Що робити, якщо дитина втратила смак до життя? С.Винокур: Ось запитання Наталії. "У мене є дорослий син. У дитинстві він радів усьому. Кожне нове відкриття викликало в нього щиру посмішку. І книжки, і походи, і фільми, і музика. Але тепер, коли він виріс, світ немов потьмянів для нього. Він дивиться навколо, але нічого не бачить. Його серце ніби закрите, він немов втратив смак до життя. Я часто думаю про те, де ми як батьки могли помилитися? Може, ми не дали йому достатньо? Може, упустили щось важливе? Мені страшно дивитися, як мій син втрачає інтерес до цього світу! Я не знаю, як йому допомогти". М. Лайтман: У принципі, все наше життя, воно влаштоване на тому, щоб у нас зникла тяга до цього світу, до цього життя. Це проблема. Ну а що ти зробиш? С.Винокур: Ось якраз вона і запитує вас: "Я не знаю, як йому допомогти". М. Лайтман: Допомогти йому - тільки пояснювати, як влаштований світ, як його треба перетворити, як треба бачити нам світ інший. С.Винокур: Але ви ж самі розумієте, я так розумію - батьки не дуже-то знають, як це пояснити дитині. Взагалі. "Дитині" - уже дорослому хлопцеві. М. Лайтман: Значить, звикнути. С.Винокур: Що ось так ось він буде… М.Лайтман: Так. С.Винокур: Йти і розвиватися? М. Лайтман: Як усі живуть. С.Винокур: А всі, ви думаєте, втрачають… М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: ...сьогодні, так? М. Лайтман: Звичайно. Так. Або відключають себе від питання, або вважають, що вони чинять максимум правильно. С.Винокур: Тобто ви вважаєте, у нього якраз ось це запитання і дозріло: "Для чого я живу?". Тому й стався ось цей ось … М.Лайтман: Так. С.Винокур: Переворот, так? М.Лайтман: Відсутність цілепокладання. С.Винокур: Цілепокладання. Тобто "куди і навіщо я йду". І все, і людина лягає і відключається? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Тут уже я трошки підготував запитання. Ось ця радість дитяча - вона куди зникає? М.Лайтман: Немає цієї основи, щоб радіти життю. Що робити далі? С.Винокур: Ну ось, що робити далі? М.Лайтман: Ніхто не знає. С.Винокур: У який момент приходить ось цей ось переворот у людині? Не обов'язково в цьому віці, це може в будь-якому віці. Як це приходить, у який момент? М.Лайтман: Це приходить у момент, коли у людини начебто все є, але мети немає. С.Винокур: А мету відбирає Вищий, відбирає мету, Творець? Навіщо Він це робить? Ось навіщо? Ось йшла людина… М.Лайтман: Щоб людина свідомо зрозуміла, чого їй бракує, і свідомо шукала Творця у своєму житті. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, ось запитують: "Батьки повинні допомогти дитині, або ж краще дати дитині свободу?" Дитині "- зрозуміло, що дорослий вже. М.Лайтман: Батьки можуть скоротити шлях дитини набагато! С.Винокур: Пошук ви маєте на увазі? М.Лайтман: Пошук - так. Але загалом усе одно... Це залежить від природи людини. Якщо вони бажають допомогти дитині, вони мають бути хорошими психологами. С.Винокур: Ось куди його спрямувати? Я хочу, все як би... Куди його направити? Ось він у такому стані. "Я не можу йому допомогти" - ось Наталя пише з чоловіком: "Ми не можемо допомогти". Куди його направити? М.Лайтман: Ви не можете допомогти, значить, ви маєте все одно його направити до того стану, місця, яке може його направити. Я думаю, що треба дати дитині максимальний все таки розвиток, і вона відшукає. А без цього ніяк. С.Винокур: Скажіть, будь ласка, ось, як батькам впоратися з почуттям провини? Тут відчувається ось вина. Наталя пише і відчувається, що є провина за те, що так із ним сталося. Як позбутися цього почуття? М.Лайтман: Так. Якби в батьків було чітке відчуття мети, то тоді б вони так не переживали. А оскільки в них самих немає, то й у дитини немає, і вони не знають, що їй дати. С.Винокур: Тобто ви вважаєте що, ви так зараз говорите, що в цей момент - це час пошуку для батьків, ще до всього іншого? М.Лайтман: Так, звісно. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Тобто він ніби направляє їх шукати сенс життя? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Ще ось кілька запитань. Батьки можуть нашкодити у своїх зусиллях, ось повернути дітям цю життєву силу тощо? Можуть? М.Лайтман: Так. Тут необхідно вибрати якусь дуже тонку середню лінію, яка буде без тиску направляти дитину на пошук. С.Винокур: Але найважливіше ось у вас у відповіді - це пошук, ось. Так? М.Лайтман: Так-так-так. Усе наше життя таке. Для того й дається. Творець це робить для того, щоб дитина знайшла в цьому житті джерело. Джерело своїх станів, і щоб вона захотіла це джерело розкрити. І тоді в неї не буде більше запитань. С.Винокур: Зрозуміло. М.Лайтман: Вона буде прив'язана до цього джерела, буде його дедалі більше й більше розкривати, а джерело буде її дедалі більше й більше наповнювати.