Стаття 7, 1990 рік
(переклад з івриту)
Сказали мудреці (в трактаті «Брахот», 32): «Завжди хай складе людина хвалу Творцеві, а потім молиться». І також написано (трактат «Рош а-Шана», 35): «Сказав рабі Ельазар: «Завжди хай налагодить людина молитву свою, а потім молитиметься».
І слід зрозуміти сенс того, чому людина має спочатку складати хвалу Творцю в час, коли вона відчуває нестачі і бажає молитися Йому, щоб задовольнив її потреби, а отже, вона потребує допомоги Творця, то чому вона повинна спочатку підносити Йому хвалу.
Стосовно царя з плоті та крові можна зрозуміти, що спочатку потрібно надати шану цареві, тоді він бачитиме, що ти з тих, хто люблять його, і через це він задовольнить твоє прохання. Але щодо Творця, - до чого тут таке? Чи потрібно Творцю, щоб людина демонструвала Йому, що вона належить до тих, хто люблять Його, і аж тоді Творець допоможе їй, а інакше ні?
Адже Творець, Він милосердний і милостивий, і незважаючи на те, що людина й не варта цього, Творець допомагає тим, хто молиться Йому. Як пояснив мій пан, батько й учитель простий смисл того, що ми промовляємо в молитві «Шмоне Есре»: «Бо Ти чуєш молитву кожних уст», - означає це, що не має значення, які вони, ті уста, що моляться, а «молитву кожних уст», навіть коли ці уста і не достойні, все одно Творець чує їх. А коли так, то в чому причина, що потрібно скласти спочатку хвалу Творцеві?
І для того, щоб витлумачити це, упередимо пояснення словами Зоар (глава «Хаєй Сара»), і пише так: «Іди й дивись: «І було, - ще не перестав він говорити, і ось, вийшла Ривка», і запитує, - було б сказати «прийшла», як написано: «А ось Рахель, дочка його, приходить», то чому написано «виходить». І каже, що це вказує на те, що Творець вивів її з-проміж усіх мешканців міста, бо всі вони були грішниками, а Ривка виходить і відокремлюється від усіх містян, бо була вона праведна».
Раші пояснює слова (Еліезера) «можливо, не піде жінка», і каже: «Написано - «можливо». Дочка була у Еліезера і він шукав причину того, що Авраам звернувся до нього, - може, щоб одружити його дочку (зі своїм сином)? Сказав йому Авраам: «Син мій - благословенний, а ти проклятий, а проклятий не з’єднується з благословенним».
І слід пояснити поняття Іцхака і Ривки, а також справу дочки Еліезера в термінах духовної роботи. В Зоар сказано: «Сказав йому: «Скаже мій господар, якщо почув…» - то як сказали автори Мішни про цю тему, коли тлумачили її відносно душі, що Авраам, за суттю, це душа, а Сара – тіло».
І в той же спосіб слід пояснити питання Іцхака і Ривки, як написано в Зоар (глава «Хайєй Сара») так: «Рабі Єгуда сказав: «Сара з ним» – означає, що як зовнішність Іцхака була подібна до зовнішності Авраама, так Ривка була її зовнішність точно як у Сари, і через це написано «Сара з ним».
Відповідно слід пояснити також, що Іцхак означає душу, а Ривка – тіло. Ось, в процесі духовної роботи людини, яка бажає прийти до злиття з Творцем, слід завжди йти двома лініями, якими є права і ліва. Де суть правої це досконалість, тобто коли людина відчуває задоволення в роботі. І за це вона вихваляє Творця і дякує Йому за те, що удостоїв її бути серед служителів Царя. І вона бачить, що прийшла до духовного рівня, якого немає серед решти робітників Творця. І вона визнає свою нікчемність і не знає, чому Творець обрав її більше, ніж інших людей, які ще не дійшли до цього рівня. І за це людина дякує і славить Царя. І вона може виконувати те, що написано: «Служіть Творцю в радості». І немає в неї тоді про що молитися Творцеві, щоби допоміг їй, бо не відчуває в своєму стані недоліку.
Однак потім, в час, коли людина переходить до роботи в лівій лінії, тобто критично перевіряє той стан, в якому вона перебуває, то бачить, що в роботі як в розумі, так і в серці, вона невправна. І мало того, - ще й бачить іноді, як вона занурена в себелюбство більше ніж звичайно. А іноді людина приходить до настільки глибокої ницості, що не бажає вона, щоб Творець допоміг їй і витяг би її з цієї глибини. А навпаки, вона ще й сердиться на те, що не отримує задоволення й насолоди від матеріального життя. Виходить, що іноді ліва лінія не дає їй навіть молитися і просити Творця. То як вона може відчути себе людиною досконалою і скласти подяку Творцеві?
