Єгуда Ашлаґ (Бааль Сулам)

Вчення про десять сфірот

Частина перша

Внутрішнє споглядання

Перш за все необхідно знати, що там, де ми маємо справу з поняттями духовними, абстрагованих від часу, місця й руху, і тим більше – з проявами Творця, там не маємо ми слів, щоби висловити й виразити щось ними, адже вся скарбниця слів наша взята з відчуттів уявних органів чуття. І як можна вдатися до них там, де чуття та уява не владні? Бо наприклад, навіть якщо візьмеш слово якнайтонше, таке, як «світло», адже й воно також уявне й запозичено від світла сонця, або відчутного світла задоволення й подібного. А якщо так, то як можна висловлюватись ними в справах проявів Творця, адже вони, певно, не запропонують тому, хто вчиться, жодного істинного поняття. І тим паче, коли потрібно розкрити через ці слова на письмі, в(у) книзі, поняття наукових обговорень, як це ведеться в дослідженнях у будь-якій науці, адже тоді, якщо помиляться навіть в одному слові, невдалому для досягнення мети, негайно заплутається той, хто вивчає, і «не знайде ні рук, ні ніг» своїх в усій темі.

І тому обрали собі кабалісти особливу мову, яку можна назвати «мовою гілок», оскільки немає в нас жодної сутності або управління якоюсь сутністю в цьому світі, що не походило б зі свого кореня у вищому світі, і навпаки, початок кожної реалії, що в цьому світі, починається зі світу вищого, і потім спускається у(в) цей світ. Тому знайшли собі кабалісти без утруднень, готову мову, якою змогли передавати один одному свої осягнення, усно і письмово, з покоління в покоління. Тому що взяли собі назви гілок, що в цьому світі, де кожна назва пояснює себе, як ніби вказує пальцем на свій вищий корінь, що в системі вищих світів.

І тому не бентежся з того, що часто-густо знайдеш у книгах з кабали вирази дивні і(й) чужі іноді духу людському. І це тому, що після того, як вже обрали собі цю мову, тобто «мову гілок», висловлюватися нею, як сказано, тому як вони можуть пропустити на своєму шляху якусь гілку, не скориставшись нею через її низькість, не висловивши нею бажане поняття, тоді як не існує в нашому світі якоїсь іншої гілки, щоби взяти її натомість. Бо як дві волосини не живляться з однієї лунки, так немає в нас двох гілок, що належали б до одного кореня. І також не може статися такого, щоб втратити наукове поняття, яке повинне бути вираженим тим «низьким» висловом, ба більше, адже та втрата спричиниться до шкоди й великої плутанини в усьому обсязі науки, оскільки не маємо ми більше такої науки серед усіх наук у світі, поняття якої настільки перепліталися б одне з одним способом причини й наслідку, чинника й похідного, як в науці кабала, де всі поняття сполучені та зв’язані одне з одним від її початку й до кінця, буквально як один довгий ланцюжок. І тому немає тут ніякої свободи бажанню замінити й перетворити ці назви з «поганих» на «добрі». А мусимо наводити завжди точно ту гілку, що «вказує пальцем» на свій вищий корінь, і також докладно говорити про неї, аж поки винайдене визначення, точне в очах освічених читачів.

Проте по правді, ті, яким ще не відкрилися очі на «небесні явища», і поки що не мають вони потрібної ерудиції у зв’язках гілок цього світу з їхніми коренями у світах вищих, вони перебувають при цьому як сліпі, що обмацують стіну, бо не зрозуміють жодного слова в його істинному розумінні, - адже кожне слово є іменем якоїсь гілки стосовно її кореня, крім як, якщо отримають пояснення з уст видатного мудреця, який візьметься пояснити поняття розмовною мовою, що, безсумнівно, подібно перекладу з мову на мову, тобто з мови гілок на розмовну мову. І тоді зможе пояснити духовне поняття, яким воно є.

І це те, до чого я доклав зусиль у цьому моєму тлумаченні, - пояснити десять сфірот так, як вказав нам мудрець Всесильного, Арізаль, згідно з їхньою духовною чистотою, абстрагованими від усіх відчутних понять. Таким способом, що зможе кожен початківець приступити до цієї науки, не впавши в жодну матеріалізацію чи помилку, тому що розумінням цих десяти сфірот розкриється вхід також, аби дивитися й дізнатися, як розуміти решту понять цієї науки.

(Див. питання 56)

Глава 1

«Знай, що перш ніж дано було існування сущим та створені створіння, просте вище світло наповнювало всю реальність» («Ец Хаїм», шаар 1, гейхаль 1). Ці слова вимагають пояснення, адже перш ніж були створені світи, яким чином існувало там місце для реальності, щоб просте світло наповнювало його все? А також те, що з’явилося бажання скоротитися, щоб «проявити цим досконалість Своїх діянь», - адже виходить зі сказаного в книзі, що вже була там, боронь боже, якась потреба. І також питання центральної точки, буквально в Ньому, і там відбулося скорочення, - і це дуже дивує, бо вже сказав, що немає там ні початку, ні кінця, і коли так, - як існує там «центр»? І дійсно так, речі ці глибші за море, і тому я повинен продовжити їхнє пояснення.

Немає нічого в усій реальності, що не містилось би в Нескінченності. Поняття, що є протилежними в нас, існують в ній за суттю «Один, Єдиний, тільки Він»

1) Знай, що немає жодної сутності, що існує в світі, ні з того, що відчутно нашим чуттям, ні з того, що осягаємо розумовим спогляданням, що не було б включено в Творця, адже все це приходить нам від Нього, і не існує такого, хто давав би те, чого не має, і питання це вже детально з’ясовано в книгах. Проте, слід зрозуміти, що ті поняття, які в нас роз’єднані, або протилежні, як наприклад, поняття «мудрість» відчуваємо окремим від поняття «солодкість», адже мудрість і солодкість два поняття, відокремлених одне від одного. І також поняття «діяч», воно певно що відрізняється від поняття «дія», адже діяч і його дія є обов’язково двома поняттями, відокремленими одне від одного. А тим більше поняття протилежні, як «солодкість» та «гіркота» і подібне, вони певно визначаються кожне саме по собі. Однак в Творці будуть мудрість і насолода, і солодкість, і гострість, і дія, і діяч, і подібне цьому з форм відмінних і протилежних, - все це міститься як дещо одне в Його простому світлі, без жодного поділу й відмінностей між ними абсолютно, а все в категорії «Один, Єдиний, тільки Він». «Один» вказує на те, що Він є повністю однорідним. «Єдиний» вказує на те, що все йде від Нього, що також всі ці множини, вони в Ньому в формі «Єдиний», як і Його сутність. А «тільки Він» вказує на те, що хоч Він здійснює безліч дій, проте єдина сила робить все це, і всі вони знову вертаються й приходять, і з’єднуються у формі Єдиного, і ця єдина форма поглинає всі форми, які являються нам в Його діях. І поняття ці дуже тонкі, і не кожен розум може винести це. І також пояснив нам Рамбан поняття єдиності Творця за суттю «Один, Єдиний, тільки Він». І так він пише в його коментарі на «Книгу Єцира»: «Є відмінність між (поняттями) Один, Єдиний і тільки Він: пояснюване Ім’я, коли воно поєднується діяти єдиною силою, називається «тільки Він». А коли Він поділяється аби виконувати Свою дію, кожна частина Його називається «Єдиний». А коли Він є повністю однорідним, називається «Один», - тут закінчується його чиста мова. Пояснення: поєднується діяти єдиною силою, - бажає сказати, що діє, даючи насолоду, як і личить Його єдиності, і немає відмінностей в Його діях. Коли Він поділяється аби виконувати Свою дію, тобто коли Його дії відрізняються одна від одної, і виглядає, боже збав, як наче чинить добро й чинить зло, - тоді називається Єдиний, 55. А коли Він є повністю однорідним, називається Один, тобто Один вказує на Його сутність, що в Нього всі протилежності – в повній однорідності, як написано вище. І як пише Рамбам, у Нього той, хто знає, те, що знає й знання є одним. Оскільки дуже піднесені Його думки над нашими думками, і шляхи Його над нашими шляхами.

