(переклад з івриту)
Писання говорить: «Поки не повіяв день і не побігли тіні» («Пісня пісень», 4:6).
І маємо зрозуміти, що означає «тіні» в духовній роботі та що таке «дві тіні». А справа в тому, що коли людина не відчуває, що існує управління Творця, те, що Він управляє світом властивістю «добрий і добродійний», це визначається як тінь, що затуляє сонце. Тобто, як коли матеріальна тінь приховує світло сонця, це нічого не міняє для самого сонця, і воно світить на всю свою силу. Так і через те, що людина не відчуває реальність управління Творця, не відбувається жодної зміни вгорі, бо вгорі немає ніяких змін, як написано: «Я АВАЯ не змінював».
Проте всі зміни відбуваються в тих, хто сприймає. І щодо цієї тіні, тобто цього приховання, треба розрізняти дві категорії:
1. Коли поки що має людина можливість подолати морок та приховання, які вона відчуває і виправдати Творця, і молитися Творцеві, аби Він освітив би їй очі, щоб побачити їй, що всі приховання, які людина відчуває, з’явилися від Творця. Тобто Творець спричинює їй все це, для того, щоб виказала свою молитву й забажала б злитися з Творцем. І це тому, що лише через страждання, які людина дістає від Творця, – а вона бажає звільнитися від свого лиха і втекти від страждань, – робить все, що в її силах. Тому, коли вона відчуває приховання й страждання, тоді, напевне, застосує відомі ліки, якими є примноження молитов, щоб Творець допоміг, вивівши її зі стану, в котрий вона потрапила. І в цьому стані поки що людина вірить в управління Творця.
2. Коли людина приходить до стану, що вже неможливо їй зміцнитися й сказати, що всі страждання та болі, які нею відчуваються, вони через те, що Творець послав їх їй, щоб завдяки цьому була б у неї причина піднятися ступенем вище. Тоді вона приходить до стану зневіри, бо не може вірити в управління Творця. І, природно, не може вона тоді молитися. Виходить, що є два види тіней. Це й є сенсом «І побігли тіні», тобто тіні зникнуть зі світу.
І ось, тінь кліпи називається «Інший бог оскоплений і не приносить плодів». Тоді як святістю називається: «Тіні його жадала я, і сиділа, і плід Його солодкий піднебінню моєму». Тобто говорить людина, що всі приховання та страждання, які вона відчуває, це тому, що Творець послав їй ці стани, аби мала вона можливість працювати вище знання. І якщо має людина силу сказати так, тобто, що Творець спричинює їй всі ці обставини, то це їй на користь, тобто цим вона може прийти до роботи заради віддачі, а не на власну користь. Тоді людина приходить до усвідомлення, тобто вона вірить, що Творець втішається саме від такої роботи, яка повністю побудована вище знання.
Виходить, що людина не просить тоді у Творця, щоб пішли тіні зі світу, а каже: «Я бачу, що Творець бажає, аби я працювала для Нього саме так, коли все – вище рівня знання». Коли так, то все, що б людина не робила, вона говорить: «Звичайно ж Творець втішається від цієї роботи. Якщо так, мене не хвилює те, що я працюю в стані приховання обличчя Творця1», тому що вона бажає працювати заради віддачі, тобто, щоб Творець діставав би задоволення. А тому немає їй ніякої низькості від цієї роботи, тобто, щоб відчувала, що перебуває в стані «приховання обличчя», коли Творець не має втіхи від цієї роботи.
Навпаки, людина згодна з управлінням Творця. Тобто з тим, як Творець бажає, щоб вона відчувала реальність Творця під час роботи, людина згодна серцем і душею, бо не дивиться на те, що могла б відчувати втіху, а дивиться на те, щоб Творець міг би мати задоволення. Виходить, що ця тінь дає їй життя.
І це називається «Тіні його жадала я». Тобто людина прагне такого стану, коли змогла б зробити хоч деяке подолання вище знання. І виходить, що коли людина не докладає зусиль у стані приховання, коли є в неї можливість молитися, щоб Творець наблизив її і проявляє недбалість у цьому, то посилають їй друге приховання, коли навіть молитися не може. І це з причини гріха, адже не старалася з усіх сил молитися до Творця. Тому й дійшла до такої ницості.
Але після того, як дійде такого стану, тоді зглянуться над нею згори, і дають їй ще раз пробудження з висі. І починається знову той же процес. Аж поки врешті-решт людина не зміцниться в молитві. І Творець чує її молитву, і Він наближає її й повертає до добра.
Обличчя Творця – бажання Творця дати насолоду створінням. Коли людина відчуває зворотне, тобто «зло» від Творця, це зветься «прихованням обличчя Творця». «Розкриття обличчя Творця» це коли будь-який прояв Творця, навіть приховання, важливий людині так само як і Його обличчя.↩