Що таке в духовній роботі легкі заповіді, які людина топче п’ятами
Стаття 41, 1990 р.
(переклад з івриту)
Про написане "І буде, внаслідок того, що дослухаєтесь, і будете дотримуватись і виконувати їх, збереже Творець Всесильний твій для тебе союз і милість, про які присягався праотцям твоїм", пояснює Раші такими словами: "Якщо легких заповідей, які людина топче своїми п’ятами, будете слухатись, то берегтиме Творець, виконає для тебе Свою обітницю". Кінець цитати.
І треба зрозуміти, що говорить нам те, що коли виконуватиме людина легкі заповіді, тоді Творець буде виконувати щодо тебе присягу. І треба зрозуміти, що це за умова, - бо виходить, що якщо по-іншому, то не зможе Він (боронь Боже) виконати те, в чому присягався праотцям? І ще треба зрозуміти те, що запитують коментатори: чому починає в множині: "І будете дотримуватися й виконувати їх", а закінчує в однині: "І збереже тобі".
А для того, щоб зрозуміти це, маємо перш за все збагнути взагалі, який зміст 613 заповідей, що дані нам. В Передмові книги Зоар (стор.242) написано так: "Заповіді, що в Торі, звуться мовою Зоар пкудін (внески). І звуться, проте, також "тар’яґ" (613) ітін (поради). А різниця між ними така, що в усьому є сторона лицьова (івр. "панім") і задня (івр. "ахор"), коли стан підготовки до чогось зветься ахор, а стан осягнення цього зветься панім. І також є в Торі та заповідях категорія зробимо і категорія почуємо. І коли виконуємо Тору та заповіді як ті, хто "виконують Його слова" перш ніж удостоїлися почути, називаються заповіді тар’яґ ітін. І вони є категорією "ахор". А коли заслуговують почути голос Його слів, робляться тар’яґ пкудін. Бо існують тар’яґ заповідей, і в кожну із заповідей вкладено світло певного рівня, і воно відповідає певному органу в тар’яґ органів та сухожиль душі, і воно є "панім" заповідей".
Отже, категорія "виконують Його слова" називається так в час підготовки, тобто перед тим, як людина заслуговує "чути голос Його слова", де поняття "слухання" актуальне саме після того, як людина заслужила келім віддачі, бо лише тоді вона має місце отримання вищого достатку, щоб одягнулося в келім віддачі. І тоді є в неї "вуха", щоб чути голос Творця.
Але ж, поки ще занурена людина в келім отримання, то покладено на неї працювати в плані "роблення", що зветься "дія", попри те, що тіло не згодне працювати "заради небес (властивості віддачі)". Проте, людина має вірити, незважаючи на те, що вона перебуває в стані ницості, тобто, хоча тіло не згодне з цією роботою, - працювати заради небес, - все ж Творець втішається з цього, позаяк в стані ницості людина відчуває, що вона потребує Творця, щоб допоміг їй. Тому є в неї тоді щільний контакт з Творцем. Тобто, вона відчуває, що не має вона іншої ради, а лише Творець може врятувати її та вивести з цієї ницості.
Проте, людина запитує себе, - де ж справедливість та щирість Творця? Адже вона докладає зусиль і виконує Тору та заповіді, і не бажає за це ніякої оплати, а бажає працювати ради небес, і як написано в Зоар, - працювати через те, що бажає служити великому Цареві, тобто через те "що Він - великий і володарює". І коли вона просить Творця, щоб дав їй відчути Свою велич, і людина вірить, що Творець, - Він чує молитву всіх уст, і вона стоїть, і чекає весь день, що матиме більше відчуття величі Творця, а в кінці бачить, що приходить до ницості ще більшої. Тобто, вона відчуває, що люди з вулиці, - вони не так вже й занурені в себелюбство.
