Стаття 18, 1987
(переклад з івриту)
Ось, Писання говорить: «І спустився Творець на гору Синай, на верхів'я гори». А щодо народу говорить Писання: «І стали при підніжжі гори». І треба зрозуміти, що означає, що про Творця написано «і спустився», і це виражає зниження, що є виразом применшення, чи ж не було це в час дарування Тори? тоді навпаки, - чому називається це зниженням у Творця, адже був тоді час радості.
І мудреці пояснили слова «і стали...» це дає зрозуміти, що «опустив над ними гору як навіс» і сказав: «Якщо ви приймаєте Тору, - краще буде, а якщо ні, там будуть могили ваші» . І ставлять складне запитання в Тосафот, і написано так: «Опустив над ними гору як навіс», - незважаючи на те, що вже упередили словом «зробимо» слово «почуємо» і т.д.», кінець цитати. І є багато пояснень цьому складному питанню, але також слід зрозуміти поняття «опустив над ними гору як навіс» в контексті духовної роботи.
Аби зрозуміти сказане вище, потрібно згадати відоме правило, що немає світла без клі. Тобто, не може бути наповнення без відчуття нестачі. І неможливо ні від чого отримати задоволення, якщо немає прагнення до цього. А прагнення до цієї речі називається підготовкою, що означає потребу, і потреба в цій речі визначає прагнення, і величина насолоди вимірюється відповідно до величини прагнення.
І зі сказаного виходить, що перед даруванням Тори треба щоб була підготовка до отримання Тори. Інакше неможливо, щоб була радість Тори. Тобто, вони повинні були підготувати потребу в отриманні Тори, а потреба спричинює прагнення, як сказано вище. І відповідно до сили прагнення, в тій же мірі можуть насолоджуватися Торою, але ж треба знати, якою насправді є потреба в отриманні Тори.
Мудреці сказали: «Створив Творець зле начало, - створив йому приправу». І пояснив Раші, - створив йому Тору в приправу, адже вона скасовує роздуми про гріх, як сказано просто: «Якщо уразив тебе цей негідник, тягни його в дім учення», і в цьому ж трактаті сказано таке: «Так Творець сказав Ісраелю: «Створив Я зле начало, і створив Я йому Тору в приправу, і якщо ви займаєтеся Торою, не буде віддано вас йому в руки, як сказано: «Адже якщо добро робитимеш», - а якщо ви не займаєтеся Торою, - віддаєтесь ви йому в руки» , бо сказано: «При вході гріх лежить».
І зі сказаного ми бачимо, що Тора є виправленням, - вийти з-під влади злого начала. Мається на увазі, що той, хто відчуває, що є в нього зле начало, тобто відчуває, що зле начало з усіма його порадами, які дає людині, аби добре було їй у житті, і щоби насолоджувалася б життям, намір його, - зробити їй зле, інакше кажучи, воно заважає людині прийти до істинного добра, котре зветься злиттям з Творцем, і через це людина говорить про нього, що це начало є злим, а не добрим.
Проте дуже важко людині сказати про нього так, тому що начало це дає їй зрозуміти, що варто їй дбати про те, як отримувати задоволення від життя, і щоб відчувала б насолоду від усього, що вона робить, інакше кажучи, щоб усі дії її були б лиш тільки заради власної користі, і воно напоумляє людину, аби вона знала правило, що всі поради, котрі воно дає їй, все це лише з одним тільки наміром, - задля її особистого блага. І навіть іноді, коли зле начало говорить зробити щось на благо ближньому, це не просто так говорить працювати на благо ближнього, а прораховано це заздалегідь так, що з цієї дії виросте потім благо на користь самої людини.
Тож якщо так, то як людина може говорити про нього, що воно є злим началом, в той час, коли воно твердить їй що має вірити йому, що в нього немає жодного іншого наміру, як тільки її благо, а не добро будь-кого іншого.
