1) «Висічене та проявлене ім'я було зачате сорока двома буквами дії початку творіння». Існує багато чисел у ліченні сфірот:
- число «десять», - КАХАБ ХАҐАТ НЕГІМ (Кетер-Хохма-Біна Хесед-Ґвура-Тіферет Нецах-Год-Єсод-Малхут);
- число «сім», - ХАҐАТ НЕГІМ;
- число «шість», яке зветься шістьма кінцями (ВАК), - ХАҐАТ НЕГІ (Хесед-Ґвура-Тіферет Нецах-Год-Єсод);
- число «п'ять», п'ять хасадім чи п'ять ґвурот, - ХАҐАТ Нецах-Год;
- число «тринадцять», - тринадцять властивостей милосердя, або КАХАБ, вищі ХАҐАТ, нижні ХАҐАТ, та НЕГІМ.
І це потрібно зрозуміти, адже в «книзі Єцира» сказано: «Десять, а не дев'ять, десять, а не одинадцять». Тобто, не можна ні відняти, ані додати до числа десять. Однак слід знати, що десять сфірот КАХАБ ХАҐАТ НЕГІМ, в основі своїй, є лише п'ятьма сфірот КАХАБ ТУМ, але сфіра Тіферет включає в себе шість сфірот ХАҐАТ НЕГІ, і тому у нас виходить число десять. Однак всі ці шість окремих сфірот ХАҐАТ НЕГІ - всього лише особливі властивості однієї сфіри, Тіферет.
І те, що ми називаємо лише в Тіферет її особливі властивості, а не в ҐАР, говорить не про достойність Тіферет, а про її ваду по відношенню до ҐАР. Адже особливі властивості вказують на включення п'яти сфірот одна в одну. І в кожній з них є п'ять сфірот. Виходить, що є п'ять сфірот КАХАБ ТУМ (Кетер-Хохма-Біна, Тіферет і Малхут) в Кетері, і п'ять сфірот КАХАБ ТУМ у Хохмі, і п'ять сфірот КАХАБ ТУМ у Біні. І має бути п'ять сфірот КАХАБ ТУМ також і в Тіферет. Однак через те, що основою Тіферет є лише світло хасадім, а не світло Хохми, і п'ять включених до неї сфірот обов'язково являють собою лише п'ять різновидів хасадім, - імена п'яти сфірот в ній змінилися, бо КАХАБ в ньому опустилися до властивості ХАҐАТ, а Тіферет і Малхут (ТУМ) опустилися в ній до властивості Нецах та Год. І тому п'ять сфірот, які включені до Тіферет, називаються лише ХАҐАТ Нецах-Год. І до них додається ще властивість, яка включає всі п'ять хасадім та зветься Єсод. Тому в Тіферет є шість сфірот ХАҐАТ НЕГІ.
Чому ж тоді при рахуванні сфірот не включають п'ять сфірот, що містяться в кожній зі сфірот КАХАБ, а лише окремі сфірот Тіферет входять у лічення сфірот? Тому, що включення сфірот одної в іншу насправді нічого не додає до основного числа п'яти сфірот, щоби їх варто було відзначати особливо. Іншою є справа з включенням п'яти сфірот в Тіферет, оскільки п'ять сфірот стали в ній оновленими властивостями - п'ятьма хасадім. І тому їх відзначають як особливі п'ять властивостей серед сфірот, і вони входять у лічення сфірот. І те, що Тіферет вважається шістьма сфірот ХАҐАТ НЕГІ, відбувається тому, що вона є нижчою, ніж ҐАР, бо являє собою всього лише світло хасадім.
І в усіх числах, що приводяться при рахуванні сфірот, нічого не зменшене від числа десять, основу якого становлять лише п'ять сфірот. Адже під десятьма сфірот маються на увазі також і шість окремих сфірот, що утворюються в Тіферет. І коли ми говоримо про п'ять сфірот, - то не беремо до уваги шість кінців (ВАК), наявних в Тіферет. А в лічення шести кінців (ВАК) входять п'ять сфірот, включених до Тіферет, разом з її загальною властивістю, яка зветься Єсод. А в лічення семи сфірот входить ще й Малхут, коли ми рахуємо її разом з Тіферет.
