М. Лайтман: Я бажаю всім нам абсолютної взаємної любові. Більше нічого не треба! Любові. Просто любити одне одного. Ні за що. Ведучий: Ні за що? М. Лайтман: Ні за що. За те, що ми всі - люди. Ведучий: Можна ось так от жити, ось як ви зараз сказали? М. Лайтман: Так. Можна. Ведучий: Що для цього треба зробити, щоб от просто ось так любити людину, людей? М. Лайтман: Розуміти, що кращого від цього почуття, цих стосунків немає нічого іншого в природі, і на любові побудована вся природа. Усе, що приховано від нас в природі, у вищій природі, - це тільки любов. Ведучий: Ми можемо ось так от, ось так, якщо всі захочемо, ось так от взяти й притягнути силу природи? М. Лайтман: Так. Природа тільки цього й чекає. Любов - це саме найвище, саме найсильніше, саме-саме центральне почуття і сила в природі. Ведучий: А можна ось так от взяти і від ненависті перейти до любові? Ось так от взяти, от людина ненавиділа, ненавиділа явно і раптом - раз! - минає якийсь час, наприклад рік слідуючий, і ми переходимо до любові. Може таке бути чи це фантастика? М. Лайтман: Це ми можемо. Ми перебуваємо в таких станах, протилежних цьому почуттю… Ведучий: Крайніх..? М. Лайтман: Так, що можемо це зробити. Ведучий: Дуже дивно, ви сказали: «Оскільки ми перебуваємо у протилежних станах, ми можемо це зробити». М. Лайтман: Так. Тому що ми бачимо, до чого ми приходимо, куди зникають усі наші зусилля, усі наші досягнення. Усе падає з рук, ми нічого не можемо досягти. Ми як сліпі дурні, якісь цуценята. Так ось ми живемо. Жахливо! У мене немає слів! Але якщо ми попросимо природу, щоб вона нас змінила, ми отримаємо таку взагалі зміну сил, почуттів, властивостей, що навіть не очікуємо. Тому що Творець - це любов.