Яка потреба в позичанні келім у єгиптян

Стаття 14, 1986

(переклад з івриту)

Писання говорить: "Говори, будь ласка, в вуха народу, і позичать чоловік у сусіда і жінка у сусідки посудини (келім) срібні і посудини золоті" І дав Творець приязнь народу в очах єгиптян".

Ось, тлумачення кабалістів: "Говорили в школі рабі Яная: "Немає іншого "будь ласка", як тільки у виразі прохання". Сказав Творець до Моше: "Прошу тебе, іди, скажи їм, Ісраелю, - прошу вас, позичте у єгиптян срібний та золотий посуд (келім), щоб не сказав той праведник (Авраам), що визискували їх і мучили їх – здійснив для них, а "і після цього вийдуть з великим майном" – не здійснив для них".

Всі ставлять важке питання: якщо Творець бажав виконати Свою обіцянку Авраамові, як написано: "І після цього вийдуть з великим майном", - чи не було в Його змозі збагатити народ Ісраеля без позичення келім у єгиптян? Бо виглядає це як обман, бо на перший погляд здається, що з самого початку просили неправдиво, тобто з наміром, щоб не віддавати. І ще треба зрозуміти щодо того, що Творець сказав Моше умовляти Ісраель, щоб позичили келім у єгиптян. Бо немає іншого "будь ласка", як тільки у виразі прохання". І що то за умовляння таке, - адже виходить, що Творець знав, що ті опиратимуться цьому? Тому просив Моше, щоб говорив з Ісраелем. Коли так, треба зрозуміти, що є причиною незгоди Ісраеля з цим. 

І ще треба зрозуміти те, що написано: "І дав Творець приязнь до народу в очах єгиптян". Як можна зрозуміти таке, адже все це повністю суперечливе, і хоч з боку Творця все може бути, але в простому сенсі важко це зрозуміти, при тому, що написано: "І що більше мучили їх, то більше примножувалися й плодилися, і гребували синами Ісраеля". І пояснили кабалісти: "Це вчить нас, що були в очах їхніх як колючки".

Виходить, що перетворилися з "колючок", тобто те, що не могли терпіти народ Ісраеля, і були вони в очах їхніх як колючки, - обернулося тепер прямо навпаки, - таки виникла приязнь у єгиптян до Ісраеля. 

Але в тому, що обіцяв Творець Аврааму: "А після цього вийдуть з великим майном", також треба зрозуміти суть того, що написано там: "І сказав йому: "Я Творець, який вивів тебе з Ур Касдім, дати тобі цю землю успадкувати її". І сказав: "Творець Всесильний, як знатиму я, що успадкую її?" І сказав Авраму: "Знай же, знай, що чужинцем буде потомство твоє в землі не своїй, і визискувати будуть і мучити їх чотириста років, а після цього вийдуть з великим майном". І також треба зрозуміти, - яку відповідь дістав Авраам на запитання: "Як знатиму я, що успадкую її?" Бо відповідь Творця була саме на це запитання, як написано: "Знай же, знай, що чужинцем буде потомство твоє в землі не своїй, і визискувати будуть і мучити їх чотириста років, а після цього вийдуть з великим майном". Коли так, то запитання було про певність успадкування. А відповідь про гарантію цього була, що народ Ісраеля буде у вигнанні. То чи вигнання є гарантією успадкування землі?

І пояснив мій пан, батько й учитель, що зміст питання в тому, що відомо, що немає світла без клі. Тобто, що неможливо отримати наповнення, якщо немає відчуття нестачі, - хісарону. А хісарон називається "клі". І коли побачив, що Творець бажає дати його синам, тоді сказав Авраам, - чи не бачу я, що в синів моїх буде потреба в успадкуванні духовної землі. Бо сказав, - якщо вони отримають якесь невелике світіння, вже будуть задоволені, бо найменша сходинка в духовному дає людині більше насолоди, ніж всі насолоди матеріальні, що є в світі. І тому, коли дістануть якесь невеличке світіння, вже буде в них можливість подумати, що немає більш високих сходинок, ніж ті, що осягли. Якщо так, то не буде в них потреби просити ще чогось.