2) З'ясуємо число «тринадцять». Це число вперше утворилося і проявилося в світі виправлення при виправленні парцуфу. Адже в будь-якому парцуфі, що відноситься до світів АБЄА, є лише три клі (досл. судини) - Біна, Зеїр Анпін та Малхут, і бракує їм келім Кетеру та Хохми. А світіння Кетеру й Хохми вдяглися у клі Біни. Але у вигляді часток три ці клі містяться в кожній сфірі і, навіть, в Кетері та Хохмі; тобто три клі Біна і ЗОН містяться в Кетері, і є, також, Біна й ЗОН в Хохмі, і є, також, Біна й ЗОН в Біні - так, що в кожній сфірі бракує келім Кетеру й Хохми, а Біна, Зеїр Анпін і Нуква є в кожній сфірі.
Три судини (клі) Біна, Зеїр Анпін, Малхут діляться на десять сфірот. Адже в кожній з них є три лінії - права, ліва й середня. Три лінії в Біні стали ХАБАД (Хома-Біна-Даат), три лінії в Зеїр Анпіні стали ХАҐАТ (Хесед-Ґвура-Тіферет), а три лінії в Малхут стали НЕГІ (Нецах-Год-Єсод), і, разом з Малхут, яка їх включає, - це десять сфірот. І аналогічно, - в кожному парцуфі є десять сфірот ХАБАД ХАҐАТ НЕГІМ.
Відомо, що в рош Аріх Анпіну світу Ацилут є лише дві сфіри - Кетер й Хохма, які звуться Кітра і Хохма стімаа (прихована Хохма). А його Біна вийшла з рош Аріх Анпіну і стала властивістю ґуф, тобто - тільки ВАК, яким бракує мохін де-рош. Про це сказано: «Батько (аба) виводить мати (іма) назовні». І з цієї причини Біна розділилася на ҐАР та ЗАТ.
Нестача мохін де-рош не завдає жодної шкоди ҐАР Біни, оскільки за своєю суттю в десяти сфірот прямого світла вона являє собою тільки світло хасадім. І для цього світла немає ніякої різниці, - чи знаходиться воно в рош, чи в ґуф, адже воно світить завжди однаково. І тому навіть її вихід з рош назовні не зменшує її відносно ҐАР і мохін де-рош. І тому ҐАР Біни виділилися у самостійну властивість та стали парцуфом вищі Аба ве-Іма (Аба ве-Іма Ілаїн), які, незважаючи на те, що вони стоять від пе й нижче Аріх Анпіну, - вважаються властивістю ҐАР. Однак ЗАТ Біни, які не є суттю Біни, а походять від включення ЗОН у Біну, теж потребують світіння Хохми аби передавати її в ЗОН. І тому саме вони страждають від цієї втрати, - від виходу Біни з рош Аріх Анпіну, оскільки з цієї причини їм стало бракувати Хохми. І тому вони вважаються ВАК і ґуф, яким бракує мохін де-рош. І через цю втрату вони відокремилися від ҐАР Біни та стали окремим парцуфом, який зветься ІШСУТ.
Отже, ми бачимо, що внаслідок виходу Біни з рош Аріх Анпіну в ній виникли дві окремих властивості: ҐАР і ЗАТ. І виходить через це, що в парцуфі додалися три сфіри. Адже тепер три лінії в ҐАР Біни стали вважатися ХАБАД, три лінії в ЗАТ Біни стали вважатися вищими ХАҐАТ, три лінії в Зеїр Анпіні стали вважатися нижніми ХАҐАТ, а три лінії в Малхут - НЕГІ, і разом з Малхут, що їх включає, - це тринадцять сфірот. Таким чином, вихід Біни з рош призводить до того, що в парцуфі стає тринадцять сфірот, бо в ньому виникли подвійні ХАҐАТ.
Однак це не постійний стан, оскільки завдяки підйому МАН від нижніх притягується світіння АБ-САҐ де-АК, і це світіння повертає Біну в рош Аріх Анпіну. І тоді ЗАТ Біни можуть отримати Хохму від Аріх Анпіну та передати її синам, - тобто ЗОН.
І вважається, що головним у виході Біни з рош Аріх Анпіну спочатку було лише передати світіння Хохми до ЗОН. Адже, якби не було цього виходу, неможливо було б продовжити світіння Хохми в ЗОН. І три сфіри, які додалися через вихід Біни назовні, це лише підготовка й приготування до залучення мохін Хохми в ЗОН, які представляють собою сім днів творіння. І тому число «тринадцять» всюди вважається притягненням Хохми в ЗОН.
