С. Вінокур: Пише Веніамін: “Скільки пам'ятаю себе - весь час відчуття болю. Біль, коли мене били у дворі. Біль за собаку, яку отруїли сусіди. Біль, від незмоги помсти. Біль від розлучення. Біль, біль… Все життя - біль! Невже не можна жити без болю?! Чи можна не відчувати болю? М. Лайтман: Ні, без цього не можна. І кожен з нас відчуває біль, і у кожного свої причини на це і свої спогади. Ми нічого з цим зробити не можемо до повного виправлення світу. С. Вінокур: А для чого дається такий біль людині - до крику? М. Лайтман: Щоб людина збагнула, що вона змушена від цього відірватись. Біль допомагає нам. Так само, як біль під час хвороби. Він вказує на те, що в тебе щось не гаразд, і тому ти прямуєш до лікарів. А інакше ти засунув би руку в полум’я і сидів би спокійно, а вона б горіла. С. Вінокур: Зрозуміло. Тобто доля наша - перебувати у стані болю. Так? В болю перебувати постійно? М. Лайтман: Біль - це дуже хороша властивість, відчуття несправності у людині. С. Вінокур: Тобто, ви навіть зараз говорите, що можна намагатися полюбити біль. М. Лайтман: Полюбити - я не знаю, наскільки полюбити, але полюбити прояв болю, який підштовхує тебе до одужання. С. Вінокур: А як під час болю прийти до цих висновків, що це - коригування, що це мене підштовхує? Тут він каже і про біль внутрішній, і біль душевний, і про біль такий… Він взагалі все об'єднанав. М. Лайтман: Будь-який тип болю. С. Вінокур: Ви також об'єднуєте все в один біль, так? М. Лайтман: Абсолютно, немає ніякого значення. І тоді ти починаєш відчувати, що він заради тебе. С. Вінокур: Біль? М. Лайтман: Так. С. Вінокур: Як зробити правильні висновки під час болю? Ви можете сказати? Під час болю ти відчуваєш лише біль. М. Лайтман: Ти відчуваєш лише біль, але ти починаєш розуміти, що він призначений для того, щоб нагадати тобі, що в тебе не все гаразд, що ти маєш щось зробити для того, щоб позбутися його. Тобто, біль призначений для того, щоб позбутися від болю. С. Вінокур: Так. М. Лайтман: І у цьому твоє спасіння. С. Вінокур: Тоді запитання: як все-таки від нього позбавитися. Як? М. Лайтман: Виявити причину болю і віддалятися від нього, в першу чергу. А потім дослідити та зрозуміти, що може бути, що сама причина болю - вона для тебе, для твоєї користі. І ти маєш бути задоволений тим, що він існує. С. Вінокур: А Ви можете назвати головну причину болю? М. Лайтман: Головна причина болю - це те, що людина не бажає відчувати біль. Якби він сказав собі, що я готовий відчувати біль, то рухаючись у цьому напрямку, він перестав би його відчувати. С. Вінокур: Це дуже цікаво! М. Лайтман: Це не просто, але це можливо. С. Вінокур: Тобто якщо ти йдеш назустріч нібито йому, виходить, приймаєш його, то він починає затихати? М. Лайтман: Так. Тоді ти починаєш відчувати його зворотний бік. С. Вінокур: Ось це його друге запитання: "Чи можна не відчувати болю або піднятись над болем?" М. Лайтман: Можна піднятись і можна не відчувати болю, якщо людина цього бажає. Це все залежить від усвідомлення зла. Якщо людина відчуває зло, то вона готова перенести будь який біль, щоб позбутися цього зла у мірі усвідомлення зла. С. Вінокур: Коли ви кажете: "усвідомлення зла", це усвідомлення чого - моєї природи або...? М. Лайтман: Моєї природи або того болю, що вона в мені викликає. Я готовий терпіти. С. Вінокур: Тільки щоб… М. Лайтман: Так. Причому настільки, що я не відчуваю болю. С. Вінокур: Тобто це як операція, коли з мене вирізають оце зло, так? М. Лайтман: Так. С. Вінокур: І треба щоби вирізали? М. Лайтман: Треба, щоб вирізали, я готовий до цього! С. Вінокур: Тому що з цим я жити не можу, так? М. Лайтман: Так. С. Вінокур: Як же прийти до цього відчуття зла? М. Лайтман: Ну це приходить. Коли треба, воно прийде. С. Вінокур: Але нас до цього ведуть, так? М. Лайтман: Нас ведуть до того, що б ми усвідомили, що біль є спасінням. Він вказує на те, що в нас погано. І ми повинні погодитися з видаленням причини болю, для того щоб досягти добра.