І тому було запитанням Авраама до Творця: "Як знатиму", що буде в них потреба до цього успадкування духовної землі? Якщо так, він просив Творця, щоб сказав йому, яким чином може бути таке, щоб було в них світло без клі. І Авраам розумів, що світло дає Творець, але келім, тобто бажання до світел більших, ніж вже отримали, - хто дасть їм зрозуміти, що їм ще потрібно прийти до ще більшого підйому ніж той, що вони відчувають наразі?

Тому що є правило в духовному, що людина в кожному духовному досягненні, що отримує, відчуває досконалість, вище котрої немає. Бо всяка річ в духовному є відчуттям довершеним, без жодного хісарону, інакше це не називається духовним. Бо лише в матеріальному може бути насолода, - і все ж таки відчувається, що є насолода ще більша, - але не так це в духовному.

Якщо так, Авраам дивувався на себе, - як і в чому буде в них потреба просити Творця, щоб дав їм більш високі ступені, що звуться "успадкуванням землі". І сказав, що те, що відповів йому Творець: "Знай собі, знай, що чужинцем буде потомство твоє в землі не своїй", - це й є відповідь Творця Аврааму, - то через це, тобто з єгипетського вигнання, буде в них потреба просити Творця, щоб давав їм щоразу ще більші сили.

А сенс цього в тому, що коли людина починає просуватися в роботі Творця, і бажає, щоб всі її діяння були ради віддачі, і бачить, що не в її силах подолати, тоді просить допомоги у Творця, щоби посприяв їй, як сказали кабалісти: "Той, хто приходить очиститися, допомагають йому". І запитує Зоар: "Чим допомагають йому? Святою душею".

Тому, все, в чому вони посилювались в роботі, входило в землю. Як говориться про те, як будували Пітом і Рамсес, - адже кожен день повинні були починати роботу наново, бо все, що збудували, йшло в прірву, і завжди вони бачили себе як таких, що навіть не починали роботу. І при цьому вони не пам’ятають жодного слова Тори, що стосувалося би духовної роботи, завжди, коли роблять внутрішній звіт собі, - де наша робота, що з того, що ми вклали сили в роботу, і куди всі вони пішли?

І ще більш за це було важко зрозуміти, як могла бути можливість у кліпи фараона поглинути всю їхню роботу, котру вони зробили. Настільки, що вони не відчувають, що було колись, щоб вони займалися роботою Творця і що була в них мета дійти своєї досконалості, і пізнати те, чого вони бажають. Раптом прийшли до стану, що забули все, і не залишилося в них жодних решімот від їхньої роботи. І це все було з попереднім задумом, бо Творець підготував кліпу для цієї потреби, щоб кожного разу були в стані початку. І як відомо, всі початки важкі. Тоді були вимушені просити у Творця, щоб допоміг їм, як сказано вище: "Тому, хто приходить очиститися, допомагають". І як сказано в Зоар, кожного разу вони отримують категорію "свята душа", що є силою згори, що раз за разом отримують додаток душі. І це накопичується потім у великий рахунок, як відомо, що "Учення, його з небес давати – дають, але забирати – не забирають".

Проте, кожне світіння, котре отримують згори, незважаючи на те, що усувається час від часу, але насамкінець, тобто, коли завершує суму зусиль, котрі покладено на людину проявити в сенсі "Все, що в руці твоїй і в силі твоїй – роби", тоді вона отримує за один раз все, що отримувала одне за одним. А людина думала, що все увійшло в кліпот. І тоді вона отримала все назад.

Виходить згідно з цим, що вся справа єгипетського вигнання була для того, щоб отримати келім і потребу в великих келім, що звуться "успадкування землі". І про це дивувався Авраам і говорив, що він не бачить, щоб була в його синів потреба в цих великих світлах. А оскільки немає світла без клі, виходить, навіть коли бажають дати їм, то немає в них келім отримати.

