Що означає в духовній роботі, що келих благословення має бути повним

Стаття 38, 1990 рік

(переклад з івриту)

Зоар (глава Пінхас, стор. 241, і Сулам п.630) говорить так: "Повний" – сказано про келих благословення, це те, що написано: "Келих, повний благословення Творця", і людина має бути цілісною, так, як "І прийшов Яаков неушкодженим". І щоб не було в неї жодної вади, бо "кожен, в кого є вада, хай не наближається". Так само і літери "алеф-ламед-мем" ("ілем" - німий) з "юд-гей" – є літерами слова Елокім. І воно за ґематрією як слово "кос" (тут – "келих"), тобто 86. І тому келих має бути повним, бо прочитай назворот слово "ілем" – і вийде "мале" (повний), бо "кос" за ґематрією – "мале" плюс "юд-гей". Кінець цитати.

І маємо зрозуміти:

1 На що вказує нам тим, що коли вливають вино в келих і той робиться повним, це зветься "келих, повний благословення Творця". Тобто, якщо келих не наповнений вином, не може здійснитися благословення Творця?

2. Що означає сказане: "Так само і людина має бути довершеною, як келих з вином", - що він нам додає цим, адже якщо келих вже наповнений благословенням Творця, навіщо й людині треба бути такою, бо виглядає так, що інакше вона не зможе отримати благословення. Коли так, щодо кого називається келих "благословенням Творця", і чи потребує келих благословення?

3. А найскладніше те, що сказано, що й людина має бути досконалою, як написано:: "Бо кожен, в кого є вада, хай не наближається". Що означає, що той, в кого є вада, вже не здатен наблизитися до Творця. Виходить, відповідно, що той, кому бракує якогось органу, вже не може наблизитися до Творця, і він мусить залишатися на віддалі від Творця, і вибору в нього немає.

4. На що вказує нам тим, що говорить: "ілем" і "мале" – ті ж самі літери, а келих – ґематрія "мале "юд-гей".

І щоб зрозуміти все наведене вище, треба нам згадати весь порядок духовної роботи, котру дано нам виконувати, як написано: "… що створив Всесильний щоб робити". І говорили ми вже кілька разів про те, що є перед нами поняття, котрі протилежні одне одному. І вони звуться:

а) мета творіння, котрою є бажання насолодити створіння, тобто, щоб створіння отримали добро та насолоду;

б) виправлення створіння, щоб створіння намагались віддавати Творцю, щоб Він відчував задоволення, тобто з того, що бажання отримувати для себе бажає насолоджуватись, і це бажання Творець дав людині, і цим бажанням вона поступається, а все її бажання – щоб Творець насолоджувався.

Виходить, що обидва протилежні одне одному. Тому є важка робота, щоби прийти до цього бажання, що зветься "бажання принести задоволення Творцеві", і поступитися бажанням отримувати для себе. І для того, щоб була можливість людині вийти з-під влади бажання отримувати, повинні почати з ло лішма, тобто ради власної користі. Тобто тим, що буде виконувати Тору та заповіді, буде мати винагороду в цьому світі, як написано в Зоар: "Щоб було йому життя і здоров’я, і заробіток". Інакше не існуватиме для людини можливості втішатися матеріальним життям в цьому світі. І коли людина вірить в це, вже є в неї Той, Хто зобов’язує її виконувати Тору та заповіді, і це зветься, що вона вірить в винагороду та покарання. Тобто, вона виконує Тору та заповіді через те, що боїться покарання і сподівається отримати винагороду.

А іноді винагорода та покарання набуває для людини вигляду винагороди та покарання в світі прийдешньому, де є поняття раю та пекла. І це є причиною, котра зобов’язує виконувати Тору та заповіді. І позаяк "від ло лішма приходять до лішма", тобто, світло що в Торі, світить людині, що мовляв, є винагорода й покарання іншого виду, коли винагородою є - заслужити злиття з Творцем. І тоді є можливість удостоїтися відчути велич Царя, і людина сподівається цієї винагороди. А покаранням називається тоді те, що коли вона бачить і відчуває, що відділена від Життя життів, і це, - те, що відчуває, що вона віддалена від Творця, є для неї найбільшим покаранням.