(Див. питання 21)

Дві відмінності у віддачі: до того, як приходить до отримання, та після отримання

2) І навчися на прикладі тих, хто їв "ман" (манна). Адже "ман" зветься "хлібом з небес" тому, що не матеріалізується, коли облачається в цей світ. І сказали мудреці, що кожен відчував у ньому смак усього, чого він бажав. Виходить, що в ньому неминуче були присутні протилежні властивості, тобто один відчував у ньому солодкий смак, а інший - смак гострий і гіркий, при чому сам ман, безсумнівно, складався з обох протилежностей разом, адже немає такого, хто давав би те, чого в нього немає. А якщо так, то як можуть дві протилежності бути в одному носії? Отже, мусиш визнати, що він простий і вільний від обох смаків і лише складається з них таким чином, що матеріальний одержувач може виділити для себе той смак, який побажає. І так само зрозумій будь-яке духовне поняття, - що саме по собі воно єдине й просте, однак складається з усієї безлічі форм і властивостей у світі. Але коли воно приходить до одержувача, матеріального й обмеженого, одержувач виділяє в ньому одну окрему форму з усієї безлічі форм, об'єднаних в тій духовній сутності. І тому завжди слід розрізняти у тому, що дає Творець, дві категорії: перша - це форма сутності вищого блага до того, як дійшло до отримання, і це поки що - світло, просте й всеосяжне. Друга - після того, як вище благо прийшло до отримання його, коли внаслідок цього воно набуло однієї окремої й часткової форми, відповідно до властивості отримувача.

Як можна зрозуміти те, що нешама є частиною Творця

3) І цим ми прийдемо до розуміння того, що кабалісти кажуть про сутність «нешама», і кажуть так: «Нешама - це частина Всесильного з висі, буквально, і немає в ній ніякої відмінності від "усе", крім того, що нешама це частина, а не "все". І подібно це до каменю, відколотого від скелі, бо сутність каменю й сутність скелі однакові, і немає жодної відмінності між каменем та скелею, крім того, що камінь є лише частиною від скелі, а скеля – це категорія «все». Такими стисло є слова мудреців, і слова ці на перший погляд дивні надзвичайно, та найбільш складно зрозуміти, - як можна пояснювати поняття відокремлення й частини від Всесильного, уподібнюючи це каменю, відколотому від скелі? Адже можна зрозуміти, що камінь відколюють від скелі сокирою й киркою, але щодо Всесильного, - як і чим вони відокремляться одне від одного?

Духовне відокремлюється силою відмінності властивостей, як матеріальне відділяється сокирою

4) І перш ніж приступимо до з'ясування цього, пояснимо суть поняття поділу, що діє в духовному: знай, що духовні об'єкти відокремлюються один від одного тільки виключно відмінністю властивостей, тобто, якщо один духовний об'єкт набуває двох властивостей, то це вже не один, а два. І поясню тобі на прикладі нефашот (множ. від «нефеш») людей, які також є духовними. Відомий духовний закон, - і його форма дуже проста, як сказано вище. І це безсумнівно, що є безліч нефашот, відповідно до кількості тіл, і нефашот світять в них, але вони відокремлені одна від іншої внаслідок відмінності тих властивостей, що в кожній з них. І, як сказали мудреці: так само, як їхні обличчя не однакові, так і їхні думки не подібні одна до одної. І є в тіла особливість розрізняти форми нефашот, настільки, що можна визначити щодо кожної нефеш як такої, що це - нефеш добра, а це - нефеш лиха й подібне, за відмінністю властивостей.

І ти бачиш, що як матеріальний об'єкт поділяється, розсікається й відокремлюється сокирою й рухом віддалення однієї частини від іншої, так і духовний об'єкт поділяється, розсікається та відокремлюється через відмінності властивостей між частинами, і мірою їхньої відмінності виміряється відстань між частинами. І запам'ятай це добре.

Як можна уявити відмінність властивостей у створінні відносно Нескінченності

5) Дійсно, поки що це [питання] улагоджено лише в нашому світі, в нефашот людей, але щодо душі-нешама, про яку сказано, що вона є частиною Всесильного з висі, - поки не з'ясовано, яким чином вона відділяється від Нього настільки, що її можна назвати "частиною Всесильного". І не можна сказати: "зміною властивостей", - боронь боже так казати, адже ми вже з'ясували, що прояв Творця є простим світлом, котре включає всю різноманітність форм і їх протилежностей, що в світі, в його простій єдиності, за суттю «Один, Єдиний, тільки Він». І тому як можна уявити собі відмінність властивостей в «нешама», яка відрізнялася б від Всесильного так, щоб через це була відокремлена, здобувши назву Його частини.

І дійсно, це питання найбільше проявляється в світлі Нескінченності, що до скорочення, бо та реальність, що перед нами, усі світи, вищі й нижні разом, визначаються у двох видах. Перший вид – це форма всієї цієї реальності, яка вона перед скороченням, як тоді все було без межі й без кінця. І вид цей називається світлом Нескінченності. Другий вид – це форма всієї цієї реальності, яка вже спустилася від скорочення й вниз, коли все вже в межах і мірах, і цей вид називається чотирма світами: Ацилут, Брія, Єцира, Асія. І відомо, що сутність Творця, думка не може осягнути абсолютно, і немає Йому жодного імені й назви, адже те, чого не осягнемо, як ми визначимо іменем? Адже зміст кожного імені це осягнення, що вказує нам, що саме осягнуто нами під цим іменем. І тому зрозуміло, що в Ацмуто немає ніякого імені й назви взагалі. А всі імена й назви, вони тільки в світлі Творця, яке поширюється від Нього, де поширення світла Творця до скорочення, яке наповнювало всю реальність, без меж і без кінця, називається Нескінченністю. І відповідно, потрібно зрозуміти те, що світло Нескінченності визначається як таке й виходить з Ацмуто, аж поки ми зможемо визначити його іменем, як ми запитували про «нешама».

(Див. питання 74)

З'ясування того, що сказано мудрецями: "Тому підготовані робота й зусилля як винагорода для нешамот, тому що «той, хто їсть не своє, боїться дивитися тому в обличчя»

6) І щоб зрозуміти хоч щось в такому високому місці, слід розширити тему. І займемося полюсом всієї цієї реальності, що перед нами, і її загальною метою, адже немає діяча без цілі, і якщо так, то в чому вона, - ця мета, задля якої створив Творець усю цю реальність, що перед нами, у вищих світах і в світах нижніх. Проте, мудреці вже вказали нам у багатьох текстах, що всі повністю світи були створені виключно для Ісраеля, які виконують Тору й заповіді і т.п. І все це широко відомо.

Однак при цьому маємо зрозуміти проблему мудреців, які запитали про це: якщо наміром при створенні світів було насолодити Його створіння, то навіщо було Творцеві створювати цей матеріальний світ, - потворний і повний страждань, - адже і без цього, звичайно, міг би завдавати насолоди для нешамот скільки побажає, то навіщо приводити нешаму в це тіло, таке потворне й брудне? І пояснили це так, що той, хто їсть не своє, - соромиться дивитися в очі тому, хто дає. Це означає, що в кожному дармовому даянні є дефект сорому, і щоб позбавити нешамот цього дефекту, створив цей світ, в якому існує феномен роботи, і після неї вони тішаться результатами своїх зусиль, бо мають винагороду від Досконалого за їхні зусилля, і цим рятуються від вади сорому.

Який зв’язок є між роботою протягом сімдесяти років та вічною насолодою, і немає дармового даяння більшого, ніж це

7) І ці слова мудреців є дуже дивними, з усіх сторін. Спочатку неясно: адже головне наше спрямування й молитва: «від скарбів дармового даяння убережи нас», а мудреці сказали, що скарб дармового даяння уготовано лише для найбільших нешамот у світі. А найбільш незрозумілим є основне в їхньому тлумаченні, коли пояснили, що в дармовому даянні є великий недолік, тобто сором, який є у кожного отримувача дармового даяння, і для виправлення цього приготував Творець цей світ, в якому є така реальність, як зусилля й робота, для того, щоб у майбутньому світі отримали свою оплату, нагороду в обмін за їхні клопоти та роботу.

