Семен Винокур: Макіавеллі. Італійський мислитель, письменник, філософ, політик XV століття. Дуже гарна цитата! Така дуже кіношна, зорова така! Ось я її вам прочитаю : «Якщо тебе обрали королем, але корона виявилася завеликою, то спочатку вона впаде тобі на очі, і ти нічого не побачиш. Потім вона опуститься на вуха, і ти нічого не почуєш. Далі вона сповзе на вуста, і ти нічого не зможеш сказати. Зрештою вона впаде тобі на шию і стане тобі нашийником, за який тебе твої ж раби поведуть на страту. І ти все будеш бачити, все будеш чути і все зможеш сказати, але на тебе вже ніхто не дивитиметься. І ніхто тебе не слухатиме.» Міхаель Лайтман: Добре. Семен Винокур: От скажіть, будь ласка, корона - це символ влади, як я розумію? Міхаель Лайтман: Так. Семен Винокур: Так от, коли вона по голові, що це означає? Не падає? Міхаель Лайтман: Коли вона на голові - це означає, що вона коронує тебе, що ти король. Символ першої людини в державі. Семен Винокур: Тобто ти перша людина в державі? Міхаель Лайтман: Так. Семен Винокур: Твоє слово, ти батько і так далі, і так далі, це так. Тепер: що означає, коли корона починає падати потихеньку, завелика? А ось що це, якщо ми говоримо про лідера, що з владою відбувається, коли він не чує? Міхаель Лайтман: А лідер не бачить нічого. Семен Винокур: Він і так не бачить. Міхаель Лайтман: Ти подивися на цих лідерів. Семен Винокур: Чому, ви можете мені сказати? Міхаель Лайман: Влада! Одна тільки влада! Семен Винокур: Тобто коли ти ставишся до цього: «Я - це моя влада!», тоді все, так? Міхаель Лайтман: Це все. Це тебе поступово-поступово закриває від усього світу. Семен Винокур: Тобто що виходить: корона на голові й не падає - я не кажу: «Я - влада, я - цар!»? Міхаель Лайтман: Цар повинен вчитися від усіх, він повинен розуміти, що вся мудрість знаходиться, в принципі, серед людей, серед народу. А тих, кого він відбирає до себе і наближає - це не його рідні люди. Семен Винокур: Зрозуміло. Тобто від політиків, наближених своїх я нічому навчитися не зможу? Міхаель Лайтман: Так. Семен Винокур: Добре. Тепер останній момент, який мене дуже цікавить. Ось тут корона падає, проходить усі стани і падає на горло, і стає нашийником. І тебе ведуть твої раби на страту. І тепер ти все бачиш, все можеш сказати, але тебе ніхто не чує. Ось що це означає, що раби тебе ведуть на страту? Міхаель Лайтман: Що ти для них перестав взагалі бути кимось. І навпаки, вони бачать своє майбутнє в тому, що знищать тебе. Семен Винокур: Тобто, всі ось ці революції, перевороти і так далі і так далі - це коли корона впала на горло і раби повели на страту?.. Міхаель Лайтман: Так. Семен Винокур: Слухайте, але це в нашій історії весь час було. Міхаель Лайтман: Звичайно. Семен Винокур: І завжди раби ведуть на страту. Чому так відбувається? Ми не вчимося нічому з цього? Міхаель Лайтман: Ні. Людина, яка досягає влади, вона перестає чути і слухати, ні на що не здатна більше. Семен Винокур: Тоді останнє запитання. Ось майбутнього політика яким ви бачите, щоб трималася ця корона? Міхаель Лайтман: Я бачу майбутнього політика, якого оточують десятки найрозумніших людей! І тільки за їхніми особливими здібностями їх обирають у радники. Король обирається ними і таким чином існує. На благо країни. Семен Винокур: А повинен у ньому існувати страх такий, трепіт, я не знаю що: “Якщо я …?”. Міхаель Лайтман: Відповідальність повинна бути. Семен Винокур: Відповідальність. Міхаель Лайтман: Він має бути весь час у зв'язку з ними, працювати весь час із ними. Семен Винокур: Зрозуміло. А ось коли раптом прокидається в ньому його «я»: «Я лідер, я цар»? Що з цим робити? Воно так чи інакше прокидається. Що з цим робити? Міхаель Лайтман: Треба переконувати його в тому, що він повинен своє «я» весь час вбивати. Семен Винокур: От скажіть, ви якось говорили, і я дуже з цим зжився. Ви казали, що лідер Держави, скажімо, король, цар, має бути батьком для свого народу. Міхаель Лайтман: Так. Семен Винокур: Ось коли ви це говорите, ось що ви в це вкладаєте, ось крім того, що ми розуміємо? Міхаель Лайтман: Турбота. Семен Винокур: Це головне? Міхаель Лайтман: Так, турбота про кожного. Семен Винокур: Навіть про кожного? Можливий такий рівень співпереживання? Міхаель Лайтман: Ну, загалом, так. Семен Винокур: Так? Ви бачите, що в майбутньому можуть з'явитися такі лідери? Міхаель Лайтман: Не знаю. Ми вже йдемо іншим шляхом. Але можливо, через якісь пороги... Семен Винокур: Терни. Міхаель Лайтман: Так, ми пропливемо. Семен Винокур: Прорвемося? Міхаель Лайтман: Прорвемося