Чотири світи

(переклад з івриту)

Духовне осягнення взагалі дається в матеріалі та формі, початком котрих є сутність, що існує. І те, що осягається, дає існування цій сутності, котра позбавлена матерії та форми, і є категорією «чотири світи», які осягаються в кожній речі, що існує (пояснення: «світ» - це те, що дає і отримує). А все, чим ми займаємося, це матерією та формою, - категорією Єцира та Асія, на них і припадає наша робота. Бо Брія є категорією, загальною для них, і не дуже багато поширюється при осягненні її розумом, а головне в ній  - форма, котра ділить світ Асія, тобто види матерії на численні частки. Де кожна з часток має, зрозуміло, особливу форму, і з нею розум єднається досить добре, і дуже розширюється завдяки їй, вивчаючи одну річ з іншої, поділяючи і розрізняючи речі одну від іншої. І це є суттєвою ціллю роботи, - усвідомлювати перевагу світла над темрявою в усіх деталях дійсності, що існують. І це як написано: «Все думкою буде з’ясовано».

Чотири форми: точка, лінія, площина, об’ємне

І ось загальний зміст всіх форм у світі: точка, лінія, площина, а також об’ємне, котре є площиною, помноженою з усіх боків. І ці чотири форми включають всі види форм, що є в світі. І все, що є на суходолі, є і в морі мудрості, тобто, у вищих світах, бо цей світ є нічим іншим, як завершальний матеріал, що спускається з духовних світів вгорі, котрі приготовлені для нас, щоб досягти світу прийдешнього.

Але під час роботи, тобто, за перебування  нашого у цьому світі, немає в нас жодних інших осягнень, крім тих, що приходять, зодягнені у матеріальні вбрання. І це є матеріальні форми, без яких, зрозуміло, немає в нас жодного дотику збагнути і осягти будь-що.

І тому осягаються нами всі сутності в імені АВАЯ, і включають вони всі види форм, що зазнають поділу в нашому світі, котрими є: точка, лінія: «юд», «вав», і дві літери «гей» - площина і об’ємне. Де остання «гей» є проявом першої «гей», але з більшою матеріалізацією, тобто, форма, що займає місце. Але ж попередні три форми абсолютно не займають місця, - і зрозумій.

І правду кажучи, осягається нами також початок точки, на що натякає кінчик літери «юд», і це є сенс того, що це ім’я є джерелом усіх назв. Пояснення: кожне ім’я є категорією «той хто дає» і «отримувач», бо думка абсолютно не осягає сутність Творця – Ацмуто, - а осягає лиш тільки різні види впливу, котрі приходять до нас від Нього, за принципом «Сповнена земля славою Його». І цим все це створіння є іменами Творця. І робітник Творця, який споглядає щось, і поєднує це з його Коренем, освячує ім’я його до небес. Що означає: «ім’я» – це та річ, в яку він  вдивляється, і взнає Того, від кого це пішло, і так цю річ він сприймає, що є «ім’я з небес», «море (івр. «ям», юд-мем) з небес», і це таємниця «Хто (івр. «мі», мем-юд) створив цих», - і добре зрозумій.

І це є принципом … … тобто, одна  частина зі створінь цього світу, перебуває в пітьмі, без імені. Означає це, що люди не зможуть бачити в ній, що ця річ дана від Творця, - оскільки виглядає так, що це неначе проти Його бажання, і лише взагалі відомо, що «Царство Його в усякій владі». А коли робітник Творця звертається до тієї ж речі, і вона перед ним, і він вдивляється в неї, - що також і це походить від добра Творця, - то це освячує «ім’я небес», і піднімає святу іскру з кліпи, котра є «Той, хто ремствує, відокремлює Творця». І згідно з силою аналізу та свідомості в думці робітника, звеличиться і освятиться «Ім’я».

А в спільноті Ісраеля вірять і поєднують Ім’я кілька разів на день, з любов’ю, але це єднання повинно прийти в думці робітника на все … … і в повному усвідомленні. І це зветься підйом МАН і спуск МАД, бо зусилля … … І це – МАД, і підноситься й повертається кілька разів, і кожного разу додасть свідомості, до … … і цей робітник робиться партнером Творця в дії творення. І як Творець створює світи, так і він створює світи, що є також категорією цілого світу, - віддає і отримує, що зветься світом. Тобто небо й земля, і це те, що написано, що праведники постійно створюють нові небо та землю, тобто, як про це сказано вище.

Виконання заповідей

І хоча дійсно все в думці з’ясовується, все ж таки треба також, щоб пробудилося діяння внизу, буквально, в дії. Бо кожна річ має розповсюдитися до світу Асія, буквально, що є справжнім розкриттям, коли святість і прояв Його царювання розповсюдиться до світу Асія, «і визнають усі», і так далі. А тому, для досягнення цілі спосіб такий: пробудити щодо кожної речі єдиність Імені, дієво. І це є суттю всього виконання заповідей.

