Слід завжди розрізняти між Торою та духовною роботою

Стаття 21, 1985

(переклад з івриту)

Слід завжди розрізняти між Торою та духовною роботою. «Торою» зветься те, коли вона сама по собі. І тоді не йдеться про людину, а начебто людина взагалі не фігурує. А йдеться про Тору як таку, що є категорією «імена Творця». А також звернути увагу на її важливість. Тобто про Кого ми говоримо.

Інакше кажучи, ми повинні спочатку пам’ятати, що говоримо про Царя, як Він дав порядок і управління, яким чином Його святі імена діятимуть на душі. І що ті приймуть їх, і що зможуть існувати, розкриваючи їх, як написано: «Хто підніметься на гору Творця і хто постане на місці Його святості».

А коли людина звертає увагу і відчуває, про Кого вона говорить, що мова йде про Творця, то тільки розуміння бракує нам, щоб мати якийсь зв’язок, аби зрозуміли ми, що йдеться про Творця, і лише слід нам вірити, що вся повністю Тора є іменами Творця.

Просто Він одягнений або в закони та устави, в те, що людина повинна виконувати заповіді, які діють між людиною та Творцем, чи між людиною та її ближнім, або в сказання, або ж зодягається в мову кабали і святих імен. Тоді маємо пам’ятати, що те внутрішнє, що облачається в ці вбрання, є виключно всесильністю Творця, що зветься «вся Тора цілком є іменами Творця».

Якщо так, то коли ми вивчаємо Тору, слід нам прямувати в навчанні так званим «земним шляхом». Тобто слід пам’ятати, про Кого ми говоримо. І таким чином ми можемо притягнути світло Тори і відчути, що «вони (Тора та заповіді) – життя наше і довголіття наше». І само собою, коли вчимося із зазначеним вище наміром, тоді може людина бути в радості, тому що вона злита тоді з Життям живих, що і зветься «бо вони – життя наше і довголіття наше». Адже людина почне відчувати категорію «дати благо Його створінням», і те, що це є причиною створення світів, як відомо.

І це благо нам треба дістати з Тори. І означає це, що ми говоримо тільки про славу Тори, і зовсім не думаємо про людину. Тому виходить, що під час вивчення Тори людина перебуває в досконалості, за правилом «людина перебуває в місці, про яке думає». І від цього часу навчання має людина дістати життєву силу на весь день, бо це називається «час Тори окремо, а час молитви окремо», тому що вони протирічать один одному.

А час духовної роботи – це річ зовсім інша. Бо в плані духовної роботи мова йде саме про людину. Тоді як коли говорять про Тору, йдеться про Творця, що називається «Торою Творця». Але духовна робота стосується саме людини, бо людина повинна працювати, як написано: «Людина для труда народжується». І оскільки вона є створінням, а створіння називається хісароном, що є категорією суще з нічого, і це суще, зване «бажанням отримувати», необхідно наповнювати, адже це є метою творіння. А оскільки через [прагнення до] тотожності властивостей сталося скорочення на це бажання отримувати, тому слід виправити й усунути скорочення, що було на цьому бажанні для того, щоб могло воно прийти до мети, званої «Його бажання дати благо».

А для того, щоб усунути скорочення, дано нам чудодійний засіб, і це – Тора та заповіді, що зветься «Створив Я зле начало, створив Я Тору-приправу», як відомо. І тут, стосовно духовної роботи, слід розрізняти, чи просувається людина до цілі усунення скорочення. Чи є вже іскри віддачі. Тобто, чи вже отримала щось від сили Тори та заповідей в плані очищення думок та бажання, - і виходить, що в духовній роботі існує перевірка себе.

І зовсім інше – Тора, хай не влаштовує людина собі жодних перевірок, а нехай вивчає Тору такою, як вона є. Лиш тільки слід вдатися до порад, як цінувати Тору. А Тора як така є дійсністю, що зветься «імена Творця». Виходить, коли вивчають в Торі якісь закони або напучення, або просто оповіді, чи спосіб духовної роботи, - все це ще не називається Торою. Це вивчають із Тори, а сама Тора не має ніякого стосунку до створіння, а тільки до Творця, адже вона – імена Творця.

