Стаття 28, 1986 рік
(переклад з івриту)
Сказано в Зоар (глава "Насо" й у коментарі «Сулам» п. 105): «Рабі Ельазар почав: «Чому прийшов Я й немає жодного чоловіка?» Наскільки улюблені вони, Ісраель, Творцем, що в будь-якому місці, де вони перебувають, Творець знаходиться серед них.
«І влаштують вони Мені святилище (Храм) і мешкатиму в їхньому середовищі», бо кожен дім молитви у світі називається «храмом». «І мешкатиму в їхньому середовищі», бо Шхіна перша приходить у дім молитви. Щаслива та людина, яка є однією з тих десяти перших у домі молитви, тому що ними довершується те, що довершується, тобто громада, яка складається не менше, ніж з десяти. І потрібно, щоб були десятеро в домі молитви водночас. І щоб не приходили потроху. Бо всі десять, вони як органи одного тіла, і в них перебуває Шхіна. Бо людину, - за один раз зробив її Творець - і впровадив їй усі органи разом, і це те, що написано: «Він зробив тебе й утвердив тебе».
І слід визначити в наведеному тексті:
1) Що означає, що сказано: «У будь-якому місці, де перебувають Ісраель, Творець знаходиться серед них»(?) Виходить, що не потрібно особливе місце. А потім він каже: «І влаштують вони Мені святилище й мешкатиму в їхньому середовищі». Виходить, що саме в домі молитви.
2) Зі слів: «І влаштують вони Мені святилище й мешкатиму в їхньому середовищі» виходить, що перш за все повинна бути якась підготовка, тобто «влаштування святилища», а потім «мешкатиму», а не просто відразу.
3) Що це за питання, що запитує: «Чому прийшов Я й немає жодного чоловіка?» Якщо ти кажеш, що Шхіна перша приходить у дім молитви, зрозуміло, що немає поки що нікого.
4) Важко зрозуміти те, що каже: «І потрібно, щоб були десятеро в домі молитви водночас. І щоб не приходили потроху». Чи можна сказати, що кожен, хто приходить у дім молитви, стоятиме зовні й не ввійде, аж поки зберуться десятеро людей, і потім увійдуть усі разом? Як можна таке сказати? Ніколи й не бачено було такого. А якщо так, то що означає «щоб не приходили потроху»?
І для того, щоб зрозуміти сказане вище, розберемо це в аспекті духовної роботи: як починати процес духовної роботи методом віддачі, що зветься «не заради отримання винагороди». Ось, перш за все, потрібно пам’ятати дві речі, якими є «віддає» й «отримує». І це походить від того, що бажанням Творця є дати благо Своїм створінням, і через це створив їх, щоб отримували благо й насолоду, які Він бажає дати їм. А цей отримувач, тобто те, що створив Творець клі, щоб у це клі отримували благо й насолоду, - називається «бажанням отримувати задоволення й насолоду». І скільки є прагнення до цього, стільки він може насолоджуватися цим. Тобто, клі, в яке отримується насолода, називається «прагненням».
І ці келім ми відносимо до Творця. Тобто, клі, яке вперше отримало від Творця, воно називається «малхут», або «бхіна далет» (четверта стадія), і означає це - жадання отримувати благо й насолоду. І називається воно «клі прямого світла». І це клі було у використанні до скорочення, і зветься воно «малхут Нескінченності».
А потім сталося виправлення, для того, щоб не було «хліба сорому». Тобто, існує правило в природі, яку створив Творець, що гілка бажає уподібнитися своєму кореню. А чому існує така природа – не маємо ми права запитувати, тому що про Творця каже Зоар: «Думка не сприймає Його абсолютно». І це означає, що нижні не здатні осягнути задуми Творця.
І все, про що ми говоримо, то це тільки в плані «з дій Твоїх пізнали ми Тебе», тобто тільки про діяння, які розкриваються перед нашими очима, ми ведемо мову. Іншими словами, щодо того, що ми бачимо, ми можемо висловити думки й погляди, але не про те, що було до того діяння, яке розкривається нам. І тому починаємо вести мову від першого зв’язку, що є у Творця зі створіннями, який зветься «Його бажанням дати благо Своїм створінням». А про «до того» немає можливості говорити, оскільки не маємо ми осягнення щодо Нього, хай благословиться. Тому ми тільки бачимо, що існує природа, згідно з якою гілка бажає уподібнитися кореню.
І для того, щоб виправити це, тобто оскільки отримувач бажає тотожності властивостей з коренем, а якщо він буде отримувати, почуватиметься неприємно, тому зроблено було скорочення, зване «щоб не бажав отримувати заради отримання», а буде одержувати лише, якщо він зможе робити це заради віддачі. І це спричинило нам те, що ми можемо одержувати вище благо не в клі, що зветься «бажанням отримувати», а саме в нове клі, зване «відбите світло». Означає це, що «прямим світлом», називається те, що Творець дає вище благо нижнім, а «відбитим світлом» зветься, навпаки, те, що нижні бажають дати Творцю.