І людина запитує, чому люди з вулиці, котрі й молитви не мають, щоб Творець вивів їх з себелюбства, - вони в повному порядку. І бачить, що вони відчувають порядок роботи повністю й досконало. Тобто, вони знають, що кожен день вони просуваються, іншими словами, надбання їхнє зростає. Як я сказав колись, що є в кожного з них щоденник, і там він бачить, скільки заповідей кожен день записано на його ім’я, і скільки сторінок Талмуду може він записати в свій щоденник. А ця людина бачить, що навпаки, кожного дня вона є гіршою ніж учора.
І навіть коли, роблячи розрахунок собі, людина бачить, що має кілька підйомів щодня, аж іноді думає: "Тепер, певно, я вже прийшла до спокою та свого уділу, не так, як було досі". Раптом з’являються в неї думки, що морочать їй голову, і забуває все, тобто, забуває навіть про підйоми взагалі, і відчуває лише ницість. Після всієї роботи, що вклала, людина зробилася тепер гіршою, ніж завжди, починає дивитися на себе, - і не знаходить за собою жодної доброї справи, і відчуває, неначе ні разу не виконувала Тору та заповіді.
І виникає питання, як людина може пояснити собі ці відчуття, - чи це дійсно правда, чи брехня. Тобто, з боку дійсності, - адже дійсність не можна стерти. І вона дійсно докладала зусиль, і напевно виконувала Тору та заповіді, однак згідно з відчуттям, - все зникло. Виникає питання: куди все пішло, тобто, хто забрав все це, бо вона нічого не відчуває. І не можна сказати, щоб вона страждала забудькуватістю, і через це забула все. Адже людина бачить, що ті негарні речі, котрі чинила, вона таки пам’ятає.
А відповідь така, що треба вірити вірою мудреців, як говорить Зоар, коли пояснює написане: "Якщо усвідомить, що згрішив". І запитує, - хто повідомив йому? І пояснює, - Тора. І як ми пояснювали колись, - тим, що людина вивчає Тору з наміром прийти до істини, тобто, щоб істинно бути робітником Творця, іншими словами, те, що виконує Тору та заповіді, то не має наміру працювати ради себе, щоб отримати винагороду, а бажає виконувати Тору та заповіді так, як сказали мудреці: "Створив Я зле начало, створив Тору-приправу", тобто, вивчає Тору, як пораду, аби завдяки цьому стати насправді робітником Творця, тобто, людина бажає працювати на користь Творця, тому Тора й повідомляє їй "що згрішила".
Тобто, порядок "Тори-приправи" такий, що спочатку вона повідомляє людині, "що згрішила", тобто, наскільки вона занурена в себелюбство, і це зветься, що Тора, котра є "приправою", дає людині клі, тобто хісарон, аби та мала потребу, щоб Творець допоміг їй. Виходить, що Тора повідомляє людині, - те, що та вірить в Творця, є для неї чужим. Означає, що людина відчуває, наскільки вона віддалена від Творця, так, що Творець відчувається як щось чуже для неї. І як сказав мій пан, батько й учитель про написане "Хай не буде в тебе чужого божка", що "божок" означає – Творець хай не буде для тебе як щось чуже, з чим ти ніяк не зв’язаний.
І це тому, що людина занурена в себелюбство, а це є розбіжністю властивостей з Творцем. Оскільки бажання Творця – лише віддавати, а от людина з боку своєї природи є лише одержувачем. Тому "Не можемо Я і він жити в одному місці". Виходить, замість того, що людина мала б відчувати близькість Творця, вона відчуває віддалення від Творця. І це повідомляє їй Тора. Тобто людині, що вивчає Тору через те, що вірить в слова мудреців, які сказали: "Сказав Творець, - створив Я зле начало, створив Тору-приправу", - ця приправа дає їй відчути, наскільки вона віддалена від Творця.
Виходить, що Тора дає людині клі, тобто хісарон, аби людина просила Творця, щоби вивів її із полону, який зветься "єгипетським вигнанням". Бо як відомо, Єгипет – "Міцраїм" – це мецер-ям (морська протока), що означає "цар аїн" (скупий), тобто, не має він сили віддавати, а лише отримувати. І людина, при тому, що бачить, що неможливо досягти наближення до Творця перш ніж всі діяння будуть ради віддачі, все ж вона бачить, що не може бути й мови про те, щоб з’явилася можливість прийти до цього без допомоги Творця.