Тобто «Торою» називається розкриття всесильності Творця. І зветься це іменем «внутрішня сторона Тори». А те, що розкривається назовні, - закони і напучення, і способи роботи, і оповіді, - це все називається вбраннями на Торі. Тому називається це «зовнішньою стороною Тори». А імена Творця називаються «внутрішньою стороною Тори».

І, згідно з зазначеним вище, слід запитати: якщо Тора як така відноситься до Творця, а це – Його всесильність, коли так, це подібно лише до тлумачення? А що людина може взяти з цього, - з того, що вивчає Тору, - якщо вона не розуміє ніякого зв’язку з собою? Про це кажуть мудреці: «Великим є навчання, що приводить до діянь». Адже певно, що людині тільки діяння потрібні, як написано: «Те, що створив Творець, робити».

Тому «не навчання є основним, а дія». І на це приходить відповідь: «Великим є навчання, що приводить до діянь» (трактат «Кідушін», 40). Тобто світло що в Торі, яке є внутрішньою її частиною, світить людині, щоб мала вона силу робити добрі справи. І це – завдяки Торі, яка дає людині сили, щоб могла це робити. Як написано: «…те, що створив Творець, робити».

І це те, що сказали мудреці: «Час Тори окремо і час молитви окремо». Бо кожен з них протирічить іншому. Адже в час вивчення Тори людина має думати тільки про важливість Тори, а зовсім не про себе. Тоді як під час молитви у людини повинні, перш за все, бути відкритими всі хісарони, нестачі. Для того, аби могла просити про них, щоб наповнилися. Адже немає хісарону, якщо не розшукують його.

Бо лише в матеріальному хісарони відкриті, тому що всі вони походять від бажання отримувати, а бажання отримувати – відкрите. І зовсім інше – в духовному, де вся будова святості зведена на фундаменті бажання віддачі. І бажання віддачі ми відносимо до створіння, адже, як пояснено, малхут, що називається «бажанням отримувати», зажадала тотожності властивостей з Творцем, а це означає - «віддавати», і коли продовжилося це до створінь, які з’являються вже після розбиття келім, що відбулося, і також після гріха древа пізнання, то цього хісарону, - коли людина відчуватиме, що бракує їй клі, званого «бажанням віддачі», - вже немає.

І потрібно людині докласти зусиль, аж поки відчує нестачу бажання віддавати. І в мірі відчуття свого хісарону, вона може молитися Творцю, щоби допоміг їй, щоб дав їй це клі, щоби всі її турботи були б лише про те, що немає в неї цієї сили, званої «бажанням віддачі». І наскільки людина далека від цього клі, настільки вона має журитися і просити милосердя від Творця, щоби визволив її і дав би їй це бажання.

І ще більш за це можна сказати, що людині слід просити у Творця, щоб дав їй цей хісарон, тобто щоб вона відчула, що бракує їй бажання віддавати, і це власне все, що затримує її, щоби прийти до духовного, як зазначено вище, бо це відчуття нестачі не приходить від неї самої.

Виходить, згідно з цим, що Творцю треба дати людині як клі, так і світло. І цим слід пояснити те, що сказали: «Ззаду і спереду оточив ти мене». «Задня сторона» називається «клі», «передня сторона» зветься «обличчям», яке є наповненням. Виходить, як світло, так і клі, все приходить від Нього, благословен Він.

І це є тим, про що сказали мудреці (в трактаті «Кідушін», 30): «Навчали наші вчителі: «І «самтем» (покладіть) – «сам» (зілля), - уподібнена Тора еліксиру життя». Так Творець сказав Ісраелю: «Сини Мої, створив Я зле начало, створив Я для нього Тору-приправу. І якщо ви займаєтеся Торою, не будете віддані в його руки». А справа в тому, як наведено вище, - світло, що в Торі, є внутрішньою стороною Тори, воно повертає до добра. Але слід мати намір отримувати світло Тори під час навчання, як пояснено в «Передмові до Вчення десяти сфірот», п.17.