160. І весь народ стоїть перед тобою
(переклад з івриту)
Тиждень глави «Ітро», Беер-Шева, 1962 р.
«І весь народ стоїть перед тобою з ранку до вечора».
Але чи можна так говорити, адже кожен суддя, який звершує істинно правдивий суд, навіть одну годину, зараховує йому Писання, наче займався він Торою весь день, і неначе став учасником в дії творіння разом з Творцем, про що сказано: «І був вечір...» Раші пише: «І чи спаде тобі на думку, що Моше сидів і судив увесь день? А Тора його – коли робилася? Отже це - щоб сказати тобі: кожен суддя, який звершує істинно правдивий суд...» І в трактаті «Сангедрін»: «Сказав рабі Шмуель бар Нахмані: «Сказав рабі Йонатан, - кожен суддя, який звершує істинно правдивий суд, поселяє Шхіну в Ісраелі, як сказано: «Всесильний стоїть в громаді Творця, в середовищі Всесильного судитиме». А кожен суддя, який не судить істинно правдивим судом, спричиняє Шхіні, що вона відходить від Ісраеля, як сказано: «Через пограбування бідних і через стогін злиденних нині постану, сказав Творець» і т.д.
А в трактаті «Бава Батра» (8:2): «І ті, хто осягли, сяятимуть як сяйво небосхилу», - це суддя, який звершує істинно правдивий суд, і збирач пожертвувань. І пояснив Раші: збирач пожертвувань – той, хто розуміє бідняка.
А в трактаті «Меґіла» (15:2): «Сказав рабі Ельазар: «Сказав рабі Ханіна, - в майбутньому стане Творець вінцем на голові кожного з праведників, як сказано: «У той день буде Творець воїнств вінцем краси»...
Що означає «вінець краси і корона слави» тим, хто виконує бажання Його і покривають славою Його. Може це всім? Писання каже: «Решті народу Його», - тому, хто розцінює себе як «решту», а також «духу суду», - це той, хто судить своє зле начало (і пояснив Раші, - примушує його повернутися в каятті). І «тому, хто сидить в судилищі», - це той, хто звершує істинно правдивий суд, «...і мужності», - це той, хто переборює своє зле начало (і пояснив Раші, - не йде за ним зробити гріх).
Ми бачимо, - щодо того, хто звершує істинно правдивий суд, є чотири визначення:
1) У трактаті «Шабат»: став наче співпрацівником Творця в дії творіння.
2) У трактаті «Сангедрін»: поселяє Шхіну в Ісраелі.
3) У трактаті «Бава Батра»: він з тих, що осягли і сяятимуть як сяйво небосхилу.
4) Що він удостоїться того, що написано: «В майбутньому стане Творець вінцем на голові кожного з праведників».
І слід зрозуміти все це в аспекті духовної роботи. Так от, щодо того, хто звершує істинно правдивий суд, маємо зрозуміти, що це за уточнення: «істинно». Хіба існує два види правди? і що це за правда, що «не істинна»?
А для того, щоб зрозуміти сказане вище, упередимо це словами мудреців: «Вчили наші вчителі, - завжди хай бачить себе людина наполовину винною і наполовину виправданою. Виконала одну заповідь, - щаслива, що схилила себе на шальку заслуг, вчинила один прогріх – горе їй, що схилила себе на шальку провини, як сказано: «І один грішник погубить багато добра», через один гріх, яким згрішив, занапащається через це багато добра» (трактат «Кідушін», 40:2).
І маємо запитати, - якщо людина сама знає, що має вона небагато заслуг і багато прогріхів, як можна сказати, що вона – половина на половину, адже вона сама знає, що це неправда. І взагалі, як це – привчати говорити неправду, адже «Зізнання судимого подібне до ста свідків», то як це сказали, щоб бачити себе «половина на половину»?
Тож ось, в трактаті «Сукка» (52:1) наводить Ґемара: «В час прийдешній приведе Творець зле начало й заб’є його перед праведниками і перед грішниками. Праведникам здається воно як висока гора, а грішникам здається як волосина».