І тому уготовано їм єгипетське вигнання, коли через питання і твердження єгиптян вони спустошаться щоразу від того, що вже здобули собі трохи святості, а ті висмоктуватимуть її з них, і тому буде в них завжди потреба просити у Творця, щоб освітив би їм дорогу, щоб змогли йти вперед. І вони бачили, що кожного разу йдуть назад. І це те, що писав Арі, що в час виходу з Єгипту були народ Ісраеля в 49-ти мірах нечистоти, аж поки розкрився їм Цар царів над царями і визволив їх.

І на перший погляд це проти розуму. Чи не відомо, що Моше та Аарон прийшли до Єгипту і говорили з синами Ісраеля, що Творець бажає вивести їх з Єгипту. І вчинили в Єгипті всі знамення, і через те, що бачили кари, котрі дістали єгиптяни, певно, що це мало наблизити громаду Ісраеля до святості, і робити зворотні дії, щоб падати щоразу в ще більшу міру нечистоти. Аж поки прийшли в час, коли мали вийти з Єгипту, тобто, повинна була бути велика підготовка отримати світло визволення, а в кінці що ми бачимо, – в якому стані вони були, коли отримали світло визволення? – в 49-ти мірах нечистоти. Чи можливо таке?

Згідно з поясненням мого батька й учителя, єгипетське вигнання було для того, щоб здобути келім єгиптян. Але лише для тимчасового користування. А потім повернути їм назад. Бо він, благословенної пам’яті, пояснював, що те, що Творець сказав Аврааму: "Бо чужинцем буде потомство твоє в землі не своїй", - була обіцянка успадкування. Тобто, що буде в них потреба в отриманні світла від Творця. Бо те, що бажають вийти з єгипетського уярмлення, може бути лише завдяки допомозі "святою душею". Тоді, само собою, щоразу будуть потребувати допомоги Творця. І через це буде в них необхідність щоразу притягувати все більші духовні ступені.

І зі сказаного з’ясуємо поняття "єгипетське вигнання", а також "позичення келім у єгиптян". Отже, ми бачимо, що Моше і Аарон прийшли до синів Ісраеля, як написано: "І пішли Моше і Аарон, і зібрали всіх старійшин синів Ісраеля, і говорив Аарон все те, що говорив Творець до Моше, і утворив знамення на очах народу, і повірив народ і послухались".

З цього ми бачимо, що відразу, коли прийшли Моше та Аарон до синів Ісраеля, прийняли ті на себе всі ті речі, котрі говорив Творець Моше, вірою вище знання. І все те, що єгиптяни давали їм зрозуміти усіма своїми запитаннями й утрудненнями щодо віри Ісраеля, не вартувало нічого, бо вони йшли вище знання. І тому те, що були весь час у вигнанні, не могло ніяк впливати на них тепер.

Тобто, після того, як прийшли Моше й Аарон до синів Ісраеля, бо Творець бажав вивести їх з вигнання, відразу прийняли на себе, щоб не слухати відтак і далі твердження єгиптян, - котрі приходили від імені фараона, царя єгипетського, - що краще їм залишитися під їхньою владою, і хотіли дати їм зрозуміти істинність шляху єгиптян, і не слухати б їм те, що Моше й Аарон говорять їм. "Бо ж ми бачимо, що ви кричите, говорячи: "Підемо, принесемо жертви Всесильному нашому!" І це вселяє в вас думку, що ви повинні залишити Єгипет, і йти за ними. Але те що вони говорять вам, - ми розуміємо, що ви хочете слухати всі їхні промови з заплющеними очима. Але чи може бути так тоді, коли ми говоримо до вас словами, сповненими смислу, і немає вам що й відповісти нам, і все ж таки ви упираєтесь, мовляв, ви готові йти до кінця, як говорять Моше та Аарон". З цього ми бачимо, що після приходу Моше й Аарона зі звісткою про визволення, про те, що вони виходять з поневолення, бо не могли виконувати роботу святості, - зраділи зараз цій звістці, і не треба їм тепер ніяких вищих осягнень сенсів Тори та заповідей. А були вони раді тільки цьому, - тобто тому, що можуть зараз виконувати все лише в плані дій, від цього було їм повне задоволення, і були раді й щасливі виконувати бажання їхнього Господаря, як написано: "Вони кричать, кажучи: "Підемо, принесемо жертви Всесильному нашому!"

