виконує накази господаря. І не думає робітник абсолютно про те, що господар матиме з його роботи. А іноді робітник таки думає що і господар має заробити, і це не тому, що турбується про благо господаря, а знає робітник, що коли ця справа не приноситиме прибутку господареві, тоді закриється підприємство і не буде в нього роботи, - а крім цього не думає він про господаря анітрохи.
І це означає, що робітник не повинен думати щоб Творець заробив, а - даром. Тобто те, що він не зацікавлений щоби Творець заробив, це називається «даром». Тоді як той, хто хоче виконувати дію, як сказано вище, що це – виготовлення клі надання задоволення Творцю, - той працює саме за винагороду. Тобто, щоб Творець втішався б його роботою, а отже, людина не турбується щоб вона сама виграла б з цього, а саме щоби Творець виграв би. І це називається що не можна брати його дарма, щоб не заробляв. Тобто людина повинна спрямувати намір щодо всіх своїх дій, щоби Творець мав задоволення. І це називається, що робота в діяннях повинна бути за винагороду, - щоб була з цього винагорода Творцеві.