І слід зрозуміти, що ж є правдою: чи воно як волосина, чи як висока гора. І там наводить Ґемара про той випадок з Абайє: «Прийшов той старий, і вчив його, - кожен, хто більший за ближнього свого, і зле начало в нього більше за того».
І можна запитати, чи не сказали мудреці: «Заповідь веде за собою заповідь» (і пояснює вчитель наш Овадья з Бартенури: «Хто виконує одну заповідь, легко йому виконувати інші»). А тут він каже, що «кожен, хто більший за ближнього свого (і певно, що «велич» тут мається на увазі – в заповідях), і його зле начало більше за того». Якщо зле начало більше, то важче йому виконувати заповіді. Тож як це сказали, що «заповідь веде за собою заповідь»?
І ось, відомо, що дана нам заповідь вибору, і що завдяки вибору ми зможемо отримати благо, котре Творець уготував для створінь, і це й є метою творіння, - дати благо Його створінням. А для того, щоб не було «хліба сорому», дано нам вибір на час стану приховання.
А сам вибір є актуальним саме в той час, коли зло й добро рівної ваги, тоді людина в силах розсудити між ними. Але ж якщо зло більше за добро, немає місця якомусь рішенню, бо зло саме вже вирішило тим, що воно більше за добро, і вже не в силах людини щось вирішувати.
І Рамбам пише так: «І річ ця є великим принципом і вона є стовпом Торі та заповідям, як сказано: «Дивись, дав Я...» Тобто, що право тепер за вами, і все, що забажає людина зробити з дій людських, хай робить. Адже Творець не примушує людей, і не наказує їм робити добро чи зло, а все передано їм», кінець цитати. І все це можна сказати лише тоді, коли немає у зла більшої сили ніж у добра.
І цим пояснимо те, що сказали: «Завжди хай бачить себе людина наполовину винною й наполовину виправданою». І не йдеться тут про те, як стоятиме людина перед «вищим судом», бо там буде з нею інший розрахунок. Тобто, коли побажають судити її, скільки їй належить винагороди і скільки покарання, - судитимуть її за тими гріхами та заповідями, котрі зробила.
А тут, в цьому світі, те, що сказали щоб бачила себе людина наполовину винною й наполовину виправданою, мається на увазі – як поводитися в цьому світі, бо людина може сказати, що оскільки має вона багато прогріхів, і, природно, зло її більше за її добро, то вже не сила їй переважити на добро, бо зло вже переважило добро на зло.
Однак, слід сказати їй, що в справі духовної роботи все насправді не так, як вона бачить, хоча й дійсно є в неї багато прогріхів, але по правді кажучи, - тобто що стосується вибору, - немає в її зла більше сили ніж у добра. Тобто, якщо добро в ній дуже маленьке, то і у зла немає більше сили ніж у добра, бо сили мусять бути рівними, інакше не йшлося б про вибір. Тому не дали сил злу її більше ніж є сил у її добра.
І це є поясненням слів «кожен суддя, який звершує істинно правдивий суд». Бо властивість «суддя», в поняттях духовної роботи, існує в кожній окремій людині з Ісраеля, як пояснено (в статті «Нещастя приходять у світ лише для судей Ісраеля»).
І людина, коли вона має зробити якесь діяння, наприклад, коли їй треба дати якійсь установі велику пожертву, тоді перед нею дві думки.
Одна сторона стверджує, що оскільки ця установа є місцем необхідним, і треба намагатися, щоб вона мала стабільне існування, адже багато людей мають користь від неї, і ця установа потребує наразі серйозної підтримки, бо якщо не дістане її, вона може деградувати, і після великих зусиль, котрі вклали в неї, судилося їй занепасти.
І лише тим, що внесе наразі людина великий вклад, як діями, так і грошима, установа зможе продовжити існувати, тож варто було б взяти на себе цей труд.
А інша сторона твердить, що людина дуже зайнята своїми справами, і якщо подумає зробити якесь зусилля на благо тій установі, тоді її справи підуть за вітром.