І вже говорили ми про це багато разів, - чому Творець зробив так, тобто, щоб не існувало для людини жодної можливості вийти з-під влади фараона. А відповідь на це така, як сказав мій пан, батько й учитель про те, що Авраам запитував у Творця, коли Творець пообіцяв йому успадкування землі, - "По чому знатиму, що успадкую її?" "І сказав Аврааму, - "Знаючи, знай, що чужинцем буде потомство твоє в землі не своїй".
І сказав [Бааль Сулам], що питання Авраама було таким, бо Авраам бачив, що таке успадкування землі, - що це малхут, яка є носієм вищого достатку, що включає п’ять категорій НАРАНХАЙ святості. І відомо, що не існує світла без клі, тобто, немає наповнення без потреби. А Авраам бачив, що немає в Ісраеля потреби досягти довершеність духовного ступеня. А як коли досягнуть трошки світіння згори, - вже задовольняться. І, само собою, не мають потреби досягти НАРАНХАЙ душі, включеної в малхут, що і зветься "успадкуванням землі".
І як, - говорив Авраам, - як отримають світло, коли немає в них келім, що звуться "потреба". Тоді сказав йому Творець: "Знаючи, знай, що чужинцем буде потомство твоє в землі не своїй". Тобто, народ Ісраеля будуть ба-арец (в землі), тобто бе-рацон (в бажанні), що не належить народові Ісраеля, а будуть вони під владою бажання отримувати, а це стосується фараона, царя Єгипту.
"І мучитимуть їх", тобто, народ Ісраеля страждатиме через те, що не можуть вони діяти ради віддачі, що принесло б їм злиття з Творцем. Тоді вони матимуть потребу, щоб Творець допоміг, як написано: "І піднявся лемент їхній до Всесильного від роботи, і почув Всесильний їхній стогін, і згадав Всесильний Свій союз з Авраамом".
І відомо, що говорили мудреці: "Тому, хто приходить очиститись, допомагають". Запитує Зоар: "Чим допомагають йому? І відповідає – святою душею. Тобто, спочатку дають йому нефеш, заслужив більше, дають йому руах". Отже, в міру того, як іде очистити себе і просить допомоги, тоді допомога, яку отримує згори, є частиною з успадкування землі.
І зі сказаного маємо пояснити те, що ми запитували: чому людина, коли починає вивчати Тору з тієї причини, що Тора називається приправою, то чому, коли вона починає йти шляхом істини, коли Тора є категорією ітін, тобто порад, як опанувати злим началом, - людина починає бачити, як кожного разу замість щоб відчувати себе ближче до Творця, вона відчуває, що зробилася більш віддаленою.
І ми запитували, - чи це шлях Тори, що нею робляться більш віддаленими від Творця? А відповідь на це була, що Тора дає людині спершу клі, тобто хісарон, щоб бачити - як, якою мірою вона віддалена від Творця, і це саме те, що говорить Зоар: Тора повідомляє людині, що згрішила.
Виходить, що хай не говорить людина, що вона вивчає Тору шляхом істини, то чому Тора не допомагає їй як приправа. Бо відповіддю є, що людина повинна вірити вірою мудреців, - Тора таки допомагає їй, тим, що розкриває людині, що вона згрішила, тобто, наскільки вона віддалена від Творця. І через це має вона можливість піднести молитву з глибини серця, оскільки вона відчуває, що є гіршою від інших людей.
І навіть коли запитає себе: адже вона бачить, що докладає більше сил у виконанні Тори та заповідей, коли так, то чому вона відчуває себе гіршою. На це немає людині що відповісти, а говорить вона, що з боку відчуття я почуваю себе набагато гіршою, ніж коли займалася Торою та заповідями, ще не почавши йти шляхом істини. Тобто, що все, що вона робить, бачить, що все це не від усього серця, як колись раніше.