Проте, потрібно знати, що основна робота, вона в час підйому. Бо лише до періоду підйому належить робота людини в двох лініях: правій і лівій. Тоді як в період падіння людина вважається мертвою. То чи можна сказати, що розмовляють з мертвим, або хочуть від мертвого, щоб він зробив щось?
Тому покладено на людину: коли перебуває в стані духовної роботи, належить їй сказати, що має вона працювати двома способами: а) права лінія і б) ліва лінія. Де правою лінією, в основному, називається, коли досконалість, що в ній, будується на основі «вище рівня знання». А ліва, що в ньому, зводиться саме на основі знання та розуму. Тобто людина тоді судить себе згідно з тим, що вона бачить, як сказали мудреці: «Немає в судді більшого, ніж бачать його очі» (трактат «Бава Батра», 131).
Виходить, що коли людина діє в категорії «ліве», і бачить істину, наскільки вона перебуває в ницості, і занурена в себелюбство, - то як можна сказати потім, що вона – в стані досконалості і висловлювати подяку Творцеві за те, що дав їй настільки великий подарунок, що вона перебуває в святості, - тоді, коли це абсолютно протилежно тому, що вона бачить насправді. І як можна ще й бути в радості, коли вона бачить правду. А відповідь на це, вона має два аспекти:
1) Як написано в статті за 1943 рік, на тему «віра в рава», де сказав мій батько й учитель, що людина повинна діяти у вірі в мудреців, згідно з тим, як вони впорядкували для нас. І це його слова, з невеликими змінами: «Учень зобов’язаний вірити тому, що його вчитель говорить йому йти шляхом правої лінії і досконалості. І учень повинен уявляти собі, неначе вже удостоївся повної віри в Творця, і має вже відчуття в органах своїх, що Творець управляє світом властивістю «добрий і добродійний». Тобто, всі в світі отримують від Нього лише блага. І хоча коли людина дивиться на себе, бачить, що вона гола-боса і всього позбавлена, і також коли на світ дивиться, вона бачить, що увесь він терпить страждання, і кожен у своїй мірі страждає, - на це вона повинна сказати, як написано: «Очі в них і не бачитимуть». Тобто, весь той час, коли людина перебуває в стані «в них», а «в них» означає два володіння, - то «вони» не можуть бачити істини. Тому вона повинна вірити вище рівня знання, що і людина перебуває в досконалості, і також весь цілий світ».
Таким чином, вона може і повинна підносити подяку Творцеві, за те, що дав нам все це благо. І це зветься «права лінія», яка є абсолютною протилежністю лівій лінії. Це означає, що в лівій лінії ми йдемо в рамках знання, - як зазначено вище, «немає в судді більшого, ніж бачать його очі». Тобто саме дія в розумі, а не вище рівня знання. Але коли переходять діяти в категорії «праве», виходить, що ліве є чинником того, що праве буде зводитися на основі вище рівня знання.
І це як сказали мудреці: «Ліва відштовхує, а права наближає». Тобто, стан «лівого» показує, як людина відштовхнута і відокремлена від роботи Творця. А «права наближає» означає, що показує людині, наскільки вона наближена до роботи Творця. Інакше кажучи, що коли людина діє в лівій лінії, тоді ліве повинно привести її до того, що побачить віддалення, що її відштовхнуло і відокремило від духовної роботи. А коли вона діє в правій лінії, тоді має прийти до стану, коли побачить, що наближена вона до Творця. І про цю праву вона повинна подякувати Творцю. А в лівій лінії людина має піднести молитву до Творця. Адже тільки на двох ногах вона може ходити в матеріальному світі. І це походить від духовного, і вказує на те, що людина повинна просуватися двома лініями.
А в плані досконалості є ще один аспект, якщо людина приходить до стану, коли вона бачить, що залишилася без усього взагалі, оскільки відстає і в сенсі моха і в сенсі ліба. Адже відчуває, наскільки занурена вона в себелюбство, і бачить, що не має вона жодного органу, який мав би будь-яке бажання працювати на благо Творця, і зрозуміло їй, що прийшла до свого істинного стану, що називається «усвідомлення зла».
