Лист 57
травень. 1931 року, Єрусалим
(переклад з івриту)
Відомому учневі, хасиду … хай світить світильник його.
Лист твій одержав, і замість того, що ти шкодуєш про те, чого не бракує, краще потурбуватись про те, чого не вистачає. І це є правилом: все, що залежить від руки Творця, - існує у великому достатку. І лише про келім отримання [маємо подбати], бо неможливо, щоб були вони залучені інакше, як тільки нижніми. Бо на їхні зусилля в святості й чистоті Він, хай благословиться, стоїть і сподівається. І про це ми дбаємо, - як заслужити примноження зусиль. А той, хто додає до цього і турбується без потреби, виходить, що зменшує. І крім того, що не має він жодної необхідності, виявляється він також шкідником. І зрозумій це добре.
А щодо питання товариша, про яке ти запитуєш, - не маю я на цей момент у чомусь бути проти, «І кожний кмітливий чинитиме розумно»1. А щодо решти запитань, на які ти хочеш відповідей від мене, дам тобі одну відповідь на них на всі.
Немає стану щасливішого в світі людини, крім як в той час, коли відчуває себе зневіреною у власних силах, тобто, що вже докладала зусиль і зробила все, що тільки уявляється можливим зробити своїми силами, а ладу так і немає. Бо тоді достойна вона щирої молитви про допомогу Творця. Адже знає напевно, що власна праця не принесе їй користі, а поки ще відчуває людина якусь силу до роботи зі свого боку, - не повною є її молитва. Бо зле начало виступає вперед і говорить їй, що зобов’язана спочатку зробити все, що в її силах, а потім уже буде бажана Творцеві.
І про це сказано: «Піднесеним є Творець, а ниций побачить»2. Бо після того, як людина трудить себе у різних роботах і зневіряється, приходить вона до справжньої ницості. Коли вже знає що вона є найнікчемнішою з людей, бо немає для неї нічого корисного в усьому її тілі, - і тоді молитва її є щирою і дістає відповідь од щедрої руки Творця.
І про це каже Писання: «І застогнали сини Ісраеля від роботи… і піднявся лемент їхній…»3. Бо [всі в] громаді Ісраеля дійшли в той час до стану розпуки, - хай нас омине! – «від роботи». Як той, хто черпає дірявою посудиною, і продовжує, і черпає весь день, і не має бодай краплі води втамувати свою спрагу, так сини Ісраеля в Єгипті, скільки б не будували, поглиналися їхні будови на місці землею, як пишуть кабалісти.
Так і той, хто не удостоївся любові до Творця, все, що він робив, працюючи в очищенні душі минулого дня, є наступного дня неначе згорілим дощенту. І кожний день, і кожну мить має починати знову, так, неначе не діяв зовсім, скільки живе. І тоді «і застогнали сини Ісраеля від роботи». Бо наочно побачили, що нездатні зовсім, щоб виросло щось з їхньої власної роботи. І через це були їхній стогін і їхня молитва довершеними як годиться, і тому «і піднявся лемент їхній…» Бо Творець чує молитву, і лише на довершену молитву Він чекає.
Виходить зі сказаного, що немає нічого, малого чи великого, що не досягалося б тільки силою молитви, - а вся справа зусиль і роботи, до котрих ми зобов’язані, вони лиш тільки аби розкрити мізерність наших сил і нашу нікчемність, те, що негідні ми ні на що своїми силами, - бо лише тоді ми здатні вилити довершену молитву перед Творцем.
І не треба на основі цього стверджувати, що коли так, то я вирішую заздалегідь в серці своєму, що нездатний я ні на що, і весь труд і зусилля – навіщо мені? Однак є закон в природі, що немає мудрішого за досвідченого, і перш ніж людина намагатиметься зробити, в дії, все, що в її силах, нездатна вона жодним чином прийти до справжньої ницості, - в повній мірі, як описано.
І тому ми зобов’язані докладати зусиль щодо святості та чистоти, як написано: «Все, що знайде рука твоя робити, силою своєю роби…»4. І зрозумій це, бо глибоко воно та істинно.
Розкрив я тобі цю істину лиш тільки для того, щоби не послабляв ти рук своїх і, - хай нас омине! – не зневірявся б у милосерді. І навіть незважаючи на те, що не бачиш ти нічого, тому що саме в час, коли скінчена міра зусиль, - це є часом молитви. А доти вір кабалістам: «Не докладав зусиль і знайшов – не вір»5. А коли довершиться міра, буде молитва твоя досконалою, і Творець відповість щедрою Своєю рукою, і це те, чому навчали нас кабалісти: «Докладав зусилля і знайшов – вір» 5. Бо не достойний молитви раніш за це, а Творець чує молитву.
Єгуда Лейб
1. Писання, Мішлей, 13:16
2. Писання, Теилім, 138:6
3. Тора, Шемот, Шемот, 2:23
4. Писання, Коелет, 9:10
5. Вавілонський Талмуд, Меґіла, 6:2