87. Шабат шкалім

Почуто 26 адара (7 березня) 1948 року

(переклад з івриту)

У «шабат шкалім», коли увійшов для «кідуша» (благословення суботи)... сказав, що звичай був у адморів (хасидських лідерів) в Польщі, що всі багачі приїжджали до них на «шабат шкалім», аби отримати від них шекель (монету).

І сказав, що це натяк на те, що не може бути знищення Амалека без «шкалім» (шекелів). Тому що перш ніж отримують шкалім, не існує поки що кліпи Амалека. А коли беруть шкалім, тоді приходить велика кліпа, що зветься Амалек, і тоді починається робота «стирання» Амалека, [робота] Моше, бо перед цим немає чого стирати.

І додав до цього пояснення, про те, що сказав Маґід із Кожніца (Козеніце) про слова, що говорять в завершальній молитві «Неіла» в Йом Кипур: «Ти відділив людину «мі-рош» («з самого початку», або ж «від голови») – і визнаєш її, щоб стояла перед Тобою».

І запитав про це Маґід, – як можливо стояти без голови, адже сенс такий, що відділив голову від людини. І як може бути таке?

А пояснюється, що розв’язання питання таке: «Коли лічитимеш (букв. «піднімеш голову») синів Ісраеля», – цим притягують категорію «рош» (голова), за умовою, якщо дають половину шекеля. Тоді, завдяки цьому, удостоюємося «рош» (вищої частини парцуфа).

А потім запитав … чому приготовлено для кідуша питва більше ніж їжі. І це негаразд. Бо заведено, що має бути, щоб «їжа переважала питво», бо питво дається аби лиш доповнити їжу, як сказано: «Поїв, і наситився, і благословив». Але так не вийде, якщо питво перевищує їжу. І пояснив, що їжа вказує на хасадим, а питво означає хохму.

І ще сказав, що субота перед настанням місяця адара включає весь місяць адар. Тому «коли настає адар, примножуємо радість». І сказав, що є різниця між суботою та святковим днем. Субота називається «любов», а свято називається «радість». І відмінність між радістю та любов’ю та, що любов є суттю, а радість, вона лише наслідок, що народжується від якоїсь причини. Причиною є суть, а наслідок є лише породженням суті. Тому субота зветься «любов’ю і бажанням», а свято – «радістю та веселощами».

І ще сказав пояснення про те, що рабі Йоханан бен Закай відповів своїй дружині, що «Я – немов міністр перед Царем, а він, – рабі Ханіна бен Доса, – немов раб перед Царем. Тому є в нього можливість молитися». І, на перший погляд, мало б бути навпаки, що міністр має більшу силу впливати своєю думкою на царя, а не раб.

Але «міністром» називається той, хто вже удостоївся особистого управління. І тому він не бачить необхідності в молитві, – адже все добре. Тоді як «рабом» називається той, хто на ступені винагороди та покарання. Тож у нього є можливість молитися, оскільки бачить, – поки що є йому що виправляти.

І додав до цього пояснення зі слів, наведених в трактаті Талмуду «Бава Меціа». Написано там, як одне теля, якого вели на забій, пішло, й уткнулося головою в поділ одягу рабі і заплакало. Сказав йому рабі: «Іди, для цього ти створений». Сказали: «Оскільки не зглянувся, прийдуть на нього страждання». А сказане «Для цього ти створений» означає особисте управління, коли нема чого додати і що відняти, і де страждання також визнаються поліпшеннями. Тому притягнув на себе страждання. І Ґемара каже, що звільнився від страждань тим, що сказав: «І милосердя Його на всіх Його створіннях». Одного дня служниця рабі підмітала будинок та викинула щурят, які були там. Сказав їй: «Залиш їх. Написано: «І милосердя Його – на всіх Його створіннях». Бо збагнув тоді, що і молитва залишається навічно. Через це з’явилася в нього можливість молитися. І тому пішли від нього страждання.

А на виході суботи дав пояснення про те, що говорить Зоар про вислів: «Адже Яаков обрав його Творець». Хто обрав кого? І відповів Зоар, що «Творець обрав Яакова». І сказав, – запитання Зоар таке, що якщо Творець обрав Яакова, виходить, що Яаков не зробив нічого, а все це було під особистим управлінням. А якщо Яаков вибрав, то виходить, що це Яаков діяв, – тобто це вже в умовах винагороди й покарання.

І відповів, що спочатку людина повинна почати, шляхом винагороди й покарання. А коли закінчує цей етап винагороди й покарання, тоді удостоюємося й бачимо, що все було особистим управлінням, «бо Він один робить і робитиме всі діяння». Але перш ніж людина завершить свою роботу у винагороді й покаранні, неможливо зрозуміти особисте управління.

І в неділю вночі після уроку сказав пояснення про хитрість Яакова, те, що написано про Яакова: «Прийшов брат твій обманно». І, зрозуміло, не було тут брехні, інакше не було б написано про Яакова: «вибранець серед праотців», якби був брехуном. А пояснюється його хитрість тим, що коли людина робить якусь мудру річ, її намір не ради самої мудрості, а щоби отримати з цього якусь користь, яка їй необхідна. Але бачить, що прямим шляхом неможливо цього досягти. Тому вона вдається до якогось мудрого прийому, щоби досягти те, що їй необхідно. Це називається мудрістю.

І це пояснення вислову «Будь хитрий розумом», тобто мудрість завдяки розуму. Це означає, – те, що він хоче здобути мудрість, це не заради самої мудрості (хохма), а завдяки зовсім іншому, такому, що змушує його притягнути [світло] хохма. Тобто, бажає притягнути його, щоб доповнити хасадим.

Адже перш ніж хасадим досягають світла хохма, вони перебувають у малому стані, – «катнут». Але потім, коли людина притягує світло хохма, і, незважаючи на це, надає перевагу хасадим перед світлом хохма, тоді видно, що хасадим важливіші за хохму. І це називається ҐАР біни, суть якого: те, що користується хасадим, – це за власним вибором. І це означає «мудрість завдяки розуму», оскільки в ІШСУТ¹ хохма розкривається в категорії ВАК, а в парцуфі Аба ве-Іма² розкривається хохма тим, що вони підвищують цінність хасадим і залишаються в хасадим. Але навіть хоча біна й у стані виправлення «хафец хесед» (бажає «хеседу» – віддачі), але сам вибір, коли вона вибирає хасадим, не вважається, що це через друге скорочення³, коли немає хохми. Тоді як у великому стані, «ґадлут», коли з’являється хохма, тоді хасадим, якими вона користується, – це через власний вибір.