І людина каже: те, що вона бачить наразі усвідомлення зла, це подарунок з небес, бо розкрили їй правду. Інакше вона вводила б себе в оману, і думала б, що не слід їй міняти свій шлях, оскільки вона ж напевно йде дорогою істини, - і могла б залишатися зі своїм злом навіки. А тепер прийшло з небес розкриття, - побачити правду, і це, як написано в Зоар про вислів: «Або відомим стане йому його гріх», і означає, що Творець повідомляє людині гріх, тобто повідомляє їй з небес, що вона згрішила. А отже, усвідомлення зла є розкриттям згори. Тому людина рада й весела з того, що Творець опікується нею і напучує її, і показує їй її істинний стан, і з цього вона набуває досконалості. Тобто з того, що удостоїлася розкриття істини з руки Творця, і в цьому плані вона набуває досконалості, і каже, що Творець наближає її і показує їй істину.
А отже, людина наразі не в тому стані, щоб сказала, що Творець відштовхує її від святості, тим, що вона відчуває зло. А навпаки. І завдяки цьому людина відчуває, що Творець наближає її. І це називається «права наближає». І само собою вона може в цьому стані, коли бачить, наскільки вона вся у злі, перебороти і вдатися до порад, як вийти з цього зла. Тому вона дякує Творцеві і вихваляє Його.
У такому разі тепер людина вважається благословенною. Тобто тим, що вона бачить, що отримала відомість згори про усвідомлення зла, і коли вона дякує Творцеві, ясно, що вона називається «благословенною». Оскільки дістала благословення від Творця. І тоді може прийти до злиття з Творцем, «бо благословенний зливається з Благословенним».
І це так, як пояснив мій батько й учитель те, що сказали мудреці: «Світ створено виключно або для закінчених грішників, або для закінчених праведників» (трактат «Брахот», 61). І запитує: загалом те, що це для закінчених праведників – зрозуміло, але для «закінчених грішників», - чи можна так сказати?
І пояснив: оскільки в час, коли людина сама знає, що вона є грішником, певно зробить усе, що в її змозі, аби повернутися до Творця. І слід пояснити його слова «для закінчених грішників», - тоді вони мають втіху від світу, тим, що удостоюються блага й насолоди, що й було в бажанні Творця в час творіння світу, оскільки є вже в них келім отримувати світло Творця заради віддачі. І в цих келім розкривається мета творіння, що зветься «Його бажанням дати благо Своїм створінням».
І також в час, коли людина вже удостоїлася усвідомлення зла, це вже є келім, коли вона відчуває внутрішній поштовх зробити все, що в її можливостях, для того, щоб вийти зі стану «грішники». Але коли не відчуває зла, - не має вона нікого, хто пробудив би її вийти зі стану цього зла, оскільки вона не відчуває, щоб було їй так вже й зле, щоб мусила вона робити все, що в її силах, аби вийти з цього стану.
Виходить, те, що прийшла людина до стану, коли бачить, що вся вона є злом, вже є в цьому велика перевага. І доказом цьому є те, що вже можна сказати, що для неї створено світ, як наведено вище: «створено світ виключно для закінчених грішників». Тоді як до того, як розкрився їй стан зла, не було в неї жодного права існування в світі, як сказано, що «світ створено виключно або для закінчених грішників, або для закінчених праведників». Отже, до усвідомлення зла не має людина ніякого права на існування у світі.
Згідно з цим виходить, що коли прийшла людина до усвідомлення зла, то вважається, що має вона вже опору в світі. І з цього висновується, що має вона досконалість, і вже може піднести хвалу й подяку Творцеві за це, і вже є в неї зв’язок з Творцем, і вже можна сказати, що називається ця людина «благословенною», а «благословенний зливається з Благословенним».
І тоді людина вже може існувати, і тоді це час, коли може піднятися рівнем. Тобто, на всі молитви, якими молилася за свої потреби, вона може отримати все в час радості, як сказали мудреці: «Шхіна перебуває лише завдяки радості», як написано: «І був як музикант, що грає, і був на ньому дух Творця». Виходить, що основний час, коли людина удостоюється перебування Шхіни, це в період досконалості, бо саме період досконалості – це час, коли може отримати свою душу.
І сказаним зможемо тлумачити те, що сказали мудреці: «Дочка була у Еліезера, і бажав, щоб стала вона дружиною Іцхака». І в простому сенсі важко зрозуміти, - адже дочка Еліезера була дочкою мудреця, як сказано (в трактаті «Йома», 28:2): «І сказав Авраам рабу своєму (Еліезеру), який був найстарший у його домі й керував усім, що було в нього…» Сказав рабі Еліезер, що управитель учення свого господаря це Дамесек Еліезер». І також сказали там: «Еліезер, раб Авраама, був старий і сидів у його зібранні».