Виходить, що також і в час, коли людина вже отримала якесь відчуття від Тори та заповідей, те, що дає їй ло лішма, коли починає відчувати іноді велич Творця. І це спричинює людині бажання анулюватися перед Ним, "як свічка перед смолоскипом". І людина не може тоді зрозуміти, чому вона бажає наразі скасувати себе перед Ним, і анулювати все своє існування перед Творцем. Це приходить до неї, як наче щось природне. Тобто, вона навіть не розуміє, що з нею раптом сталося, що вона бажає анулювати себе, але в реальності воно саме так. І це зветься "пробудження згори", до чого рука людини й торкнутися не може. Тобто, поняття "рука" означає осягнення, від виразу "що досягне рука". Тобто, людина не розуміє, чому вона бажає буквально скасувати себе перед Творцем.

Але потім, коли пробудження йде від неї, і людина починає жадати прийти до анулювання себе перед Творцем, і хоче тепер досягти того відчуття, яке у неї було під час підйому, тоді починає бачити, наскільки вона далека від цього. І всі її органи чинять опір таким ідеям, тобто відмовитися від власної користі, і щоб всі турботи були тільки про те, як принести задоволення Творцеві.

Тоді людина бачить, що світ померк в її очах, і не знаходить жодної можливості принаймні від чогось отримати життєву силу. І тоді вона усвідомлює, що знаходиться в стані падіння і ницості. Коли вона бачить, що ні в кого немає таких поганих думок, коли доходить до такого падіння. І хоча людина має вірити вірою мудреців, що ці думки приходять згори, тобто, вгорі хочуть, щоб ця людина, що наразі бажає наблизитися до Творця, - щоб отримала падіння, тому що те, що вона дістає падіння, – необхідно для того, щоб відчула потребу в тому, щоб Творець підніс її.

І це так, як написано: "Зі сміття піднесе бідняка" (Псалми 113:7). Тобто, саме тоді, коли людина відчуває, що знаходиться в смітті, тобто у всіх тих речах, на які дивилася, як на відходи, котрі є їжею для тварин, які харчуються відходами, тим, що люди викидають у сміття, кажучи, що це не підходить для харчування людей, як і вона сама говорила під час підйому.

Але зараз, коли Творець хоче наблизити її, людина повинна відчути свою потребу, і тоді зможе отримати наповнення цієї потреби. Виходить, що саме коли людина перебуває в смітті, і там шукає собі поживу, і коли бачить, до якого стану вона дійшла після всіх зусиль, які доклала, щоб досягти бажання принести задоволення Творцю, тоді вона може скласти щиру молитву. Але не завжди у людини є ця сила, - вірити.

Проте, коли людина вже стоїть близько до того, щоб отримати допомогу зверху, тобто "близько" зветься, коли клі, тобто потреба в бажанні віддачі наче торкається вже власних меж людини, тоді вона бачить, що тільки Творець може її врятувати. І як сказав мій батько і вчитель, Бааль Сулам, - що це є найважливішою точкою в роботі людини, бо тоді в неї вже є тісний зв'язок з Творцем, оскільки вона бачить на сто відсотків, що нічого їй не допоможе, лиш тільки сам Творець може допомогти.

І хоча людина вірить в це, все одно не завжди їй світить ця віра, що саме зараз – це час, найбільш придатний, щоб отримати спасіння від Творця, що саме зараз вона може врятуватися, що Творець наблизить її. Тобто дасть їй бажання до віддачі та до виходу з-під влади себелюбства, що означає "вихід з Єгипту". Тобто людина виходить з-під влади єгиптян, які завдавали страждань Ісраелю тим, що не дозволяли їм виконувати духовну роботу. "І застогнали сини Ісраеля від роботи, і піднявся їх лемент до Всесильного», і тоді Творець вивів їх з єгипетського вигнання.

