Стаття 16, 1989 рік
(переклад з івриту)
У Зоар, у главі «Ітро» написано так: «Не піднось ім’я Всесильного марно». Рабі Шимон почав: «І сказав їй Еліша: «Що зроблю я тобі? скажи мені, що є в тебе в домі?» Сказав їй Еліша: «Чи є в тебе на чому бути благословенню Творця?» Адже ми вивчали, що заборонено людині благословляти порожній стіл. Який сенс? – тому що благословення, що дається згори, не перебуває на порожньому місці».
І в іншому місці каже так: «І з цього (вчимо), що не можна згадувати святе Ім’я в марноті». І написано: «Не піднось ім’я Всесильного марно». Кінець цитати.
І маємо зрозуміти, який сенс того, що вище благословення не зможе перебувати на порожньому столі. Адже феномен благословення полягає в тому, що Творець бажає дати благо й насолоду створінням. Якщо так, то яким чином це стосується отримувачів, що мусять вони спочатку підготуватися, щоб було місце перебування для благословення, і повинні привести місце до відповідності отриманню вищого благословення.
І це те, що стіл, тобто місце, на якому їмо, іншими словами, місце, звідки людина живить себе, і на ньому розміщені різноманітні насолоди, щоб втішатися ними - це й зветься «стіл», і не можна йому бути порожнім, а нехай буде на ньому щось із того, від чого людина має задоволення.
І тільки тоді вона може благословляти Творця. Тобто, якщо вона благословляє Творця й нічого з того, що приносить задоволення, не покладено на столі - такого не можна робити, як написано: «Заборонено людині благословляти над порожнім столом».
І ще важко зрозуміти це з того, що рабі Шимон навів доказ, мовляв, Еліша запитав її: «Що є в тебе в домі?», і питання було, чи є в неї щось із того, від чого можна мати задоволення, інакше благословення не зможе прийти. А ми бачимо, що припинення [лиття] олії, званої благословенням, було тому, що не знайшлося порожніх посудин (келім), як написано: «І сказав: «Піди, позич собі посудин, порожніх посудин не зменшуй»,- і сказав їй: «Немає більше клі, посудини?», - і припинилася олія».
Виходить, що припинення благословення не було через те, що стіл був порожній, а припинення благословення олією було тому, що не було порожніх келім. Отже, виходить, що повинні бути також порожні келім.
І для того, щоб зрозуміти це в плані духовної роботи, потрібно знати ту зворотність, яка існує для нас у процесі цієї роботи. Адже з одного боку ми бачимо, що людина повинна скласти хвалу Творцеві, а потім молитиметься. І певно, що коли вона висловлює хваління, то каже, що Творець, Він добрий і добродійний для злих і хороших, і що Він милосердний і милостивий. І тоді не можна сказати, що людина має хісарон, тобто що бракує їй чогось, як у духовному, так і в матеріальному. Інакше вийде, що просто так вона говорить, а серце її не з нею, тобто в серці вона думає інше, а не те, що промовляє устами. Тому неможливо виспівувати подяки Творцю й говорити про Його чесноти, а каже людина про себе, про те, що має вона всі блага й не бракує їй нічого. Але ж як вона може говорити таке, коли бачить себе «голою-босою й позбавленою всього»?
Про це сказав мій пан, батько й учитель, що людина повинна уявляти собі, начебто вже удостоїлася повної віри у Творця, і відчуває вона органами своїми, що Творець управляє всім світом властивістю «добрий і добродійний». І це незважаючи на те, що коли вона дивиться на себе й на світ, бачить, що й сама вона, і цілісінький світ повністю в нестачах, кожен на своєму рівні. То про це вона має сказати: «Очі в них і не бачитимуть»,- тобто [судити] вище рівня знання. А якщо так, то людина може сказати, що вона є людиною досконалою, і не бракує їй нічого, і, само собою, може вона складати хвалу Творцю вище рівня знання.
