Ведучий: Наташа запитує. Це як крик душі звучить: "Шановний Міхаелю Лайтмане, скажіть мені, будь ласка, чому так відбувається? Адже ми всі без винятку так хочемо зустріти свою другу половинку й жити з нею в любові та злагоді, а по життю це лишається тільки в мріях. Або ж ми знаходимо собі пару і начебто живемо дружно, але раптом усе закінчується, і ми розходимося ворогами. Сьогодні кількість розлучень доходить до 70%. Що це?! Хоча щойно люди були впевнені, що вони разом навіки. Чому ж так відбувається?!" М. Лайтман: Егоїзм! Що зробиш? Наша природа — це чистий егоїзм, який не може переносити іншого. Ведучий: Але ж щойно... М. Лайтман: Неважливо. Вони не розуміли, що вони люблять інших, тобто можуть терпіти їх поруч, бо вони від цього отримують дуже велике наповнення. Ведучий: Тільки тому? М. Лайтман: Звичайно. А що нам треба ще від інших? І виходить, що щойно людина відчуває, що не отримує того наповнення, насичення від іншого, вона хоче його викинути подалі від себе. Ведучий: Тобто не працює колишня думка, що ми зустрічаємося, і таке відчуття, що навічно, і все зробимо для цього? М. Лайтман: Ні. Це дитячий лепет. Ведучий: Тобто в результаті ми стоїмо перед таким ворогом, який сильніший за нас? М. Лайтман: Звичайно! Ведучий: Наша природа? М. Лайтман: Так. Ведучий: Сильніша за нас? М. Лайтман: Так! Її ж створив Творець. Ведучий: Якщо ми це усвідомлюємо, тоді ми припиняємо обіцяти, тоді ми будемо обережні? М. Лайтман: А який сенс, що ти перестаєш обіцяти? Це ж нічого не змінить. Тут треба привчати людину до того, як володіти собою, як влаштовувати життя із собі подібним — з іншим. Ведучий: Тобто це вимагає великої підготовки до того? М. Лайтман: Це вимагає великої підготовки, так. Ведучий: Моє розуміння того, що я за тварина така, — воно допомагає в цьому? М. Лайтман: Так, звісно. Воно входить у це усвідомлення. Ведучий: Тобто така фраза правильна: "Нам буде важко з тобою, але ми постараємося разом триматися, пройти всі підйоми, падіння. Ось така шлюбна угода — вона краща? М. Лайтман: Можливо. Ведучий: Кажуть, ми самі викликаємо ніби Творця на себе, коли ми щось впевнено обіцяємо. Можливо, не треба обіцяти? М. Лайтман: Не треба обіцяти, це точно! Ведучий: Так? М. Лайтман: Так. І ми маємо дуже чітко знати одне одного і розуміти, що обидва егоїсти збираються зійтися. Як ми маємо поводитися одне з одним, щоб наші егоїстичні прагнення використовувати одне одного збігалися, а не були на противагу, у протистоянні. І це нам дуже важливо. Ведучий: Скажіть, яких кроків треба практично дотримуватися, щоб просуватися разом у такому танці, як ви кажете? М. Лайтман: Послідовно маленькими кроками. Трошки присунувся, щось не так — відійти на півкроку. Знову присунувся — відійти на півкроку. Тобто крок уперед і півкроку назад. Ведучий: Тобто, ще раз, якщо можна. Ось цей крок уперед — що це? Ось я відчуваю відторгнення, настав такий час. Весь час кохав — зараз відторгнення. Що я роблю? М. Лайтман: Наразі відторгнення — я переосмислюю своє життя, теперішній стан, свого партнера і поступово-поступово маю дійти висновку, що з цим партнером я можу продовжувати існувати, і треба тільки налагодити якісь контакти між нами, щоб ми одне одного більше позитивно розуміли. Ведучий: Це в розмові? М. Лайтман: Це можна в розмові з'ясовувати. Ти маєш навіть не говорити про це, а якось показувати, що зараз я на більше зближення не готовий. Ведучий: Не здатен. М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто я ніби це показую, і тоді її крок — не зближуватися... М. Лайтман: Більш такий теж — спокійний. Ведучий: І з її боку, коли я відчуваю роздратування до себе, я теж маю... М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто ми весь час маємо тримати якусь дистанцію? М. Лайтман: Відійти в сторону. Ведучий: Ну а… М. Лайтман: Що? Ведучий: А кохання, зближення? М. Лайтман: А це тільки якщо ти будеш ось таким чином діяти, як я зараз говорив. Ведучий: Так. М. Лайтман: Тоді й з'явиться в тебе з нею нормальне порозуміння того, як ставити собі за мету створювати кохання. Тобто ти кохатимеш іншу людину за те, що вона є твоїм добрим партнером. Ведучий: Зрозуміло. У слово "партнер" що ви вкладаєте? М. Лайтман: Партнер — це той, який розуміє тебе і з тобою поруч будує шлях від серця до серця. Ведучий: Саме в цьому стані: два кроки вперед, крок назад? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто ми весь час маємо бути напоготові, виходить? М. Лайтман: Ні, я не думаю, що настільки напоготові. Найголовніше — треба прощати. І не тільки прощати, а й поступатися. Ведучий: Протягом практично всього часу? М. Лайтман: Усього життя. Ведучий: Навіть усього життя? І ось ти знаєш, що ти йдеш на зв'язок і саме йдеш на поступки? М. Лайтман: Так-так. Ведучий: Це я маю знати, знову запитую, заздалегідь? М. Лайтман: Звичайно. Ведучий: Ми говоримо і про ту, і про іншу сторону? М. Лайтман: Так. Ведучий: Коли з'являються діти... М. Лайтман: Коли з'являються діти, то чоловікові треба поступатися більше, тому що на жінку накладаються вже інші обов'язки, ще більші. Ведучий: Тобто золоте правило, про яке ви весь час говорите, — це поступки? М. Лайтман: Так. Ведучий: Останнє запитання. Оскільки ми весь час повертаємося до Творця, ми і Творець — теж можна сказати начебто пара? М. Лайтман: Тією мірою, якою ти готовий поступатися у своєму земному житті, тією мірою ти можеш сподіватися на те, що Творець тобі поступиться в духовному житті. Ведучий: На мій крок назад в цьому житті, сімейному житті, скажемо прямо, Творець робить свою поступку теж? М. Лайтман: Так. Ведучий: Тобто Він до мене милостивий і добрий? М. Лайтман: Так. Тому що видно з твого вчинку, що ти поступаєшся для того, щоб зберегти стосунки або навіть просунутися в них. Тому й Творець може так робити з тобою. Ведучий: У якому випадку ми говоримо, що між нами Творець, між чоловіком і дружиною — Творець? У цьому випадку? М. Лайтман: Постійно. Ведучий: Ось ця думка, що між нами весь час Творець і потрібно весь час до Нього прагнути і ось так триматися заради Нього, — ця думка правильна? М. Лайтман: Так. Ведучий: Заради Нього — це правильно? М. Лайтман: Заради Нього, так. Ведучий: Тобто Він усе-таки встановив, що ця пара має бути і має відбутися? М. Лайтман: Так. Ведучий: Якщо ми зустрілися, це хто нас звів? Він? М. Лайтман: Взагалі-то, Творець. Ведучий: Так? Якщо ми тримаємо це в голові, це хороший шлях? М. Лайтман: Так.