Місяць тевет (січень) 1958 року
(переклад з івриту)
Хто це – я
Слід з’ясувати, хто така людина, про яку ми кажемо, що вона повинна бути служителем Творця, і за це вона отримає винагороду. Адже людина складається з РАМАХ (248) органів і «душі життя», яка оживляє тіло. Виникає запитання: хто це, служитель? Мозок чи серце, чи душа життя, що оживляє їх? І що таке «я», про яке гарантували, що завдяки добрим діянням воно отримає добру оплату в часи майбутні?
Ось, вислів каже: «І створив Всесильний людину за образом Своїм». І поняття «створення» вказує саме на щось нове, тобто явлення сущого з нічого, на те, що Творець створив річ нову, і цієї реальності не існувало до того, як була створена. І пояснили мудреці, що ця реальність називається «бажання отримувати насолоду», що є категорією нестачі та порожнечі, і потрібно тепер наповнювати цю нестачу. І такої реальності, як нестача не було до того, як була створена, бо до цього створення існувала лише досконалість, тому що неможливо сказати, що Творець включає в себе нестачу. Тому тільки це є річчю новою, тобто – бажання отримувати.
Створення бажання отримувати
А потреба створити бажання отримувати, вона в тому, як пояснили, що кінцевою метою творіння було, щоб дати благо Його створінням, бо Творець бажає дарувати Своє добро для того, щоб насолодити створіння. А отже, для цієї цілі має існувати у створіння клі (букв. «посудина») - отримувати насолоду. І неможливо отримати насолоду, якщо не відчувається нестача в насолоді й потреба в ній, бо інакше не відчувається жодного задоволення. А подібно це тому, хто влаштовує товаришеві своєму гарну трапезу, а той не відчуває прагнення до їжі, а отже, він не здатний отримати задоволення від цієї трапези, бо лише прагнення до неї визначає міру насолоди, що є в трапезі. І через це, для того щоб створіння мали втіху від дарувань Творця, вкарбував Він у створіння таку природу, щоб завжди прагнули отримувати насолоду.
І ця властивість, що існує в людині, тобто властивість бажання отримувати насолоду, вона й є всією людиною, яку створив Творець. Так, що все, що йдеться про «людину» - все це не більш, ніж про бажання отримувати. І ще про неї сказано, що необхідно займатися Торою та заповідями, і тоді вона удостоїться вічної насолоди в майбутні часи, тобто бажання отримувати насолоду, наприкінці своєї роботи удостоїться отримати всю ту насолоду, яку задумав Творець дарувати людині.
А бажанню отримувати дані були органи, щоб обслуговувати його, завдяки яким воно отримує насолоду, тобто вони дають йому насолоду, і це: руки і ноги, і зір, і слух тощо. І всі вони розцінюються як слуги, тобто всі стосовно людини є її служителями. Тобто, бажання отримувати зветься паном, а всі органи – його слугами. А також є в нього поважний слуга, призначений над його служителями, який наглядає за ними, щоб усі працювали заради бажаної цілі, тобто приносити насолоду, що є тим, чого бажає господар, званий бажанням отримувати.
І якщо бракуватиме когось зі служителів, тоді не вистачатиме тієї насолоди, що відноситься до цього служителя. Наприклад, якщо не буде вистачати людині слуху, вона вже не зможе втішатися від звуків пісні, а якщо бракуватиме їй нюху, вона не зможе відчувати задоволення від запахів ароматів і т.п. А якщо бракуватиме людині розуму, який і є тим самим призначенцем над усіма слугами, - а він, як директор фірми, який наглядає над усіма робітниками, - тоді бізнес не працюватиме як годиться, що зможе призвести до втрат. Подібно до господаря бізнесу, який має багато робітників, і немає доброго очільника, то замість щоб отримувати прибуток, він може зазнати збитків. Але господар бізнесу залишається на своєму місці, попри те, що бракує йому очільника на підприємстві, як, наприклад, буває, що директор хворіє, і не може керувати фірмою, і все ж таки господар поки що живий і діє.
Так і тут, коли немає в людини розуму, що зветься служителем, але сам «пан» на місці, тобто бажання отримувати насолоду не пропало через це й прагнення отримувати насолоду залишається. Тільки не вистачає сили аналізу, тому він може продати насолоду велику за насолоду малу. Наприклад, якщо хтось недоумкуватий дуже хоче якісь солодощі, а той, хто має солодощі, каже йому: «Дай мені десять фунтів і я дам тобі цю солодку річ». Якщо немає в того розуму, він здатен дати йому десять фунтів за цукерку, тому що не має він сили аналізу, зважити, скільки варта та цукерка, яку він бажає.
Також він може й пошкоджень завдати, може побити посуд, розірвати одяг, бо здається йому, що буде йому з цього хоч якесь задоволення. І хай не буде для тебе проблемою, – як може бути насолода від якогось пошкодження. Подивися, що розповідають про Арістотеля, визначного філософа, який спалив великий і дорогий палац через те, що бажав увічнити своє ім’я, тобто щоб ім’я його залишалося б у поколіннях. І думав, що через те, що палац є річчю коштовною, згадуватимуть його ім’я, бо всі пам’ятатимуть великий палац, який спалив Арістотель.
Отже, ми бачимо, що від пошкодження людина дістає насолоду. Так само в кожній дії, яку робить недоумкуватий, певно, що є в нього насолода від цього, і ця насолода зобов’язує його робити якісь дії, навіть якщо вони погані. Оскільки немає в нього сили зважити подумки, чи варто задля невеликої насолоди, яку він отримує нині, завдавати таку велику шкоду.
Висновується з усього цього, що основне в людині це бажання отримувати насолоду, і ніщо інше. Тобто, що розум також не є суттю людини, а все як сказано вище.
Поняття роботи
Але оскільки бажання отримувати є суттю людини, воно є протилежним Творцю, адже Творець є Тим, хто віддає. А для того, щоб була тотожність властивостей, тобто, щоб і у(в) людини всі її діяння були лише віддачею, а інакше насолоди, що вона отримує від Творця, не будуть досконалими, бо відчує в них смак сорому, - адже той, хто отримує подарунок від ближнього свого, соромиться дивитися йому в обличчя й відчуває під час отримання насолоди страждання, - тому дані Тора та заповіді, щоб завдяки їм набула людина нової сили, тобто бажатиме давати задоволення Творцю, і тоді вона буде вся гідна отримувати всі насолоди від Творця без жодного сорому. Тому, що отримує всі ці насолоди не через те, що бажає насолоджуватися, а тому, що виконує бажання Творця тим, що отримує насолоду. Адже метою творіння було, щоб створіння отримували насолоду в світі. А вся робота в тому, щоб прийти до цього рівня, тобто побажати отримувати насолоду тільки лиш тому, що це заповідь.
Я повторив тут ті речі, про які говорив усно, для того, щоб ти міг пам’ятати їх, бо вони є першоосновами.
Від друга твого, який бажає тобі й сім’ї твоїй усього доброго,
Барух Шалом Алеві Ашлаґ