Що означає в духовній роботі – якщо жінка запліднює першою, народжує «захара»

Стаття 27, 1991 р.

(переклад з івриту)

Мудреці сказали (в трактаті «Брахот», 60): «Жінка, якщо запліднює першою, народжує хлопчика (івр. «захар»). Якщо чоловік запліднює першим, вона народжує дівчинку (івр. «некева»), як сказано: «Жінка, коли запліднить і народить хлопчика», кінець цитати.

І маємо зрозуміти, на що вказує нам це в духовній роботі, щоби знати нам, як діяти.

Відомо, що духовна робота, котра дана нам, виконувати Тору та заповіді, - це для того, щоб удостоїти Ісраель, як написано у «Вступі в науку кабала», і так пише: «І відомо, що «заслуга» (івр. «зхут») – це від слова «очищення» (івр. «іздакхут»). І це так, як сказали мудреці: «Заповіді дані лише аби очистити ними Ісраель».

Оскільки створіння створені з природою бажання отримувати собі, через те, що метою творіння є дати благо створінням, тому створив у створіннях бажання і прагнення отримувати задоволення й насолоду. І через те, що це є протилежним властивостям Творця, який є Дарителем, тому дана нам робота, оскільки ми потребуємо тотожності властивостей з Творцем. Тобто, також і ми повинні виправити себе, щоби все, що ми робимо, було ради віддачі.

І ми бачимо, що є в нас дії, коли ми діємо у віддачі, і є діяння, коли ми діємо, отримуючи. Як, наприклад, ми діємо у заповідях між людиною і Творцем, і в заповідях між людиною та її ближнім. І зазвичай вони називаються «діями віддачі». А також ми діємо, отримуючи, тобто їмо і п’ємо тощо. І дана нам робота тотожності властивостей, тобто ми повинні працювати ради віддачі, - і в діях віддачі і в діях отримання.

Відомо, що існує зворотний порядок між келім і світлами. Тобто, є світла, що звуться «чоловічими», і є світла, що звуться «жіночими». Де «чоловічі» означають досконалість, а «жіночі» означають хісарон, нестачу. Тобто ступінь цей поки що не в стані досконалості з тим світлом, що отримав. Бо існує два види світла:

1. Світло мети творіння, і зветься воно «досконале світло».

2. Світло виправлення створіння, що є лише вбранням на світло мети творіння, і це є категорією жіночою. Тобто що це не досконалість, а лише засіб прийти до досконалості. І перше світло називається «світлом хохма», або ж «світлом життя», а друге світло називається «світлом хасадим», що зветься зазвичай ВАК (тобто «шість кінців»). Це означає, що бракує йому ще трьох перших сфірот.

Тому якщо людина користується «жіночими» келім, тобто келім отримання, і мається на увазі, що вона збуджується користуватися цими келім отримання заради віддачі, тоді «народила «захара». Тобто, від цієї роботи народилося світло хохма, що є досконалим світлом і «світлом життя», що і зветься «захар», тому що світло це належить до мети творіння. Адже Творець створив клі отримання, що зветься «бажанням отримати» світло мети творіння.  

І це те, що написано: «Жінка, якщо запліднює першою, народжує «захара». Тоді як коли людина працює з келім віддачі, тобто тільки діями віддачі вона може працювати ради віддачі, де келім віддачі називаються «захар», тоді народжується від цього тільки світло «некева» (жіноче). Бо світло хасадим, що розкривається в келім віддачі, може породити лише світло хасадим, що зветься «ВАК без ҐАР», що вказує на нестачу ҐАР. А світло хасадим називається всього лиш «світлом, що облачає». Тобто, в світло хасадим потім приходить і вдягається в нього світло хохма. І це те, що написано: «Чоловік запліднює першим – народжується «некева».

Зоар (в главі «Тазріа», п.60) каже так: «Іди й дивись: в час, коли Творець перебуває разом зі спільнотою Ісраеля, котра є малхут, і вона збуджує першою бажання до Нього, і приваблює Його великою любов’ю та прагненням. Тоді наповнюється малхут з правої сторони, що є хасадим для категорії «захар». А коли Творець збуджує першим любов і бажання, а малхут збуджується потім, тоді все існує в категорії «некева», і це – малхут».

