Переддень свята Шавуот (15 травня) 1956 року, Манчестер.
(переклад з івриту)
Другові моєму …
Одержав я твого листа й дуже втішався тим, що ти написав про те, що пояснено в передмові до коментаря «Сулам», і я тільки доповню дещо за тобою.
Представлю тут цю тему у вигляді запитання. Ось, в творах Арі наведено, що існує така реальність, як світи. І відбуваються там зівуґи де-акаа, і є там екрани, і розповсюдження світла й вихід його, і світло внутрішнє та навколишнє. То чи це відбувається щодо них особисто, тобто ця сфіра бажає так, а інша бажає інакше, іншими словами, чи мають вони вибір та відчуття, як це в людей в цьому світі, чи вони тільки як неживе, тобто без відчуттів, на зразок того, як це в світі, в якому ми існуємо?
Як, наприклад, земля, що дає плоди, дістаючи сили від дощу й вітру, і сонця. А якщо бракує їй якоїсь сили з того, що їй треба отримати, тоді не дає й не зрощує, і не випускає з себе жодного витвору, і люди вже не можуть мати втіхи від неї, і можуть дійти, Боже збав, до погибелі через голод, якщо земля не дасть урожаю. А от саме завдяки тому, що людина оре й сіє, і жне, і в’яже снопи тощо, тоді й земля також поводиться з нею за тим же принципом, - якщо людина служить землі, також і земля служить людині.
Але разом з цим ми знаємо, і прийнято так, що земля не має відчуттів чи вільного вибору, а лише дотримується тих умов, що дані їй з боку природи, яку Творець втілив і відбив у землі, і так вона й виконує свої дії в найкращий спосіб.
І це називається в нас «неживе», тобто не має воно власного руху за своїм бажанням, тому що не має свого бажання. Так само й сонце, і «воїнство небесне», всі їхні дії – від природи. І вони самі не мають власного вибору, щоб можна було сказати, що вони очікують на винагороду чи на покарання. А всі їхні дії тільки з боку природи, бо Творець бажає, щоб вони діяли так, як діють.
І тим же чином слід розуміти й вищі світи, бо все створено лиш тільки аби служити людині. Завдяки цьому вона й отримує допомогу від світу, в якому ми існуємо, так само вона отримує допомогу від вищих світів, для того щоб прийти до своєї мети, заради якої створена, а це – удостоїтися злиття з Творцем і отримати «вежу, сповнену всякого добра», що й задумав для людини Творець.
І коли вона вже заслужила цього, це зветься, що прийшла до реалізації задуму творіння, за принципом «зажадав Творець проживати серед нижніх, і Шхіна у нижніх є великою потребою», бо таке Його бажання. І людина повинна намагатися в цьому світі лиш тільки виконувати бажання Творця, і отримати все добро й насолоду, - через те, що таким є бажання Творця.
І згідно з відомим правилом, що сутність Творця думка не осягає абсолютно, виходить, що все, що бачать душі, переходячи ступенями зі світу у світ, це лише в світлі, що розповсюджується розкривається їм. І це називається, що вище світло розповсюджується до нижніх, тобто нижні осягають його, в мірі бажання Творця, щоб вони осягли Його велич.
І міри осягнення змінюються періодично. А це залежить від підготовленості нижніх, меншої чи більшої, - цією мірою й розкривається світло. І кожна міра осягнення існує там сама по собі, тому що сфірот називаються покриттями. І відповідно до роботи людини, в тій же мірі спадає покриття, і сфіра починає світити їй.
Бо перш ніж було створено світ, не було ніякого скорочення. Проте, для того щоб була можливість у нижніх отримувати, мусило статися це приховання. І за кожною мірою роботи лішма, спадає в тій же мірі приховання, і світло світить. І це так, як відбувається в цьому світі, коли земля не дає плодів інакше, як внаслідок роботи, - так само немає ніякого розкриття світла без підготовки з боку нижнього.
А якщо ти хочеш запитати, - яка вона, власне, сутність сфірот та духовних ступенів як таких, - то ми кажемо, що цього не дано осягти, оскільки все наше осягнення відповідає виключно бажанню Творця дати благо Своїм створінням. Тому тільки те, що має зв’язок з осягненням людини, можна осягти, тобто те вище світло, яким людина переймається й яке розкривається створінням завдяки певній сфірі, - але не саму сфіру.
Бо численність сфірот, це відповідає лише осягненню нижніх, що залежить від їх підготовленості, а у кожного є своя особиста підготовка в мірі його зусиль. А крім цього все однакове, бо немає жодних змін в духовному. Тому ми кажемо про сфірот як такі, що вони належать до категорії «думка не осягає Його абсолютно».
А назва, що дали кожній сфірі, походить від того, що всі ті, хто осяг світло Творця завдяки своїй роботі й бажали, щоб усі ті, хто прийде за ними, також втішалися б тим, що вони вже розкрили, тому дали назви кожному зі своїх осягнень. Щоб ті змогли зрозуміти їхні наміри і осягнення, які осягли, і завдяки цьому буде спільна мова між ними.
Так само, як вивчають і відкриту частину Тори, коли все, що один розкриває нового в Торі, він може передати поколінням, що йдуть за ним. Також і щодо вищих світів, - слід прийняти те нове, що попередники вже розкрили, щоб мати можливість успішно просуватися й не зупинитися посеред дороги, бо може подумати, що стан, в якому перебуває, - це вже досконалість. Тому всі ці імена й парцуфи, - щодо них, як таких, не маємо ми ніякого осягнення, бо все це є духовним і проявом Всесильного, і написано: «Я АВАЯ не змінював», а все це оцінюється тим, хто осягає.
І це подібно тому, як стоять десятеро чоловік і бачать, що вдалині летить літак. І здається людині, той літак величиною, як маленька цятка. А у частини з людей є біноклі, що збільшують той літак в кілька разів, і в кожного є інший бінокль. Тобто в одного такий, що набагато збільшує, а в іншого – що збільшує менше. Тому виходить, що один бачить літак величиною чотири метри, другий каже, що в ньому три метри, а ще хтось, що два, і т.д. І ясно, що всі кажуть правду, те, що бачать, і все одно є відмінності між ними.
І разом з цим всі ці відмінності не роблять ніяких змін в самому літаку, а всі відмінності існують лише стосовно тих, хто осягає. Так само воно й в духовному, де вся маса відмінностей, вони згідно з підготовленістю нижніх.
І цим можна зрозуміти те, що написано, що душа є частиною Всесильного згори. І означає це те, що душа осягає Всесильного, але вона не може осягти більше, ніж частину. Тому, хоч вона й осягає Всесильного, все одно, оскільки це залежить від підготовленості нижніх, тому не в її змозі осягти більше, ніж частину. Але ця частина, яку вона осягає, не робить жодних змін у самому Всесильному, як у прикладі з літаком.
І тому кажуть, що нижні можуть осягати лише світло, що розповсюджується, а це означає – частину, яку Творець бажав, щоб її осягли. Тому немає іншої відмінності між світлом, що розповсюджується та сутністю Творця, як лише те, що людина осягає тільки частину, яку Творець бажає, щоб її осягли, на зразок літака, як зазначено вище.
І цим з’ясуються тобі ті питання, які ти ставив.
Друг твій …