С. Вінокур: Кілька років тому дітям від чотирьох до восьми років ставили одне й те саме запитання: “Що для вас означає любов?” Від 4 до 8 років - маленьким. Автор дослідження Лео Баскагліа оголосив: “Ми шукали найтурботливішу дитину”. Ось деякі відповіді. Ось дитині 6 років: "Любов - це, коли ти йдеш кудись поїсти і віддаєш комусь більшу частину своєї смаженої картоплі, не змушуючи його давати тобі щось натомість." Питання моє таке: це любов? М. Лайтман: Це любов. С.Вінокур: Любов? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Чому? Можете ви пояснити? Ось як би ви пояснили це дитині? М. Лайтман: Тому що він віддає те, що йому подобається, і йому добре отримати це для себе, а він віддає. С.Вінокур: Ось така проста відповідь, так? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Ось я хочу це з'їсти, дуже, а я віддаю це товаришу. І це називається любов? М. Лайтман: Це любов. С.Вінокур: Далі. Дитині 4 роки: "Любов - це те, що змушує тебе посміхатися, коли ти втомився". М. Лайтман: Теж любов. С.Вінокур: Так? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Чому? М. Лайтман: Тому що цим ти підіймаєш іншу людину, підносиш її, робиш їй через силу щось приємне. С.Вінокур: Тобто ви зараз відносите це до того, що він посміхається для іншої людини, так? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Далі - дитині 7 років: “Любов – це, коли ти кажеш хлопчику, що тобі подобається його сорочка і він носить її потім щодня”. М. Лайтман: Ну це вже говориться про любов того хлопчика. С.Вінокур: Що він для неї носить, для цієї дитини? М. Лайтман: Так С.Вінокур: Чому це любов? Ще раз, якщо можна. Я вас весь час питатиму цю фразу. М. Лайтман: Тому що тому хлопчику хочеться порадувати чи… С.Вінокур: Цього хлопчика? М. Лайтман: Так С.Вінокур: Якому подобається його сорочка? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Ось далі. Дитині 8 років: “Якщо ти не любиш, ти в жодному разі не повинен казати: “Я люблю тебе”. Але якщо любиш, ти маєш говорити це постійно. А люди забувають”. М. Лайтман: Ну, я не думаю, що можна так донести дитині такі манери поведінки. С.Вінокур: Ну, це відповідь дитини. Щоправда, дорослої – восьмирічної. Тобто скажіть, якщо ти не любиш, ти маєш чи ні говорити, що ти любиш? М. Лайтман: Ні. С.Вінокур: Не повинен. Тобто тут він має рацію. М. Лайтман: Брехати не можна. С.Вінокур: А якщо ти любиш, ти маєш говорити, що ти любиш? М. Лайтман: Напевне так. Але я думаю, що у цьому випадку не зовсім. С.Вінокур: Не зовсім. Добре. Далі. Переможцем тут став чотирирічний малюк, у якого був літній сусід, який нещодавно втратив дружину. Він побачив, цей малюк, що старий плаче, зайшов до нього у двір, заліз на коліна і просто сидів там. Коли його мама, цього малюка, запитала, що ж він сказав сусідові, хлопчик відповів: “Нічого. Я просто допоміг йому плакати”. М. Лайтман: Щось зовсім неймовірні історії. С.Вінокур: Для чотирирічної дитини? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Але ось це: допомогти плакати іншому, - я ось навколо цього. Як вам такий момент співчуття? М. Лайтман: Це добре. С.Вінокур: Так? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Це справді допомога? М. Лайтман: Звичайно! С.Вінокур: Ось так дитина сідає, дивиться на тебе і разом з тобою плаче? М. Лайтман: Так, але це занадто. С.Вінокур: Занадто? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Тобто занадто навіть співпереживання, ви маєте на увазі? М. Лайтман: Так. Це дещо нереально. С.Вінокур: Ось таке в мене питання: куди все це подінеться потім? Навіть усі ці відповіді – у них є така дитяча чистота! Куди все це дівається потім? Як ми стаємо, такими, що ненавидять, воюють та вбивають, злочинцями? Куди дитина дівається з нас? Ось ця дитина, яка ось так зростала? М. Лайтман: Зростає егоїзм та пожирає все, що є. С.Вінокур: І все? М. Лайтман: І все. С.Вінокур: В нас є, залишається ця дитина в нас чи вона теж ...? М.Лайтман: Можливість почати розвиватися антиегоїстично, придушити в собі цей егоїзм і… С.Вінокур: Чи можна повернутися до цієї дитини хоч трохи? М. Лайтман: Так, але це вже не дитина буде. С.Вінокур: Це вже доросла дитина? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: А коли ви кажете, що старий – він як дитина. Мудрець як дитина. Про що йдеться, коли ви таке кажете? Що дитина не вмирає в нас, що вона залишається? М. Лайтман: Так, дитина не вмирає в нас і залишається, тому що ми бажаємо відчувати природу та життя невимушено, як діти. С.Вінокур: Ось це? М. Лайтман: Так. С.Вінокур: Ось тут є ця невимушеність у цих відповідях, так? М. Лайтман: Так.