І це те, як говорив мій пан, батько й учитель, що це так, як Творець сказав Аврааму: "Знаючи, знай, що чужинцем буде потомство твоє в землі не своїй, і мучитимуть їх". Бо завдяки цьому буде в них потреба в успадкуванні землі, тобто, через хісарон, який буде в них, що вони позбавлені всього, тоді вони опиняться в стані "І застогнали сини Ісраеля від роботи, і піднявся їхній лемент до Всесильного від роботи".
Тобто, сама робота, те, що вони не просуваються в роботі, а навпаки, це викличе в них потребу. Тоді Творець дасть їм допомогу кожного разу, коли вони бажають стати більш чистими. І завдяки цьому будуть в них келім отримати успадкування землі.
І зі сказаного треба пояснити те, що ми запитували: "І буде, внаслідок того, що дослухаєтесь… збереже Творець Всесильний твій для тебе союз і милість, про які присягався праотцям твоїм". І пояснив Раші: "Якщо легких заповідей, які людина топче п’ятами своїми, послухаєтесь, то берегтиме Творець, виконає Свою обітницю". І треба зрозуміти, що це за умова, - якщо "послухаєтесь легких", тоді Творець виконає Свою обітницю, а інакше не дотримається присяги?
А справа в тому, що "легкі заповіді" означає – ті, якими люди нехтують, мається на увазі категорія "моха" і "ліба" (розум і серце). Тобто всі заповіді, коли їх виконують ради отримання винагороди, ці заповіді люди не зневажають. А називаються всі ці заповіді "суворими", через те, що можна позбавитись оплати. Тому винагорода, на яку сподіваються отримати за них, робить ті заповіді важливими, тобто оплата додає їм важливості. Але ж коли людина повинна працювати заради небес, і це для неї - вище знання, цим вона нехтує, тому що тіло опирається роботі без оплати. Тому, коли говорять тілу, що треба працювати лише заради віддачі Творцеві, тоді тіло говорить, що це занадто далеко від розуму, і не варто напружуватися в цій роботі.
І людина бачить, що не в її силах перебороти тіло. І як пояснив мій батько й учитель: те, що не в силах людини вийти з-під влади бажання отримати для себе, - Творець зробив так з умислом, щоби цим людина дістала б потребу в допомозі Творця, інакше вона пропала. І тому, коли людина просить у Творця допомогти їй, цим вона отримує допомогу згори, і це є світлом Тори, бо "світло, що в ній, повертає до добра". Як сказано в словах святого Зоар, що цим людина здобуває келім і потребу досягти НАРАНХАЙ де-нешама. І це було відповіддю Творця на те, що запитав Авраам: "З чого знатиму, що успадкую її?"
Виходить, що саме коли людина бажає дотримуватись легких заповідей, тоді вона має потребу в Творцеві, щоб дав їй допомогу. Інакше, якщо людина не має потреби дотримуватись легких заповідей, котрі є заповідями зневаженими, то само собою, не потребує вона допомоги Творця. А коли так, то не має вона необхідності, щоб Творець допоміг, давши їй НАРАНХАЙ де-нешама, бо ж немає в неї бажання до цього, тому знову постає питання Авраама: "З чого знатиму, що успадкую її?". Адже немає в людини потреби дістати в спадщину землю. Виходить, відповідно, що Творець не може виконати клятву про успадкування землі. Тому, згідно з коментарем Раші, який говорить, - якщо послухаєтесь легких заповідей, тоді Творець може виконати "і зберігатиме Творець", тобто, що Він збереже Свою обіцянку, інакше неможливо виконання Його обітниці. І сказаним треба пояснити також те, що ми запитували, - адже починає з множини: "І будете дотримуватись і будете виконувати", а закінчує в однині. І відповідь така, що коли людина починає духовну роботу, є в неї дві влади, тобто своя власна, котрою є бажання отримувати, і також бажає працювати для Творця. І коли людина бачить, що є в неї дві влади, тоді вона просить у Творця, щоб дав їй допомогу анулювати її власну владу, і залишиться лише влада Єдиного, тобто влада Творця. Тоді Творець дає людині допомогу для скасуванна власного володіння, щоб вона залишилася лише під владою Єдиного. І це те, що написано в однині: "І берегтиме Творець Всесильний для тебе", тобто, що Творець збереже людину, щоб існувала щодо неї лише влада Єдиного.