І через це пряме світло називається «згори вниз», тобто вищий, який є дарителем, тобто Творець, віддає нижнім. А відбите світло називається «знизу вгору», тобто нижній, який є отримувачем, бажає віддавати Творцю. І це клі, що має назву «заради віддачі», ми відносимо до нижнього, тому що нижній зробив це, аби виправити себе, адже він бажає уподібнитися своєму Кореню. І це як ми вивчаємо, що в світі Нескінченності малхут отримувала світло в клі прямого світла, тобто в клі, що дано Вищим. Тоді як клі відбитого світла, - це клі, яке нижній повинен утворити.
І після того, як сталося це виправлення, щоб отримували тільки в келім відбитого світла, походять від цього численні світи й багато духовних рівнів. Тобто, через те, що це клі походить від нижнього, воно, це клі, не може довершитися за один раз, а тільки крок за кроком, в міру сил нижніх. Тому, оскільки утворилася велика кількість келім, то й світла також розділилися на багато рівнів.
Тоді, як коли світило в клі, яке ми відносимо до Творця, зване «отримує заради отримання», це клі - Творець створив одразу й досконалим, і, само собою, світло було одне, просте, без відмінностей рівнів.
І це, як написано в книжці «Ец хаїм» (Древо життя), такими словами: «Знай, що перш ніж емановано було еманованих і створено створених, існувало одне просте вище світло, що наповнювало всю реальність, і все було одним простим світлом, рівним єдиною рівністю. І воно називалося Нескінченністю». А сенс цього, як сказано вище, що оскільки це клі, яке ми відносимо до Творця, воно завершено в повній досконалості, тому прийняло воно єдине світло без визначення рівнів.
Тоді як те клі, яке ми відносимо до нижнього, не може завершитися за один раз. А вся робота, в якій ми повинні докладати зусиль, є виключно однією річчю, і не більше, і це – утворити клі, зване «відбитим світлом». І означає це, що все те, наскільки нижній хоче отримати блага й насолоди від Творця, це тому, що бажає віддавати Творцеві. Що й зветься «відбитим світлом». І оскільки в час, коли нижній усвідомлює, що не має він для себе ніякого бажання і прагнення, отримувати собі, а бажає він дати задоволення Творцю, тоді він робить розрахунок, - дивитися, що він може дати Творцеві, щоб Той мав би втіху від цього.
Тоді він бачить, що тільки одну річ він може дати, від якої Творець матиме задоволення. Оскільки метою творіння є дати благо створінням, бо Творець хоче дати створінням добро і насолоду, тому нижній каже: - «Я бажаю отримувати благо й насолоду, тому що я хочу надати задоволення Творцю. І що більше він може отримати вищого блага, тобто від блага, яке він отримує, буде відчувати найбільшу насолоду, певно, що Творець буде більше цим тішитися.
І це подібно до чоловіка, який запросив до себе шановану особу, і домочадці його трудилися весь день і всю ніч для того, щоб поважний гість мав би задоволення від пригощання. І, коли гість їв цю трапезу, яка коштувала так багато зусиль, і все було зроблено для того, щоб гість насолодився нею, то наприкінці господар запитав гостя: «Що ти скажеш про наше пригощання, чи відчував ти колись такий смак від трапез».
Тоді той відповів йому: «Я скажу тобі правду: мені не важливо, що я їм, я ніколи не рахувався з тими насолодами, які я можу мати від страв. Тому не важливо мені, якби ти навіть зробив би трапезу більш просту, оскільки я чую від тебе, що ти вклав у неї багато старань». Зрозуміло, що господар, коли чує таке, яке задоволення він може мати від того, що влаштував тому велику трапезу?
А висновок з цього той, що коли людина отримує благо й насолоду від Творця, тому, що бажає насолодити Творця тим, що допомагає Йому реалізувати мету творіння, те, що Творець бажає дати благо Своїм створінням, і каже вона, що не має вона ніякого задоволення від блага й насолоди, які отримала від Творця, якщо так, яке задоволення вона дала Творцю тим, що каже, що в добрі та насолоді Його вона не відчуває ніякого смаку, і їй все одно?
Випливає з цього, що коли людина може постаратися посилювати щоразу (відчуття) того, що отримує від Творця й шанувати подарунок Царя, - є тоді причина, що зможе сказати Творцеві: «Я отримую велике задоволення від Тебе, тому що я знаю, що тільки цим я можу задовольнити Тебе, і через це я бажаю збільшити отримання насолод».