І їхнє пояснення є дуже дивним, бо на що це схоже? На людину, яка каже ближньому своєму: «Попрацюй на мене одну коротку мить, і в нагороду за це даватиму тобі всі насолоди світу та все найгарніше й найкоштовніше в усі дні твого життя», - адже не існує дармового даяння, більшого за це. Тому що в нагороди немає ніякого порівняння з роботою, оскільки робота виконується в цьому світі, світі минущому, в якого немає ніякої цінності відносно нагороди та насолод вічного світу. Бо яка цінність може мати кількість світу минущого відносно кількості світу вічного? І годі й казати про якість зусиль, в якої немає абсолютно ніякої цінності відносно якості винагороди; і як пишуть мудреці, підготував Творець передати кожному праведнику «шай» (букви шін-юд, - 310) світів, і т.п. І не можна сказати, що якусь частину нагороди Творець дає в обмін на докладені зусилля, а решту - як безкоштовний подарунок. Бо якщо так, - чим допомагає твердження мудреців, адже залишається дефект сорому в решті подарунка. Але їхні слова не можна розуміти буквально, а є тут глибокий сенс.

Однією думкою породжена й створена вся реальність. І вона є тією, що діє, і вона є суттю дії, і вона є реальністю сподіваної винагороди, і вона є сутністю зусилля

8) І перш ніж ми заглибимося в з'ясування сказаного мудрецями, слід зрозуміти задум Творця при створенні світів і тієї реальності, що перед нами. Адже Його дії здійснюються не через безліч думок, як це властиво нам, оскільки Він - Один, Єдиний та тільки Він. І подібно до того, як Він є простим, так і світла, що походять від Нього, прості та єдині, без усяких численних форм. Як написано: «не є Мої думки вашими думками й не є ваші шляхи Моїми шляхами». І тому зрозумій і осягни, що всі імена й назви, і всі світи, вищі і нижні, - все є це просте світло: одне, єдине й тільки воно. Бо у Творця світло, що виходить, і задум, і дія, і діяч, та й усе, що тільки серце може задумати й уявити, - усе це в Ньому є буквально єдиною річчю.

І відповідно до цього розсуди й збагни, що однією думкою породжена й створена вся ця реальність, - вищі й нижні разом, аж до загального завершення в кінцевому виправленні. І та єдина думка, - вона здійснює все, і вона - суть усіх дій, вона набуває завершальної форми, і вона є сутністю зусилля, і вона сама – зміст усієї досконалості та очікуваної винагороди, як пояснив Рамбан про суть «Один, Єдиний, тільки Він».

Поняття скорочення. Пояснює, як із досконалого Діяча вийшла недосконала дія

9) Арі детально розглянув в перших розділах цієї книги поняття першого скорочення, оскільки поняття це - найсерйозніше з серйозних, адже неодмінним є те, що й всі несправності та всілякі недоліки походять і з’являються від Творця, як написано, - «утворює світло й творить тьму». І всі зіпсутості й пітьма - це справжня протилежність Творцеві, - то як можуть вони походити від Нього, і як це вони з’являються разом зі світлом і насолодами, що в задумі творіння? І не можна сказати, що це дві думки, відокремлені одна від іншої, - адже хай омине нас говорити й думати таке. А якщо так, то як все це походить від Творця й (приходить) аж до нашого світу, повного бруду, страждань і великої потворності, і як вони співіснують разом в єдиному задумі?

Глава 2

З'ясування задуму творіння

10) Тепер перейдемо до з'ясування властивостей задуму творіння. І це безумовно, що кінець дії - в початковому задумі. Адже навіть у матеріальної людини, що має безліч думок, - і в неї також кінець дії з’являється в її початковому задумі. Наприклад, коли вона займається будуванням свого дому, то ми розуміємо, що перша думка, яку вона замислила при цьому, - це те, що обміркувала форму будинку, жити в ньому. І безліч думок та дій передує тому, коли людина завершує ту форму, яку задумала спочатку, і ця форма завершує в кінці всі її дії. І ти бачиш, що кінець дії - в початковому задумі. І кінець дії - це полюс і мета, для яких створено все це, - тобто щоби насолодити Його створіння, як це написано в Зоар. І відомо, що думка Творця завершується та діє відразу, бо Він не людина, яка потребує інструментів для дії, а одна тільки думка завершує всю дію відразу й негайно. І згідно з цим зрозуміло, що відразу ж як задумав Творець дію створення - дати благо Своїм створінням, відразу ж в думці Творця про створіння - насолодити створених Ним, відразу виходить і розповсюджується це світло від Нього в усіх його характеристиках та високості й з усіма величинами насолод, котрі Він задумав, і все це входить до цієї думки, яку ми називаємо задумом творіння, і зрозумій це добре, тому що це місце, про яке сказано бути лаконічними. І знай, що цей задум творіння ми називаємо світлом Нескінченності. Оскільки щодо самої сутності Творця немає в нас жодного слова й поняття, щоб визначити їх якимось ім'ям. І пам'ятай це.

Від сили бажання віддачі в Творці неодмінно народжується бажання отримувати в створінні, і це - те клі, в яке створіння отримує вище благо

11) І це те, що сказав Арі: на початку світло Нескінченності заповнювало всю реальність. Пояснення. Внаслідок того, що Творець задумав насолодити створіння й світло поширилося від Нього, так, наче "вийшло" з-поперед Нього, - відразу органічно вміщеним до цього світла є бажання отримати цю насолоду. І врахуй також, що це бажання є всією мірою величини світла, яке поширюється; тобто міра світла й насолоди відповідає мірі бажання насолодитися, - не більше й не менше. Обдумай це глибоко.

Ми називаємо суть бажання отримувати, яке органічно входить до цього світла в силу задуму Творця, іменем "місце". Наприклад, коли ми кажемо, що в однієї людини є місце з'їсти в обід кілограм хліба, а інша не може з'їсти більше, ніж півкіло хліба, - то про яке місце йде мова? Адже не про величини їхніх шлунків, а лише про величину прагнення й бажання поїсти. Ми бачимо, що міра місця для отримання хліба залежить від міри бажання й прагнення до їжі; і тим більше, - в духовному, де бажання отримати вище благо - це місце для цього блага, і вище благо вимірюється мірою бажання.

(Див. питання 35, 58, 59)

Бажання отримувати, включене в задум творіння, виводить його з Ацмуто в категорію імені «Нескінченність»

12) І цим дано нам зрозуміти те, чим світло Нескінченності виходить зі змісту Ацмуто, щодо якого немає у нас ані слова, ні уяви, - бути визначеним ім'ям "світло Нескінченності". І це - з тієї причини, що до цього світла вміщене бажання отримувати від сутності Творця, Ацмуто, що є новою властивістю, яка не включена, боронь боже, до сутності Творця, - бо від кого отримає? І ця властивість, - вона також являє собою всю велич цього світла; і вдумайся, бо неможливо тут продовжувати описання.

(Див. питання 27)

До скорочення не була помітною відмінність властивості бажання отримувати

13) Однак внаслідок Його всемогутності не визначалася ця нова форма як щось відмінне від світла Творця, - і це суть сказаного в "Піркей де-рабі Еліезер", що до створення світу були Він один й ім'я Його одне, де "Він" вказує на світло, що в Нескінченності, а "ім'я Його" вказує на «місце», що є суттю бажання отримувати від Ацмуто, що включене до світла Нескінченності. І каже нам, що "Він та ім'я Його єдині", де Його ім'я - це малхут Нескінченності, тобто бажання, - точніше, бажання отримувати, - органічно входить в усю ту реальність, яка була введена до задуму творіння. До скорочення не визначається в Ньому ніякої відмінності властивостей та різності від світла, що в Ньому: і світло, і місце – вони є буквально одним єдиним, і якби була там якась відмінність та нестача в "місці" щодо світла Нескінченності, то звичайно, були б там дві категорії. І вдумайся.