І ще говорив він, що людина повинна йти в правій лінії, що означає зробити розрахунок щодо себе й сказати, що все перебуває під вищим управлінням, і немає в людини ніякого вибору. І так казав від імені Баль Шем Това, що перед дією людина повинна сказати: «Якщо не я собі – хто мені?» А коли завершила діяння, людина має сказати: «Усе під вищим управлінням». Тобто Творець дав їй думку й бажання зробити щось у Торі та заповідях, і Він обрав її не тільки з усіх народів для того, щоб дати їй думки й бажання служити Йому, тобто дотримуватися Тори та заповідей, а навіть у самому народі Ісраеля Він обрав людину серед інших людей дати їй місце, щоб служила Йому.
І хоч служба ця мала, тобто дав їй працювати за межами Свого палацу, що зветься «ло лімша», й увійти в палац ще не дозволив, тобто ще не дістала вона дозволу від Творця, що означає - не отримала від Нього бажання й прагнення працювати заради віддачі, і все, що вона робить, то тільки для особистої користі, що визначається як «за межами палацу Царя», але для неї це великою честю вважається, те, що обрав її більше, ніж інших людей. І через це почувається вона щасливою людиною. І через це людина може мати задоволення й складати хвалу й подяку Творцю за те, що удостоїв її та прийняв її на роботу.
І це називається правою лінією в духовній роботі, тобто коли людина відчуває себе щасливою та дивиться на інших людей, які не мають цієї честі – служити Царю. І хоч це й ло лішма, все одно річчю це є дуже важливою, оскільки діями своїми вона служить Цареві, а до дій не слід додавати, тобто навіть якщо побажає додати до дій у заповідях, не можна їй, як написано: «Не додавай і не віднімай». А отже, великою заслугою це вважається для людини.
Тому, коли вона дивиться на інших, наскільки вони позбавлені жодного контакту з Торою та заповідями, і бачить ту нікчемність, у яку вони занурені, тобто що всі їхні задоволення, які вони спроможні отримати, є лише насолодами, одягнутими в облачення, якими тішаться всі тварини, і тільки від цих облачень дають їм згори тішитися, а з Торою та заповідями не мають вони ніякого зв’язку. А людина вірить, що все приходить зверху й від цього вона повинна отримувати радість і щастя.
І мій батько й учитель говорив: якщо людина отримує від цього радість і щастя, тоді через цю радість вона вважається благословенною - і тоді «благословенний зливається з Благословенним». І це називається, що від ло лішма приходять до лішма, тому що світло, що в ній, повертає до добра, адже наразі людина відчуває себе благословенною, і отже, може перебувати на ній вище благословення, що вважається станом тотожності властивостей.
Тоді як, якщо людина почувається проклятою, якщо є в неї недоліки і тому не має вона тотожності властивостей з Творцем, бо Творець є досконалим граничною досконалістю, не має (вона) можливості, щоб змогло перебувати на ній благословення через відмінність властивостей.
І цей стан називається правою лінією, тобто досконалістю, станом, у якому немає ніякого недоліку. І що робити людині, коли вона діє в категорії «праве», - це підносити хвалу й подяки Творцю і займатися Торою, і тоді це час отримувати світло Тори, оскільки перебуває вона в стані досконалості, званому так тому, що вона є людиною, яка має благословення та не має недоліків. І само собою, саме тоді час, щоб запанувало над нею благословення, як сказано, бо «благословенний зливається з Благословенним».
Однак однією ногою неможливо йти, тобто однією лінією людина не спроможна просуватися, оскільки є правило, «немає світла без клі», тобто «немає наповнення без хісарону». І оскільки в правій лінії вона в стані досконалості, отже, не має вона можливості просуватися з відчуттям необхідності, щоб Творець задовольнив би її потреби, бо не потрібно їй нічого.
Тому людина мусить тоді старатися побачити свої недоліки для того, щоб була нагода піднести молитву, щоб Творець задовольнив би її потреби. І це зветься, що людина має надати порожні келім, щоб Творець наповнив їх вищим благом, що називається благословенням. А якщо немає порожніх келім, тобто нестач, то чим Він може наповнити їх?