Отже, наразі вони виходять з вигнання єгипетського з келім, котрі їм зовсім не потрібні, а, як написано: "І повірив народ і послухались", і не мають вони жодної потреби в успадкуванні землі, котру Творець пообіцяв Аврааму, як написано: "Бо Знай же, знай, що… після цього вийдуть з великим майном". Як сказано, що саме вигнання було гарантією успадкування землі, котру Творець обіцяв дати його нащадкам, а поки що не мають вони келім для цього, і вони задовольняються малим.

І через це "І сказав Творець до Моше: "Говори, будь ласка, до слуху народу, хай позичать чоловік у сусіда свого і жінка у сусідки своєї келім срібні й келім золоті". І згідно з тим, як коментував це мій батько й учитель, маємо пояснити сенс цього, щоб узяли срібні й золоті келім, котрі є у єгиптян. Іншими словами, щоб узяли бажання і прагнення, котрі є в них, тобто утруднення, що були в них щодо шляху народу Ісраеля.

І завжди єгиптяни вимагали від них, щоб у всьому, що ви робите, було знання та розуміння, а те, що ви займаєтесь перебореннями, щоб вийти з себелюбства, і робити все ради віддачі, це шлях неправильний, бо Творець – добрий і Той, хто дає благо, і якщо створив світ, то напевне для того, щоб дати благо створінням, тобто щоб ми, створіння, насолоджувалися добром та насолодою. А ви облишаєте правильний шлях, і обираєте для себе шлях, котрий буквально проти мети творіння. А ви говорите нам, що це шлях істини, і що не потрібно нічого для любові для себе, а все треба робити лише ради того, щоб приносити задоволення Творцю.

І завжди, коли народ Ісраеля чув це лихослів’я єгиптян, котрі зводять неславу на шлях віддачі, тікав від них, тобто, тікав від цих думок, коли ті починали плутати думки синів Ісраеля, і впливати своїми думками на серця синів Ісраеля.

І через це Творець знав, що вони не захочуть слухати запитання та утруднення єгиптян, котрі ставили запитання "хто" і "що", але немає в них келім, щоб дати їм велике майно, бо не існує світла без клі, тобто, не можна дати комусь те, до чого в нього немає бажання. Тому якщо запитати синів Ісраеля, - чого ви бажаєте, щоб Я дав вам, напевно вони скажуть, що ми не бажаємо від Тебе нічого, а навпаки, всі наші жадання – тільки віддавати Тобі, а не те, щоб ти давав нам. Коли так, як вони можуть отримати добро й насолоду, що зветься "велике майно". І це зветься, що Він бажає дати їм властивості душі: руах, нефеш, нешама, хайя, єхида, але ж не мають вони потреби в цьому. Тому бажав Творець, щоб вони взяли келім єгиптян, тобто запитання й утруднення, і всі їхні бажання, що й є келім єгиптян. Але не насправді вони візьмуть ці келім, а щоб це було лише як позика. Це означає, що вони візьмуть келім у єгиптян лиш тільки щоб була їм потреба наповнити ці їхні нестачі, але не те, що вони залишать ці келім у себе. Бо келім, тобто ці думки та бажання не належать до народу Ісраеля, а це лише тимчасова позика.

А потім повернути їм. Потім означає - після того, як отримали наповнення, що належать до цих запитань, саме завдяки котрим є можливість дати їм наповнення. Це так, неначе вони отримали світла, що належать до їхніх келім, котрі звуться "келім отримання заради отримання", але відразу викинули їхні келім. І щоб користалися лише світлами, що належать до їхніх келім, а отримали б усе ради принесення задоволення Сотворителю своєму.