І через це є в людини багато роботи, аби відчути, що її бажання отримувати є зло, настільки, щоб знала вона, з цілковитою ясністю, що не має вона більшого ненависника в світі, як її внутрішній отримувач. Як ми знаходимо, що цар Шломо називав його іменем «ненависник», як написано: «Якщо голодний ненависник твій, нагодуй його хлібом», і дуже важко людині встановити раз і назавжди, що воно є злом і бажає лише перешкоджати йти дорогою добра, яка повністю протилежна дорозі отримувача. Тому що шлях істини – це лиш тільки віддача, а отримувач хоче лише отримувати, і виходить, що тут має бути вибір людини, - чи зветься воно «добро», або «зло».
І це так, як говорили мудреці, - написано так: «Пояснював рабі Ханіна бар Папа, - той ангел, призначений над вагітністю, Лайла ім’я йому, і бере краплю, і ставить її перед Творцем, і говорить перед ним: «Володаре світу, крапля ця, - що буде з неї: сильний, чи слабкий, розумний, чи дурний, багатий чи бідний?» А от тільки «грішний чи праведний» - не говорить, бо дано це на вибір людини».
І треба пояснити, що під вибором мається на увазі встановити й вирішити, і дати ім’я отримувачу, що в людині, - чи він дійсно є добрим началом, з тієї причини, що воно піклується про благо самої людини, і не відволікається від неї ні на мить, аби подбати в чомусь про благо інших, і через це варто дослухатися до його думки, оскільки лише воно дбає про власну користь, тобто щоб було людині добре, і, само собою, треба довіряти йому і не відходити від нього ні праворуч і ні ліворуч, а виконувати всі його накази, і, хай нас омине! – не перечити йому.
Але є тут думка сказати й навпаки, що це начало й насправді зле, тим, що коли дослухаються до його голосу, і діють у себелюбстві, від цього робляться віддаленими від Торця, через розбіжність властивостей. І, само собою, перебуває над людиною властивість суду, що виникла через виправлення скороченням, котре утворилося щодо світла насолоди для створінь, що через це не може ім’я Творця, який зветься «Добрий і Той, хто дає добро», розкритися там, де панує себелюбство. І тому покладено на людину вирішити і встановити раз і назавжди, що себелюбство є злом і справжнім ворогом для людини.
А втім, виникає питання, звідки людина може дістати сили, щоби бути в змозі зробити вибір і сказати про отримувача, що він є зло, настільки, щоб сказати, що віднині й надалі вже не слухатиметься його.
І правда в тому, що й для цього потрібна допомога від Творця, щоби показав людині істину, що внутрішній отримувач для себе, він є злом і справжнім ненависником людини. І коли людина приходить до цього відчуття, вже захищена вона від гріха, і, природно, віддаляються від неї всі приховання і кари, бо коли знають, що щось є ангелом смерті, певно, що кожний тікатиме від смерті. І тоді приходить час, коли може розкритися добро та насолода, які були в задумі створіння, і людина приходить тоді до осягнення Творця, який зветься «Добрий і Той, хто дає добро».
І зі сказаного вище треба пояснити те, що написано: «І сказав Творець серцю Своєму: «Не буду більше проклинати землю через людину, бо начало серця людини є зло, з самої юності її». І Рамбан пояснює, що таке «серцю Своєму», - не розкрив це пророку в той час, а Ібн Езра додає й говорить: «А потім розкрив Свою тайну Ноаху».
І писання це важко зрозуміти. Чи тільки зараз побачив Творець, що начало серця людини є зло з самої юності її, а до цього, - хай нас омине так думати! – не знав?
А шляхом духовної роботи треба пояснити, що Творець розкрив тепер, тобто після серйозної духовної роботи, котру людина вклала в те, щоби пробудитися і прийти до істини,отже, знати насправді: задля якої потреби народилася людина, і до якої мети вона має прийти, - тоді розкрив їй Творець, що начало серця людини, отримувач, є злом з днів юності її. Інакше кажучи, не можна сказати, що тепер людина бачить, що понуки серця її зробилися злими, а були вони злими з юності її, просто досі ще не могла вирішити, що насправді вони є злом, і тому була вона в стані підйомів і падінь, що означає, що іноді говорить: «Слухатимусь свого внутрішнього начала», і потім говорить: «Віднині й далі знатиму я, що воно – ненависник мій, і все, що радить мені робити, це тільки мені на зло».