І це зветься, що людина йде тоді лівою лінією. А поняття «ліве» - в духовному так називається те, що потребує виправлення. Тобто людина повинна невелику частину свого часу присвятити перевірці, скільки вона спроможна докласти сил і працювати лише на благо Творця, а не для особистої користі. І якщо вона може, то сказати, що якщо не працювати заради надання задоволення Створювачу своєму, не бажає вона жити, і подібне до цього.
І тоді людина приходить до усвідомлення, що не здатна вона на це своїми силами, а тільки Творець може зарадити цьому. Виходить, що тепер саме час, коли може людина піднести молитву з глибини серця. Тобто коли вона бачить і відчуває, що немає сили в неї змінити природу, з якою її створено, яка зветься бажанням отримувати для себе, а не віддавати.
Але насправді слід людині вірити, знання про цей недолік, про те, що вона сама не здатна своїми силами змінити свою природу, - прийшло згори. Тобто, з небес повідомляють їй цю правду, що не здатна вона працювати заради віддачі.
І людина має знати, що не кожному з людей розкривають це, бо зазвичай ті, хто виконує духовну роботу в загальному плані, оскільки беруть вони силу для роботи подібно до «неживого» рівня святості й не належать до «рослинного» рівня - така людина не бачить вади в собі. А тільки ті люди, які стараються йти шляхом індивідуальної роботи, у міру свого прагнення прийти до духовних рівнів злиття, отримують допомогу згори, аби побачити правду, наскільки створіння віддалені від того, щоб бути тими, хто віддає.
Виходить, відповідно, що не тільки ту допомогу, щоб була можливість діяти заради віддачі, вищий дає, а також клі, тобто потребу, щоб отримати їм допомогу згори, бо самі вони не можуть працювати заради віддачі, тому що також і це дає вищий. Отже, вищий дає хісарон, тобто порожні келім, які не мають ніякої сили перебороти келім отримання, бо і це також дає вищий.
Однак допомогу з хісароном дають саме тим, які бажають просуватися індивідуально. Тоді як людям, які працюють, як і весь загал, їм не розкривають цю відомість. А сенс, він простий - адже не мають вони потреби працювати заради віддачі, а якщо так, що розкрити їм?
Однак є тут та проблема, що важко людині, котра тільки почала йти шляхом індивідуальної роботи й починає бачити, наскільки справа з віддачею є річчю важкою, сказати, що цю відомість дали їй згори як подарунок, а [вважає, що] прийшла до цього вона сама, через ницість тіла.
А каже вона, що у всіх тих, хто йде шляхом духовної роботи у віддачі, є така можливість тому, що не мають вони такого вже зла в їхній природі, тому вони й здатні йти цією дорогою. Тоді як для мене це важко. І складно їй вірити, що всім важко це з боку природи, і немає ніякої ради людині, щоб була в неї сила вийти з-під влади себелюбства, а тільки Сам Творець допомагає вийти з-під цієї влади.
І це зветься, що Творець виводить Свій народ Ісраель з єгипетського вигнання, як написано в Пасхальній Аґаді: «Я, а не посланець», «Я, а не серафим, Я, Творець, а не інший». Це слід тлумачити, що Творець сказав, що тільки Він вивів Свій народ з Єгипту. І це те, що написано: «Я, а не серафим», тобто якщо була б у людини сила, як вогонь «серафима» (від «сараф», - спалює), то чи здатна вона була б вийти з себелюбства? – ні, бо навіть хай було б у людини полум’я, що спопеляє, також не мала б вона сили йти проти природи - це Творець вивів їх.
І це те, що написано: «Я, а не посланець». Означає це, що не допоможе людині те, що вона бажає виконувати доручення Творця, і цим мала б вона силу вийти з-під їхньої влади - нічого не допоможе людині, навіть хай буде героєм із героїв - не в її силах вийти з-під цієї влади особистої користі, а Творець дає силу вийти з цього вигнання.
