Запитання: Є чимало таких історій. Жив собі чоловік — мовчазний, похмурий. Був у нього дім, сім’я, але наче й не було. Теплого слова нікому не казав. Але коли помирав, раптом сказав дружині: «Я люблю тебе». І таких випадків чимало. Що ви скажете про те, що людина, помираючи, говорить: «Я люблю тебе»? М. Лайтман: Людина перед смертю починає відчувати вже щось із світу істини. Запитання: Так? М. Лайтман: Звісно. Запитання: Тобто їй «підсвічує»? М. Лайтман: Їй не просто підсвічує майбутнє, вона звільняється від егоїзму минулого. Адже що таке смерть? У першу чергу, смерть нашого егоїзму. А чи набуває вона чогось після цього — це вже інше питання. Запитання: Тобто це така межа між турботою про себе й тільки про себе і виходом у зовсім інший простір? М. Лайтман: Так. Запитання: І там є маленька істина? М. Лайтман: Вона маленька, але там ми її й починаємо осягати, і відкривається новий світ. Запитання: Оце істина — «я люблю тебе»? М. Лайтман: Так, з цього й починається. З того, що ти зараз відчуваєш зараз, що не любив і що означає любити по-справжньому. Запитання: Тобто я в цей момент відчуваю, що жив для себе, любив виключно себе? М. Лайтман: Ще й як! Запитання: Що в цьому останньому зізнанні, крику, молитві? М. Лайтман: Людина усвідомлює, що все її життя в егоїзмі було, по суті, неправильним. А є й такі, що кажуть навпаки: «Пийте, куріть, гуляйте, беріть від життя все, що можна». Я серйозно кажу, я це чув. «Нічого не беріть до уваги! Наповнюйте свої бажання». Ремарка: Оце цікавий поворот. Раптом від романтичного «я люблю тебе» — до такого… М. Лайтман: Це не романтичне «я люблю тебе». Запитання: Ні? М. Лайтман: Це те, що людина відчуває насправді. Це не романтичні почуття «люблю — не люблю». Запитання: Це справді така правда «підсвічує»? М. Лайтман: Так. Ремарка: А те, що ви зараз сказали навпаки… М. Лайтман: А це теж правда, але інший бік. Запитання: Але все-таки скажіть, «я люблю тебе», що там стоїть? Ще раз, якщо можна, правдиво, що стоїть? М. Лайтман: Залежно від того, яка людина це каже. Запитання: Але загалом, правдиво, що стоїть за фразою «я люблю тебе»? М. Лайтман: «Я люблю тебе» — тобто я хочу відчути себе як щось неіснуюче, що тільки наповнює тебе і радіє твоєму наповненню.