Стаття 6, 1987 рік
(переклад з івриту)
Зоар запитує, і ось його слова: «Сказав рабі Єгуда: «Оскільки Творець пообіцяв йому все це, сказавши йому: «Ось, Я з тобою, і берегтиму тебе всюди, куди б ти не йшов», то чому він не повірив, а сказав: «… якщо буде Всесильний зі мною». І відповів: «Проте, - сказав Яаков, - сон бачив я і сни, були між ними такі, що були правдивими, а були і неправдиві. І якщо справдиться, то знатиму, що сон той істинний». І тому сказав: «Якщо буде Всесильний зі мною, - як я снив, - і буде Творець мені Всесильним», кінець цитати.
І маємо зрозуміти проблему і також її розв’язання за методом духовної роботи, в тому плані, як це стосується нас: що таке сон, і що таке обітниця, яку дав Творець, і що то за умова, як сказав Яаков: «Якщо буде Всесильний зі мною… і буде Творець мені Всесильним», тоді він виконає обітницю.
І для того щоб з’ясувати все шляхом духовної роботи, потрібно згадати спочатку мету творення, яке вчинив Творець, а нею є «дати благо Його створінням». І це означає, що Творець гарантував дати створеним все благо. І ясно, що маємо зрозуміти, що якщо обіцяв їм дати все благо, певно намір Його був - дати людям те благо, що підходить саме людям.
Наприклад, ми бачимо, що добре для котів: коли вони ловлять миші та їдять їх, це й є благо для них. І ми не можемо сказати, що слід дати людям те благо, яке дається плазунам і гадам. Також і в людській категорії, що зветься «адам», серед них також є такі, що не мають поняття більшого ніж те, що є благом для неживого, рослинного й тваринного. І ясно, що тваринам, наприклад, дається благо, яке підходить їм. І якщо дадуть їм інше благо, це зватиметься злом. Оскільки немає в них келім щоб відчули в цьому смак. І також рослинне, і також категорія неживого, тобто в самій категорії людського слід розрізнити в ній неживе, рослинне, тваринне.
І це як написано в «Передмові до книги Зоар», п.33, такими словами: «Тож треба тобі знати, що всім задоволенням нашого Сотворителя є насолоджувати Свої створіння, в тій мірі, в якій створіння відчують Його, що Він – Той, Хто дає їм, Він – Той, Хто насолоджує їх. Саме тоді Він дуже тішиться ними, як батько, що втішається улюбленим сином тією ж мірою, якою син відчуває та визнає велич і піднесеність свого батька. І батько показує йому всі свої скарби, що приготував для нього».
І зі сказаного ми бачимо, що мета творіння, це дати благо Його створінням», і вона в тому, щоб досягли розкриття присутності Творця. І не щодо матеріальних насолод був намір, бо всі матеріальні насолоди, від яких живляться створіння до того, як приходять до досягнення келім віддачі, вони є лише, як написано в Зоар, тоненьким світлом з того, що впали іскри святості між кліпот. Це й є вся їхня життєва сила. Тоді як основні благо й насолода, вони одягнені в Тору та заповіді.
Однак для того, щоб насолода, яку Творець бажає дати створінням, була досконалою, сталося виправлення скороченням, яке є прихованням блага й насолоди, що існують в Торі та заповідях. (Проте, аби було існування світові перш ніж зможуть отримувати благо, хай втішаються допоки від тоненького світіння, яке впало між кліпот. І від цього живиться все у світі).
І завдяки прихованню є можливість для людини привчити себе, аби все, що вона робить, було на благо небес. Оскільки вона бажає служити Цареві без жодної оплати, тому що виконує Тору та заповіді без ніякого розкриття світла, яке зветься істинним благом і насолодою.
А після того, як призвичаїлася людина до того, щоб усі її наміри були заради віддачі, то потім, коли отримуватиме благо й насолоду, не буде в цьому «хліба сорому», тому що не отримує благо й насолоду заради особистої користі. Бо для власної потреби вона готова поступитися насолодами, оскільки бажає дати задоволення Творцю. А тепер бачить, що немає нічого, чого бракувало б Творцеві, тільки одного поки що не вистачає, і це – реалізувати Свою мету, тобто щоб створіння отримали б від Нього. І через це людина збирається тепер отримувати благо для того, щоб принести задоволення Творцю, бо тільки це може Творець взяти від нижніх, - те, щоб вони отримували від Нього благо й насолоду. І оскільки Творець бажає дати благо створінням, тому створіння також повинні давати благо Творцю, що називається тотожністю властивостей.
Однак для того, щоби прийти до тотожності властивостей, а це означає, що всі діяння людини будуть в ім’я небес, - це потребує великих зусиль, тому що повністю протирічить природі. Адже людину створено з бажанням отримувати задоволення собі, що називається бажанням отримувати для своєї користі. І кажуть їй, що вона повинна скасувати це своє бажання, і слід їй придбати нове клі, що називається бажанням віддавати. Тоді не кожна людина удостоюється цього, тобто щоб змогла здобути такі келім, придатні до того, щоб перебувало б в них вище світло.