Однак потім, знову піднімається сила внутрішнього начала, і знову людина слухається його, і працює на нього серцем і душею, а потім знову все повторюється. І вона відчуває себе, що вона як «пес, що повертається до своєї блювотини», що означає, - те, що вже вирішила, що не личить їй слухатися його, тому що все живлення, котре це начало дає їй, є ніщо інше як пожива, гідна на харчування худоби, а не для харчування людини, - і раптом повертається знову до «корму худоби», і забуває всі рішення і всі міркування, що були в неї до того.
А потім, коли розкаюється людина, бачить, що немає їй жодної іншої ради, як тільки щоб Творець дав їй зрозуміти, що внутрішнє начало її називається злом і воно й насправді зло. Тоді, після того, як Творець дав їй це знання, вже не вертається до попереднього, а вже просить Творця, щоби дав їй силу долати його щоразу, коли зле начало бажає завдати їй шкоди, щоб була в неї сила подолати його.
І зі сказаного вище виходить, що Творець має дати людині і клі, і також світло, іншими словами, і знання, що внутрішнє начало – воно зле і є необхідність вийти з-під його влади, а виправленням для цього є Тора, як сказано вище, «створив Я зле начало, створив Я Тору-приправу». Виходить згідно з цим, що потребу в Торі дав людині Творець, і також і Тору дав їй Творець, і це й називається, що Творець дає їй і світло, і клі.
І згідно зі сказаним вище треба пояснити написане: що означає «І сказав Творець серцю Своєму». І пояснили коментатори, що не розкрив це пророку, і це називається «серцю Своєму». А потім відкрив тайну Свою, і що то за тайна? – «Бо начало серця людини є зло, з самої юності її».
І, відповідно до сказаного вище, порядок такий, що людина має перш за все дивитися сама, і зробити вибір, і встановити, що ім’я начала, котре в її серці, є «зло», а потім вона бачить, що не в змозі вона вирішити, рішуче й категорично, що не буде міняти своєї думки і говорити потім, що таки начало це, воно річ добра, і варто дослухатись до нього, - а потім знову мінятиме думку. І час цей зветься, - що Творець «говорить серцю Своєму», що начало серця людини є зло з самої юності її, - але людині, яка займається вибором, Творець ще не відкрив цю тайну, що начало, що в серці, називається «зло», тому що воно зле. І це для того, щоб була можливість роботи у людини, зробити вибір і визначити, що воно зле. Але потім, коли людина бачить, що вона не може сказати, що воно є зло, повністю, а щоразу вона відступається, тоді приходить стан, коли вона вже кричить до Творця: «Дай мені допомогу!». Це саме те, що Ібн Езра говорить: «А потім розкрив Свою тайну Ноаху», що означає, що категорія «Ноах» називається «робітником Творця». Тобто, в час, коли Творець розкриває людині, що начало в серці її є зло з самої юності її, то це не є новим, що начало воно зле, а «не говорив Я тобі, але зараз, коли я розкриваю тобі цю тайну, що начало в серці людини є зло, - тепер ти можеш бути впевненим, що вже не слухатимешся його, оскільки Я сам відкрив тобі це. І вже, звичайно, не буду більше проклинати, тому що вже не буде потреби в покараннях, бо буде вже все гаразд. Як сказав: «І не буду знову ще уражати все живе, як зробив Я».
