С.Винокур: Ось у мене дуже багато знайомих викладачів. І не тільки викладачів. І знаєте, майже всі вони сходяться в одному - сьогоднішнє покоління дітей перебуває в претензії до дорослих. М.Лайтман: Те, що діти перебувають у претензії до старших, це природно Вони вважають, що всі їм зобов'язані, і вони як діти заслуговують на особливу увагу і ставлення. І насправді це так. З одного боку. З іншого боку, ми не виховуємо дітей. Школа не робить із дитини людини. Вона робить із неї фізика, математика там ,і когось такого, що вміє закручувати гайки тощо. Це проблема всієї освіти і виховання. Ми даємо дітям якусь, можливо, освіту, але виховання ми не даємо. Вони виходять зі школи, щодня після школи, і взагалі після закінчення школи, і вони - звірі. С.Винокур: О, страшно навіть ви сказали: "Вони - звірі". М.Лайтман: Так, звісно. А що? С.Винокур: І ми в цьому винні, виявляється? М.Лайтман: Звичайно. Слухай, якщо батьки весь час зайняті на роботах, а діти у школах і десь там один з одним, невідомо як і що, то що ти хочеш щоб було? С.Винокур: Вони в смартфонах більше. Вони більше... М.Лайтман: Ну ось, і що вони звідти отримують... Поки людство не схаменеться і не візьме всю цю справу у свої руки, під найбільший контроль, що людині не можна бачити і чути все, що їй дають... Вона має виховуватися! А виховання воно передбачає дуже серйозне ставлення до життя. Якщо цього не буде, то звісно... Ми бачимо до чого все йде. С.Винокур: Ось зараз виросло таке покоління, яке говорить в обличчя страшні речі. І це ми його виростили, ви кажете. Так? М.Лайтман: Так, звісно. Що ж, тільки ми. С.Винокур: Що б ви сказали дітям на місці викладача? М.Лайтман: Давайте, давайте розбиратися в нашому житті, у наших стосунках, як нам зробити так, щоб... Ну гаразд, ми уже люди похилого віку, а ось наступне покоління - ви. Якими ви маєте бути ,щоб зробити життя добрим, гарним, впевненим, безпечним і так далі? Як нам вчинити? Як нам виростити таких людей? І треба про це міркувати, треба думати, тому що головне наше завдання - це виростити людину, а не математика і не фізика, і не когось там іншого. С.Винокур: Ну не просто їх буде розжалобити, так, знаєте. М.Лайтман: Ні, вони не повинні бути розжалобленими, вони повинні все-таки трішечки усвідомити, що світ, до якого все котиться, це світ нелюдський, жорстокий, механістичний і дуже неприємний і непридатний для існування. С.Винокур: І вони зрозуміють це, так? Якщо з ними поговорити? М.Лайтман: Я думаю, що так. Я думаю, що так. С.Винокур: Вони можуть змінитися? М.Лайтман: Це не на одну бесіду. С.Винокур: Це не на одну бесіду. М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: Тобто, зміна відбудеться через цикл - цикл бесід. М.Лайтман: Хоч через кілька років. Яка різниця? Але весь час ми повинні це протискувати.