С.Винокур : Ось я дивлюся на світ - нас уже вісім мільярдів. І я Вас запевняю, що дуже небагато хто скаже, що це його самого треба виховувати. Ні, мені треба виховувати інших - ось ця формула діє. Це вони погані, це вони егоїстичні, не я. Це через них ми страждаємо. Як же людина зрозуміє, що їй самій необхідне виховання? М.Лайтман: Тільки через удари. С.Винокур : пссс..! М.Лайтман: А як іще? Якщо вони вважають, що вони такі хороші, чому ж світ такий поганий? С.Винокур: Тому що світ... Інші погані, тому світ такий поганий. Розумієте... М.Лайтман: То кожен, якщо думає так про інших, значить, світ все-таки поганий, чи добрий? С.Винокур: Світ поганий. М.Лайтман : Крім мене? С.Винокур: Крім мене, так, ось так думає людина. М.Лайтман: Отже будемо продовжувати. С.Винокур: Поки...? М.Лайтман: Поки не впаде на голову таке, що вже ніхто не буде ні про що думати. С.Винокур: Можна сказати, що цим ми ніби накликаємо біду навіть і на себе? М.Лайтман: Звичайно. С.Винокур: Можна, так? М.Лайтман: Так.Замість того щоб виправлятися, намагатися щось зробити, ми заспокоюємо себе. С.Винокур : Ми говоримо нібито: "Інші погані, а я хороший". Я тим самим накликаю біду на себе, так? М.Лайтман : Так. С.Винокур: Я не досліджую себе. М.Лайтман: Жах! С.Винокур: Це погано? М.Лайтман: Дуже! Це веде світ до катастрофи. С.Винокур: А виховання справжнє - це коли я починаю дивитися, який я, так? М.Лайтман: Так. Коли я дивлюся на себе, який я. Коли я дивлюся на те, що я маю зробити для інших, що я єдиний невиправлений. Тобто ось усе, що в мені є: брехун, злодій, обманщик, ненависник, не знаю, які тут іще придумати всілякі епітети, - це все я. А всі інші - ні. А всіх інших взагалі немає, а всі інші - це мої різні відображення, які я бачу навколо себе. Тобто я дивлюся навколо себе на безліч людей, кожен із них показує мене… С.Винокур : Ось таким? М.Лайтман : Негативного, так. У такому вигляді, у такому, у такому, у такому, .У світі вісім мільярдів людей, і кожен із них являє собою мою якусь негативну властивість. Вісім мільярдів! Це я так спроектований на світ. І таким чином я його бачу. С.Винокур: Ось ця фраза така ,мені подобається : "вісім мільярдів - це я." М.Лайтман: Угу. С.Винокур: І що я роблю, коли я бачу ось зло, злу людину? М.Лайтман: Якщо я виправляю себе, то я починаю бачити світ більш об'єднаним, більш спрямованим до віддачі, до любові, до об'єднання. І в підсумку я розумію, що все це одна система ,це одна людина,яку називають "Адам", і цей Адам - це я. Тому що я його таким чином своїми діями, вчинками, думками, виправленнями всякими,таким чином зібрав разом. С.Винокур: Тобто я беру і вбираю світ у себе, так? І стаю ось цією єдиною душею, як ми говоримо, Адамом. М.Лайтман: Так. С.Винокур: Це правда? Ось це правда, так? Це правда, так? М.Лайтман: Це правда. С.Винокур: А те що ми бачимо, і те що ми це - М.Лайтман: Ми бачимо теж правду, але це правда часткова. С.Винокур: Зрозуміло. М.Лайтман: Розірвана нашим внутрішнім егоїзмом. С.Винокур: А тут ми її ніби не пропускаємо через егоїзм, так? М.Лайтман: Так. С.Винокур: Не через егоїзм, якщо... М.Лайтман: Я збираю їх усіх разом в один, єдиний образ, то це я. С.Винокур: Це я…..Ніби сфокусувати ось так ось ,так ось взяти. М.Лайтман: Ну це і є наше завдання - зібрати весь світ і сказати: "Це я". І що від мене залежить цей світ. С.Винокур : І я відповідальний за всіх і за все? М.Лайтман : Абсолютно все звідси є. С.Винокур : Кожна людина? М.Лайтман : Так. С.Винокур : Сама проста, сама звичайна людина? Відповідальна за світ, за все, що відбувається в цьому жахливому світі? М.Лайтман: Тією мірою,якою вона в цьому світі себе знаходить.