Тому людина мусить сказати й вірити, що немає для Творця нічого важкого. А отже й не можна їй казати, що ця робота, у віддачі, не для неї тому, що важко це їй. А має людина вірити, що всі ті падіння, що є в неї, вони тому, що в кожному з падінь людина дістає потребу в допомозі Творця, бо сенс потреби – це клі, і в це клі Творець може дати світло, адже відомо, що немає світла без клі.
Проте клі не утворюється за один раз. А в кожному з падінь людина дістає потребу в допомозі Творця. Скажімо, наприклад, з одного падіння зробилася потреба на один сантиметр, а в другому падінні вона отримує ще раз потребу сказати, що тільки Творець може допомогти їй. Виходить, що отримує ще сантиметр. І є в неї клі, глибина якого лише два сантиметри. А коли є в неї сто падінь, виходить, що має вже вона клі, глибина якого сто сантиметрів. І так, у цей спосіб усе більше (росте) клі, тобто потреба й бажання, щоб Творець допоміг людині, давши їй велике клі.
Однак слід запитати, якою є міра величини клі. На це сказав мій батько й учитель: людина повинна вірити, що Творець знає, скільки потреби та бажання має складати величина клі. І коли Творець бачить, що клі вже здатне отримати світло, тоді відразу Він наповнює клі згідно з Його спроможністю. І не слід людині перейматися падіннями, а повинна вона сказати: «Спасіння Творця – воно як оком змигнути», однак повинна вона вірити, що відразу після кожного падіння може бути, що цього вже досить їй, щоб мати клі - і Творець наповнить її бажання відразу. А коли бачить вона, що ще не отримала допомоги від Творця, слід їй примножити молитву, щоб Творець допоміг їй не впадати у відчай. І процес цей називається лівою лінією, тобто має людина при цьому відчувати саме свою низькість, наскільки вона віддалена від роботи у віддачі.
Проте не можна цю роботу лівої лінії продовжувати багато. Тільки короткий час від своїх занять роботою Творця, хай візьме для роботи з хісароном. Але основний час людина повинна займатися роботою досконалості, що зветься «правою», коли вона задовольняється малим, тобто скільки б смаку і скільки б відчуттів не мала б вона в духовній роботі, вона радіє своїй долі, і почувається людиною досконалою, і підносить за це подяку Творцеві. І відчуває вона себе людиною найщасливішою у світі.
І тоді є в неї можливість благословляти Творця за те, що дав їй це благо, що може вона увійти й бути служителем Творця навіть на найнижчому щаблі - їй це не важливо. І це тому, що бачить, що вона є важливою для Творця тим, що вірить, що Творець обрав її постати перед Ним і виконувати службу, хай щонайменшу, а іншим навіть і цієї служби не дав - за це вона благословляє Творця.
І зі сказаного зрозуміємо те, що ми запитували: чому Творець може дати Своє благословення саме якщо є на столі щось їстівне, і не можна благословляти над порожнім столом. А сенс у тому, що повинен існувати стан тотожності властивостей, як сказали мудреці: «Проклятий не зливається з Благословенним». Тому коли людина благословляє Творця і має задоволення від того, що Творець дав їй трапезу, тобто контакт зі святістю, це називається, що стіл не порожній і благословення може перебувати на ньому. Як сказано вище, це називається правою лінією, і з цим людина повинна перебувати більшу частину дня духовної роботи.
І також слід пояснити те, що він наводить доказ із того, що запитав жінку, що є в неї в домі. І висновує з цього, що потрібно, щоб не був стіл порожній. Але чи ми не бачимо, що таки потрібні нам порожні келім, бо припинення лиття олії, званої благословенням, сталося через те, що не було більше порожніх келім.
Відповідь, вона, як сказано вище, що потребуємо також, щоб просуватися в духовній роботі, ліву лінію, яка зветься недоліками й нестачами, які й є порожніми келім. Однак утворення келім - окремо, і це тоді, коли людина займається лівою лінією. А надання вищого блага в порожні келім - це саме тоді, якщо вона в стані, коли вона є людиною благословенною і не бракує їй нічого - і благословенний зливається з Благословенним.