Тобто, оскільки народ Ісраеля відчував рабство, і хотіли втекти з цього вигнання, від того, що їх поневолювали єгиптяни, то коли прийшли до цієї важливої точки, тобто коли відчули свою ницість, тоді визволив їх Творець з Єгипту. І про це сказав святий Арі, що народ Ісраеля, коли були в Єгипті, то вони вже перебували в 49 брамах нечистоти. І тоді Творець вивів їх з Єгипту.

Це означає, як сказано вище, що вже дійшли до кінцевої ницості, нижче якої немає. І тоді Творець визволив їх.

Виходить, що коли людина бачить, наскільки вона в повній ницості, то повинна вірити, що саме зараз – це той час, коли Творець наблизить її, і якщо віра не світить їй тоді тут же, на місці, то вона втікає з поля битви.

Виходить, що всю серію зусиль, котрі вона доклала, були наче даремними. Але потім людині дають ще раз зверху пробудження, і вона знову забуває, що в неї було під час падіння, і знову вона думає, що не буде їй падінь, і так все повторюється. І людині необхідна велика милість згори, щоб не втекла з поля бою. І хоча людина використовує поради мудреців, які сказали: «Я створив зле начало, Я створив Тору в приправу», – вона каже, що вже користувалася цією радою кілька разів, і не допомогло їй.

І також говорить, що вже користувалася порадою «Тому, хто прийшов очиститися, допомагають», але нібито всі ці поради не для неї. Якщо так, то вона не знає, що робити. І тоді для людини настає найгірший стан, тобто вона хоче втекти від цих станів. Але їй нікуди бігти. І тоді вона страждає від того, що перебуває між станами відчаю і впевненості. Однак людина запитує тоді, - куди їй попрямувати.

І тоді немає жодної іншої ради, ніж підняти молитву. І ця молитва так само без будь-якої впевненості. Виходить, що вона повинна дати молитву, щоб повірила, що Творець чує молитву, і все, що людина відчуває в цих станах – їй на благо. А це може бути лише вище розуму. Тобто, хоча і розум говорить їй, що після всіх розрахунків, ти бачиш, що нічого не може допомогти тобі, - і в цьому вона повинна вірити вище розуму, що Творець таки може визволити її від бажання отримувати для себе, і замість цього вона дістане бажання віддавати. І тоді, коли людина отримує від Творця бажання віддавати, то вона робиться довершеною з Творцем, тобто удостоюється тотожності властивостей, що називається "єднанням".

І тоді людина визначається як "немає в ньому вад". Тому що всі вади, які є в людині – це її погані думки про духовне. Тобто там, де людина повинна відчувати важливість духовного, що це є дуже важливим, коли людина має анулюватися перед Творцем, і є в неї любов до Нього, внаслідок прагнення до Творця – а в неї все навпаки. Тобто вона відчуває опір тіла. І все це через нестачу віри у велич Творця. І як може бути таке, що вона наблизиться до Творця з усіма своїми вадами? І це те, про що ми запитували: як це сказали, що той, у кого є вада, не наблизиться? Тобто, він уже позбавлений будь-якого вибору, щоби зміг прийти до зближення з Творцем. Тобто не про нього сказано: "і вибери життя". Чи можна так сказати?

Але щодо роботи треба сказати, що вадою називається потреба, тобто потреба у вірі в Творця. І тоді, само собою, "кожний, у кого є вада, хай не наближається", – не зможе наблизитися до Творця. Отже, необхідно спочатку виправити вади, тобто, чинив би добрі справи з наміром удостоїтися віри в Творця, який управляє світом, як добрий і той, хто творить добро.

А тепер з'ясуємо те, що ми запитували про написане – про що натякає те, що келих благословення повинен бути повен вином, інакше не називається "келихом благословення". І говориться, що так само і повинна бути досконалою людина. А що за зв’язок у келиха з людиною? – тобто, що як келих має бути повним, так і людина повинна бути довершеною.