І слід зрозуміти, на що вказує нам це в духовній роботі. Відомо, що створіння походять від малхут. Тому малхут зветься «спільнота Ісраеля», бо «народ Ісраеля» походять від малхут. Тому каже Зоар, що цей порядок, що вгорі, переходить до матеріальних відгалужень. І згідно з цим маємо пояснити, - в час, коли людина збуджується до Творця, коли вона бажає, щоби Творець наблизив її до Себе, хоче вона злитися з Ним, що зветься «тотожністю властивостей», тобто, людина бажає виконувати дії заради небес, і не може тоді вона просити у Творця, щоби дав їй силу, звану «бажанням віддачі».

І оскільки людина прагне до цієї сили, тому що є в неї нестача, тобто немає в неї сили все робити заради небес. Тоді, завдяки цій роботі, коли вона збуджується просити у Творця, щоби дав їй цю силу, дають їй згори силу бажання віддачі, що є другою природою. І це зветься «і народила «захара», тобто бажання віддачі зветься захаром, і це називається, коли вищий дає нижньому світло хасадим, а «хеседом» зветься, коли віддає.

Тобто, робота в прагненні, коли нижній почувається в нестачі, зветься «молитвою». Він просить, щоби Творець задовольнив його потребу. І тоді наповнення нестачі називається «захар». І це те, що написано «І вона збуджує першою бажання до Нього». Це означає, що її бажання, тобто малхут, котра зветься «бажанням отримувати», - до Творця.

Тобто, бажання її – до Нього, інакше кажучи, злитися з Ним, що зветься «тотожністю властивостей», коли просить бажання віддачі, і зветься це «злиттям». І це те, що написано: «Тоді наповнилася малхут з правої сторони, що є хасадим, з категорії «захар». І цим слід пояснити «жінка, якщо запліднить, і народить «захара». Тобто збудження приходить з боку людини.

Проте, це може бути саме коли раніше було бажання у людини, що вона хоче наблизитися до Творця, тобто дістала збудження згори, бо є бажання отримати щодо духовного, тоді, коли можуть відчути смак насолоди у виконанні Тори та заповідей. І ми вже говорили у попередніх статтях, що в цій насолоді, що в отриманні винагороди, слід розрізняти три види:

1. Щоб була людині винагорода в цьому світі, і щоб була їй винагорода в світі прийдешньому. Тобто, виконує вона Тору та заповіді через те, що отримає за це оплату. Отже в діях, котрі людина виконує, немає їй смаку, а дотримується вона Тори та заповідей тому, що отримує потім оплату. І вона тішиться цим вже зараз.

2. Коли людина відчуває смак під час виконання заповідей, тому що світить їй. І вона має задоволення від того, що служить Цареві. І це є її винагородою. Бо вона вірить в те, що сприйняла з книжок та їхніх авторів, що є насолода в Торі та заповідях. І також отримала трохи збудження згори, коли почала дізнаватися, що можна відчути смак у виконанні Тори та заповідей більший ніж насолоди цього світу.

3. Коли людина бачить те, що сказали мудреці про феномен злиття: «І злийся з Ним», «злийся з Його властивостями», «як Він милосердний так і ти милосердний».

Тому вона збуджується діяти як той, хто віддає, і тоді вона бачить, що людина не здатна на це. Тоді вона починає прагнути до Творця, щоби дав їй силу аби вона могла робити все заради віддачі. І це зветься, що людина відчуває, що сама вона є категорією «жінки», тобто «некева», інакше кажучи, що вона занурена в себелюбство, тоді вона отримує згори категорію «захар». І удостоюється після цього другої природи, званої «бажання віддачі». І це те що написано: «Жінка, якщо запліднить і народжує «захара». Тобто, згори дають людині категорію «хесед», що є категорією «захара».

Тоді ж коли «чоловік запліднює першим, - народжується дівчинка». І це те, що написано: «І коли Творець збуджує першим любов і бажання, а малхут збуджується потім, тоді все перебуває в стані «некева», а це – малхут». На кшталт цього написано: «Жінка, якщо запліднить – що означає? Вивчали ми, що це тому, що нижній світ існує як світ вищий, і один подібний другому».