На такий шлюб Авраам не згодився і відповів йому: «Проклятий не зливається з благословенним». І зовсім інше – шлюб з Ривкою, яка була дочкою Бетуеля і сестрою Лавана-грішника. А Бетуель, сказали мудреці, хотів нагодувати Еліезера смертним зіллям, щоб залишилося їм багатство. Тобто, був не просто грішником, а був також і вбивцею. І явився (ангел) Ґавріель і поміняв блюда, і дав те Бетуелю, і він помер. І також Ривка була в оточенні грішників. Але саме цей шлюб був шлюбом достойним, як написано: «і Ривка виходить», тобто Творець вивів її з-проміж усіх мешканців міста, які були грішниками. А «Ривка виходить», тому що була праведницею. А в простому сенсі, якби запропонували чоловікові два варіанти шлюбу: один з дочкою мудреця, а другий з тою, що походить з дому грішників і з міста грішників, - ясно що вибрав би дочку мудреця.
А в плані духовної роботи слід пояснити, що «Еліезер» це стан лівої сторони, бо весь час кричав: «Елі! Езер! (Боже! Допоможи!), тому що я перебуваю під владою зла». А отже, ця жінка, - дочка лівої сторони, а він молився, щоб дали йому категорію Іцхака, що зветься «душа», - «жінці», що є тілом, для того, щоб отримати душу, - то не згодився Авраам, тому що коли людина перебуває в лівій лінії і кричить «Творцю, допоможи мені вийти зі зла!», виходить, що тіло це – в стані «проклятий». І він сказав йому, що Іцхак, тобто душа, - вона «благословенна», і «проклятий не зливається з благословенним».
Як написано в Зоар (глава «Толдот»): «Тому, хоч і був Еліезер мудрецем, але відчував, що бракує йому категорії істини. Завжди йшов лівою лінією, і завжди були в нього претензії: чому Творець не хоче слухати його голосу, щоб дати йому душу, адже «світло, що в ній, повертає до добра». І хоч ліва сторона «діло говорить», адже все базується на знанні, як зазначено вище, що «є в судді тільки те, що бачать його очі», але насправді він «проклятий».
Тому сказав йому Авраам: «Проклятий не…», тобто тіло, коли воно перебуває в стані «прокляте», не може отримати присутність Шхіни, що визначається як особиста душа людини. Бо Шхіна називається «малхут», яка є сукупністю душ, і через це й називається малхут «спільнотою Ісраеля». Тому тіло в такому стані не готове до категорії «Іцхак», що зветься «душа». Як сказано вище, тіло називається дружиною, а душа називається чоловіком.
Тоді як категорією «Ривка» в духовній роботі називається, що тіло бачить все, що ліва сторона показує йому, тобто свій істинний стан, - що всі його органи є грішниками, і тільки те, що стосується любові до себе, тіло розуміє, тоді як у тому, що належить до користі Творця, воно не здатне вдіяти нічого, - бачить точно так, як ліва сторона показує йому.
І це зветься, що «всі мешканці міста були грішниками». Бо тіло називається містом, як написано (в «Коелет», 9, 14), «Місто невелике і людей у ньому небагато, і підступив до нього великий цар… але знайшовся в ньому чоловік, убогий і мудрий, і визволив він це місто мудрістю своєю». І Ривка, яка є єдиною праведницею, вийшла з усіх жителів міста».
І чому написано «виходить». І каже: «Це вказує на те, що Творець виводить її з-проміж усіх людей міста». Означає, що це тіло (Ривка) відчувало себе досконалим, тобто праведником, через те, що Творець повідомив йому істину. І через це воно радіє і відчуває в собі досконалість, тому що Творець повідомив йому. Або з іншої, згаданої вище, причини, коли воно вірить вище рівня знання, що досконалість є в ньому тому, що воно вірить вірою свого вчителя, що потрібно просуватися вище рівня знання, і казати: «Очі в них і не бачитимуть». І в стані досконалості можна удостоїтися категорії «Іцхак», що зветься «душа». Тобто, дві протилежності існують в одному тілі, але у двох різних відтинках часу. І говорять нам, що головне, це йти в правій лінії, після того, як є вже в людини трохи від лівої лінії. І це: «Завжди хай складе людина хвалу Творцеві», що називається «правим», «а потім молиться», що визначається, як «ліве», а потім повертається до правого.