Стаття 12, 1990 рік
(переклад з івриту)
Зоар, в главі «Мікец», пише так: «Іди й дивись, - щодня, коли сходить світанок, прокидається один птах на дереві, що в райському саду, і кличе три рази. І з силою проголошує заклик: «Хто з вас, хто бачить і не бачить. Існують у світі і не знають, навіщо вони існують. Не вдивляються у славу Володаря їхнього. Тора стоїть перед ними, і не докладають старань в ній. Краще їм, щоб не були вони створені, ніж те, що створені вони».
І пояснено там, в коментарі «Сулам», так: «Бачення – це хохма (мудрість). А ті, хто приліплені до лівої лінії, а не до правої, вони бачать і не бачать. Бо світло хохма, що в лівій стороні, не світитиме без одягання в світло хасадим, що в правій. І тому, попри те, що є там хохма, яка є суттю бачення, все одно, не отримують хохму через нестачу облачення хасадим. І тому не бачать. А те, що написано, що існують в світі і не знають навіщо існують, то це сказано про тих, хто приліплений до правої сторони, а не до лівої, і є в них існування в світі завдяки світлу хасадим. Але не знають, навіщо вони існують, тобто бракує їм ҐАР, бо світіння правої без лівої – це ВАК без «рош». І не вдивляються в славу Володаря свого, Тора стоїть перед ними, але не докладають старань в ній. Тора, яка є середньою лінією, і це Зеїр Анпін, званий Торою, що поєднує дві лінії одну з одною.
І слід зрозуміти: чому, якщо вони йдуть правою лінією, і це - хасадим, коли діють заради віддачі, - чому це називається, що не вдивляються в славу Володаря свого? Адже займаються лише віддачею Творцю, тому, що Він великий і всевладний, а не для отримання винагороди, і все їхнє життя в тому, що примножують славу небес, і через це виконують всі дії заради віддачі. І також маємо зрозуміти: ті люди, що вже удостоїлися категорії хохма, що є метою творіння, чому вони називаються такими, що «не вдивляються у славу Володаря їхнього». Тільки тоді, коли вони приймають на себе Тору, а Тора зветься «середня лінія», тоді тільки це зветься, що вдивляються вони в славу Володаря свого. І тільки завдяки Торі вони починають шанувати Володаря свого.
Ось, вже говорили ми багато разів про два поняття, що є перед нами:
1) Мета творіння, і це те, щоб нижні отримали благо й насолоду. Тобто, щоб усі створіння відчули, що Творець управляє ними управлінням добрим і добродійним, як пояснили мудреці: «Добрий» - бо Він добрий до інших. Інакше кажучи, це коли людина відчуває, що вона отримує від Творця тільки добро й добродіяння. А «інші», означає, що людина бачить, як Творець чинить добро також іншим.
2) Виправлення створіння. І це для того, щоб не було феномену «хліба сорому», тобто для того, щоб створіння не відчували сорому в час, коли вони отримують благо й насолоду, - зроблено було виправлення, коли бажанню отримувати для особистого блага світять ці благо й насолода виключно тоді, коли створіння можуть утворити намір «заради віддачі», - тоді дається створінням благо й насолода.
І потрібно, щоб було існування світові до того, як (створіння) прийдуть до виправлення, коли зможуть вже спрямувати намір на «заради віддачі», щоб мали вони можливість існувати. Але якщо не мають вони добра й насолоди, не мають вони і права на існування у світі. А сама потреба в добрі та насолоді з’являється у створінь від мети творіння, якою є «дати благо Його створінням». І каже Арі, що це, тобто благо й насолода, приходить через розбиття келім, яке сталося в світі Некудім, коли впало вниз, у кліпот те, що зветься мовою Зоар «тоненьке світіння», що є мізерним світлом порівняно з благом і насолодою, що даються тим, хто вже перебуває у святості. Тобто, порівняно з тим благом і насолодою, що розкриваються в Торі та заповідях. Як написано в Зоар, що існують 613 заповідей, відповідно до 613-ти органів душі, а в кліпот впали іскри святості лиш тільки для того, щоб оживляти їх.
Практично, процес духовної роботи починають з правої лінії. Однак поняттю «праве» є багато пояснень, тому зрозуміло нам все тільки згідно з суттю справи. Тобто, досконалістю називається завжди «праве», порівняно з недосконалим. Але що таке досконале і що таке недосконале, - це залежить від того, про що йдеться в даний момент. Тобто те, що є необхідним в цей момент, відповідно до стану, це й називається «правим».