А скільки довелося труждатися аж поки досягла вона того статусу, який має нині, і скільки коштувало їй крові й поту, принижень для власної гідності, тим, що доводилося упокорювати свій дух перед близькими та приятелями, щоб допомогли їй. І хвала Богові, мала щастя, і нині вже вважається однією з людей найповажніших у місті. А тим, що облишить свої справи, - хто знає, до якого стану може дійти.
І навіть якщо ця людина не вирішить взяти на себе бути однією з керівництва установи, а тільки дасть велику пожертву, тобто візьме участь лише грошима, не втручаючись сама в справу, аби діяти в самій установі, - але ж як вона може витратити велику суму зі своїх активів?
Адже тим, що вона витратить значну суму, то її бракуватиме в процесах її бізнесу, бо гроші завжди треба вносити, а не витрачати, і як відомо, сплачуючи готівкою, можна придбати товари дешевше. А також, якщо замовляє товар на якійсь фабриці, то коли платять готівкою, швидше отримують замовлене. Тому не можна їй брати участь в цьому навіть і грошовою пожертвою.
І людина повинна тепер розсудити, адже вона стала суддею, щоб звершити суд між двома сторонами і сказати, чия правда. І зрозуміло, що вирішити важко, тому що є рація в обох сторін, і на перший погляд обидві праві. Тому необхідно звершити істинно правдивий суд, тобто вдивитися у внутрішню суть речей, чи варто поступитися частковим заради загального.
І проблема рішення виникає саме тоді, коли обидві сили рівні між собою, тобто якщо одна сторона не сильніша в плані нагальності реалізації, ніж друга, і тоді можна сказати, що людина має вирішити на користь того, кому більш варто надати допомогу. Але якщо одна сторона слабша, тоді не варто й обговорювати, як вирішити справедливо, бо зрозуміло само собою, що треба допомогти тому, кому, як вірять, допомога необхідніша.
Так і тут, коли людина має перебороти своє зле начало, і бачить, що є в неї багато гріхів і мало заповідей, тоді вона думає, що оскільки має вона більшість гріхів і меншість заслуг, виходить отже, що зло вже має силу панувати нею, тому що більшість перемагає.
І через це їй не треба робити жодних зусиль щоб змогти подолати зло в собі, тому що не має вона можливості перемогти більшість, і виходить, що робота її буде марною.
Тому про це кажуть мудреці, що хоча й правда те, що людина бачить, що більшість за злом, а меншість – за добром, то це вона бачить з причини тих діянь, котрі робила, а щодо діянь, то є в неї більше злих ніж діянь добрих.
Але по правді кажучи, тобто якщо подивитися в суть діянь, то свідчать нам мудреці, що не дають з небес злу більше сили, ніж дають сил добру, що в людині, тому що вага їхня повинна бути рівною, щоб змогла вона переважити ці терези.
Тому за те, що зробила вона багато поганих вчинків, - про це судитимуть її в світі прийдешньому. Тобто, коли хочуть покарати її за діяння, тоді беруть до уваги кількість вчинків.
Але ж коли людині, в цьому світі, потрібно йти шляхами Творця, тоді весь час, поки вона в цьому світі, є в неї вибір, тобто Творець не дав злу більшу силу ніж є у її добра. Тому вони завжди в стані половина на половину.
І з цього зрозуміємо те, що сказали мудреці: «У час прийдешній приведе Творець зле начало й заб’є його перед праведниками і перед грішниками. Праведникам здається воно як висока гора, а грішникам здається як волосина».
І запитали ми, якою є істинна його форма. То згідно зі сказаним вище, зрозуміло буде нам, в простій схемі, що оскільки Творець дав злу сили тільки відповідно до величини добра, виходить, що у праведників, які мають багато заслуг, то щоб вага була рівною, тому зло, що в них, тобто зле начало, повинно також відповідати величині добра. Тому й сказали, що «здається їм як висока гора».