І слід пояснити за методикою духовної роботи те, що якщо чоловік запліднює першим то народжується «некева». Творець називається «іш» (чоловік, муж). А людина називається категорією «некева», тому що походить від малхут. Тому, якщо збудження приходить згори, тобто коли Творець наближає людину, тоді людина починає відчувати велич і важливість Творця. Бо вона дізнається тоді, що якщо буде з’єднаною з Творцем, вона відчуватиме насолоду в близькості Творця. Тоді людина починає займатися Торою та заповідями, оскільки відчуває трохи життєвої сили в цьому. Виходить, що весь той чинник, котрий зобов’язує людину займатися Торою та заповідями, – це насолода, котра приходить їй нині з боку збудження «іш» (чоловіка), тобто Творця.

І це те, що написано «Чоловік запліднює першим, - і народжується «некева». Тобто з цієї роботи, коли людина працює через те, що отримала збудження згори, може народитися тільки лиш категорія «некева». А відомо, що властивість «некева» в духовному називається «отримання», а не «віддача». І слід пояснити тут за методикою духовної роботи, що при цьому людина будує свою роботу на такій основі, коли вона отримує задоволення від цієї роботи і це є чинником для неї, щоб працювати.

І це зветься категорією «некева». Тобто, коли людина діє на основі, що зветься бажання отримати духовне. Але працювати заради віддачі не має вона сили, тому що вся її основа базується на насолоді, котру отримала згори, з боку «збудження згори». Тоді вона народжується в стані «некева», що є бажанням отримувати духовне заради отримання. Але працювати ради віддачі вона не здатна. І це те, що написано: «Чоловік запліднює першим, - народжується «некева», тобто категорія «діє в отриманні а не у віддачі».

Тому, якщо має людина заслугу, то показують їй згори, що повинна вона працювати ради віддачі, а  вона не може діяти ради віддачі. Тому людина дістає падіння, адже на основі віддачі ще не підготовлена працювати. Тобто, коли вона бачить, що слід діяти заради віддачі, а не для власної користі, вона отримує падіння, оскільки бачить, що це не для неї.

І це падіння спричинює іноді втечу людини з поля бою. А коли має людина заслугу, тоді вона приходить до тями і починає дивитися, - що це таке, що треба працювати заради віддачі? І бачить, що людина на це не спроможна. Тоді починає вона молитися Творцеві, аби допоміг їй вийти з-під влади себелюбства, з котрим вона народжується, і просить Творця, щоби допоміг їй.

І це зветься, що людині необхідно просити щодо вигнання Шхіни. Тобто, як слід працювати заради малхут небес. А це річ важка, бо походить вона від влади народів світу над особистою властивістю «ісраель», що в людині. І слід також молитися за весь загал, щоб увесь загал Ісраеля мав можливість працювати заради святості, званої «малхут небес». І ця категорія, коли людина діє заради малхут, зветься це «жінка, якщо опліднить, і народить «захара…». Тоді як «чоловік, якщо запліднить першим, народжується «некева», як зазначено вище.

Тому нічого людині сидіти й чекати, аж поки отримає збудження згори, а в тому стані, в котрому вона перебуває, потрібно їй почати пробуджуватися, щоби Творець допоміг їй.

І слід знати щодо молитви, - в час, коли людина молиться Творцеві щоби допоміг їй, слід розрізняти між молитвою і проханням. Бо «молитвою» називається те, коли людина молиться за тим порядком молитов, котрий уклали нам мудреці. А «прохання» це те, що людина просить особисто. Так пояснюється сенс молитви і прохання.

І можна пояснити це так: те, що встановили мудреці, людина повинна казати це устами, тобто навіть якщо вона не наміряється, щоби Творець почув те, що вона промовляє з тексту молитви, - це також зветься «молитва». Тому що ми промовляємо те, що вони говорили, а для них це були речі святі. Наприклад, коли людина говорить після молитви «Шмоне Есре» молитву «І душа моя як прах перед усіма хай буде», ясно, що вона не хоче, щоб Творець реалізував би її молитву. 

