Лист 6

(переклад з івриту)

Рік 1921

Переддень суботи «Хазон», (5 серпня) 1921 р., Варшава

Душевному другу ... світильник його хай світить повік.

Давно вже підготував я тобі два листи, і не вийшло в мене відправити їх тобі. А по-правді, хотів би я побачити тебе до мого від’їзду 22 менахем-ава. Нині ж матиму честь дати тобі скуштувати від стільникового мого меду.

Написано: «Погубиш Ти тих, хто говорить облудно, вбивцею й ошуканцем гидує Творець». Притча про царя, який взяв сина свого до себе, аби навчити його прийомам царювання. І показав йому всю країну, і ворогів своїх і тих, хто любить його.

І дав цар синові меч з прихованих своїх скарбів — і чудова властивість в тому мечі: коли показати меча ворогам, - вмить вони падають перед ним, як гній, на землю.

І пішов син царя, і завоював численні держави, і взяв собі здобичі, і вчинив доблесні справи.

Деякий час по тому сказав цар своєму синові: «Нині піднімуся я на верхівку вежі, і приховаюсь там, а ти сідай на мій престол і управляй усією країною в мудрості та силі. А ще тобі – щит цей, який до цього дня прихований був у схованках царства, і жоден ворог і зловмисник не зможе заподіяти тобі зла, поки щит цей перебуває у твоєму володінні.

І взяв цар меч, і з’єднав його зі щитом, і дав синові своєму. А сам цар зійшов у вежу і приховався там.

І не знав царський син, що меч і щит з’єднані один з одним. І оскільки щит був анітрохи не важливим в його очах, - не беріг його, і вкрадений був у нього щит, а з ним і меч.

І як почули в країні, що царський син управляє країною, і також що вкрадено в нього меч і щит, відразу осмілішали і почали вороги воювати з ним, аж поки попав їм до рук, у полон. І він, і все велике майно. І тепер, коли ворог їхній у них в руках, - вилили на нього всю лють своєї помсти, і заплатив він їм за все те, як знущався з них в дні управління його батька. І день у день завдавали йому нещадних побоїв.

І соромно стало синові царя перед своїм батьком, бо горе батька боліло йому більше ніж своя біда. І все розмірковував він, в душі своїй, - як би зробити меч і щит, як ті перші, щоб умиротворити батька свого й показати йому свою мудрість та геройство.

І всілякими способами зробив подобу меча, схожу не перший меч. А також зробив щит, схожий на перший щит.

І коли готове було це бойове знаряддя в руках його, закликав він голосно до батька свого, що на вершині вежі: «Пишайся мною, бо «мудрий син радуватиме батька...». І поки волає він до батька, вороги продовжують ранити йому мозок та печінку його. І що більше завдають йому ударів, - то більше посилює і зміцнює себе, аби умиротворити батька свого. І кричить: «Тепер я не боюся нічого, та й хто зможе битися зі мною, коли меч і щит мої в руці моїй».

І що більше він хвалиться, - вороги його множать йому удари та рани. Каміння та палиці летять йому в голову і кров його ллється йому на щоки. І він намагається випростатися на увесь зріст з погордою, подібно героям, показати батькові своєму, що тепер нічого не злякається. І пилу подібні всі проти його могутності. Бо меч став йому допомогою, чи щит допоміг йому, і так далі...

І це те, на що вказував поет: «Погубиш Ти тих, хто говорить облудно»,тобто тих, обличчя яких як мавпа проти людини. І роблять своїми силами меч, наче це діяння Творця; і мало того, адже бажають ще й пишатися своїми виробами, як Творець пишається... І про них сказано: «Убивцею й ошуканцем гидує Творець», бо діянням людським робить щит і вихваляється, що не відчуває ніякого болю, - цим також гидує Творець. Бо дією людською виготовляє щит і пишається, що не відчуває ніякого болю, - це також огидне Творцю. Тобто краще б йому не народжуватись, бо говорить, що має він мудрість і доблесть, і не боїться нічого, і разом з цим сповнений шахрайства і шукає різних способів... - цим гребує Творець.

Однак, вся довершеність міститься в таємниці святого імені «Всесильний мій – моя справедливість», коли всіма органами та жилами знали, що місце «перебування Шхіни» - в місці «справедливості», тобто в тому абсолютному знанні, що всі Його думки, разом, справедливі, і не зроблено ще жодною людиною в світі злого кроку, точно так само, як не зробить своїми силами доброго кроку, і зрозумій це.

І хоча всі вірять так, але щоб стати знанням, це повинно влягтися на серці як аксіома. Так, що дія, коли виливають правдиве й вірне серце Творцеві, - здатна розкрити це знання у світі, як будь-яку річ, просту та прийнятну, що цілком приймається серцем.

І це суть сказаного: «І шукатимете «звідти» Творця Всесильного свого, і знайдете», і це сенс благословення «Добрий, який дає добро», де Він – «Той, хто дає добро услід за мною». Адже осягнення Його насправді перебуває в добрі, адже тому і зветься «Добрим», і це ім’я досяжне легко для кожної людиною. І воно також є ім’ям «Всесильний мій – справедливість моя». Але через легкість сприйняття його, не залишається воно єдиним для всіх створінь, і зрозумій це.

Але через роботу, що у вигнанні та виконання Тори в бідності, - розкрито фактично всім частинам душі робітника Творця святе ім’я «Всесильний справедливості». Тобто, що не було зла зовсім в дійсності, навіть щонайменшу частинку часу, що й є сенсом «і дає добро». Означає це, що не розкривається саме в імені «Добрий», а лише в «дає добро тому, що за мною», в сенсі «також і це на благо». Що є річчю глибокою і поважною з усіх найважливіших, і єднання це не залишає жодного місця, навіть. .. цей час, крім нього. І це сенс «Творець один і ім’я Його одне», - поняття просте для досконалих.

Єгуда Лейб