(Див. питання 75)

Скорочення означає, що малхут Нескінченності зменшила бажання отримувати, що в ній, - і тоді зникло світло, оскільки немає світла без клі

14) І це феномен скорочення; коли бажання отримувати, яке входить у світло Нескінченності, котре називається "малхут Нескінченності", тобто задум творіння, що в Нескінченності, - яка містить в собі всю реальність, - прикрасила себе, щоб піднятися і якнайбільше зрівняти свою властивість з Ацмуто. І тому зменшила своє бажання з [рівня] отримання вищого блага Творця в стадію "далет", що в бажанні, як це описано далі. З наміром, що цим будуть породжені та створені всі світи, аж до цього світу (олам га-зе), і в такий спосіб буде виправлена форма «бажання отримувати» та повернеться до форми віддачі, і тим самим прийде до тотожності властивостей зі Створювачем. І ось, після того, як вона зменшила бажання отримувати, природно, зникло звідти світло, адже відомо вже, що світло залежить від бажання, а бажання - це місце для світла. Оскільки немає примусу в духовному.

(Див. питання 31)

Глава 3

Пояснення висічення душі-нешама

15) Тепер з'ясуємо поняття висічення душі-нешама. Сказано, що це "частина Всесильного згори". І вище ми поставили запитання: як і в чому буде відрізнятися властивість нешами від Його простого світла, настільки, що цим вона стане відокремленою від цілого, від Творця? І тепер зрозуміло, що в ній насправді сталася велика зміна властивості, тому, що хоча Творець і містить всі властивості, які тільки можна придумати та уявити, однак після всього сказаного вище, ти знаходиш одну властивість, яка не включена в Нього, а саме - властивість бажання отримувати, адже від кого отримає? А ось в нешамот, - все створення яких через те, що Творець побажав насолодити їх, і в цьому задум творіння, - тому в них неодмінно впроваджено цей закон: бажати й прагнути отримати Його благо. І цим вони відокремлені від Творця, оскільки змінилися їхні властивості відносно Нього. І ми вже з'ясували, що матеріальні сутності розділяються та відокремлюються силою руху й віддалення місцезнаходження, а духовні об'єкти поділяються та роз’єднуються розбіжністю властивостей, і в якій мірі відрізняються їхні властивості – такою є міра їхнього віддалення одного від іншого. І якщо відмінність властивостей досягає повної протилежності, від краю до краю, то відбувається розсікання й повне відокремлення, - настільки, що не здатні живитися один від одного, бо стають чужими один одному.

(Див. питання 28, 48, 59)

Глава 4

Після скорочення і екрану, що утворився щодо бажання отримувати, воно стає непридатним бути клі отримання та виходить з системи святості, і замість нього відбите світло служить як клі для отримання, а клі бажання отримувати дається системі нечистоти

16) Після скорочення та екрану, який утворився на це клі, яке зветься бажанням отримувати, - воно скасовується, відокремлюється й виходить з усієї системи святості, і замість нього відбите світло стає клі отримання (як це описано в частині 3). І знай, що в цьому й полягає вся відмінність АБЄА святості від АБЄА нечистоти, тому що келім отримання в АБЄА святості - це відбите світло, що тотожне за властивостями з Нескінченністю, а АБЄА нечистоти користуються бажанням отримувати, яке скоротилося, і це є властивістю, протилежною Нескінченності. І цим вони відсічені та відокремлені від життя життів, тобто від Нескінченності.

Людина живиться «дріжджами» кліпот і тому користується бажанням отримувати, подібно до них

17) І цим зрозумій корінь всіх несправностей, що вміщуються одразу ж у задум творіння, яким є – дати благо Його створінням. І після всього сходження п'яти загальних світів, якими є: Адам Кадмон і АБЄА, і також розкриття кліпот у чотирьох світах АБЄА нечистоти, у вигляді "одне проти одного утворив Всесильний", тепер існує перед нами потворне матеріальне тіло, про яке сказано, що начала серця людини є злими з юності її, оскільки все її живлення з юності її - від «дріжджів» кліпот, а весь зміст кліпот і нечистоти, - це властивість "бажання лише отримувати", наявна в них, і немає в них від бажання віддачі нічого. І цим вони є протилежними Творцеві, оскільки в Ньому немає бажання отримувати анітрохи, а все Його бажання - лише віддавати й насолоджувати. І тому кліпот звуться мертвими, бо через протилежність властивостей «життю життів» вони є відсіченими від Нього, і немає в них від світла Творця нічого. І тому також і тіло, що живиться від «дріжджів» кліпот, є теж відсіченим від життя, і воно сповнене скверни. І все це - внаслідок "бажання лише отримувати", але не віддавати, вкарбоване в нього. Оскільки його бажання є постійно відкритим, - отримати весь світ з його наповненням в своє черево. І тому грішники за життя свого називаються мертвими, бо внаслідок граничної відмінності їхніх властивостей від їхнього Кореня, - адже немає в них від властивостей віддачі нічого, - вони відсічені від Творця і є мертвими повністю. І незважаючи на те, що іноді здається, що і в грішників є щось від властивості віддачі, - коли подають милостиню й тому подібне, - проте вже сказано про них в Зоар, що всі ті благодіяння, які чинять, - для себе самих вони роблять, бо головний їхній намір при цьому - для себе й у свою честь. Однак праведники, що займаються Торою й заповідями з наміром не отримувати винагороди, а лише надати насолоди Створювачу своєму, очищають цим свої тіла та обертають свої келім отримання на властивість віддачі. Як сказав Рабейну а-Кадош (рабі Єгуда а-Насі): "Відкрито й відомо Тобі, що навіть на мізинець я не насолоджувався" (трактат «Ктубот», 104). І цим вони є повністю злитими зі Створювачем, тому що їхні властивості повністю збігаються з Його, без будь-якої відмінності властивостей взагалі. І це те, що пояснили мудреці про висловлення: "І сказати Циону: «амі ата» (народ Мій ти)" І пояснили (у "Передмові книги Зогар", п. 67): «Імі атем» (зі Мною ви)», тобто «зі Мною ви в співпраці", - бо праведники співпрацюють з Творцем у тому, що Він почав творіння, а праведники завершують творіння тим, що обертають клі отримання на клі віддачі.

(Див. питання 77)

Уся реальність включена в Нескінченність і походить «суще з сущого». І лиш одне бажання отримувати є новоствореним і походить «суще з нічого»

18) І знай, що весь зміст того нового, котре винайшов Творець у цьому створенні, коли, як сказали мудреці, Він видобув «суще з нічого», це нове вказує виключно на властивість бажання насолодитися, вкарбоване в кожне створіння. І крім цього, нічого нового не з’явилося у вигляді «створіння». Що є суттю сказаного «утворює світло й творить тьму». І пояснив Рамбан, що слово "творить" вказує на появу нового, тобто на те, чого не існувало до цього. І ти бачиш, що не сказано: "творить світло", і це тому, що немає в ньому нового у вигляді здобуття "сущого з нічого", тому що світло й усе, що входить до світла, тобто все те приємне, що відчувається й осягається у світі, - все це походить «суще з сущого», тобто вже включено воно в Творці, а, отже, немає в цьому нового, і тому сказано: "утворює світло", аби показати, що немає в ньому появи чогось нового, немає творення. А ось про пітьму, яка включає все те неприємне, що відчувається й осягається, про це сказано: "і творить тьму", бо винайшов їх "суще з нічого" - буквально. Тобто немає цього в реальності Творця абсолютно, - і з’являється, створюється зараз, і корінь у сього цього - властивість "бажання насолодитися", що включене до Його світел, які розповсюджується від Творця. Так, що на початку це є тільки "темнішим" за вище світло, і тому називається "пітьма" відносно світла, проте в кінці розвиваються й виходять з цієї причини кліпот, сітра ахра та грішники, які повністю відрізані внаслідок цього від кореня життя. І це, як написано: "І ноги її спускаються в смерть". Означає це: "ноги" вказує на зворот «кінець справи», і мовиться, що це ноги малхут, котра є властивістю бажання насолодитися, що існує в розповсюдженні світла Творця; і в кінці розвивається з неї категорія смерті для сітри ахри й для тих, хто живиться від сітри ахри й тягнеться за нею.