Однак, слід пам’ятати: після гріха древа пізнання, яким згрішив Адам а-Рішон, стала людина категорією «прах», якою є властивість отримання заради отримання. І це походить від світів АБЄА нечистоти, як написано в «Передмові до книги Зоар» (п. 25): «І покладено на людину отримувати сили згори, засобом Тори та заповідей, щоб мала вона бажання віддачі, що називається властивістю «ісраель», тобто «яшар-ель». Інакше кажучи, всі думки її й бажання, вони тільки лиш про надання задоволення Творцю. Тоді як, якщо поки що немає в неї цього бажання, вважається, що людина поки що у вигнанні між народами світу, які приневолюють її працювати тільки задля любові до себе, що називається «отримання заради отримання», що належить до кліпот, а не до святості, як написано: «Святими будьте, бо святий Я». А це означає, що як Творець є Тим, хто віддає, так само ви, - хай будуть всі ваші наміри заради віддачі.
Протилежне цьому, - це коли намір людини не заради віддачі, і це називається протилежним властивості «яшар-ель» (прямо до Творця), а зветься «прямо – до народів світу», оскільки вони протилежні Творцю, бажанням Якого є тільки лиш віддавати. А в цьому місці, де перебуває властивість «яшар-ель», яка тотожна за властивістю Творцю, - там немає іншого володіння крім Шхіни, яка мешкає там, як написано: «На всякому місці, де нагадаю Я ім’я Своє, прийду до тебе й благословлю тебе». Означає це, що Творець каже: - «Якщо Я можу сказати, що в цьому місці перебуває лише Моє ім’я, і не має створіння права на нього, тому що нижній бажає тільки віддавати Творцеві, тоді «прийду до тебе й благословлю тебе» тобто на цьому місці я впроваджу Свою Шхіну».
І завдяки цьому зрозуміємо те, що запитували ми про сказане в Зоар, що в усякому місці, де вони перебувають, Творець існує між ними, і це означає, що не потрібно якесь особливе місце. А потім говорить, як написано: «І влаштують вони Мені святилище й мешкатиму в їхньому середовищі», означає це, що саме в місці святилища, а не в будь-якому місці.
І маємо пояснити те, що Зоар говорить: «В усякому місці, де вони перебувають», - мається на увазі в усякому місці, в якому вони, тобто «ісра-ель» перебувають. А сенс «ісра-ель» це – «яшар-ель» (прямо до Творця), те, що вони в стані тотожності властивостей з «ель» (Творцем), тобто як Творець дає їм хесед, милість, так і вони бажають тільки лиш віддавати Творцеві. І оскільки існує тотожність властивостей, в цій мірі усувається скорочення, тому перебуває в цьому місці Шхіна.
І це зветься «і влаштують вони Мені святилище», тобто як написано: «Святими будьте, бо святий Я, Творець». Виходить, відповідно, що категорія «ісраель» і поняття «і влаштують Мені святилище» є одним. Тобто те, що каже «і влаштують Мені святилище», - це велика підготовка й робота, зробити місце, яким є бажання, як сказав мій пан, батько й учитель, що «місцем» в духовному називається бажання, тобто бажання святості, – заради надання задоволення Творцю, - і це зветься категорією «ісраель», як сказано – «яшар-ель».
А тепер з’ясуємо друге питання, що за проблема, що запитує: «Чому прийшов Я й немає жодного чоловіка?» Зрозуміло, що якщо сказано: Шхіна приходить першою й входить у дім молитви, - ясно, що поки що немає нікого. Якщо так, що означають слова «чому немає жодного чоловіка».
Однак, спершу слід зрозуміти, що таке «чоловік». І маємо пояснити, що «чоловіком» називається, як написано: «Щасливий чоловік, який не ходив за порадою грішників». Тобто, є категорія «чоловік» і є категорія «худоба». Де «худобиною» називається той, хто занурений у себелюбство й діє як худоба. Виходить, що пояснення таке: «Чому прийшов Я» означає, що Я прийшов поперед вас. Але також і це вимагає пояснення, тобто що значить, що Творець поквапився й прийшов у дім молитви, - чи не «вся земля сповнена славою Його»? Якщо так, то що означає, що Творець прийшов у дім молитви раніше людей, що там моляться?
І потрібно пояснити, що це згідно з тим, як мій батько й учитель дав пояснення простого сенсу вислову «Перш ніж покличуть, Я відповім»: мається на увазі, що те, що людина йде молитися, - це відбувається тому, що Я дав їй думку й бажання піти молитися. І відповідним до цього буде пояснення того, що «Я прийшов поперед вас у дім молитви», тобто «Я дав прийти в дім молитви, бути «чоловіком», а в результаті Я знаходжу його в домі молитви, коли він молиться про себелюбство, як худобина». Виходить, те що каже «чому Я прийшов» означатиме «чому Я дав йому бажання піти в дім молитви, щоб молитися про справи святості, що й є «святилищем» і щоб був категорією «ісраель», а зрештою – «немає жодного чоловіка»: бачу Я, що всі моляться про тваринні потреби».