І це подібно до того, що пояснив мій батько й учитель про Амана і Мордехая. Він запитав: ми бачимо, що коли захотів [цар] зробити якусь почесть Мордехаю, як написано (Меґілат Естер, 6:3): "І сказав Ахашверош – що зробимо, яку почесть і велич дамо Мордехаю за це. І сказав йому цар: "Що зробити чоловікові, котрому цар бажає надати почесть? І сказав Аман царю: "Хай принесуть царські шати…"

І тому запитав: "Як це може бути таке, що коли цар бажає надати почесть Мордехаю, то запитав у Амана: "Що зробити чоловікові, котрому цар бажає надати почесть?" Бо певно Творець бажав дати почесть і велич праведнику, і йдеться про Мордехая-праведника. Але якщо Він запитає праведника, - що ти хочеш, щоб Я дав тобі? – праведник Мордехай скаже, що він не бажає отримувати нічого, а навпаки, він хоче лише віддавати цареві.

Тому потрібно було запитати властивість "Аман", що в ньому, як той розуміє, - що саме варто отримати? А потім, - "І зроби так Мордехаю-юдею". Тобто сказав, щоб отримав почесті й велич не в келім Амана, котрі звуться "отримує ради отримання", а в "отримує ради віддачі".

І тим же чином треба пояснити тут щодо запозичення келім у єгиптян, коли Творець сказав Моше, щоб попрохав Ісраель, щоб зайняли келім у єгиптян. І ми запитали, - чому повинен був Творець просити у Ісраеля це? І чому не захотіли народ Ісраеля позичати ці келім. А відповідь така: коли народ Ісраеля, в час, коли Моше та Аарон прийшли посланцями від Творця, щоб вивести їх з вигнання, то, як написано: "І повірив народ і послухались", тобто вірою вище знання. І не потребували нічого, І не було в них жодної потреби в високих ступенях, а достатньо їм того, що зможуть займатися Торою та заповідями без жодної перешкоди з боку єгиптян.

І це подібно до того, як ми завважили вище, де сказано, що коли цар запитає Мордехая-праведника, що він хоче, бо цар бажає зробити йому честь та велич, то напевно відповість, що він не хоче нічого отримувати від царя, а навпаки, він хоче віддавати царю. І через це цар запитав Амана: “Що зробити чоловікові, котрого цар бажає вшанувати?” А Аман знає, що просити. То що Аман сказав? "Хай принесуть царські шати, котрі одягає цар, і коня, на якому їздить цар, і також царську корону йому на голову". І через це царю були потрібні келім Амана. Тобто те, що Аман розуміє, що це треба отримати від царя.

І через це треба було Творцю просити у Моше, щоб попросив би послуги в Ісраеля, аби вони взяли келім єгиптян в тимчасове користування, тобто, на час, щоб були в них бажання та прагнення вдовольнити всі недостачі, ті, що єгиптяни просять наповнити їх. І був вимушений просити, оскільки народ Ісраеля був задоволений тим, що є в нього, і завжди тікав від своїх думок і від своїх бажань. А зараз їм говорять слухати запитання і вимоги єгиптян.

А оскільки гарантував Аврааму, що після цього вийдуть з великим майном, то була в Нього потреба, щоби взяли келім єгиптян лише в тимчасове користування. А потім віддати їм назад, тобто, коли вони вже не займатимуться їхніми запитаннями, а те, що взяли – це лише на певний час. Тобто, щоб змогли отримати світла, що зветься "успадкування землі", - те, що обіцяв Творець Авраамові.

І зі сказаного зрозуміємо те, що ми запитували, - як вийшло, що справа обернулася на протилежне, адже писання говорить: "І гребували (івр. "ва-якуцу") синами Ісраеля", бо були як колючки (івр. "коцім"), а потім "І дав Творець приязнь народу в очах єгиптян". Проте, тим, що побачили, що бажають вони слухати їхні запитання, - це дало "приязнь", бо думали, що збираються йти їхнім шляхом. "І дав Творець приязнь", тим, що сказав їм попросити в них келім, бо саме цього хотіли єгиптяни.