Але вона промовляє це в тексті молитви. І ці слова – як сґула, чудодійний засіб. Тобто, у вигляді сґули те, що людина каже: «І душа моя як прах перед усіма буде», - може допомогти навіть для заробітку і таке інше. А це тому, що всі молитви, котрі мудреці встановили, усі вони є святими іменами, і це є сґулою для всього, тобто в усьому це допомагає.

А щодо сенсу слів, то те, що людина думає, що це відповідає тому, як вона на це дивиться, - слід їй, однак, знати, що ці молитви, вони вище нашого розуму, і все це є святими іменами. І ми користуємося ними як чудодійним засобом, так, що завдяки ним маємо ми зв’язок з Творцем. Тому всі молитви потрібно промовляти устами, оскільки серцем ми цього не розуміємо. Тому, коли говоримо це устами, є в нас зв’язок з тим, що вони (мудреці) сказали. Адже те, що вони сказали, все це було з духом святості, і засновано на категорії святих імен.

Як казав мій пан, батько й учитель, що хоч і прийнято, що коли бажаємо молитися за хворого, порядок такий, що в молитві «Шмоне Есре», коли промовляємо «Вилікуй нас і вилікуємося», - це тому, що загал людей може розуміти тільки згідно зі значенням слів. Але по-правді, - він каже, - можна згадати ім’я хворого, щоби Творець послав би йому зцілення, навіть в благословенні «І донощикам…», тому що всі благословення молитви «Шмоне Есре», - все це є святими іменами. Тому він сказав, - тим, що ми промовляємо молитви, котрі вони нам передали, є в нас зв’язок з ними, тобто з їхніми молитвами, інакше кажучи – з їхніми намірами ми єднаємося.

Тоді як прохання – це те, що людина відчуває, чого їй бракує. І воно - саме в серці, тобто неважливо, що людина каже устами, бо «прохання» означає, як сказано, те, чого людині не вистачає, і про це вона просить. І всі нестачі людини містяться не в устах, а в серці. Тому неважливо що людина каже устами, бо Творець знає її думки. Тому вгорі чують тільки те, чого серце вимагає, а не те, чого уста просять, тому що, як сказано, уста не мають нестачі, котру слід задовольнити.

Тому людина, яка збирається молитися, повинна вчинити підготовку до молитви. А підготовка – що це? Як написано: «Будь готовим перед Всесильним твоїм, Ісраель». І наводить там щодо підготовки, що кожен робить її відповідно до свого розуміння. І слід пояснити, що підготовка, котру кожен робить, це для того, щоби знати що просити. Бо людина має знати, про що просити. Тобто, людині потрібно знати, чого їй бракує.

Тобто, є в неї потреба просити про багато речей, але прийнято у світі, що просять про те, що людині найбільш необхідно. Як ведеться, коли людина сидить у в’язниці, тоді всі її турботи тільки щоб Творець вивів її з тюрми. Хоча й буває іноді, що немає в людини прожитку й таке інше, все одно не просить людина у Творця, щоби дав їй також і прожиток, хоч вона й потребує цього. Тому що основа її страждань в тому, що сидить вона у в’язниці, тому вона просить про те, що відчуває для себе найбільш нагальним. Тобто, від чого вона найбільше страждає, про це вона просить.

Тому, коли людина йде молитися Творцеві щоб допоміг їй, вона повинна спочатку провести підготовку і перевірити себе й побачити, що є в неї і чого їй бракує. І тоді вона може знати, про що просити Творця, щоб допоміг їй, і це те, що написано: «З глибин закликав я до Тебе, Творцю». Де поняття «глибина» означає, що людина перебуває в стані, найнижчому з усіх можливих, як сказано, «у найнижчому пеклі», тобто її нестача – внизу, бо відчуває, що вона є нижчою за всіх людей.

Тобто, людина відчуває, що вона настільки далека від святості, що це більше ніж у решти людей. Бо немає нікого, хто відчував би насправді, наскільки його тіло не належить до святості. Тому ті люди, які не бачать правди, наскільки вони віддалені від святості, само собою вони можуть бути задоволеними своєю діяльністю в духовній роботі. Тоді як вона страждає від того стану, в котрому перебуває.

