С. Винокур: «Саме там, де ми безпорадні і позбавлені надії, будучи не в змозі змінити ситуацію, – саме там ми відчуваємо необхідність змінитися самим». М. Лайтман: Коли людина стоїть перед Абсолютом, перед тим, що вона нічого не може змінити, тоді вона розуміє необхідність змінити себе, що тільки це являється єдиною можливістю щось зробити, взагалі продовжити правильне існування в світі – в тому, що я змінюю себе. Ось з цієї миті – на наступну, на наступну, на наступну. І ось так поступово-поступово прожити життя так, що в кожній миті ти змінюєш себе. С.Винокур: Тобто ви вітаєте глухі кути, виходить, так? М.Лайтман: А як же без них? С.Винокур: так… М.Лайтман: Як це?! Якщо людина не відчуває тупика... С. Винокур: Тобто безвихідний стан – для вас це... М.Лайтман: Так, це ось як маленька машинка дитяча — натикається на щось і починає повертати. Ще раз натикається — ще повертає. І так весь час шукає, поки з усіх можливостей виявляє, що є вихід. С.Винокур: В результаті ось, людина, яка рухається ось так от, від глухого кута до глухого кута,- вона знаходить вихід? Обов'язково? М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Звичайно. Все запрограмовано. С.Винокур: Тобто, я в принципі, як людина, я повинен… раптом… я не знаю, гімн глухому гуту, якийсь оспівати? М.Лайтман: Звичайно! Це ж і є сила нашого формування. С.Винокур: А я хочу завжди уникати глухого кута. Ось людина вона хоче... М.Лайтман: А ти можеш прийняти по-справжньому правильне рішення без тупика? С.Винокур: Це навряд чи. Це навряд чи,це точно. М.Лайтман: Ніяк. С.Винокур: Яке правильне рішення сьогодні має прийняти людство? Я вам ставлю таке, глобальне питання, важливе сьогодні, необхідне. М.Латман: Ну це одне і те ж у всіх випадках — скасувати себе. Скасувати себе. С.Винокур: Ось це "скасувати себе", припустімо, для ваших учнів зрозуміло,а для… М.Лайтман: А решті має стати зрозумілим. С.Винокур: І тоді, що ви вкладаєте в це слово,останнє питання,- "скасувати"? М.Лайтман: Тобто не я вирішую, що робити, не я вирішую мету, не я собі її малюю, а потім намагаюся її досягти. Аааа я можу тільки одне — скасувати себе перед іншими так, щоб вони досягли своєї мети. Якщо я ставлю собі за мету щось, крім допомоги іншим, значить, я стою у них на шляху. Якщо я анулюю себе, то я допомагаю їм йти до їхньої мети. І в підсумку всі повинні бути зайняті саме таким застосуванням себе — допомагати іншим у досягненні їхньої мети. С.Винокур: Що ж відбувається з моїм "я"? М.Лайтман: А ось тоді і проявляється це "я" як загальне, колективне, в якому проявляється Вища сила природи, єдино існуюча і направляюча.