Тому, коли людина віддалена від Тори та заповідей, це зветься, що вона «перебуває в лівій стороні». Тобто святість називається «праве», що є досконалістю людини, коли вона виконує Тору та заповіді. Але коли мова заходить про святість, не йдеться про тих людей, що далекі від виконання Тори та заповідей, бо про тих людей, які далекі від духовного, про цих «вільних» людей, взагалі не йде мова.
Тоді стан, з якого починається розмова – це коли виконують Тору та заповіді поки що тільки в плані практичних діянь, - і це визначається як одна лінія. Адже, як відомо, неможливо говорити про «праве», якщо немає проти нього «лівого», і навпаки. Тому в цьому сенсі ті, що починають роботу в плані практичних дій, називаються «одна лінія», тому що саме в цьому – початок. Однак, порівняно з «вільними» людьми, які не мають зв’язку з [духовним] знанням, вони називаються «праве», такими, в яких є досконалість. А «вільні» люди називаються «ліве».
Але коли ми починаємо говорити про тих людей, які бажають діяти з наміром віддачі, тоді потрібно сказати, що люди, які займаються лише практичними діями, вони недосконалі. Тоді мусимо називати їх «лівими», тобто позбавленими досконалості. Тоді як тих, хто бажає діяти заради віддачі, слід називати «правими».
Однак, якщо ми говоримо про відчуття того, хто діє, щодо нього самого, а не в плані істинного стану щаблів духовних сходів, тоді маємо сказати, що ця людина яка діє лише в плані практичних дій, вона почувається у своєму стані виконання Тори та заповідей, як людина досконала. Тому цей стан вона визначає для себе досконалим, бо йде вона шляхом правої лінії.
А в духовній роботі, коли працює з наміром, людина відчуває себе в нестачі, оскільки бачить, що не може вона вийти з-під влади егоїстичного отримання, виходить, що відчуває свій недолік, тому маємо сказати, що це вважається лівою лінією. Тобто, як зазвичай кажуть, що «те, що потребує виправлення, називається лівим». Як сказали мудреці: «Те, що накладають тфілін на ліву руку, це тому, що написано «ядха» (рука твоя) – це «яд-кега» (рука слабка), та, сила якої ослабилася і потребує допомоги».
Тому ті, хто бажають виконувати духовну роботу і щоб була в цьому досконалість, мають робити все заради віддач. І коли перевіряють свою роботу, і бачать, що вони поки що «не в порядку», то цей стан називається «лівим» порівняно з роботою в практичній діяльності без наміру. Отже, людина повинна користуватися також і практичними діями.
Тобто, повинна вона сказати, що хоча й не може вдіяти щось заради віддачі, все одно почувається вона досконалою з боку практичних дій, тим, що говорить, що є в неї велика заслуга в тому, що може все ж таки виконувати дії, які належать до святості, навіть без наміру. І це велика честь, якої Творець удостоїв її, давши їй думку й бажання займатися Торою та заповідями хоча б тільки в плані дії, без наміру. І це зветься «праве», тому що, як сказано вище, почувається людина, що вона в стані досконалості і що варто надати Творцеві велику подяку за це.
Тому потім, коли переходить до наміру і бачить, що з цим у неї недоліки, тоді немає їй іншого, як тільки підняти молитву, щоб Творець допоміг їй, щоб дав їй силу, мати можливість виконувати дії з наміром віддачі. І це називається «ліве» порівняно з попереднім станом.
Однак, коли людина вже удостоїлася того, що Творець допоміг їй, і що вже може діяти заради віддачі, - але тільки в діях віддачі, бо віддаючи, легше спрямувати намір на «заради віддачі». Тоді як при діях отримання насолоди людина ще не здатна діяти з наміром заради віддачі. Називається цей стан «праве», і називається він правим порівняно з попереднім станом.
А те, коли бажала людина діяти заради віддачі, але не вийшло в неї, це називається «лівим», де була в неї можливість молитися, щоб Творець допоміг їй, щоб могла спрямувати намір на «заради віддачі». Тоді як зараз, коли Творець вже допоміг їй і вона може мати намір «заради віддачі» у діях віддачі, і має піднести тепер подяку за ту досконалість, яка є в неї наразі, - це називається «правим». І це світло називається «світлом хасадим», що є виправленням створіння, коли вже є сили виконувати дії заради віддачі.
