М. Лайтман: Скажу тобі відверто: ось те, що зі мною буде через тиждень, місяць, рік, десять, двадцять років, – ну і що з того? Ведучий: Якщо Ви дізнаєтеся? М. Лайтман: Так. Мені здається, набагато цікавіше жити, коли ти нічого не знаєш. Саме нічого не знаєш! Це набагато цікавіше, це захоплює. А коли ти все знаєш — ну все, ти наче прийшов на якийсь кінофільм, як колись у кінотеатрах, сів у своє крісло і раптом виявляєш, що цей фільм ти чудово пам’ятаєш, ти його вже бачив. Уся гострота зникла. Ведучий: Тобто бажано, як Ви кажете, так і жити? Отак: завтра – завтра, що буде – те буде? М. Лайтман: Так. Ведучий: Усе в руках Вищого — і так рухатися за цим потоком? М. Лайтман: Найкраще — нічого не знати й бути господарем у своєму житті. Наскільки ти господар, наскільки ні, почнеш розбиратися… — теж не треба. Я йду вперед за тими правилами, які встановив Творець, щоб прийти до Нього. Зближуюся з Ним саме за тими умовами, які Він поставив переді мною. І більше не хочу. Я не хочу бачити більше ні на йоту! Я не хочу нічого більше! Я хочу бути ось таким — відданим послідовником Творця. Ведучий: Це чудово! М. Лайтман: Це найпрекрасніше, що може бути! Це велика-велика нагорода людині, коли вона може так чинити! І при цьому почути, як тобі тут нашіптують твоє майбутнє, — ні в якому разі! Ведучий: Не треба? М. Лайтман: Ми ж маємо прийти до віддачі. Ведучий: А якщо за якимось поворотом такого руху, як Ви кажете, віддавшись Творцю, раптом приходять страшні речі, раптом приходять…? М. Лайтман: Немає страшного чи нестрашного. Все залежить тільки від того, як ти до цього ставишся. Якщо ти цьому віддаєшся відкрито, ось так — розкриваєш душу: що є, те є, але це від Творця, — нічого страшного немає. Ведучий: Отак би жити! Отак би жити! М. Лайтман: Так. Ну нічого страшного немає! Просто все миттєво стає простим, ясним, м’яким. Яке у тебе ставлення до Творця, таким ти робиш Його. Ведучий: «Його» — це Ви що маєте на увазі? М. Лайтман: Творця! Ведучий: Творця? М. Лайтман: Звичайно. І все! І тут — правильне з’єднання між вами.