І мається на увазі, що до того, як відкрив Творець, що начало в серці людини є зло, мали бути підйоми та падіння. Тобто, що в час, коли ти почав духовну роботу, була в тебе життєва сила, але для того, щоби йшов ти правильною дорогою, треба було Мені «уразити все живе», іншими словами, забрав Я в тебе життєву силу, котру мав ти в роботі, і відтак упав ти знову в стан ницості, оскільки є в тобі зло, і це – «зле начало», і тоді зможе здійснитися «створив Я зле начало, створив Тору-приправу». Але до того, як є вже в людині це зле начало, вона відчуває вічність Тори, і через це, тільки після того, як Творець розкрив тайну, що начало в серці людини воно – зло, тоді може бути «дарування Тори», бо немає світла без келім, і тільки там, де є потреба, там можуть дати людині те, що їй конче потрібно.
А втім, і те, що Творець відкриє людині, що начало, що в серці її, воно зле, - це також називається світлом, себто наповненням, а наповнення без потреби не існує. Тому людина не може удостоїтись того, що Творець розкриє їй зло до того, як буде в неї потреба в цьому. Бо є правило, що не в звичаї людини діяти без необхідності, і тим паче Творець не робить жодної дії без потреби.
Але ж, згідно з цим, звідки людина може дістати потребу в тому, щоби Творець відкрив би для неї згадану вище таємницю? Тому має людина почати роботу, і знати, що її внутрішній отримувач є її злом, і їй треба тікати з-під його влади. І все, що вона робить, і в Торі, і в молитві, або займається заповідями, - вона повинна намагатися, щоб усі ці дії принесли б їй усвідомлення зла. А коли відчуває зло в собі, і хоче робити щось заради віддачі, вона починає отримувати життєву силу, а коли падає зі свого духовного ступеня, втрачає вона життєву силу. І все це робить Сам Творець, щоб упала людина зі свого рівня, бо ще не бачить вона справжнього зла, що в ній. Але через падіння, котрі вона дістає щоразу, вона вже просить у Творця, щоби розкрив їй, раз і назавжди, що бажання отримувати є злом, і щоб вона не слідувала за ним.
Виходить, що падіння, які є в неї, приходять від Творця, як написано: «І не буду більше уражати все живе». Отримувати від Нього життєву силу, яка є в Торі та в духовній роботі, і залишиться без жодної життєвої сили святості, через те, що людина вже сповнилася потребою, щоби Творець допоміг їй в усвідомленні зла на постійній основі, щоби не почала знову прагнути дослухатися до зла. Через те, що людина дійшла до потреби щоби Творець допоміг їй, бо бачить вона тепер, що не має жодної можливості зі свого боку, тобто, власної сили, щоби знову не з’являлася б у неї схильність до злого начала, що в її серці, щоб хотіти слухати його. Але кожного разу вона знову повертається до цього, і не видно цьому кінця, - то це є причиною, чому людина потребує зараз Творця, аби допоміг їй знати, що начало, що в ній, є її злом і перешкодою, щоб не змогла вона прийти до добра й насолоди, які створив Творець для Своїх створінь.
І це є причиною того, що в людини багато падінь, бо через це утворюється в ній бажання прагнути, щоби Творець допоміг їй відчути, що начало, що в серці людини, є злим.
І зі сказаного вище ми зрозуміємо те, що запитували, - якою є підготовка до отримання Тори. А відповідь така: зле начало. Бо коли людина знає, що є в ній зло, і це після того, як Творець сповістив їй, як сказано вище, народжується тепер в людині нова потреба, тобто, - як би перемогти його. А це може статися тільки за допомоги Тори, як сказали мудреці: «Створив Я зле начало, створив Тору-приправу». І це є підготовкою для отримання Тори, тобто, потреба в Торі, вона й називається підготовкою до отримання Тори.