Однак цей стан також, хоча з боку виправлення він і визначається як досконалий, але щодо мети творіння, цей стан ще не вважається досконалістю. Адже людина повинна прийти до мети творіння. Тому стан визначається як правий з боку досконалості, і потрібно скласти подяку Творцеві за те, що вже удостоїлася вона келім віддачі, утворивши намір «заради віддачі».
Але з того боку, що бракує ще виправлення для досягнення мети творіння, цей стан вважається як недостатній. Тому, якщо людина вже удостоїлася прийняти категорію мети творіння, що зветься «світло хохма», то певно що це вважається повною досконалістю порівняно зі станом, коли мала тільки світло хасадим, що зветься «світлом виправлення створіння», і слід було б назвати «правим», - і все одно, також і цей стан визначається як недосконалий. Тому й називається «ліве, що потребує виправлення». Оскільки, навіть коли залучили світло хохма заради віддачі, все одно стан потребує збереження, тому що дія отримання насолоди є протилежною наміру, який має бути «заради віддачі».
Тому потрібно притягнути середню лінію. Це означає - категорію світла хасадим, що включає тепер обох, тобто хохму, - і також є там включення хасадим. Адже існують дві речі:
а) виправлення створіння;
б) мета творіння.
І це називається категорією Тори, або ж «середньої лінії», що складається з правої та лівої. І тоді можна користуватися світлом мети творіння, що є благом і насолодою, якими Творець бажає дати добро створінням, що і є метою творіння. Тобто, перш ніж буде там включення хасадим, світло мети творіння не може світити, бо повинні існувати там дві категорії разом, що зветься «Тора».
І зі сказаного зрозуміємо те, що ми запитували: чому ті люди, що йдуть правою лінією, і всі їхні діяння лише на віддачу, тобто вони вже удостоїлися віддачі, званої «світло хасадим», - вони називаються тими, хто «не дивиться на славу Володаря свого». І також ті, що вже вийшли з правої сторони, і вже удостоїлися категорії «хохма», що зветься «лівою», і все одно вони називаються такими, що «не дивляться на славу Володаря свого», і «Тора стоїть перед ними, і не докладають старань в ній». Адже це дуже важко зрозуміти: якщо йдеться про людей, які вже удостоїлися категорії хохма, - і вони не докладають старань в ній, - чи можна таке сказати?
Проте, згідно з тим, як ми пояснили раніше, що поняття «праве» є категорією світла хасадим, - а це лише виправлення створіння, - виходить, що весь час, поки вони не займаються залученням світла мети творіння, - а вона полягає в тому, що Творець бажає дати створінням благо й насолоду, і в цьому розкривається велич Творця, що зветься «розкриття Його всесильності Своїм створінням», і тоді слава Його розкривається створінням, - весь цей час вони не дивляться на славу Володаря свого, щоб розкрилася вона створінням.
І це є основною потребою, задля якої, - тобто щоб було розкриття всесильності Творця у світі, що і є метою творіння, щоб сталося розкриття Його всесильності створінням, і щоб створіння прийняли цю мету, - для цього і відбулися всі скорочення і виправлення. А отже, коли просуваються тільки в правій лінії, що є виправленням створіння, ясно, що в цьому і полягає основний недолік. Тобто, все зробили, і тільки головного бракує, і це – мети. Тому й визначається це, що не вдивляються вони в славу Володаря свого.
І також, про тих, хто вже удостоївся світла хохма, що є метою творіння, ми запитували: чого їм ще бракує? Відповідь така: є правило, що «світло хохма не може світити нижнім без одягання в світло хасадим». І це тому, що світло хохма приходить в келім отримання. І хоча й притягувала людина світло заради віддачі, все одно слід їй берегтися, щоб не потягнулася за діянням (отримання), адже вона користується келім отримання.
Тому людина має залучити облачення, яким є світло хасадим, що облачається в келім віддачі, а це - категорія виправлення створіння. І от, хоча й притягнула світло мети творіння, але не може користуватися ним, бо не світить воно без одягання в хасадим, і само собою також і сама людина не може вдивлятися. Тобто не розкривається для неї мета творіння, щоб побачила вона розкриття всесильності Творця. І це те, що написано, що «і ті, які йдуть лівою лінією, також не вдивляються в славу Володаря свого».
