М. Лайтман: Уяви собі, що ти як батько — можливо, суворий, можливо, добрий — неважливо який, але люблячий. Як такий батько ставиться до своїх дітей, так ти повинен ставитися до людей. Ведучий: Так я повинен ставитись до людей? М. Лайтман: Так. Ведучий: І в той момент, коли я читаю це щодня і розумію, що я не можу — ось це і є молитва? Не можу! М. Лайтман: Ні, це ще не молитва. Це стан, коли ти перевіряєш себе і бачиш, наскільки ти потребуєш виправлення. І тоді у тебе вже готові внутрішні вимоги чи прохання про виправлення. Ведучий: І я їх викладаю, так? М. Лайтман: Так. І ти викладаєш їх. Ти сам себе судиш, приходиш і вимагаєш, щоб Творець тебе виправив, бо сам себе ти виправити не можеш. Єдиний, хто може, – це Він, але лише відповідно до твоїх вимог, прохань і молитов. Тож поквапся. Ведучий: І ви почали з того, щоб полюбити всіх? М. Лайтман: Так. Ведучий: До цього я хочу прийти і не можу, і прошу? М. Лайтман: Абсолютно! Ведучий: Дякую. Ну…чудово. М. Лайтман: Тож готуйся. Ведучий: Готуйся!) Так, це правильно.