С.Винокур : Взагалі-то сьогодні є дуже багато людей, які зневірилися, чи варто допомагати іншому чи ні. Люди кажуть так: "Ти комусь допомагаєш, витягаєш його з біди, а він потім стає твоїм найлютішим ворогом". Дуже багато хто відчуває себе просто спустошеним, після того як допомагає іншому. Як ви думаєте, може взагалі не варто допомагати нікому? Нехай сам вибирається. От якби вам людина поставила таке запитання, що б ви їй відповіли? М.Лайтман: Якщо ви хочете комусь допомогти, то ви повинні налаштуватися на те, що ви допомагаєте. Тобто тільки від вас іде в його бік, до цієї людини: чоловік, жінка, дитина, тварина, неважливо хто. Але ви допомагаєте без жодного очікування щось отримати у відповідь: добрі стосунки, якісь подарунки, подяку... С.Винокур: Дякую навіть. М.Лайтман: Так, звісно. Нічого, нічого! Ось тоді це дійсно буде з вашого боку допомога. С.Винокур: Ну це, звісно, вищий пілотаж так - не очікувати, що тобі хоч подякували. М.Лайтман: Одне слово "дякую", воно може коштувати мільярди. Неважливо що. Уявляєте, якщо крихітка посміхається матері, яка це для неї вдячність і винагорода! С.Винокур: Так, так. М.Лайтман: Тож, тут залежить від того, чи чекаєте ви назад якоїсь відповіді. С.Винокур: А можна ось так ось виховатися, щоб не чекати відповіді? Ось це можливо взагалі? М.Лайтман: Це і є справжня віддача. С.Винокур: Це красиво! Це красиво і водночас відчуття, що це неможливо. М.Лайтман: А інакше ви все робите заради подяки. С.Винокур: І тоді це не вважається, що ми щось комусь зробили... М.Лайтман: Так. С.Винокур: Так? М.Лайтман: Так. Перевірте скільки вашої допомоги, тобто безкорисливої допомоги, який відсоток, а який відсоток саме тому, що ви все-таки сподіваєтеся отримати якусь відповідь, подяку. І тоді у вас, можливо, не буде... С.Винокур: Очікувань. М.Лайтман: Очікувань таких, так. С.Винокур: І розладів одразу не буде, так, жодних. М.Лайтман: Так. Очікувань, що не справдилися. С.Винокур: А чому ж почуваєш себе спустошеним після допомоги людині? Наче серце розбили. М.Лайтман: Саме тому, що ви очікуєте, що у вас за це щось з'явиться. І тому, якщо не відбувається зворотнього наповнення, то виходить відчуття чорної безодні. С.Винокур: Це дуже кабалістично, так по-кабалістичному? М.Лайтман: Це просто природа наша .Що ж зробиш? Тому готуйтеся робити по-справжньому альтруїстичні вчинки. С.Винокур: Які вправи для цього треба зробити, щоб ось так налаштуватися на це? М.Лайтман: Тільки туди і не назад. С.Винокур : Тобто? М.Лайтман: Тільки до іншого і не назад до себе. Треба зробити так, щоб у вас була на це енергія, бажання. А її у вас точно немає, цієї енергії і цього бажання. С.Винокур: Точно. Точно. М.Лайтман : Ось. І щоб ви змогли це зробити, і неважливо кому. Якщо важливо вже кому - цьому чи цьому, чи цьому, чи цьому - то тоді вже в цьому і є ваша винагорода. С.Винокур: Тобто я роблю великій людині і тим самим уже ... М.Лайтман: Великій, близькій, добрій, хорошій, красивій, відносно потворного, відносно якогось брудного, неважливо що і як. С.Винокур: Це я вже отримую винагороду, так, тоді? М.Лайтман: Так, так на місці. Це треба дуже точно все відобразити всередині себе. Це дуже непросто. С.Винокур: Ну ,ви вимагаєте від людини майже неможливого. М.Лайтман: Це не майже, це неможливо! С.Винокур: А це неможливо? М.Лайтман: Це неможливо. Але зате це - істина, так. Це кабалістичний розрахунок. С.Винокур: Так чи інакше ми прийдемо до нього до того, що ми ось так і будемо жити? М.Лайтман: Так, нас потихеньку життя поставить перед такою психологією, нашою внутрішньою, коли ми побачимо хто ми такі, що ми за бридкі звірі, і не можемо піднятися над собою, навіть якщо будемо дуже бажати! І тоді ми будемо всі разом кричати в небеса. С.Винокур: Дай мені сили, так? М.Лайтман : Так, щоб дав нам сили, розуміння, розум - як ми можемо робити так, щоб це все не поверталося в мій паскудний цей егоїзм! С.Винокур: Тобто насправді, коли ви говорите весь час у ваших кліпах: "Треба навчитися робити добро, або передати в думках добро іншій людині" ,ви говорите насправді ось саме про це? М.Лайтман: Ну я говорю з цієї точки зору. С.Винокур: Так. М.Лайтман : Я не... С.Винокур: Ну покроково так, щоб людина потихеньку підійшла до цього. М.Лайтман: Так, усе буде. С.Винокур: Буде? М.Лайтман: Буде, так. С.Винокур: Точно? М.Лайтман: Точно!