А тепер з’ясуємо те, що ми запитували про сказане: «І потрібно, щоб було десятеро в домі молитви водночас. І щоб не приходили потроху». І запитали ми: чи потрібно, щоб ніхто не входив у дім молитви, аж поки зберуться десятеро, - а потім увійдуть всі разом. Чи бачено було таке? І наводить доказ від Творця: «Бо людину, - за один раз зробив її Творець». Але й сам цей доказ маємо зрозуміти.
Проте, для того, щоб з’ясувати це, потрібно перш за все зрозуміти, чому необхідно, щоб саме десять людей було в домі молитви, бо інакше, виходить, що Шхіна не може перебувати там. І дає причину, - що «немає громади меншої, ніж десятеро». Також і це слід зрозуміти: чому саме десять, не менше й не більше. Тобто, якщо є там дев’ять людей, це не зветься громадою. І якщо є одинадцять, це не додає нічого, - як сказали щодо свідоцтва (трактат «Швуот», 42): «Двоє – як сто, і сто – як двоє», - а саме десятеро, як сказали мудреці (трактат «Сангедрін», 39): «У кожних десятьох Шхіна перебуває».
Відомо, що малхут називається «десятою». Також відомо, що й клі отримання називається іменем «сфіра малхут», яка є десятою сфірою, що отримує вище благо. І вона називається «бажанням отримувати», і всі створіння походять саме від неї. І через це немає громади, меншої ніж десятеро, тому що всі матеріальні породження походять від вищих коренів. І тому, згідно з правилом «немає світла, в якому б не було десять сфірот», тому й в матеріальному не називається «громадою», щоб виглядало це як річ важлива, якщо немає там десятеро людей, подібно до вищих щаблів.
А тепер зможемо зрозуміти феномен «десятьох», коли Творець запитує: «Чому прийшов Я й немає жодного чоловіка?» Мається на увазі «чоловік», а не «худобина», як зазначено вище, що вказує на «малхут небес», яка є десятою сфірою, і що потрібно молитися про вигнання Шхіни, що зветься в Зоар «Шхіна в пороху». Якщо так, то сенс того, що «Творець не знаходить там десятьох», означає, що «Я упередив справу й дав їм бажання і збудження прийти в дім молитви, і просити в молитві про вигнання Шхіни, яка зветься «десятеро», бо вона є десятою сфірою, - і не бачу того, хто молився б про «десяту», а знаходжу Я, що всі моляться про речі, що стосуються худоби, а не людей».
І в той же спосіб слід пояснити те, що каже: «І потрібно, щоб були присутні всі одночасно, і не приходили б потроху». Маємо пояснити, що треба щоб прийняття «малхут небес» було за один раз, а не так, щоб сказав: «Сьогодні хочу я невеличкою мірою прийняти на себе тягар малхут небес, тобто тільки коли я оце в домі молитви. А потім, коли я вже піду додому, я хочу втішатися любов’ю до себе».
Отже, він каже, що згоден діяти заради віддачі лише частину свого часу, а не віддавати ввесь свій час виключно для вшанування небес. Однак, в час, коли приймає людина на себе тягар малхут небес, повинна вона просити Творця, щоб було це навіки й назавжди, і не тільки в час, коли вона в домі молитви. І це можна пояснити так: мається на увазі, що потрібно, щоб були присутні десятеро в домі молитви разом, і не приходили б потроху, і це означає, що хай не каже: «Наразі я прийму трохи малхут небес, а потім – ще трішки». А все прийняття тягаря малхут небес повинно відбутися відразу, а «відразу» означає - на все його життя, а не сьогодні трохи й завтра трохи.
Тому, якщо прийняття тягаря малхут небес відбувається повністю, тому хоча й падає потім зі свого ступеня, але оскільки прийняття його на себе було в повноті, що зветься «десятеро разом», де «разом» означатиме «на все його життя», то «монетка до монетки, - накопичується великий рахунок», аж поки удостоюється віри, а вона – це малхут небес на постійно.
Тоді як коли прийняття малхут небес було тільки «трошки», тобто приймав малхут небес лише на даний момент, а не на постійно, то такий процес не є досконалим, а якщо так, то як це може накопичитися одне до одного у великий рахунок, аж поки удостоїться постійної віри? А тому, коли людина приймає на себе тягар малхут небес, вона повинна пильнувати, щоб річ ця була цілісною. І це те, що каже: «щоб були в домі молитви разом», що означає – «раз і назавжди». Тобто, Творець бажає, щоб прийняття малхут небес було навіки.