С.Винокур: Це правда, що якби не робили зла іншому, ми б не хворіли? М. Лайтман: Звичайно! С.Винокур: Можна так сказати, так? М. Лайтман: Так. С.Винокур: Будь-якими хворобами не хворіли б? М.Лайтман: Ніяких хвороб! Нічого! С.Винокур: Тобто тут корінь всього? М. Лайтман: Так. С.Винокур: А водночас, ви кажете, що робити добро іншому теж неможливо з нашою природою. М.Лайтман: Неможливо. С.Винокур: Тоді прошу вас, виведіть нас із цього глухого кута. То що ж робити? М.Лайтман: Ну якщо помріяти. Припустімо, винайшли б ми такий вірус, який би всіх нас якось вкусив і ми б почали відчувати, що всі є найближчими родичами. Такими братами та сестрами, які просто почуваються як одне ціле. С.Винокур: От якби такий вірус прийшов. М.Лайтман: От якби прийшов такий вірус. С.Винокур: Тобто самі ми нічого зробити не можемо, а от якби прийшов вірус. М.Лайтман: Можливо, ми можемо його трохи захотіти. С.Винокур: Ось я хочу за це схопитися. Ми можемо…? М.Лайтман: Ось це найголовніше наше завдання. С.Винокур: Захотіти? М.Лайтман: Для цього нам треба, по-перше, побачити, хто ми сьогодні такі. С.Винокур: Ось це ось- погане в нас. М.Лайтман: Не заперечувати цього поганого, що воно є, не миритися з ним. Спробувати зрозуміти, що може бути абсолютно протилежна властивість.Тому що в природі всі властивості йдуть у парі, протилежні одна одній. І якщо так ми побажаємо, то в нас це може статися така інверсія. С.Винокур: Але це має статися? М. Лайтман: Я думаю, що так. Тому що завжди природа проявляється у двох протилежних властивостях. Тому я думаю, що після нашого стану, коли ми дійдемо до ручки, що називається, відбудеться переворот - такий фазовий. С.Винокур: І ми почнемо розуміти, що все любов'ю створено і до любові має привести. М.Лайтман: Це станеться вище за нас, тобто поза нами. І подіє на нас так, що ми змінимося – станемо абсолютно зворотними. С.Винокур: Любящими? М.Лайтман:До жаху! С.Винокур: До жаху? М. Лайтман: Так.