І зі сказаного зрозуміємо те, що написано: "Не за праведність твою і прямоту серця твого йдеш ти успадкувати їхню землю, а через злочинність цих народів Творець Всесильний твій виганяє їх перед тобою, і ради здійснення слова, котрим присягався Творець батькам твоїм, Аврааму…"
І треба зрозуміти, якщо Творець бажає дати землю в спадок Ісраелю, через те, що Він присягався праотцям, Аврааму, - виходить, що причиною того, що дав народу Ісраеля успадкувати землю, було те, що Творець пообіцяв Аврааму дати землю в спадщину. А тут говорить писання, що причиною того, що дав успадкувати землю Ісраелю, була злочинність народів. Випливає з цього, що коли б не було злочинності народів, не зміг би Творець виконати Свою обітницю праотцям. І треба зрозуміти, що є в цьому, що коли існує злочинність народів, Творець може виконати те, в чому присягався, а внаслідок праведності і прямоти серця не може Творець виконати цього.
А зі сказаного вище виходить, що в методиці духовної роботи під злочинністю народів мається на увазі зло, котре є в серці людини. І вона нездатна перемогти його, і мусить кричати до Творця, щоби допоміг їй, вивів би її на волю з-під влади фараона, царя Єгипту. А чим допомагає людині? – як говорить Зоар, - святою душею. Тобто, кожного разу, коли людина просить допомоги, вона отримує святу душу. Бо те, що вона перебуває у вигнанні, і бажає вийти з вигнання, тобто те, коли людина відчуває, що має вона в собі злочинність народів, які не дають їй діяти заради небес, а дають лише працювати для власної користі, - це визначається, що людина змушена працювати ради народів світу, що в її тілі.
І це як написано: "І збудував міста припасів для фараона, Пітом і Рамсес". І мій батько й учитель пояснив, що коли бажали працювати заради небес і долали владу єгиптян, це означає Рамсес, тобто переборювали себелюбство, як раам-сус (досл. "грім коня"), тобто великою силою, як кінь. І думали, що вони вже вийшли з-під влади себелюбства. А потім вони приходили до пі-тгом (досл. "уста безодні"), тобто всі будівлі, що збудували, все поглинається і занурюється в тгом, прірву, і згадки не залишається від роботи, і це зветься Пітом.
Тобто, що кожного разу була їм робота за сутністю Пітом і Рамсес. Тобто, що кожен день мали вони роботу заново, інакше кажучи, щодня відчували, неначе лише сьогодні вони починають виконувати роботу в святості. А до сьогодні, - відчувають, неначе ніколи не займалися цією роботою. І вони запитують себе, - куди зникли робота й зусилля, все, що робили донині? І не знають, що й відповісти на це, а, як сказано, все поглинулося й занурилося в землю.
І не були в змозі сказати своєму тілу, - чому ти не бажаєш сьогодні докласти зусиль? Адже вчора ти бачило, що коли докладало зусиль, з’являлася в тебе потім сила до роботи. Але тіло не може взяти щось з учора, бо не відчуває, що вчора щось робило, адже все поглинуто землею. А чому це так? – бо це є виправленням.
Виходить, згідно з цим, якщо людина дивиться на себе, що є в неї добрі справи, і тоді не має вона потреби просити в Творця, щоби допоміг їй, то, природно, немає й можливості отримати допомогу від Творця, бо немає наповнення без відчуття нестачі. Коли так, то Творець не може виконати те, в чому присягався щодо спадкування землі, через те, що немає в них потреби, щоб Він дав їм, як допомогу, землю в спадщину.
І це те, що говорить: " Не за праведність твою і прямоту серця твого йдеш ти успадкувати їхню землю". Чому? Бо якщо вони [Ісраель] достойні, то не мають вони потреби. І це те, що говорить: "а через злочинність цих народів Творець Всесильний твій виганяє їх", як сказано вище, що через зло, що в тілі, є потреба в допомозі.