І через це зрозуміємо те, що запитували, - що означає написане: «І спустився Творець на гору Синай, на верхів'я гори». Що таке «верхів'я гори», і як можна сказати що на це був спуск з боку Творця? Відомо, що в духовному отримують ім’я відповідно до дії. Як написано про Маноаха з ангелом, котрий сказав: «Чому запитуєш про моє ім’я», адже воно відповідає дії, наприклад, ангел, котрий іде лікувати, зветься ангелом Рафаелем, і таке інше. Також і Творець, коли Він посилає зцілення людині, називається «Той, хто зціляє хворих». І згідно зі сказаним, те, що Творцеві треба розкрити людині, що начало в серці людини є злим, це називається, що Творець розкриває людині, в якому стані зниження людина народилася, як написано: «зле з самої юності її», тобто від дня, коли народжується. Творець називається іменем дії, коли показує людині стан знижений, що в ній, і називається це «І спустився Творець на гору Синай».
Ми знаходимо тут, у написаному, два вислови:
1) Про Творця написано: «І спустився Творець на гору Синай, на верхів'я гори».
2) Про народ написано: «І стали при підніжжі гори».
І потрібно зрозуміти, що таке «гора». Так от, «гора» (ар), це від слова «сумніви» (ірурім), і це – розум людини, а те, що в розумі, називається «потенціальним», і може потім розповсюдитися в реальній дії. І згідно з цим можна пояснити «І спустився Творець на гору Синай, на верхів'я гори», що це – думка і розум людини, тобто, що Творець повідомив усьому народові, щоби знали, що начало, що в серці людини є злим з самої юності її, а після того, як Творець повідомив їм «потенціально», тобто на верхів’ї гори, потім те, що було в потенціалі, реалізується в дії.
І через це з’явилося в народі відчуття, фактично, і всі відчули зараз потребу в Торі, як сказано: «Створив Я зле начало, створив Тору-приправу». І сказали тоді, що через реальне відчуття, вони вимушені отримати Тору, тобто немає вибору, бо бачили що коли отримають Тору, буде їм добро та насолода, «а якщо ні – тут будуть ваші могили». Іншими словами, якщо ми залишимося в стані, в котрому ми перебуваємо, життя наше буде не життям, а буде воно нашою могилою.
І зі сказаного можна пояснити «І спустився Творець… на верхів'я гори», тобто, після того, як Творець сповістив їм на горі, - що означає «в розумі», - що злим є начало в серці людини, і це вже усталилося в їхніх мізках, тобто в думці та розумі їхніх, - відразу ж почало діяти в усьому, і це те, що написано: «І стали при підніжжі гори». Інакше кажучи, вже подіяв на них спуск, котрий був на горі, і вони постали при підніжжі гори, бо вже панувало ними те зниження, як сказано вище.
Виходить, згідно з цим, що те, що «опустив над ними гору як навіс», тобто зниження, і знання, котрі дістали при горі, викликало в них думку, що вимушені тепер отримати Тору. Тому «гора», тобто спуск, згаданий вище, викликав у них потребу в отриманні Тори, щоби змогли б подолати зло, що в їхніх серцях.
А сенс того, що «опустив над ними гору», - якою була причина, що зараз вони вимушені отримати Тору, і немає в них жодної іншої ради? - треба сказати, що нею була гора, тобто знання, котре отримали в думці та в розумі, що вони перебувають у стані падіння, бо мають вони зло в серці, і це начебто нависло над ними, мається на увазі, діє примусом, і не мають вони вибору. І це зветься, що стан «при підніжжі гори» панував над ними, як сказано вище.
І відповідно до цього треба запитати, - що означає, що через чудо, котре було в Пурим, пояснили мудреці, що «виконали й отримали».
«Бо досі – примусом, а відтак і далі – за бажанням»3. І так пишуть: «Сказав Раба: «Незважаючи на це, покоління прийняло це в дні Ахашвероша». І пояснив Раші: «Від любові до чуда, котре було зроблено для них».
І це треба пояснити так, як написано в Передмові до ТЕС: «…що є любов’ю залежною, бо через насолоду, котру відчуває в Торі та заповідях, він виконує їх, а є більш високий ступінь, що зветься любов’ю котра не залежить ні від чого, а з причини чуда прийняли на себе виконувати Тору та заповіді незалежно ні від чого».