(Див. питання 1, 17, 19, 93)

Оскільки ми - відгалуження, що походить з Нескінченності, тому речі, які існують у нашому корені, вони для нас є насолодою, а ті, яких немає в ньому, – будуть нам клопотом і стражданнями

19) Однак тут можна запитати: оскільки ця відмінність властивостей у вигляді бажання отримувати, вона обов'язково повинна існувати у створіннях, бо якщо не так, - як вони зможуть походити від Творця й вийти зі стану Творця у(в) стан створіння? Адже це не може бути уявлено інакше, як через розбіжність властивостей, як сказано вище.

І ще: оскільки ця форма бажання насолоджуватися є головною якістю всього створіння, і задум творіння є її причиною, і вона також міра кількості добра й насолоди, як ми це докладно розглянули вище, тому й називається вона місцем, - чому ж сказано про неї, що вона зветься пітьмою й сходить вниз до категорії смерті, утворюючи в нижніх отримувачах розрив та відокремлення щодо життя життів? І ще: слід зрозуміти, - у чому причина того великого страху, що приходить до одержувачів через відмінність властивостей від Творця, і чому щодо цього палає цей сильний гнів?

І щоб пояснити тобі досить ясно ці тонкі поняття, слід спершу з'ясувати джерело всіх насолод і страждань, відчутних у нашому світі. І збагни це, знаючи, що природа кожної гілки збігається з її коренем. Тому всі властивості, які притаманні кореню, буде жадати їх також і гілка, і полюбить їх і буде прагнути до них. А від усіх властивостей, котрі не ведуться в корені, гілка також буде віддалятися, не зможе їх терпіти та буде ненавидіти. І ось, цей закон діє в кожному корені з його гілкою, і не минеться це. А оскільки Творець є коренем усіх створінь, яких створив, то все, що є в Ньому й приходить до нас від Нього напряму, буде подобатися нам і буде приємним для нас, оскільки наша природа є близькою до нашого Кореня. А всі ті речі, які не існують в Творці й не залучаються до нас безпосередньо від Нього, а [виникають] згідно з полярною протилежністю Йому самого створіння, - будуть проти нашої природи, і нам буде важко їх терпіти. Тобто, ми любимо спокій і ми дуже ненавидимо рух, настільки, що не робимо жодного руху, окрім як, аби досягти спокою. І це через те, що Кореню нашому не притаманний рух, а лише спокій, так, що рух не ведеться в Ньому взагалі, тому й нашій природі він суперечить та є ненависним нам. Так само ми любимо мудрість, силу, багатство й всі хороші якості, внаслідок того, що вони є в Творці, котрий є нашим коренем, і ненавидимо ми дуже їхню протилежність: невігластво, слабкість, злидні, приниження і т.п., через те, що вони відсутні абсолютно й повністю в нашому Корені, і тому є огидними й ненависними для нас до нестерпності.

Однак необхідно дослідити, - як це може бути, щоб було залучено до нас якесь надбання, яке було б не прямо від Творця, а було б від полюса самого створіння? Адже на що це схоже: на те, як якийсь багатій запрошує чоловіка з вулиці, годує й поїть його, і обдаровує сріблом і золотом день у день, - і кожного дня щедріше ніж у попередній. І зрозумій, що цей чоловік відчуває у величезних подарунках багатія одночасно два смаки, котрі відрізняються один від одного. Бо з одного боку, - відчуває величезну, безмежну насолоду від сили-силенної подарунків. З іншого боку, - йому важко стерпіти таку безліч благодіянь, і він відчуває сором під час отримання, і це дає відчуття нетерпіння внаслідок маси подарунків, які той збільшує йому раз по раз. І звичайно, насолода, яку він відчуває від подарунків, приходить до нього прямо від багатія, що дає їх. А та нестерпна незручність, яку він відчуває в подарунках, походить не від дарувальника-багатія, а з власної сутності, як отримувача. У ньому збуджується сором через отримання та дармове даяння, і насправді й це, зрозуміло, спричинює йому багатій, але у непрямий спосіб.

Оскільки бажання отримувати немає в нашому корені, ми відчуваємо в ньому сором і нетерпіння. Тож як сказали мудреці, щоб виправити це, «уготував» нам Творець у цьому світі зусилля в Торі та заповідях, аби перетворити бажання отримувати на бажання віддавати

20) З усього сказаного з'ясовується нам, що в усьому, що приходить нам від Творця непрямим чином, буде відчуватися нестерпність, бо воно - проти нашої природи. І з цього зрозумій, що нова властивість, яка утворилася в отримувачі, а саме: "бажання насолодитися", - в ній немає насправді ніякої низькості та вади відносно Творця; і більш того, в ній - головна суть його творення, адже без цього не існує тут ніякого створіння. Проте отримувач, носій цієї властивості, відчуває в ній, «через самого себе», нестерпність, і це тому, що не існує цієї властивості в його корені, - і обміркуй глибоко.

І з цього маємо можливість зрозуміти пояснення мудреців, що цей світ створений через те, що «той, хто їсть не своє, соромиться дивитися тому в обличчя». Що на перший погляд виглядає дуже дивно, як вказано вище. А тепер – дуже прийнятні нам їхні слова, бо вони мали на увазі тут відмінність властивості «бажання насолоджуватись», що неодмінно існує в нешамот, як зазначено, оскільки «той, хто їсть не своє, соромиться дивитися тому в обличчя», тобто кожен, хто отримує подарунок, відчуває сором під час отримання, і це через розбіжність властивостей з Коренем, в якому немає цієї властивості, отримання. І для того, щоб виправити це, створив цей світ, коли нешама приходить в нього й облачається в тіло, і завдяки заняттям Торою та заповідями заради того, щоб зробити приємне Створювачу своєму, обертаються келім отримання нешама на келім віддачі. Тобто, зі свого боку не прагнула б цього великого вищого блага, але отримує це благо для того, щоб спричинити задоволення своєму Створювачу, який бажає, щоб нешамот мали втіху від Його блага. І оскільки вона чиста від бажання отримувати собі, тому більше не «соромиться дивитися в Його обличчя», і розкривається цим вища досконалість створіння. А справа потреби й необхідності в такому далекому спуску аж до цього світу буде з’ясована далі, бо ця згадана вище величезна робота, тобто перетворення властивості отримання на властивість віддачі, не може бути уявленою інакше, як у цьому світі, як буде ще пояснюватися.

(Див. питання 53, 91, 94, 104)

Грішникам – подвійна троща, а праведники успадкують вдвічі

21) І переконайся, що грішникам – «подвійна троща», тобто програють подвійно, бо «тримають мотузку за два кінці». Адже цей світ створено з недоліком і відсутністю будь-якого доброго блага. І для того, щоб здобути якесь надбання, необхідний рух. І відомо, що примноження рухів пригнічує людину, оскільки це непрямо походить від сутності Творця. Але залишатися порожнім, без надбань і блага також неможливо, бо й це протилежно кореню, адже корінь сповнений всякого блага. І тому обирають страждання численності дій, для того, щоб досягти численності здобутків. Але оскільки всі їхні здобутки й надбання, все це лише для себе самих, і той, хто має сто, бажає двісті, виходить з цього, що людина помирає, не маючи й половини того, що жадала. І виходить, страждають з двох сторін, як через прикрість численності рухів, так і через брак надбань, бо бракує їм половини. Але праведники «у землі своїй успадкують вдвічі», тобто оскільки перетворюють своє бажання отримувати на бажання віддачі, і те, що отримують, - це заради віддачі, отже, успадкують удвічі більше. Адже крім того, що досягають повноти насолоди й добірних надбань, вони досягають також тотожності властивостей зі своїм Створювачем, і цим перебувають у істинному злитті, і тоді входять також у стан спокою, коли вище благо приходить до них саме, без жодного руху й зусиль.