І це те, що написано, що «Тора стоїть перед ними, а вони не докладають старань в ній. Тора означає середню лінію, що є суттю Зеїр Анпіна, який і зветься «Тора» і поєднує дві лінії одну з одною». Тобто Тора зветься «середньою лінією», бо є в ній дві категорії разом, тобто мета творіння, яка є розкриттям всесильності Творця створінням, що зветься «слава Володаря їхнього» і також є одяг виправлення створіння, що зветься «світло хасадим», і є категорією правої лінії. Тому обидві ці речі, коли вони роз’єднані, через це мета творіння не може світити створінням. Це називається, що «не вдивляються в славу Володаря свого». І тільки після того, як докладають старання в Торі, тоді світить мета творіння. І це називається мовою Зоар «Тора і Ісраель, і Творець є одне».
І цим зрозуміємо те, про що ми говорили (в статті 11 за 1990 рік), що ханукальний світильник, він зліва, і не можна користуватися його світлом, оскільки ліве є категорією хохми, і вже вона притягнута до створінь, все одно весь той час, поки не залучили середню лінію, що є категорією Тори, щоб праве й ліве були разом, світло не світить в тій мірі, щоб можна було скористатися ним, через те, що недостатньо облачення хасадим, яке приходить завдяки світлу хасадим.
Тоді як в Пурим притягнули світло хасадим, що зветься категорією «праве», завдяки постам і воланням своїм, як пояснено в ТЕС (в кінці ч. 15). Отже і в Хануку були вони досконалими з боку «правої». Однак, коли перейшли до категорії «ліве», тобто, щоб притягнути світло хохма, вже не було в них хасадим правої.
Тобто, хасадим, які залучають після притягнення хохми, де хохма називається «лівим», - називаються «середньою лінією». Виходить, що тоді, в Хануку, був стан «хану-ко» (зупиніться тут). А отже, була в них категорія «праве». А диво полягало в тому, що було в них праве в досконалості. Однак «ліве» не було в них досконалим, бо бракувало їм середньої лінії, що є категорією «Тора».
Тому в суботу, яка є середньою лінією, свічки її – для користування. І це зветься «мир дому», за суттю слів «хохмою збудується дім». Тому «суботня свічка і свічка Хануки, - суботня свіча переважна». Тому що субота вказує на досконалість, бо існує категорія єсод, що зветься «середньою лінією», і він віддає малхут, яка називається «дім». Тому суботня свічка вказує на досконалість. І тому називається субота «суботнім миром», оскільки єсод, який є середньою лінією, робить мир між лініями, що звуться «правою і лівою».
Висновується з усього наведеного, що диво Хануки було щодо правої сторони, що зветься «виправленням створіння», і була в них досконалість. І це називається, що диво стосувалося духовного, через те, що це келім віддачі, що і зветься, з боку келім, «духовне», бо ці келім відносяться до доброго начала.
Тоді як келім отримання відносять до матеріального, - до категорії «зле начало», як ми з’ясовували: «Полюби Творця Всесильного свого всіма серцями», тобто двома основами. Що означає – як добрим началом, яке є келім віддачі і мають вони бути «в ім’я небес», так само і келім отримання, що належать до злого начала, ними також слід користуватися в ім’я небес. Тобто, отримання заради віддачі.
Виходить, в Хануку, - про яку Арі каже, що Ханука і Пурим, обоє вони є категорією «ліве», - ханукальний світильник, він зліва. Оскільки, хоч і зветься категорія «праве» досконалістю з боку келім віддачі, але те, що світила категорія «ліве», хохма без хасадим, а хохмою без хасадим не можна користуватися, - це само по собі є річчю великою, бо вже залучили категорію мети творіння. Але поки що не можна користуватися цим світлом.
Тому Ханука визначається тим, що диво було щодо духовного, через те, що не можна користуватися хохмою без хасадим. Тому вважається це дивом духовним, яке поки що не спустилося вниз, щоб ми могли користуватися ним. В цьому плані й називається Ханука «духовне диво», як з боку хасадим правої сторони, так і з боку хохми лівої сторони, а [також] оскільки поки що бракувало середньої лінії.