Отже, з'ясувалася різниця між п'ятьма сфірот і тринадцятьма сфірот. Адже п'ять сфірот вказують на те, що в них міститься лише п'ять хасадім. Але тринадцять сфірот вказують на притягання світіння Хохми за допомогою трьох сфірот вищих ХАҐАТ, які додалися через вихід Біни назовні.
3) Тепер з'ясуємо сорокадвохбуквене ім'я та сорок два зівуґи. Біна, через свій вихід назовні, розділилася на ҐАР та ЗАТ. ҐАР Біни встановилися як парцуф вищі Аба ве-Іма, який вдягає Аріх Анпін від його пе до хазе, а світло в них називається «чисте повітря» (авіра дахья). А ЗАТ Біни встановилися як парцуф ІШСУТ, який вдягає Аріх Анпін від хазе до табура, а світло в них називається просто «повітрям (авіра)».
«Повітря» означає світло руах, в якому є лише світло хасадім і бракує Хохми. Тому Біна, яка вийшла з рош Аріх Анпіну, вважається властивістю «повітря (авіра)», оскільки через її вихід з рош Аріх Анпіну, який являє собою Хохму, в ній міститься лише світло хасадім без Хохми, що зветься повітрям (авіра).
Однак є різниця між вищими Аба ве-Іма та ІШСУТ, оскільки вищі Аба ве-Іма - це ҐАР Біни, і їм не завдає шкоди їхній вихід з Хохми, адже їхня основна властивість - це хасадім без Хохми. І, навіть коли нижні піднімають МАН, і Біна повертається в рош Аріх Анпіну, отримують при цьому Хохму не вищі Аба ве-Іма, а тільки ІШСУТ, оскільки природа ҐАР Біни ніколи не змінюється; і тому їм не завдає жодної шкоди їхній вихід з рош, і вважається, ніби вони не виходили з рош Аріх Анпіну та є властивістю завершених ҐАР, і тому вважаються властивістю «чисте повітря (авіра дахья)». І з цієї причини вони також є властивістю «непізнаване повітря». Це означає, що їхній Даат не притягує Хохму, і їхнє «повітря (авір אויר)» не стає «світлом (ор אור)», тобто Хохмою.
Але ІШСУТ, тобто ЗАТ Біни, які потребують світла Хохми, аби передавати його в ЗОН, терплять втрату через вихід з рош Аріх Анпіну, оскільки нестача Хохми через їхнє перебування в ґуф Аріх Анпіну дійсно відчувається ними як нестаток. Тому їхнє «повітря (авіра)» не вважається властивістю «чисте повітря (авіра дахья)», а називається просто повітрям або пізнаваним повітрям, тобто йому належить стати осягнутим й притягнути Хохму за допомогою МАН, званих Даат. Оскільки, коли нижні піднімають МАН Біна повністю повертається в рош Аріх Анпіну, і тоді ІШСУТ отримують Хохму від Аріх Анпіну та передають її ЗОН. І вважається тоді, що з властивості «повітря (авір אויר)» виходить «йуд י» і воно стає властивістю «світло (ор אור)», - тобто світлом Хохми. Таким чином, «повітря (авір אויר)» парцуфа ІШСУТ стає пізнаним. Однак вищі Аба ве-Іма, навіть у той час, коли вони повертаються в рош Аріх Анпіну, залишаються властивістю «чисте повітря (авіра дахья)», і «йуд י» не виходить з їхнього «повітря (авір אויר)», бо вони ніколи не змінюють свого способу дій. І тому вони називаються «непізнане повітря».
І межа, котра утворилася у внутрішній частині Аріх Анпіну, в місці його хазе, зветься парсою. І це «небосхил», що відокремлює верхні води, якими є рош Аріх Анпіну, та вищі Аба ве-Іма, що вдягають його від пе до хазе, оскільки до цього місця простягається властивість рош Аріх Анпіну. І тому парса стоїть під ними та відокремлює їх від ІШСУТ та ЗОН, - тобто «від нижніх вод», котрі відчувають нестачу через відсутність світіння рош Аріх Анпіну. І тому сказано, що плачуть нижні води: «Ми бажаємо постати перед Царем» - тому, що вони хочуть піднятися і отримати світіння Хохми від рош Аріх Анпіну.
4) Існує два види сорокадвохбуквеного імені.
