Питання: Перед людиною стоїть вибір: що обрати? Ось якби перед вами стояв вибір, що б ви головним визначили і за цим пішли? За цим вибором. Рав Лайтман: Як мені відірватися від себе — і лише після цього зробити правильний вибір. І тільки після того вибір, який я зроблю, буде правильним. Питання: Щоб моє «я» не командувало, так? Рав Лайтман: Звісно. Питання: А як це робиться? Складне питання взагалі. Рав Лайтман: Відірвись! Питання: Відірвись. Тобто внутрішній голос тут не варто слухати особливо? Рав Лайтман: Ні. Тут не можна ні на що покладатися. Питання: А на приклади? Припустімо, інші кажуть тобі: «Дивись, пішов туди. Я вже вчений, я вже доктор наук, я вже Нобелівський лауреат — іди цим шляхом». А інший каже: «А я вже бізнесмен». Ось маса, тут же зразу багато різних шумів навколо. Не слухаю я це оточення, ні? … Теж ні. Бачите, не просте питання. Але воно стоїть. Рав Лайтман: Взагалі краще тоді нічого не обирати. Нічого не обирати. Ти покладаєшся на волю Божу, що називається. Ти нічого не робиш, сидиш — і все. Як сказано: “шев ве аль таасе адіф”. (говорить на івріті) Репліка: «Сиди і нічого не роби — це краще». Рав Лайтман: Так. І все. Репліка: А далі як викотить. Рав Лайтман: А далі — Бог пошле. Питання: Можна на Нього покластися, так? Рав Лайтман: Ні, ти повинен працювати, ти повинен робити все, що треба, але такі кардинальні рішення — це людині завжди важко. Репліка: Коли доленосні рішення? Рав Лайтман: Доленосні рішення, так. До мене звертались колись часто, там— вибір професії, …. Репліка: Так..так…так..так… Рав Лайтман: …інституту для людей чи ще чогось. Я зазвичай не давав порад, сама людина повинна розібратися в собі — куди її душа чи рука тягне. Питання: І ось все ж я за вашим досвідом хочу піти, про Вас особисто спитати.Ось що ви обираєте, коли маєте якийсь вибір? Ось як ви вирішуєте? Ось скажіть будь ласка. Якийсь вибір є у вас - як ви вирішуєте? Рав Лайтман: Я вирішую завжди на максимальну користь суспільства, тому що це точно я знаю, що бажає Творець. Репліка: Ось це може бути і відповідь. Рав Лайтман: Я не знаю, помиляюсь я чи ні. Як правило, ми і не знаємо, помиляємось ми чи ні. Репліка: Як правило, напевно ми все-таки помиляємось. Рав Лайтман: Не важливо. Ти ж не знаєш, що було би в іншому випадку. Репліка: Так, точно-точно. Рав Лайтман: І тому я уявляю собі: де тут найбільша користь для Творця? Що Творець хотів би, щоб я зробив? Питання: А це означає — для суспільства, так?. Рав Лайтман: А це- як правило, звичайно, на користь суспільству. Питання: Значить для людей ніби, так? Рав Лайтман: Так. Питання: Зрозуміло. Ось це може бути, все таки в цьому щось є. Коли я вирішую, що максимально для мене, я, скоріш за все, тут “залечу”. На практиці точно помилюсь, так? Рав Лайтман: Так. Репліка: А якщо, як я для суспільства — ось це може бути. Ну, мабуть, це і є відповідь. Рав Лайтман: Ну от бачиш - і ти вирішив. Репліка: І ти вже вирішив, так. Так, я все вирішив!