С.Винокур: Біля воріт одного міста сидів мудрець. Повз проходив подорожній. Він запитав мудреця: «Скажи, отче, які люди в цьому місті живуть - добрі чи злі?» «У тому місті, з якого ти йдеш, які були люди?» — запитав його мудрець. «Злі, жорстокі та егоїстичні», — відповів хлопчина. «Тут живуть такі самі», — відповів старець. І хлопець пішов. Минув якийсь час, до воріт підійшов інший чоловік. Він поставив те саме запитання. Мудрець так само відповів: «Які живуть у твоєму місті»? Той сказав: «У мене в місті залишилося багато друзів, і люди там були добрі й хороші». Тоді старець сказав йому: «Тут тобі траплятимуться такі ж люди». Запитання моє таке: виходить дуже дивна річ, що це від мене залежить - які люди живуть у моєму місті. М.Лайтман: Ну, взагалі, так. С.Винокур: Так? Тобто, якщо перший казав, що там живуть недобрі люди, він казав, що тут для тебе будуть такі самі. УГУ А якщо там жили добрі, то й тут такі? Скажіть, що це, як цей механізм побудований? М.Лайтман: Побудований на ставленні людини до суспільства. С.Винокур: Тобто, як людина сама ставиться до суспільства, так воно і… М.Лайтман: Так вона і відчуває. С.Винокур: А якщо мене нена́видять? Як, загалом, ми знаємо… М.Лайтман: А за що тебе нена́видять? Це ж не просто так сьогодні з’явилося, це виходить із твоєї поведінки? С.Винокур: Тобто, якщо я бачу нена́висників, які не люблять мене, то я маю поставити собі питання: за що вони мене нена́видять? М.Лайтман: Так, тільки так. С.Винокур: Якщо я не знайду, наприклад, за що мене нена́видять, як, зазвичай, буває? М.Лайтман: Це означає, що ти себе виправдовуєш. С.Винокур: Тобто я в принципі мушу знайти? М.Лайтман: Ти маєш знайти в собі добрі почуття і такі ж почуття знайти в інших. С.Винокур: Тобто я знаходжу в собі, за що мене нена́видять і намагаюся щось із собою зробити, так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: І якщо я зможу щось зробити стосовно нена́висника, того, хто мене нена́видить, він зміниться до мене? М.Лайтман: Він зміниться. Допомагай усім, і він зміниться. С.Винокур: Тобто я маю, в принципі, навіть виправдати ось цю нена́висть, яка йде до мене? М.Лайтман: Це природа людини. Якщо ти її сприймаєш правильно, то ти будеш і людину сприймати так. С.Винокур: Тобто я в цьому разі маю сказати: це моя природа чи це його природа егоїстична? М.Лайтман: Це його природа егоїстична. Так створені люди, але я показую їм приклад правильного ставлення. С.Винокур: Зрозуміло. І навіть якщо я горю(зрозуміло, що я горю) і хочу відповісти, і так далі… М.Лайтман: Не треба. Я не буду так відповідати й горіти. С.Винокур: Не треба? М.Лайтман: Ні, я буду в собі це все гасити. С.Винокур: Коли ви говорите «гасити» — це просто майже насильно, так? М.Лайтман: Я, можливо, в якомусь сенсі примушую себе. С.Винокур: Що попри те, що я хочу відповісти — не відповідаю, хочу вступити в суперечку — не входжу? М.Лайтман: Так. І це дасть свій результат. С.Винокур: Але ви знаєте, зазвичай, кажуть, що коли пружину стискаєш сильно-сильно, вона потім дуже вистрибує. М.Лайтман: Це якщо ми залишаємо, залишаємо зусилля. А якщо ми весь час ідемо правильно, послідовно, то така дія перемагає. С.Винокур: Тобто в ці вправи ви вірите? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Зрозуміло. Якась звичка стає в мене, щоб я міг увесь час до себе звертатися і себе спостерігати? Я щось напрацьовую? М.Лайтман: Так. Ти напрацьовуєш у собі спокійне, правильне ставлення до людей, ти привчаєшся їх прощати. І тоді все буде добре.