(переклад з івриту)
«Удостоїлися – прискорю, не удостоїлися – в свій час» (трактат «Сангедрін», 98:1). Подивимось: написано («Шмуель» 2, 14:14) «Щоб не був відкинутий від Нього віддалений». А також («Йов» 35:6): «Якщо грішив ти – що ти (цим) зробиш Йому (Творцю)?» Бо вже дана сила Його єдиності в це створіння для умиротворення, в якому довершиться саме і з себе самого, за принципом «З усього, бажаного Тобі, не забув Ти (нічого) і жодної речі не пропустив». І також «Ніяка дія не передувала Твоєму діянню». Бо все зробив чудово у свій час, і налаштовано заздалегідь.
І єдине, що залишив Творець своїм служителям як місце їхнього володіння, це правило «удостоїлись – прискорю». І це стосується чотирьох сотень років, як сказано Авраамові, праотцю нашому, під час «союзу між частинами», а вийшли вони на 210 (ґематрія слова «рду», гнітили) років, і це спричинило їм роботу і минула їх винагорода. І це причина, що вже занурилися в сорок дев’ять воріт скверни, і був страх п’ятдесятих воріт, і зглянувся на них Творець і визволив їх, бо там – місце визволення для Ісраеля, і зрозумій це добре. І це замість їхньої роботи, і також це є суттю сказаного, що не зважив на (призначений) для них кінець через важкість поневолення; дивись у текстах, і зрозумій.
І це сенс «днів Машіаха» і світу прийдешнього, коли грішники робляться прахом, що лежить під ногами праведників. За суттю сказаного («Даніель», 12:2): «Ці – до життя вічного, а ці – на ганьбу й безчестя вічні». І це смисл слів: «Бере свою частку і частку ближнього свого в Ґан Едені». І це так, хоч і насправді «щоб не був відкинутий від Нього віддалений». Але це вже коли довершені будуть всі терміни шести тисяч років, де в кінці всього існує час кінця, який придатний розкрити те світло справжності єднання, що виправляє все і повертає до повноти єдиності. Але сила праведників і їхні діяння, які прискорили кінець, тобто те світло, якому б належало проявитися самим собою в свій час, - залучили його раніше силою діянь своїх. Тому весь світ, що вже виправлений в цей час, належить саме самим лише праведникам. І не тільки це, а ще й заслуговують частки своїх ближніх, які не удостоїлися (виправлення) своїм трудом, а тому немає їм ніякого права бути присутніми тут у цей час, адже світ уже виправлений і «зникнуть грішники з землі». І існують вони тоді саме у вигляді праху й безчестя вічного, і зрозумій.
І це зміст того, що кінець гніту (кінець - «кец», ґематрія 190; гнітили - «рду», гематрія 210) – разом вони чотириста, а 190 років є заслугою праведників і також внутрішнім сенсом майбутнього визволення.
І це зміст слів «Світ свій побачиш за життя свого». Бо коли бачить сітра ахра, що душа зміцнюється в своїх виправленнях, тоді вона виливає всю свою лють на неї, так, що іноді та аж падає в її тенета, і має вона вже право витискувати душу до сорок дев’ятих воріт. І хоч сітра ахра сподівається дотиснути її також до п’ятдесятих воріт, але там вона зазнає кінцевої поразки. Як написано (Теилім, 7:16): «Впав у яму, самим налаштовану», а також «Що чинить, тим і кару має», бо Творець як наче власною персоною відкривається для душі і рятує її.