Лист 39

(переклад з івриту)

Пурим (6 березня) 1958 року, Манчестер

Вітання і всього доброго другові моєму …

Успішно одержав я десять фунтів стерлінгів для Пурима, і це є "половина шекеля: двадцять ґера – це шекель, а половина це десять". А в святому Зоар написано, що половина шекеля зветься "юд" (за ґематрією - 10), що є каменем, яким зважують підношення Творцю (глава Кі тіса, пункт 4).

І треба пояснити слова Зоар: зміст поняття половини шекеля такий: коли людина починає зважувати подумки, як повернутися до Творця, тоді як знає сама, що має вона багато прогріхів та злочинств, про це й говорить Зоар: людина має знати, що вона завжди в стані "половина на половину", тобто половина заслуг і половина гріхів. І є перед нею завжди вибір, - схилити на шальку заслуг. Як сказали мудреці: "Завжди хай бачить себе людина наполовину винною, і наполовину виправданою. Виконала одну заповідь, - щаслива, що схилила себе і весь цілий світ на шальку заслуг…"

А сенс цього треба пояснити так, як сказали мудреці: "Кожен, більший за свого товариша – і зле начало його більше за того". І це через те, що коли не дадуть людині більше зле начало, тоді вже не буде в неї можливості вибору, тому що коли добро більше за зло, - вже не має вона вибору, адже феномен вибору завжди існує саме тоді, коли обидва рівні, - і людина вирішує.

І з цього зрозумій те, що сказали мудреці: "В майбутньому, що прийде, приведе Творець зле начало, й заріже його перед праведниками та перед грішниками. Праведникам здається воно як висока гора, а грішникам здається воно як волосина". І треба зрозуміти, - за ким правда? Тобто, якою є величина злого начала? Проте, як я пояснив, що грішники мають мало заслуг, тому зле начало їхнє не таке вже й велике, а "як волосина", бо для того, щоб було "половина на половину", коли є мало добра, тоді мусить бути мало зла. А в праведників, в котрих є багато заслуг, - то і зле начало їхнє мусить бути великим, тому у праведників зле начало, воно як "велика гора".

І з цього зрозумій складне питання, котре всі задають про написане: "Підемо до фараона, бо Я обтяжив його серце", - виходить згідно з цим, що Творець забрав у нього вибір тим, що обтяжив його серце?

А по тому, як я пояснив, виходить навпаки: адже тим, що Творець обтяжив його серце, є в нього можливість ще раз зробити вибір. Бо тоді, коли фараон сказав: "Творець – праведний, а я і народ мій – грішники", виходить, що вже схилив на шальку заслуг, і він увесь є добрим, і вже немає йому що робити. Тому, відповідно до його добра, змушений Творець збільшити зле начало, як сказали мудреці: " Кожен, більший за свого товариша – і зле начало його більше за того", тому коли Творець обтяжив його серце, тоді вже з’явилася в нього ще раз можливість зробити вибір.

І заслужимо отримати від Творця два подарунки, одужання й визволення.

Від того, хто бажає другові своєму та сім’ї його всілякого добра, -

Баруха Шалома Алеві Ашлаґа