М. Лайтман: Щастя — це коли те, чого ти дуже-дуже бажав, прагнув, страждав, був у прагненні до цього й створив у собі такі величезні-величезні устремління. І раптом це починає наповнюватися, і ти відходиш, як від болю. Оце відчуття можна назвати щастям. Але тут є рівні, градації: від чого людина страждає і, відповідно, від чого вона може бути щасливою. І виходить, що найвище її щастя — це коли вона відчуває себе такою, що наближається до Творця, приліплюється до Творця, як дитина до матері. Щось на зразок цього. Тоді вона відчуває саме щастя. Причому це дуже сильне бажання, яке постійно її Репліка: Гризло постійно, так? М. Лайтман: Так. Вона так хотіла, щоб це сталося, і вже зневірилася. І раптом Творець з’являється й каже: «Ну де ж ти? Я ж тебе шукаю!». А людина хоче сказати: «Та це я Тебе шукаю! Де Ти був, а не я?!». І так вони устремляються разом одне до одного, просто без слів і не стримуючись. Це і є щастя. Причому це не злиття, як у нашому світі, коли з’єднуються тіла, і тіло залишається, кожне при своєму обсязі й відчутті. А тут — як відчуття, що взаємно проникають одне в одне, а тіл немає. І з’являється такий стан, справді… навіть не знаю, як сказати. Запитання: Це дуже гарно й поетично! Правду скажу, Ви так ніколи не говорили. А моє «я» зникає? Адже я ж цього хотів. Я ж прагнув цього. М. Лайтман: Я хочу, щоб воно зникло! Воно мені абсолютно не потрібне! Абсолютно не потрібне! Але якщо зникне моє «я», то зникне й відчуття іншого. Тому зроблено так, що «я» не зникає. Це в кабалі пояснюється як те, що авіют - товщина егоїзму- він не зникає, а саме завдяки тому, що він стає все більше й більше, у нас з'являється можливість сполучити його з властивістю віддачі. І виходить, що егоїзм більший - ненависть і любов більша. І ненависть більша й любов більша. Ми не розуміємо, як це може бути. У нашому пласкому світі це все… Запитання: Або одне, або інше. М. Лайтман: Так, ми не розуміємо. А в духовному так. Запитання: І до якої міри оце все буде зростати? Ненависть - любов над нею, ненависть - любов над нею? До якої міри? Де межа? М. Лайтман: До стану нескінченності. Запитання: До почуття нескінченності? М. Лайтман: Так. Що немає меж цьому. Це треба відчути. Інакше це не діло. А відчути - це довгий шлях досягти цього.