Три союзи

І з цього зрозумій три союзи: союз очей, союз язика, союз обрізання. Пояснення: головне в єднанні та в підйомі МАНу в думці реалізується, і все ж усвідомлення цього ще не довершується в людині, аж поки не розкриється внутрішнє усвідомлення зовні, на її дієвих органах. І в трьох місцях є бажаним та видимим лик Творця: а) союз язика; б) союз очей; в) союз обрізання, - кожне за його властивостями. Є таке, що завершується для того, хто злився з ним баченням очей, а є таке, що завершується мовленням, або практичною дією.

І ось, в союзі обрізання, кожний, хто применшує в ньому, є відмінним. А доказ цьому, що робота в категорії «очі» добра, чи то з собою, чи з ближнім, але з союзом обрізання, - щодо себе, борони боже, великий прогріх, бо щодо його дружини сказано, і також неначе вимушено. А сенс такий, що людина є останнім ступенем усієї святості, і тому кліпа облачає її НЕГІ, - і зрозумій це. І це те, що написано: «Розпалилися, зробилися вогнем». А «вогонь» - бо розцвіло Ім’я (літери «юд-гей»), і зрозумій.

І можливо, що це суть сказаного: «Прекрасна дівчина, в якої немає очей». Бо відомо, що кожний парцуф облачає НЕГІ вищого парцуфа, і виходить, що категорія «пе» нижнього – єсод вищого, як відомо. І коли так, можна сказати, що очі нижнього, вони на місці єсоду вищого, і виходить, що повністю бракує йому категорії «очі» вищого, і зрозумій.

Виходить з цього, що ми облачаємо в святість лише категорією «очі» і «вуста» наші, і тому всі наші поєднання є нічим іншим, як тими двома союзами: «вуста» і «очі». І знай, що дійсно дав Творець силу тим двом союзам, передавати всі форми світу один одному, тобто, рав учню, або на письмі, або усно. Виходить, що є сила в ока, сприйняти всі мудрості що в світі через написане, а також вустами, давати все благо світу ближньому своєму. … … створення всіх світів було виключно для Тори і для … … начебто вища прихована мудрість, прийти до Ісраеля, і тому користувався … … три згаданих вище союзи, що є сутністю письмової Тори та усної Тори, бо письмо … … віддає, і т.д., і все є одне.

Літери і точки (оголос)

Передачі їхнього впливу робляться за допомогою літер і оголосу. Бо око не сприймає більше ніж літери й точки, з котрих серце зрозуміє; а також рот, - вплив від нього лише через літери, також і серце (івр. літери «ламед-бет») зветься так, тому, що сприймає мудрість завдяки 32 (ґематрія «ламед-бет») шляхів віддачі, тобто 22 літери і 10 огласовок. Бо це є головне у формах світу та його наповнення в означеннях мудрості та життєвості світу, - і уточни, і побачиш, що це легко. І це є сутністю чотирьох літер імені АВАЯ, котрі включають всі форми на письмі та в мовленні, бо будова літер складається з точки та лінії, і кожна точка є скороченням, а кожна лінія є поширенням.

Сутність і келім

Сутність (ацмут) і келім базуються на двох видах світел:

а) що належать Тому, Хто діє;

б) що належать тим, кого приводять в дію.

І це принцип чоловічого й жіночого, лінії та решімо, душі й тіла, Царя (івр. “мелех”) й малхут, Творця та Його Шхіни, милості (івр. “хесед”) та суду, бо в істинному єднанні довершується робота.

Сутність панує і проявляється в клі згідно зі збудженням клі та його підготовкою. І це є принципом станів ЗОН, бо весь зміст нукви ніщо інше як поняття "ті, хто отримують відповідно до їхньої підготовки в своїй роботі”.

І ці дві категорії дано розрізнити в усіх створених, а природа сутності така, що вона не дається взнаки інакше, як через клі, в яке вдягається, і через клі буде використано усвідомлення, і жодної частини з сутності майже не зможе уловити свідомістю, а лише завдяки клі, в котре вбирається сутність, і «з плоті своєї побачу…» І оскільки взнається близькість Творця до Його створінь завдяки Торі в сенсі «подарунок», тому «від Дару – до Потоку Творця», що це вже буквально властивість Творця, і можна сказати напевно, що знають Його, хоч Його сутність «думка не осягає». Бо якщо ти говориш, що знаєш брата свого, який народився разом з тобою, - не пізнаєш в ньому більше, ніж  його клі, в котрому облачилася його сутність, і зрозумій це.

І, зрозуміло, щодо всіх слів в Торі та молитві, коли відчувається Його управління тому, хто спостерігає, сказано про них, що це є справжнім розкриттям Творця і природним усвідомленням, як зазначено вище. І це зміст «Тора і Творець, і Ісраель є одне», - і зрозумій.