Глава 5

Задум творіння зобов'язує всі частини реальності походити одна від одної до остаточного виправлення

22) І тепер, коли ми удостоїлися всього вищесказаного, ми зрозуміємо хоч в якійсь мірі силу єдиності Творця, - думки якого не є нашими думками і т.п.; і всю безліч властивостей та форм, що осягаються нами в усій цій реальності, яка перед нами, - все це поєднане в Ньому в одній єдиній думці, тобто в задумі творіння "щоб насолодити створених". І ця єдина думка охоплює всю реальність у повній єдності до остаточного виправлення, бо вона є всією метою творіння. І вона є «діячем», тобто силою, яка діє в тому, що задіюється, оскільки те, що в Ньому є лише думкою, буде в створіннях законом, - обов'язковим і безперечним. І оскільки Він задумав насолодити нас, утворилася в нас неминуче ця властивість - бути тими, хто отримує Його добро й насолоду. І вона є дією, тобто після того як в нашу природу закладений цей закон, - бажання отримувати насолоду, - ми визначені для самих себе іменем "дія", оскільки внаслідок цієї відмінності властивостей ми виходимо зі стану Творця в стан створіння і зі стану "діяч" у стан "дія". І вона є роботою й зусиллями; і з причини сили, яка діє в об’єкті дії, зростає та збільшується кількість прагнення отримувати, що в нас, спуском світів до феномену окремого тіла в цьому світі, (тобто того, що протилежно за властивістю життю життів), - в рамках понять якого не існує віддачі назовні, повністю й абсолютно. І це несе тілам смерть і всілякі страждання й труди для душі, як буде описано далі. І це є справою роботи на Творця в Торі та заповідях. Бо завдяки світінню лінії в скороченому місці залучаються святі імена, Тора та заповіді. І завдяки трудам в Торі та заповідях заради надання задоволення Створювачу, потроху перетворюються келім отримання, що в нас, на келім віддачі. І це є всією очікуваною винагородою, бо весь той час, коли келім отримання не виправлені, неможливо нам «розкрити рота» на отримання Його блага, і це через страх розбіжності властивостей за принципом «хто їсть не своє, боїться дивитися тому в обличчя». Адже через це й сталося перше скорочення. Але якщо ми виправляємо наші келім отримання, щоб були заради віддачі, ми цим дорівнюємо келім їхньому Сотворителю, і гідні ми отримати Його благо безмежно.

І ось, ти бачиш, що всі ці протилежні властивості, що в усьому цьому створінні, що перед нами, тобто властивості «діяча» й «задіяного», і властивість несправностей і виправлень, і властивість праці та винагороди за неї і так далі, все це включено лише в Його єдину думку, і це в кінцевій простоті, тобто «дати благо Його створінням», у точності, не менше й не більше. І точно в той же спосіб також включаються в ту думку вся численність понять, як понять, що в нашій святій Торі, так і зовнішніх наук, і вся численність створінь і світів, і різноманітна поведінка кожного й кожної, і все це виходить і випливає виключно з єдиного задуму, як я поясню це далі в нашому поясненні у відповідних місцях.

(Див. питання 52, 72, 89, 91)

Малхут Нескінченності означає, що малхут не утворює там соф

23) І зі сказаного вище буде зрозумілим те, що наведено в «Тікуней Зоар» про малхут Нескінченності, чим «були збуджені пороги від голосу здивованих»: чи можливо давати ім’я «малхут» в Нескінченності, адже якщо так, є там також дев’ять перших сфірот і т.д. А в сказаному нами з’ясувалося добре, що феномен бажання отримувати, яке неодмінно включене в світло Нескінченності, воно й називається «малхут Нескінченності». Просто там не утворила малхут кінець і межу на світло Нескінченності. Через те, що ще не розкрилася в ній відмінність властивостей з причини бажання отримувати, тому й називається «Нескінченність». Тобто малхут не утворює там категорію кінця і т.п., на відміну від того, що після скорочення й далі, в кожній сфірі й парцуфі зробилася категорія кінця силою малхут.

(Див. питання 31, 40, 82)

Глава 6

Неможливо, щоби бажання отримувати розкрилося в будь-якій сутності, крім як у чотирьох стадіях, і це суть чотирьох букв АВАЯ

24) І розглянемо трохи докладніше цю тему, аби зрозуміти добре поняття «соф», кінця, що утворилося в малхут.

Упередимо спочатку з’ясуванням того, що визначили нам кабалісти, і наводиться в Зоар і в «Тікуней Зоар», що не знайдеш ти жодного світла, великого чи малого, як у вищих світах, так і в світах нижніх, яке не було б узгоджене з порядком чотирибуквеного імені АВАЯ.

І це відповідає також правилу, яке наводиться в «Ец хаїм», що не знайдеш ти світла у світах, яке не було б одягнене в клі. Пояснення: я вже пояснив відмінність між Ацмуто й світлом, що поширюється від нього, те, що вона полягає лише в бажанні насолоджуватися, що включене в Його світло, що розповсюджується, і це й є відмінністю властивостей відносно Ацмуто, в якому, боже збав, немає такого бажання. І цим визначається це світло, що поширюється, іменем «створіння», бо через цю відмінність властивостей виходить це світло з узагальнення «Створювач» в категорію «створене». І пояснено також, що бажання насолоджуватися, яке включене в світло Творця, воно також є мірою величі світла, і воно називається місцем світла, тобто отримує вище благо Творця згідно з мірою свого бажання отримувати й прагнення, не менше і не більше.

І з’ясовується також, що це поняття, бажання отримувати, є всім тим новим, що з’явилося при створенні світів шляхом винайдення сущого буквально з нічого. Бо лиш тільки одна ця властивість не включена, боронь боже, в Ацмуто, і тільки тепер винайшов її Творець для потреби творення. І це є суттю «і творить тьму», через те, що ця властивість є коренем тьми через відмінність властивості, що в ній, і тому вона є темнішою за світло, що поширюється в ній та з її причини.

І цим зрозумій, що в кожному світлі, яке поширюється від Творця, відразу визначаються в цьому дві категорії. Категорія перша – це сутність світла, що поширюється, перш ніж проявляється в ньому властивість бажання насолоджуватися. І друга категорія – це після того, як проявилася в ньому властивість бажання насолоджуватися, і воно тоді набуває трохи більшого авіюту й трохи темнішає через те, що набуло відмінності властивостей. І ось, перша категорія є світлом, а друга категорія - це клі. І тому визначаються в кожному світлі, що поширюється, чотири категорії в процесі того, як клі починає збуджуватися. Бо властивість бажання отримувати, що називається клі для світла, що поширюється, довершується не відразу ж, а за порядком «діяча» і «того, у чому діють». І є дві категорії в «діячі» і дві категорії в «тому, у чому діють», і називаються потенційне й дієве в «діячі» і потенційне й дієве в «тому, у чому діють», і їх чотири категорії.

Бажання насолодитися затверджується в створінні лише коли воно своїми силами збуджується до отримання

25) Справа в тому, що оскільки клі - це корінь для темряви, тому що воно є протилежним світлу, то воно повинно входити в дію поступово, по ступенях, у вигляді причини й наслідку, як написано: "Води завагітніли й породили тьму", (Мідраш Раба, глава «Шмот», розділ 22), оскільки темрява є породженням самого світла та задіюється ним у вигляді "вагітність і народження", що є принципом «потенціал та дія». Бо неодмінно те, що включається відразу ж у кожне світло, що поширюється, є властивість бажання отримувати, як вказано вище. Проте це не зветься ще відмінністю властивостей, аж поки це бажання не буде впроваджено у світло однозначно, а для цього недостатньо властивості бажання отримувати, включеного у світло з боку Створювача, а саме створіння, і ніхто інший, зобов’язане саме розкрити бажання отримувати, що в ньому, практично, своїми силами. Тобто зобов’язане залучити вище благо за своїм бажанням, у мірі, більшій, ніж міра поширення, що в ньому, з боку Створювача. А потім, коли буде діяти створіння своїми силами в справі збільшення міри свого бажання, тоді впроваджуються в ньому прагнення й бажання отримувати, і тоді є можливість у світла облачитися в це клі на постійно.

І правдою є те, що світло Нескінченності поширюється, начебто, також чотирма згаданими вище стадіями, до великої міри бажання з боку самого створіння, що є четвертою стадією. Оскільки без цього не вийшло б взагалі з категорії Ацмуто, щоб бути визначеним своїм власним ім'ям, тобто "Нескінченність". Однак при всій всемогутності, форма не змінилася абсолютно через бажання отримувати й не визначено там ніякої відмінності між світлом і місцем світла, яким є бажання насолоджуватися, і вони є буквально одним. І наведено в «Піркей де-рабі Еліезер», що перш ніж було створено світ, був Він один і ім’я Його одне, де дійсно важко зрозуміти цей подвійний вислів: Він і ім’я Його, адже до того, як було створено світ, при чому там «Його ім’я». Було б йому сказати: перш ніж було створено світ, був Він один. Проте, йдеться про світло Нескінченності, що до скорочення, бо незважаючи на те, що є там категорія місця й категорія бажання отримувати вище благо від Ацмуто, однак було це без ніякої відмінності й розрізнення між світлом і місцем. І «Він один», тобто світло Нескінченності. І «ім’я Його одне», тобто бажання насолоджуватися, що включене туди без жодної зміни, боже збав, повністю й взагалі. І зрозумій те, що вказали мудреці, що «ім’я Його» за ґематрією «бажання», тобто «бажання насолодитися».

