110. Поле, яке благословив Творець

Почуто в 1943 році

(переклад з івриту)

«Поле, яке благословив Творець». Свята Шхіна називається поле (івр. «саде», літери сін-далет-гей). А іноді робиться з «поля» – брехня (івр. «шекер», літери шін-куф-рейш), бо вав, що всередині останньої літери гей – це душа, а далет означає святу Шхіну. І коли душа зодягається в неї, утворюється літера гей. А коли людина бажає доповнити до віри, тоді вона продовжує вав униз і [з літери гей] робиться куф. Тоді із далет (частини літери гей) робиться рейш (верхня частина літери куф), – бідна та злиденна, яка бажає ще додавати. Тоді перетворюється на рейш в сенсі: «в царюванні своєму народжений убогим», коли з даль (бідний) зробився раш (убогий). Тобто, тим, що людина внесла в себе «лихе око», як у розумі так і в серці, що є суттю написаного: «Обгризе її вепр (івр. «хазір») лісовий», бо око це є «залежним», тому що вона повертається (івр. «хозер») до надлишкового, що є суттю сказаного: «В майбутньому стане святим ангелом».

І це зміст сказаного: «Хай буде слава Творця навіки». Оскільки людина приходить до стану «хаюто» (життєва сила) яар (ліс) – від слова ір’у (вилили). Тобто виливається вся її життєва сила, але людина щоразу зміцнюється, і тоді удостоюється властивості «поле, яке благословив Творець», коли лихе око обертається на добре.

І це сенс слів «залежне око», тобто залежить і піддане сумніву, – чи злим оком, чи добрим. І це те, що «повертається до надлишкового». А також це принцип «один навпроти одного». І це також є суттю сказаного мудрецями: «Не було більшої радості Творцеві, ніж в той день, в який створено небо і землю».

І це тому, що врешті-решт «Буде Творець єдиним і ім’я Його – єдиним», в чому й полягає кінцева ціль творіння. А у Творця минуле й майбутнє дорівнюють одне одному. Тому Творець дивиться на створіння в його кінцевому стані, яким воно буде в кінці виправлення, коли вже включені в світ Нескінченності всі душі в усій тій досконалості, яка буде в кінці виправлення, вже їхня довершена форма існує там і ні в чому немає нестачі.

А от у створінь, – у отримувачів, – видно, що поки що бракує довершення того, що покладено на них довершити. І це зветься «...те, що створив Всесильний робити». Тобто, недоліки та гнів, що є суттю сказаного мудрецями: «Гнівливому не вдається нічого, крім гніву». А також «кожен ненажера гнівається», що є справжньою формою бажання отримувати в його істинному вигляді, наскільки воно є ганебним.

І всі виправлення, вони аби обернути його на «заради віддачі», що й є всією роботою нижніх. Адже до створення світу все було за суттю «Він й ім’я Його є одне». Тобто, хоча ім’я Його вже вийшло з Він, і розкрилося назовні, і вже називається категорією Його ім’я, все одно Він – Один. І в цьому сенс «один навпроти одного».