Відповідь така, що келих – це посудина (клі), в яку наливають вино. А клі називається хісарон, (нестача, потреба) а в хісарон входить наповнення. Вино означає "достаток". А в плані достатку ніколи немає нестачі, оскільки "нічого не бракує в домі Царя", і як сказано: "Я своє АВАЯ не міняв", бо в світлі ніколи немає нестачі. А все залежить від келім, що отримують, щоб вони були келім цілими і не розбитими.

І, як ми вчили, було розбиття келім, а від розбиття келім з’явилися кліпот. А розбиття келім означає, як і при розбитті матеріальної посудини, коли в неї наливається рідина всередину, - все виливається назовні. Так само і в духовному, - якщо келих, званий "клі", неповний, а у клі є хісарон щодо Творця, тоді світло виходить до зовнішніх, тобто до кліпот.

Це натякає на те, що келих повинен бути повним, що означає, що келих має бути тотожним за властивостями з достатком, що приходить від Того, Хто дає. Тоді келих може бути повним, і достаток не йде до зовнішніх. І щоб зрозуміти натяк, додали і сказали, що людина повинна бути цілісною, щоб в ній не було ніякої вади, і це те, що келих називається "келихом благословення".

Тобто, людина – це клі, яке має отримати світло благословення. І людина повинна бути узгодженою з Творцем, що означає, що всі її турботи – виключно про благо Творця, а не про свою вигоду. І це називається, що "келих повний". Це натяк на те, що людина повинна бути цілісною. І тоді келих зможе бути повним.

Тобто, якщо клі, зване келихом, натякає на людину-одержувача, тоді благословення може бути повним в клі, і не виллється з благословення, тобто із клі зовнішнім, котрими є клипот. А все залишиться в святості, тому що у людини немає жодної вади, оскільки вадою в духовному називається домішка бажання отримувати. І якщо людина виправила в собі всі недоліки, що означає бажання отримувати для себе, тоді залишиться келих, повний благословення Творця, і нічого від світла не піде до зовнішніх.

А тепер з'ясуємо, що означає "ілем" з "юд-гей" (німий з Творцем) – це літери слова "Елокім". І це за ґематрією "кос" (келих), і тому келих повинен бути повним, бо [прочитай] назворот "ілем" (німий) – буде "мале" (повний)". І треба зрозуміти, на що нам це вказує.

Святий Арі пояснює "гей" Елокім як клі, придатне для отримання достатку, званого світлом. І каже, що порядок з’ясовувань такий, що оскільки необхідно підняти іскри і келім з БЄА в Ацилут, для ібуру в парцуфі Іма, і тоді піднімуться ШАХ (320) іскор, котрі є 32-ма властивостями (бхінот) коли кожна бхіна складається з десяти, отже, їх 320 бхінот.

І оскільки завдяки “малхут властивості суду”, котра була в кожній малхут, в кожній з 32 путей, і через цю малхут відбулося розбиття, тому перше виправлення було в тому, що Аба, званий "хохма", з'ясував і опустив малхут кожної з категорій. І це називається, що опустив малхут кожної з путей, і це називається "пе" (рот) і це категорія малхут, від котрої розкривається ступінь і світить.

І про це сказано (в ТЕС, частина 2, стор 1222, п. 246): "зародок не говорить абсолютно, оскільки він – "ілем", від Елокім. І тому він німий, позбавлений мови. І в цьому сенс – "Хто робить німим?" (Шмот 4:11) . І як написано (ТЕС, частина 12, п. 251): "І ось тепер, (тобто під час вигодовування), наповнилися від літер юд гей і зробилися повними "Елокім".

І треба розрізняти між говорінням і німотою в духовній роботі. Мова – це категорія розкриття, тобто людина вже досягла ступеня вигодовування в духовному. Вона вже відчуває, що живиться від святості. Вигодовування молоком вказує на хасадім, позаяк властивість хесед – це властивість віддачі. Тобто, коли людина отримує келім віддачі, тобто всі її дії заради небес, і вже не дбає про свою користь – це означає що удостоїлася властивості хесед.