А для того, щоб людина змогла прийти до бажання віддавати, кажуть мудреці: «Створив Я зле начало, створив Я для нього Тору-приправу». Тобто саме завдяки Торі людина може прийти до келім віддачі. І також є уривок зі слів мудреців (з трактату «Сукка», 52), які кажуть так: «Сказав рабі Шимон бен Леві: «Зле начало людини постає проти неї кожного дня і бажає вмертвити її, як сказано – спостерігає грішник за праведником і бажає вмертвити його, - і якби Творець не допоміг би їй, не подолала б його. Як сказано: «Творець не залишить нас в його руці», - де йдеться про бажання отримувати, тому що [через нього] людина відокремлена від Творця, як відомо, бо в духовному розбіжність властивостей розділяє духовне надвоє. І як сказано в «Передмові до книги Зоар»: «Проте треба зрозуміти спочатку сутність нечистоти і кліпот: чим вона є. І знай, що це - велике бажання отримувати, яке, як ми говорили… і дав його системі світів АБЄА нечистоти. І стали ті через нього відокремленими від Творця і від усіх світів святості. Через це й звуться кліпот «мертвими», як сказано, «жертвоприношення мертвим», так само і грішники, які тягнуться за ними». Як сказали кабалісти: «Грішники за життя свого звуться мертвими», бо бажання отримувати, що вкарбовано в них, протилежне за властивостями святості Творця. Воно відділяє їх від життя життів, і вони далекі від Нього (хай благословиться) абсолютно, бо в Нього немає й тіні отримання, а лише і виключно – віддача. А в кліпот немає анітрішечки віддачі - лише отримання собі, виключно для свого задоволення, і немає протилежності властивостей більшої за це».
І випливає зі сказаного: для того, щоб людина прийшла до тотожності властивостей аби змогти отримувати благо й насолоду від Творця, людині потрібні великі зусилля і велика допомога з небес, щоб могла вона перемогти зло, що в її нутрі, яке є бажанням отримувати і щоб мати можливість користуватися ним з наміром заради віддачі. І є багато людей, які цього не удостоїлися. А той, хто таки заслужив такого, то це дійсно є великими дивами.
І тепер потрібно нам з’ясувати те, що ми запитували стосовно написаного про Яакова: чому це хоче нас навчити на шляху Творця, - те, що Тора розповідає нам про його сон і про обітницю, яку дав, і про те, що обіцянка була обумовлена тим, що він сказав «якщо буде…».
Ось каже нам писання: «І прокинувся Яаков від сну свого, і сказав… і взяв той камінь, який поклав собі під голову…» Відомо, що каменем зветься малхут, і малхут називається вірою. Тобто те, що людина хоче зрозуміти, а розуміння називається «рош» (голова), тоді вона бере це розуміння, що є в її голові і кладе собі під голову, тобто віру людина робить головою всьому, а розуміння й знання своє кладе нижче голови. Виходить після цього порядок такий, що віра вгорі, а знання внизу.
І це називається вірою вище знання. І можемо пояснити це тим, що написано: «І взяв з каменів цього місця і поклав собі під голову». А те, що написано: «І поставив його як «мацева» (пам’ятний знак)», означає це, що віру вище знання зробив, щоб була вона його «мацав» (стан). «Мацева» від слова «мацав». Тобто, що його стан, коли він бажає звести будову святості, буде у вірі вище знання.
І це те, що написано: «І дав Яаков зарок, сказавши: «Якщо буде Всесильний зі мною... і буде Творець мені Всесильним».
А Зоар запитує про це, - чому не повірив, а сказав «якщо буде…» І відповідає, - бо сказав Яаков: «Сон бачив я…», а сни, - є серед них правдиві, і є серед них неправдиві, то якщо справдиться, тоді знатиму, що сон правдивий був.
І необхідно пояснити поняття цього світу і світу прийдешнього за методикою духовної роботи. Ось, цей світ подібний до сну, тобто як його тлумачать, так він і існує, як сказали мудреці: «Усі сни слідують за устами (тлумаченням)», як сказано – «як розтлумачив нам, так і було». І в простому сенсі важко зрозуміти це, тобто, як люди пояснюють сон, так він і реалізується. А відповідно, – навіщо мені сидіти й постити через поганий сон. Є простий спосіб, коли можна піти до людей, друзів своїх, і вони певно розтлумачать цей сон на добро, як сказали мудреці, що всі сни слідують за устами. І певно що є пояснення в простому сенсі.
А ми розтлумачимо це шляхом духовної роботи. Ось, Творець створив світ аби дати благо Своїм створінням. А для того, щоби в добрі й насолоді не було сорому, тому й існує людина в цьому світі, що є місцем роботи, щоб змогла досягти келім віддачі, і завдяки їм отримувала б усе заради віддачі. І через це немає тут місця для сорому, оскільки людина отримує все тому, що це заповідь.