Тоді як щодо грішників, чиє добро лише «як волосина», само собою що й зле начало їхнє не більше ніж «як волосина».
І з цього зрозумій те, що той старий вчив Абайе: «Кожен, хто більший за свого ближнього, і його зле начало більше за того». І ми запитали: адже є в нас правило, що «заповідь веде за собою заповідь». Якщо так, то той, хто став великим, - це певно завдяки тому, що виконував заповіді, то чому примножилося зло, що в ньому? Адже відповідно до сказаного вище, добро повинно було б переважити.
Але, оскільки має бути вибір, і якби не збільшили б йому зло в тій мірі величини добра, яку він має наразі, то ясно, що добро вже переважило б щоб чинив він тільки добро. Тоді немає йому більше роботи у виборі, а вся велич людини виражається в тому, що вона має силу все більше вдаватися до вибору.
І це те, що сказали: «За мірою страждання й оплата», бо зусилля – вони лише під час вибору. Тому мусять додавати йому щоразу більше зло, щоб було йому що переважати.
І цим слід пояснити те, що сказали мудреці: «Кожен суддя, який звершує істинно правдивий суд, стає учасником в дії творіння з Творцем». Як написано в Зоар: «І сказати Сіону «амі» (народ мій) ти», не читай «амі», а «імі» (зі Мною) ти» - бути співпрацівником зі мною. Як Я створив небо і землю словом Своїм, як написано: «Словом Творця небеса утворені», так само і ти, коли словами мудрості своєї утворив нові небо і землю. Щасливі ті, хто трудяться в Торі».
І справа в тому, що тим, що людина звершує істинно правдивий суд, вона може переважити на добро, і тоді удостоюється отримати добро та насолоду, які уготовив Творець для створінь, що і є причиною створення світу. Виходить, що людина робиться співробітником Творця в тому, що Творець бажає дати, а створіння будуть здатні отримати, і цим утворюється співпраця.
У той час, як коли не судитимуть правдивим судом, вони не зможуть виправити свої діяння, і, само собою, не зможуть отримати благо, котрим Творець бажає дати задоволення створінням. І через це вище благо залишиться вгорі, і не розкриється нижнім ім’я Добрий і Добродійний, і тоді не прийде до завершення мета творіння.
Тоді як, якщо нижні здатні отримати досконалість вищого блага, тоді створіння приходить до своєї довершеності. Отже, людина робиться співробітником Творця тим, що отримає те, що Творець бажає дати.
І у той же спосіб зрозуміємо те, що сказали мудреці: «Кожен суддя, який звершує істинно правдивий суд, поселяє Шхіну в Ісраелі». І пояснення, як і сказано вище, що тим, що людина виправить свої діяння, вона спричинить те, що Шхіна перебуватиме в Ісраелі. І це так, як сказали: «Виконав одну заповідь, - щасливий, що переважив себе і весь цілий світ на шальку заслуг», бо спричинив своїми діяннями, що буде розкриття вищої віддачі нижнім.
І цим також з’ясовується те, що сказали: «Кожен суддя, який звершує істинно правдивий суд... сяятимуть як сяйво небосхилу». Тобто, як зазначено вище, виправленням своїх діянь удостоюються, що буде дано їм вище благо, і це сяятиме над ними, як сяйво небосхилу.
А також удостояться, що Творець буде «вінцем на голові кожного з праведників», бо кожен, хто прийме рішення на добро, удостоїться вищої досконалості. А це те, що перебуватиме над ним Творець, і побачить, що Він покриває і обгортає, і захищає його. Адже це відомо, що Творець бажає дати створінням все благо, однак ми не готові отримати. Бо бажання Творця, воно – щоб в Його дарунку не було б жодного недоліку, тому Він хоче, щоб ми отримували тільки завдяки своїй роботі.
Але якщо не заробимо собі багато заслуг, тоді буде нам важко переважити на шальку добра, адже зло в нас вже приходить до надто великої міри. Тому зробив Творець виправлення, щоб завжди були зло й добро нарівно.