1. Сорокадвохбуквене ім'я Ацилуту, що зветься «ім'я істинної форми», від якого викарбувалися всі імена. І це чотири літери імені АВАЯ в простому вигляді, десять букв АВАЯ з наповненням та двадцять вісім букв з наповненням наповнення, разом - сорок дві літери.
2. Сорокадвохбуквене ім'я дії початку творіння. І це - сім днів початку творіння, тобто ЗОН світу Ацилут, в яких містяться тридцять два імені Елокім та десять речень, які становлять разом число сорок два.
Пояснення сказаного. Світла, одержувані вище парси, - до Єсодів вищих Аба ве-Іми, які розташовані над хазе, де знаходиться рош Аріх Анпіну, тобто Кетер й вищі Аба ве-Іма, себто Хохма і Біна, - називаються «сорокадвохбуквене ім'я Ацилут», оскільки всі сорокадвохбуквені імена відбиті з нього. І тому на них вказують проста АВАЯ, - тобто Кетер, - і АВАЯ зі своїм наповненням, - тобто Хохма, - і АВАЯ з наповненням наповнення, - себто Біна. Таким чином, властивість «чисте повітря (авіра дахья)» в Аба ве-Імі являє собою сорокадвохбуквене ім'я.
Однак ЗОН, які звуться сімома днями початку творіння, нічого не можуть отримати від сорокадвохбуквеного імені, оскільки вони знаходяться нижче від парси, що розташована в хазе Аріх Анпіну, маючи властивість «нижні води, які позбавлені ҐАР». І вони отримують наповнення від ІШСУТ, «повітря» яких не є «чистим повітрям». А від вищих Аба ве-Іми, які є сорокадвохбуквеним ім'ям, вони не можуть отримувати наповнення, адже їх розділяє парса.
Однак, коли нижні піднімають МАН та від АБ-САҐ де-АК притягується МАД, і це світіння повертає Біну в рош Аріх Анпіну, - тоді ІШСУТ отримують світіння Хохми й передають його в ЗОН; при цьому ЗОН стають такими, як і властивість, що вище від парси, розташованої в хазе Аріх Анпіну, і тепер теж отримують «чисте повітря» від вищих Аба ве-Іми; і тоді ЗОН теж стають властивістю сорокадвохбуквеного імені.
І тому на сорокадвохбуквене ім'я, яке відноситься до ЗОН, вказують тридцять два імені Елокім та десять речень, що разом складають в гематрії «сорок два». Адже тридцять два імені Елокім - це ІШСУТ, коли вони піднімаються в рош і отримують світіння Хохми від тридцяти двох шляхів Хохми, бо тридцять два шляхи Хохми створюють в ІШСУТ тридцять два імені Елокім. І це - ім'я Елокім, яке згадується тридцять два рази в дії початку творіння. А десять речень в основі своїй є п'ятьма хасадім. Однак, коли ЗОН вже отримали світіння Хохми від тридцяти двох імен Елокім, то п'ять одержуваних ними хасадім приходять від вищих Аба ве-Іми у вигляді «чистого повітря», що відноситься до сорокадвохбуквеного імені і до властивості вищих вод. Таким чином, п'ять хасадім, що є в ЗОН, не стають сорокадвохбуквеним ім'ям, перш ніж отримають наповнення від тридцяти двох імен Елокім. І тому зазначено, що тридцять два імені Елокім разом з десятьма реченнями складають в гематрії сорок два.
Тому мовлено: «І подібно до того, як форма союзу була зачата в сорока двох зівуґах від цього сімені», - Єсоду Зеїр Анпіну, - «висічене і проявлене ім'я теж було зачате сорока двома буквами дії початку творіння». Адже п'ять світел речення «нехай буде світло» - це п'ять хасадім, які Єсод Зеїр Анпіну передає Нукві, та які звуться «сім'я». І це сім'я відноситься до властивості сорокадвохбуквеного імені, адже незважаючи на те, що це п'ять хасадім, все ж, оскільки в них є світіння Хохми від тридцяти двох імен Елокім парцуфа ІШСУТ, вони вважаються сорокадвохбуквеним ім'ям. І він (рабі Хізкія) порівнює тут будову парцуфа Нукви сорокадвохбуквеного імені з сіменем Єсоду Зеїр Анпіну. Однак висічення сорокадвохбуквеного імені - це сорок дві букви, від слова «Берешит (спочатку)» до літери «бет ב» слова «ва-воу (ובהו і хаотичною)».