І це те, що каже Зоар: «Творець пообіцяв Яакову все благо». Але це Він говорив до нього через сон, тобто в цьому світі, що подібний до сну, інакше кажучи, - так, як людина тлумачить його. Якщо людина діє згідно з думкою Тори, виходить, що дає добре пояснення тому, що Творець пообіцяв, тим, що створив світ з наміром дати благо створінням Своїм. Але ця обіцянка, вона у вигляді сну, тобто тим, що людина розтлумачить цю обіцянку дати благо так, що Творець бажає віддавати, - вона дасть таке пояснення: як Творець є Тим, хто віддає, так само і людина робитиме все виключно заради віддачі.
І це зветься, що обіцянка, яку дав Творець давати благо, вона тільки якщо людина також дасть розв’язання їй, тобто даючи благо. І це як сказали мудреці: «Як Він милосердний, так і ти милосердний». І зовсім інше, якщо людина не дає тлумачення цьому сну, і те, що Творець пообіцяв, це – давати благо створінням, а вона бажає все навпаки, тобто хоче отримувати заради отримання.
Виходить, що людина «розгадує» його на зло. І таким чином добро, яке Творець бажає дати, не може існувати через те, що вона не підготувала відповідні келім, щоб була можливість благу й насолоді увійти в них, тобто щоб не було роз’єднання між ними, бо, як відомо, розбіжність властивостей розділяє духовне надвоє.
І зі сказаного зрозуміємо, чому сон слідує за тлумаченням. Сенс цього той, що обіцяне Творцем, - дати благо Своїм створінням, - залежить від роботи людини в цьому світі, бо цей світ лише сну подібний, і все залежить від тлумачення, як його розв’язують. Тобто, якщо рішення в цьому світі – на добро, тобто коли в людини всі її діяння на добро, що означає – на віддачу, тоді та обіцянка, якою Творець гарантував дати благо, справдиться. А якщо тлумачення йде за злим началом, тоді сон, що є роботою в цьому світі, щоб Творець дав благо, не зможе існувати. І згідно з цим можемо зрозуміти те, що сказали мудреці, - «всі сни слідують за устами (тлумаченням)». Отже, якщо людина промовляє своїми устами добрі речі, тобто завжди каже, що потрібно чинити добрі дії, а це, - щоб усе було в ім’я небес, а не для особистої користі, - тоді реалізується добрий сон, тобто людина удостоїться, як сказали мудреці: «Світ свій побачиш за свого життя, а кінець свій – в житті світу прийдешнього».
Але якщо уста людини розтлумачили на зло, коли каже вона, що необхідно дбати про особисту користь, тоді це поганий сон, тобто пояснила сон на зле. Виходить з цього, те, що гарантував Творець дати благо й насолоду, дав це у вигляді сну, тобто у вигляді цього світу, що подібний до сну.
А тепер зможемо зрозуміти умову і обітницю, і те, яка важливість є у обіцянки, що сказав, - якщо Творець зробить все, що пообіцяв мені, - і що то за велика річ, яку він зробить? - як написано: «І цей камінь, який я поставив як пам’ятний знак, буде домом Всесильного».
Отже, зі сказаного виходить, що те, що написано: «І взяв з каменів цього місця», має пояснення, що взяв «аванім» (камені), тобто «аванот» (розуміння) й усвідомлення, і погляди з цього місця. Адже в кожного є його погляди. І згідно з розумінням кожного, слід йому йти шляхами Творця тільки туди, куди розум його зобов’язує, а не йти проти свого знання. І кажуть, - тому дано нам знання, щоб зрозуміли ми те, що ми робимо. І людина бачить, що при тому, що в кожного є інше розуміння, але оскільки Творець створив створіння в природі бажання отримувати, існує тут лише одна думка, тобто себелюбство, але кожен реалізує своє себелюбство в особистому розумінні. Але з боку однаковості, що в них є лише бажання отримувати і не більше. І це як написано: «І взяв камінь», один камінь.
Тобто, як указано вище, розуміння, тобто камінь, «поклав під голову». А в голову взяв віру. А розуміння – нижче за віру. І зарок був: «якщо», - «якщо буде Всесильний зі мною», тобто удостоїться зустрічати Шхіну і як написано: «і буде Творець мені Всесильним». І все одно я не візьму це як основу, а буде вся будова мого дому Всесильного базуватися на категорії віри вище за знання. І це те, що написано: «А камінь, який поставив я пам’ятним знаком», як зазначено, «буде домом Всесильного».
А тепер зрозуміємо важливість обітниці, коли сказав, - якщо Творець допоможе йому добрим тлумаченням, тобто якщо він отримає келім віддачі, гідних того, щоб у них облачилося вище благо, що зветься зустріччю Шхіни, - все одно він хоче користуватися лише каменем, який взяв з самого початку і зробив його, щоб було це йому пам’ятним знаком. Тобто, камінь, який був під його головою. І тоді обітницею буде, що попри те, що удостоїться, щоб «Всесильний був зі мною і буде Творець мені Всесильним», а цей камінь, який поставив я пам’ятним знаком, буде домом Всесильного, - бажає він залишатися в категорії віри, навіть якщо стануться для нього всі розкриття. Виходить, що віра існує і в катнуті, і в ґадлуті. І бачимо з цього важливість віри, адже обіцянка була, що навіть у великому стані, в ґадлуті, не відступиться від віри.