Сукупність усіх світів у задумі творіння називається світлом Нескінченності. А спільність усіх одержувачів, які там, називається малхут Нескінченності

26) І вже з’ясувалося щодо поняття «кінець дії – у початковому задумі», що це той задум творіння, який поширився від Ацмуто для того, щоб насолодити створіння. І було з’ясовано, що в Нього думка й світло є одне. І цим зрозуміло, що світло Нескінченності, що поширюється від Ацмуто, включає в себе всю ту реальність, що перед нами, до майбутнього кінця виправлення, що є «кінцем дії», коли в Нього вже завершилися всі створіння в усій їхній повноті й насолоді, якими бажав насолодити їх. І ось ця повністю довершена реальність називається світлом Нескінченності, а їхня спільність називається малхут Нескінченності.

Глава 7

Хоча скоротилася тільки стадія далет, світло видалилося також і з трьох перших стадій

27) І вже з'ясувалося, що центральна точка, тобто точка, що містить задум творіння, і яка є бажанням насолодитися, що в ньому, - прикрасила себе, щоби зрівняти свої властивості зі Створювачем у найбільшій мірі. І не дивлячись на те, що зі сторони Створювача, немає в Ньому ніякої зміни властивостей, при всій Його всемогутності, однак точка бажання відчула в цьому щось на зразок непрямого впливу від Його сутності, - як вище, у прикладі з багачем, - і тому зменшила своє бажання в останній стадії, котра є найбільшою величиною бажання насолоджуватися, аби додати злиття з властивостями, які прямо виходять з Його сутності, як це описано вище. І тоді спорожніло від світла все місце, тобто всі чотири ступені, наявні в цьому місці. І незважаючи на те, що зменшила бажання, лише в стадії далет, - однак природа духовного є такою, що воно не ділиться на частини.

(Див. питання 39)

Потім знову протягнулася лінія світла з трьох перших стадій, а стадія далет залишилася у вигляді порожнього простору

28) І після цього знову протягнулося світло Нескінченності в місце, яке спорожніло, але не заповнило це місце в усіх його чотирьох стадіях, а лише три стадії, - відповідно до бажання точки скорочення. І виходить, що центральна точка, яка скоротилася, залишилася вільною й порожньою, оскільки світло світило тільки до стадії далет, а не повністю взагалі, і там припинилося світло Нескінченності. Далі буде з’ясовано поняття взаємного включення стадій однієї в одну, яке ведеться у вищих світах. І з цього зрозумій, що всі чотири стадії введені одна в іншу таким чином, що й в самій четвертій стадії є також всі чотири стадії. Знаходимо, що й в четвертій стадії світло увійшло до трьох перших стадії, що в ній, і лише остання стадія в четвертій стадії, вона одна залишилася порожньою без світла, і пам'ятай це.

Глава 8

Хохма називається світлом, а хасадим водами. Біна називається вищі води, а Малхут - нижні води

29) Тепер з'ясуємо суть чотирьох стадій причини й наслідку, обов'язкових, щоб задіяти повноту форми бажання отримувати, як сказано вище, у вигляді: "води завагітніли й породили пітьму". Бо в Ацилуті є два види світла: Перший вид називається світлом, і це – хохма, другий вид називається "води", і це - хасадим. Перший вид виходить згори вниз без допомоги з боку нижнього, другий вид виходить за допомогою з боку нижнього, і тому зветься "води"; бо такою є природа світла, що його основа нагорі, а природа води є такою, що її основа внизу. І зрозумій це. І також в самих "водах" є два види, тобто "вищі води", які [з’являються] завдяки другій з чотирьох стадій, і є "нижні води", і вони - завдяки четвертій з чотирьох стадій.

Пояснення розповсюдження світла Нескінченності чотирма стадіями для виникнення клі, яким є бажання отримувати

30) І тому є в кожному розповсюдженні світла Нескінченності десять сфірот, оскільки Нескінченність, яка є коренем і створювачем, зветься «кетером», а саме світло розповсюдження називається "хохма", і це - вся міра поширення світла згори, від Нескінченності. І вже відомо, що в кожне розповсюдження світла згори вміщено бажання отримувати, проте форма бажання отримувати не розкривається реально в дії, доки не пробудиться створіння побажати й притягти світла більше, ніж міра його розповсюдження. І внаслідок цього, оскільки бажання отримувати відразу потенційно існує в світлі, що розповсюджується, тому зобов'язане світло розкрити потенціал реально в дії. І тому пробуджується світло залучити додаток вищого блага, більше, ніж його міра при розповсюдженні з боку Нескінченності. І цим розкривається в цьому світлі бажання отримувати в дії та набуває нової форми з невеликою відмінністю властивостей, тому що стає внаслідок цього темнішим, ніж світло, оскільки придбало додатковий авіют через появу нової властивості. І ця частина, котра придбала додатковий авіют, називається біна, - і це, як сказано: "Я - біна, мені - ґвура"; бо й насправді біна - це частина від хохми, тобто самої суті світла розповсюдження Нескінченності, але внаслідок того, що посилилося її бажання й притягнула з Нескінченності вище благо більше, ніж міра розповсюдження в ній, то з цієї причини набула відмінності властивостей і трохи більший авіют, ніж у світла, та отримала своє власне ім'я - сфіра біна. І суть додаткового блага, котре вона притягнула з Нескінченності в силу посилення її бажання, зветься світлом хасадим, або "вищими водами". Тому що це світло не виходить прямо з Нескінченності, як світло хохма, а з допомогою з боку створіння, в якого посилилося бажання, і тому варте свого власного імені, - називатися світлом хасадим або "водами". І ти знаходиш нині в сфірі біна, що вона складається з трьох видів світла:

- перше - це світло сутності біни, яке є частиною світла хохма, як сказано вище;

- друге - це збільшення авіюту й зміна властивості в ній, що придбала через посилення бажання;

- третє - це світло хасадим, що приходить до неї завдяки її власній дії, - притягнення з Нескінченності.

Однак цим ще не завершене клі отримання в його повноті, оскільки біна – від суті світла хохма, дуже піднесеного, бо є прямим розповсюдженням від світла Нескінченності, і тому в біні розкривається тільки корінь клі отримання та властивість діяча для дій клі. Бо потім це світло хасадим, яке притягнула завдяки своєму посиленню, знову поширюється з неї, та додається невелике світіння від світла хохма. І це поширення світла хасадим називається зеір анпіном або ХАҐАТ, як це описано у відповідному місці. І це світло поширення також посилюється в своєму бажанні притягнути нове вище благо, більше за міру світіння хохми, наявного в його розповсюдженні від біни. І тому визначається це поширення також як два феномена, де саме світло поширення називається зеїр анпін або ВАК, а феномен посилення в ньому називається малхут. І ось суть 10 сфірот:

- кетер – це Нескінченність;

- хохма – це світло розповсюдження з Нескінченності;

- біна – це світло хохма, яке зробило зусилля додати вище благо й завдяки цьому придбало додатковий авіют;

- зеїр анпін, який включає в себе ХАҐАТ НЕГІ – він є, за суттю, світлом хасадим зі світінням хохми, що поширюється від біни;

- малхут – це суть другого посилення, щоб додати світіння хохми більше, ніж є в зеїр анпіні.