Тому ця людина, котра перевіряє себе, і бажає побачити істину, така людина може сказати: «З глибин закликав я до Тебе, Творцю». Тобто, з глибин серця. І це зветься «молитвою з глибини серця» з боку отримувача. Інакше кажучи, він перевіряє себе і бачить свої недоліки.

Однак коли людина готує себе до молитви, вона повинна зосередитися на Тому, хто дає їй. І це є найважчим. Оскільки існує правило, що з усім, що залежить від віри, тіло не згодне. І оскільки людина молиться Творцеві, вона має вірити, що Творець, «чує молитву кожних уст», навіть якщо людина не гідна того, щоби Творець задовольнив її запити.

І це те, як ми бачимо в проханнях, що бувають між людьми. Адже за звичаєм світу коли хтось іде просити якусь ласку від ближнього, має бути дві умови:

1. Що у ближнього є те, чого він бажає. І якщо проситиме в нього, той може дати йому, тому що має він для нього.

2. Що ближній має добре серце. Інакше може бути, що є в нього те, що людина просить, але не бажає він дати їй, тому що не має милосердя.

Так само і між людиною і Творцем, також мають бути ці дві умови. Як сказали мудреці (в трактаті «Хулін» 7:2): «Ісраель є святими. Є такий, хто хоче, і немає в нього, і є такий, що є в нього і не бажає». І слід пояснити це в плані духовної роботи. Є у Творця дати людині те, чого вона бажає, тобто людина просить, щоб Творець наблизив її і дав їй честь служити Йому. Тобто, хоче людина, щоби Творець дав їй бажання віддачі. Тоді вона вірить, що є у Творця сила дати людині бажання віддачі.

Але Творець не хоче. Тому що Він бачить, що поки що людина не готова до цього, через те, що не має вона ще істинного бажання до цього. Адже вона думає, що вже піднесла до Творця багато молитов, щоб Він задовольнив її бажання і дав їй наповнення, котрим є бажання віддачі.

Але через те, що «як перевага світла із темряви», поки що «збудження знизу» людини ще не досконале, і повинна вона ще докладати зусиль щоби зрозуміти велич подарунка, котрий вона просить у Творця, що зветься «бажанням віддачі». І це називається «є в нього і не хоче дати». Але людина називається «святою», тому що вона просить у Творця, щоби взяв її як Свого служителя.

І є іноді, що людина просить у Творця, щоб наблизив її, і щоб дав їй смак в Торі і смак в молитві. І тоді, коли буде в неї смак солодкості в Торі та духовній роботі, тоді людина готова бути служителем Творця. Але просто навчатися і молитися, і виконувати всі 613 заповідей в усіх подробицях і деталях, коли не відчуває смаку до цього, - каже людина, що не може.

Тому вона просить у Творця, щоби виконав її бажання. Це називається у Творця – «Ісраель – святі вони. Є такий, що бажає, і немає в нього».

І це означає, що Творець хоче дати людині смаки в Торі і смаки в заповідях, але «немає в Нього». Тобто немає цих речей у Творця в келім отримання, щоб була можливість дати це людині в її келім отримання.

І це те, що «не може Творець дати їй». Тому що немає в Нього келім отримання, а все у Творця в келім віддачі. І оскільки людина бажає, щоби Творець дав їй усе в людські келім отримання, адже вона стверджує, що хоче мати задоволення від Тори та заповідей, і для цього просить у Творця, щоби задовольнив її потреби, це зветься у Творця «бажає дати людині те, що вона просить». І бажає дати, тому що Його бажання - дати благо створінням, але через те, що людина просить, щоби Він дав їй усе в людські келім отримання, - цього немає у Творця. А є у Творця тільки лиш бажання віддавати.

Тому, хоч і не може людина отримати від Творця, але все одно вона називається «святою», тому що хоче займатися Торою та заповідями. Тому, коли вона йде молитися, слід пройти підготовку спочатку, для того щоб знати, про що молитися.