С. Винокур: Дуже красиво Оскар Вайльд сказав: «Немає на світі нічого кращого, ніж зробити добро анонімно, а потім дозволити іншим дізнатися про це.» М. Лайтман: Ну так. «Дозволити» ー у лапках. С. Винокур: «Дозволити» ー у лапках. Тобто наш світ побудований так, що жодного альтруїстичного вчинку ми зробити не зможемо? М. Лайтман: Ні. С. Винокур: Не зможемо? М. Лайтман: Ніяк. Це наша природа. Як же ми можемо? Ми можемо тільки скрізь гадити, використовувати, ламати, порушувати. Тільки лише. Це наша природа. Ми не можемо по-іншому. Тому ми маємо подумати про те, як себе розумно обмежити. В такій мірі, щоб ми мінімально порушували взагалі все навколишнє. А це можливо тільки з вихованням людини. С. Винокур: Так а що ж тоді добрий вчинок на рівні нашого світу ー він існує? М. Лайтман: Добрий вчинок на рівні нашого світу ー це коли ми ставимося до нашого світу як до свого дому, який спільний для всіх для нас, а ми як одна сім'я, і ми піклуємося про всіх. Якщо в людини буде таке ставлення, то тоді, звісно, ми цей світ приведемо до ладу. Його можна назад повернути в якийсь стан. Навіть не назад, а просто ми перейшли якийсь пік надмірного споживацтва, знищення, спотворення всього, що тільки можна, а тепер ми маємо трішечки все це привести до ладу. Тобто обмежити себе в усьому, в чому немає потреби. С. Винокур: Тобто людина може до цього прийти, ви кажете? М. Лайтман: Її природа змусить. С. Винокур: Змусить? М. Лайтман: Так. Є таке поняття як необхідне і достатнє. С. Винокур: І тоді поняття віддавати, благодіяння, буде якраз...? М. Лайтман: Взаємне, обмеження всіх, добровільно, прийняте кожним із нас, для того щоб зробити планету зручною для себе і майбутніх поколінь, ー це необхідно. С. Винокур: Ну ви ж чуєте голоси, що кажуть: «Ми цього хочемо». Цілі рухи існують. М. Лайтман: Вони нічого толком не роблять. С. Винокур: Не роблять? М. Лайтман: Ні. Тому що силою це не зробиш і криками на площах ー теж. С. Винокур: А як це зробити? М. Лайтман: Перевихованням людей! Перевихованням людей! Тобто всі ці екологи та інші, грінпіси ー вони тільки створюють великий шум і викликають до себе ненависть і недовіру. С. Винокур: А основа цього перевиховання в чому має бути? М. Лайтман: Перетворити все людство на сім'ю і всю земну кулю ー на одну, зручну квартиру для всіх. С. Винокур: Нібито дім, так? М. Лайтман: Дім. Наш дім. С. Винокур: Ну це красиво і дуже хочеться так. М. Лайтман: Нас змусить до цього природа. Ми перебуваємо в такому стані.... Ну так пройдемо, можливо, ще що-небудь. Ну так буде світова війна, половина людства або там більша частина знищиться. Все одно до цього прийде. Природа однаково приводить все до рівноваги. С. Винокур: Ви усвідомлюєте, що це дуже тривалий, виховний процес, дивлячись на те, яка людина? М. Лайтман: Він тривалий процес, але залежить від усвідомлення необхідності. С. Винокур: Хто може бути викладачем у таких школах, таких університетах життя? Той, хто вже до цього прийшов? М. Лайтман: Той, хто піднявся трошки вище свого егоїстичного, природного, природного рівня, той може бути викладачем.