Запитання: Чоловік із дружиною утримували готель для простих людей. Але якось заїхав туди багатий купець. Дружина побачила його багате начиння й сказала чоловікові: «У мене є порошок під назвою “все забудь”. Я підсиплю йому його в рис, може, він забуде щось зі своїх прекрасних речей». Так вона й зробила. Гість повечеряв, похвалив господиню й на світанку вирушив у дорогу. А чоловік із дружиною кинулися в його кімнату в пошуках забутих гарних речей. Раптом чоловік закричав: Забув, забув! Що забув? - радісно вигукнула його дружина. Він забув заплатити за нічліг. Питання моє зараз таке. Ми весь час хочемо приспати іншого, це наш стан. Посмішкою, якимись гарними діями, справами тощо. Людина може сидіти зі старіючим батьком або родичем, знаючи, що їй перепаде потім його майно. Виходять заміж, одружуються на мільйонерах і так далі. Ви ж знаєте, серіали всі на цьому побудовані. Ось скажіть, будь ласка, і не карається людина, а ось так отримує. Це наш світ. У притчі вони покарані - він забув заплатити. Скажіть, будь ласка, людина буде покарана за це все ж чи ні? За те, що вона намагається приспати іншого й щось взяти в нього. Це у людини життя таке. М. Лайтман: Звісно, буде покарана. Запитання: Буде покарана? Хоч він і не відчуває цього, можливо? М. Лайтман: Природі це не важливо, що не відчуває. У природі це все врівноважено абсолютно чітко. Запитання: Але таке ж усе людство. Адже ми так само посміхаємося, щоб отримати посаду якусь і так далі. Ми дружимо для того, щоб щось отримати з цього. Правильно? Це природа людини, за великим розрахунком? М. Лайтман: Так, природно. Запитання: І ми все-таки будемо покарані за це. Чим? Тим, що маємо цей світ? М. Лайтман: Так. Це покарання. Цей світ - точно покарання. Запитання: Тобто все, що відбувається: війни й всі ці страждання, - все це тому, що в нас таке ставлення? М. Лайтман: Так. Ми нікому не бажаємо щастя, доброти, нічого. Запитання: Щоб чисто побажати. Але ми ж не винні в цьому, правда? М. Лайтман: Іди до Того, Хто тебе створив і скажи Йому: «Дивись, яким Ти створив мене! Що я можу зробити? Я тільки лише розкидаю навколо себе зерна ненависті. І це Ти мене таким зробив». Питання: І Він чекає, що ми так і підемо до Нього? М. Лайтман: Так, Він чекає, що ми це розкриємо й скажемо це Йому, і тоді Він це виправить. Запитання: А як ви ставитеся до такого прислів'я: «Не рий іншому яму, сам у неї потрапиш»? М. Лайтман: Я особливо, не вірю в це прислів'я. Репліка: Хоча ви зараз сказали, що ми будемо покарані... М. Лайтман: Так, але це все відносно. Скільки насправді ми ям нарили для інших і не помічаємо потім, що це приходить до нас. Якщо це приходило б, це було б добре. Ми б швиденько вчилися. Запитання: А як це відповідає? Ви спочатку сказали, що ми так чи інакше караємося. Тобто ми все-таки будемо покарані? М. Лайтман: Так, але ми не знаємо за що, чому, як. У цьому проблема. Запитання: Тобто,якби ми щось зробили погане і тут же отримали, ми б зрозуміли, що це було погано. А так ми не отримуємо? М. Лайтман: Ні. Запитання: А добре ось так: якщо я зробив погано й тут же отримав? Це добре чи погано? М. Лайтман: Ні, це погано, це б нас не виховувало. Ми були б як солдатики. Репліка: Але людина б усвідомлювала: я роблю погано, і я отримую за це покарання. М. Лайтман: Так вона робила б, тому що вона усвідомлює, що зробила погано. Запитання: А насправді як має бути? М. Лайтман: Не хотіти спочатку робити зло. Запитання: Не хотіти робити зло. Не хотіти ненавидіти - ось це нашим головним проханням має бути? М. Лайтман: Так. Запитання: Тобто я маю відчути, що я не хочу робити зло й ненавидіти? М. Лайтман: Так! Обов'язково! Запитання: І мені від цього погано? М. Лайтман: І мені погано від того, що я це виявляю. І я прошу Творця, щоб Він змінив у мене цю властивість. Питання: Ми коли-небудь прийдемо до цього? М. Лайтман: Обов'язково! Запитання: Тобто, так чи інакше це кінцівка? М. Лайтман: Так. Репліка: Тобто, якщо я зможу зараз якось узятися за себе і відчути, що мені... М. Лайтман: Не зможеш 🙂 🙂 🙂 Запитання: Коли цей час настане, що зможу? Ви кажете, що туди нас ведуть. М. Лайтман: Це називається вже дійсно «останнє покоління». Ми перебуваємо на його початку, поки ще тільки на початку. Запитання: Тоді ще раз, останнє покоління, визначення? Що таке останнє покоління? М. Лайтман: Це час, коли людство розкриває свою злу, протилежну до Творця природу й починає пристрасно бажати змінитися.