(Див. питання 11, 32)

Чотири стадії в бажанні - це суть чотирьох букв імені АВАЯ, і вони - КАХАБ ТУМ (кетер, хохма, біна, тіферет і малхут

31) І це сенс чотирьох букв чотирибуквеного імені (АВАЯ: юд-гей-вав-гей):

- «кінчик літери юд» (куцо шель юд) - означає Нескінченність, тобто силу Діяча, що включена до задуму творіння "насолодити створених", і це суть клі кетер;

- "юд" (י) - це хохма, тобто бхіна алеф (перша стадія), і це категорія сили в тому, що діє, яка включена відразу в світло розповсюдження Нескінченності;

- "гей" (ה) перша - це біна, тобто бхіна бет (друга стадія), що є категорією виходу з потенціалу в дію, - тобто світло, яке більше авіютом за хохму;

- "вав" (ו) - це зеїр анпін, або ХАҐАТ НЕГІ, - тобто поширення світла хасадим, яке вийшло завдяки біні, і це бхіна ґімель (третя стадія), сила проявлення дії;

- "гей" (ה) нижня в імені АВАЯ - це малхут, тобто бхіна далет (четверта стадія), стадія розкриття дії в повноті клі отримання, яке посилилося, аби притягнути додаткове вище благо, більше, ніж міра; якою воно поширюється з біни, і цим остаточно визначається властивість бажання отримувати в належній мірі, і світло вдягається в своє клі, яким є бажання отримувати, котре довершується тільки в цій четвертій стадії, і не раніше за неї.

І цим зрозумій простий сенс того, що немає світла в світах, - вищих й нижніх, - яке не було б упорядковане за порядком чотирибуквеного імені, що виражають суть чотирьох розглянутих стадій, оскільки без цього не прийшло б до визначення бажання отримувати, котре повинно бути в кожному світлі. Оскільки це бажання є місцем і мірою того світла.

(Див. питання 62, 70)

Букви "юд" "вав" імені АВАЯ є вузькими тому, що вони є лише категорією потенціалу

32) І не слід утруднювати питання, що, мовляв, "юд" вказує на хохму, а "гей" - на біну, а вся потужність світла, яка тільки є в десяти сфірот, вона знаходиться в сфірі хохма, а біна, зеїр анпін та малхут - лише облачення стосовно хохми, і якщо так, то повинна була б хохма привласнити собі найбільшу букву в чотирибуквеному імені? Справа в тому, що букви з чотирибуквеного імені не вказують і не позначають міру та кількість світла в десяти сфірот, - вони вказують на величини збудження клі, оскільки білий колір сторінок у сувої Тори вказує на світло, а чорний колір букв у сувої Тори вказує на якість келім. Тому кетер, оскільки він є лише коренем кореня клі, позначається тільки точкою початку літери "юд". А хохма, що є категорією потенціалу перед розкриттям реально в дії, позначається буквою, найменшою з усіх букв, тобто "юд" (י), а біна, в якій виходить і розкривається потенціал реально в дію, позначається широкою буквою, тобто "гей" (ה). А зеїр анпін, який є лише категорією потенціалу для розкриття дії, позначається буквою довгою й вузькою, тобто "вав" (ו). Вузькість її вказує на те, що поки ще існування клі приховане в ній в потенціалі, у прихованні. А довжина цієї лінії вказує, що в кінці її подовження розкривається завдяки їй завершене й досконале клі. Тому що хохма є недостатньою в її подовженні для того, щоби розкрити повне клі, а біна не є поки що реальним клі, а лише категорією того, хто утворює клі. І тому ніжка букви "юд" коротка, вказує на те, що воно ще коротке, і не розкрилася завдяки силі, прихованій у ньому і його поширенню, категорія повного клі. І також малхут, яка позначається буквою "гей", як і сфіра біна, і це буква широка, що розкривається в повноті своєї форми. І нехай не буде тобі проблемою те, що в біни та малхут літери однакові, - це через те, що у світі виправлення вони насправді подібні одна до одної і запозичують келім одна в іншої, як написано: "І підуть обидві разом" - як це описано у відповідному місці.

Глава 9

Духовний рух означає появу зміни властивості

33) Залишилося ще з'ясувати поняття часу й руху, які зустрічаються нам майже в кожному слові в нашому вченні. І знай, що духовний рух не є подібним до відчутного руху з місця на місце, а означає він появу нових властивостей, де кожне оновлення властивостей ми називаємо рухом. Оскільки те оновлення, тобто зміна властивостей, яка відбулася в духовному об'єкті, - на відміну від загальної властивості його, яка передувала їй у цьому духовному об'єкті, - означає, що вона відокремилася й віддалилася від цього духовного об'єкта, під власним іменем та своїм власним управлінням. І цим вона є повністю подібною до матеріального об'єкту, від якого відокремлюється якась частина, рухається та переміщається з місця на місце, і тому оновлення властивостей називається рухом.

(Див. питання 54)

Духовний час означає певну кількість нових змін властивостей, що походять одна від одної. Поняття «раніше» і «потім» означають причину і наслідок

34) Щодо поняття часу в духовному визначенні зрозумій, що вся суть поняття часу в нас є нічим іншим, як відчуттям рухів. Тому що «уподібнювальний розум», що в людині, змальовує та поєднує певну кількість рухів, які відчуває один за одним, і переводить їх в уявлення певного «часу». Так, що якби була людина й все, що її оточує, у стані абсолютного спокою, не було б їй відомим поняття часу зовсім. І ось, те ж саме – у духовному, де певну суму поновлень властивостей, що визначається як духовні рухи, що походять один від одного як причина і наслідок, ми називаємо «часом» в духовному. А поняття «раніше» і «потім» завжди означають причину і наслідок.

(Див. питання 8, 16, 20)

Глава 10

Весь матеріал, що відноситься до створіння, - це бажання отримувати, а все, що є в ньому більш за це, - відноситься до Створювача

35) І знай, що бажання отримувати, що є в створінні, яке, як ми детально з'ясували, являє собою клі в ньому, - знай, що воно є також усім загальним матеріалом, котрий відноситься до створіння, так, що все, що існує крім нього, відноситься до Створювача.

Бажання отримувати - це первісна форма кожної сутності, і первісну форму ми визначаємо іменем «матеріал», тому що сутність ми не осягаємо

36) Хоча "бажання отримувати" і розуміється на перший погляд як прояв і форма сутності, - але як можна сприймати його як матеріал суті? Однак це так також і в тих сутностях, які оточують нас, і первинну форму сутності ми називаємо "первинним матеріалом" цієї сутності, тому що немає в нас ніякого розуміння та сприйняття жодного матеріалу, бо всі п'ять наших органів чуттів не готові до цього. Адже зір і слух, і нюх, і смак і дотик пропонують аналітичному мозку лише елементарні форми різновидів суті, котрі набувають форми тільки у взаємодії з нашими органами чуттів. Наприклад, якщо візьмемо навіть мікроскопічно маленькі атоми, що існують в первинних основах будь-якої сутності, які виділяються за допомогою хімічних процесів, то й вони - не що інше, як деякі характеристики, котрі представляються так нашим очам, або, кажучи точніше, вони взнаються й визначаються нами за допомогою проявів "бажання отримати та бути отриманим", які ми знаходимо в них, і судячи про ці дії можна визначити в них і розрізнити ці атоми в різновидах їхніх, аж до первинного матеріалу цієї сутності, - але також і тоді вони є тільки силами в цій сутності, а не матеріалом. І ти знаходиш, що й в матеріальному немає нам іншого виходу зрозуміти первинний матеріал, окрім як через припущення, що первісна форма є первинним матеріалом, носієм усіх подальших форм і проявів, що йдуть за нею. І годі й казати про вищі світи, де не ведеться нічого відчутного й такого, що можна уявити.

(Див. питання 60)

Кабала Медіа

Кабала Медіа

My LibrarySign in to like, save and subscribe to videos

Клип из ТВ передачи "Новая жизнь № 732"

Клип из ТВ передачи "Новая жизнь № 732"

Клип из ТВ передачи "Новая жизнь № 732"

Завантаження...Чекайте...

Кабала МедіаCopyright © 2003-2026 Бней Барух – Асоціація Кабала Ла-Ам, Всі права захищені

My Library
Sign in to like, save and subscribe to videos

Завантаження...
Чекайте...

Кабала Медіа
Copyright © 2003-2026 Бней Барух – Асоціація Кабала Ла-Ам, Всі права захищені