Однак перед вигодовуванням є ступінь зародження, коли вищий його виправляє. І це може бути, коли людина подібна плоду в утробі матері. Плід скасовує себе перед матір'ю, і у нього немає власної думки, бо це так, як сказали мудреці: "Плід – частина своєї матері, харчується тим, чим мати харчується", не має він самостійності, ставити якісь питання, і не має самостійної вартості. І це означає, що він німий – у нього немає рота, щоб задавати питання.

У той час, коли людина здатна йти з заплющеними очима, вище знання і вірити вірою мудреців, і йти до кінця, вона називається зародком, у якого немає рота. І зародок означає (визначення з ТЕС, частина 8, стор 608, п. 17): "Ступінь малхут – це малий стан, найбільш обмежений в своїх можливостях, називається ібур, і це означає гнів і суди, як сказано: "Розгнівався Творець на мене за вас" (Дварим 3:26).

І треба пояснити поняття "гнів і суди". Оскільки людина повинна йти з заплющеними очима вірою вище знання, а її тіло чинить опір цій роботі, тому те, що людина повинна завжди долати це, зветься "гнів, лють і нещастя", бо це є дуже важкою роботою, йти, долаючи, скасовувати себе перед Вищим, щоб вищий зробив з неї те, що Вищий хоче. Це називається зародженням, - найменшим і найбільш обмеженим в можливостях станом.

Порядок виправлень, як сказали мудреці: "Аба, котрий є хохмою, дає білину", тобто відбілює нижнього від його бажання отримувати. Людина починає відчувати, що її бажання отримувати – це відходи, як написано: "Якщо навіть будуть гріхи ваші як багряниця, - як сніг побіліють". І тоді визначається, що "Мати його дає червоність", що означає, що біна зветься світлом хасадім, світлом, що приходить в келім віддачі. Іншими словами, після того, коли людина вже починає розуміти, що бажання отримувати для себе зветься "відходи", вона отримує бажання віддавати. І все це означає, що вищий здійснює, а нижній скасовує себе, абсолютно без критики. Це як сказано вище, означає, що немає у нього рота, тобто він – німий, бо бракує йому властивості "рот".

Потім іде категорія "пологи та вигодовування", коли вже є у нього рот, це означає, що робиться самостійним, і він вже розуміє, що робить. Він вже самостійний щоб робити вибір, і це вважається йому як самостійність. І це означає, що він здобуває категорію руах, тобто світить, коли може самостійно перебувати в духовному. Коли ж був у стані "плід", то мав тільки рівень нефеш, від слова "нефіша" - тобто неживе, що не має власного руху, коли Вищий рухає ним в кожній дії.

І тоді він отримує повне ім'я від Елокім. Тобто коли він був на щаблі зародка, "ілем" від Елокім, то у нього не було самостійності, щоб бути діячем в роботі, а все було за рахунок вищого. А після народження у нього настає духовне вигодовування – з його боку. І тоді він має повне ім'я від Елокім. Це натяк на те, що був перед цим сам по собі німим ("ілем" - алеф-ламед-мем), а тепер зробився повним ("мале" – мем-ламед-алеф), тобто вже удостоївся категорії "юд-гей" від Елокім. Це говорить що повне ім'я в ґематрії - кос (келих), і є числовим значенням Елокім, тобто 86, і тоді келих - повний. Тобто, коли людина вже виправила себе щодо духовного, то вона називається досконалим клі. І це називається келихом благословення, тобто, що благословення вже може в ньому перебувати. Тому що клі виправлено, і все, що отримає, залишиться в духовному.

З цього стає зрозумілим на що вказує те, що келих повинен бути наповненим вином. Це говорить про те, що світло залишиться в клі, і не виллється звідти анітрохи до зовнішніх, а все буде заради віддачі. Виходить, що коли говоримо про заповіді, все натякає на гілку і корінь, тому келих благословення повинен бути повним, що натякає на духовне, тобто на порядок роботи людини для досягнення мети творіння.