Семен Винокур: От цікаво, в Японії замість «люблю тебе» іноді кажуть знаєте що? - “Ти моя тиша”. Ось так от кажуть. Гарно. Міхаель Лайтман: Гарно. Семен Винокур: Так! Гарно. Ось я якраз хотів запитати, от як би ви це прокоментували? Мені дуже подобається. Міхаель Лайтман: Ну тобто видно, що вони цінують тишу. Семен Винокур: Так. Міхаель Лайтман: І тому так говорять. Семен Винокур: Ви теж тишу цінуєте? Міхаель Лайтман: Так. Семен Винокур: Так? Ось так от сидіти, мовчати і все. Міхаель Лайтман: Я можу в тиші бути вічність. Семен Винокур: На це маса коментарів. В принципі ми робили з вами такі кліпи про те, що краще промовчати ... Ось знаєте... Мовчання золото, як то кажуть. І ось люди весь час запитують: «Коли промовчати, коли сказати?» ось як? Міхаель Лайтман: Завжди мовчати. Семен Винокур: Прямо так? Міхаель Лайтман: Завжди мовчати. Семен Винокур: Але домовитися до цього, що ми мовчимо? Міхаель Лайтман: Навіть не треба домовлятися, а просто так реагувати. Семен Винокур: Тобто і ось так перейде цей ланцюжок - ти почнеш і далі... Міхаель Лайтман: Так, й усі потихеньку це зрозуміють. Семен Винокур: І що, і прийде цей стан, що добре мовчати? Міхаель Лайтман: Так. Я особисто вважаю, що мовчання - воно взагалі дуже гучне, воно заповнене величезною кількістю інформації. Семен Винокур: І тому не треба зайвої інформації. Міхаель Лайтман: Не треба зайвих рухів, слів. Семен Винокур: А те, що ми виплескуємо? Навіть хороші слова... Міхаель Лайтман: Це все порожнє. Семен Винокур: Так? Те, що ми говоримо: «Я тебе люблю», наприклад? Міхаель Лайтман: Ну це тому, що жінка хоче. Семен Винокур: А так те саме можна сказати мовчки? Міхаель Лайтман: Я б нічого не говорив, але якщо це треба, то говориш. Семен Винокур: «Вухами люблять»,- кажуть. Це правильно? Як ви вважаєте? Міхаель Лайтман: Так. Семен Винокур: Тобто треба сказати ось це жінці? Міхаель Лайтман: Так.